Рішення № 80216344, 04.03.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2019 р. справа № 0940/27/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій щодо відмови з 03.12.2018 у перерахунку пенсії та зобов'язання з 01.01.2019 виплачувати безстроково пенсію у розмірі, визначеної станом на 01.06.2015, в сумі 17 143,42 гривень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також – позивач, ОСОБА_1Б.) 02.01.2019 звернувся в суд з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області (надалі по тексту також – відповідач, Управління ПФУ в м. Івано-Франківську) про визнання неправомірними дій щодо відмови з 03.12.2018 у перерахунку пенсії та зобов'язання з 01.01.2019 виплачувати безстроково пенсію у розмірі, визначеної станом на травень 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про те, що відповідачем протиправно, із посиланням на частину 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 за №1697-VІІ, в редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 за №76-VІІІ, яка вказує на умови і порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, відмовлено у здійсненні перерахунку і виплаті пенсії з 01.01.2019 у розмірі, розрахованому станом на травень 2015 року відповідно до рішення Івано-Франківського міського суду від 01.06.2018. На переконання позивача, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури, має застосовуватись норма закону, що визначає її розмір у відсотках, яка діяла саме на момент призначення пенсії, та норми, відповідно до яких визначається механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам, передбачені частинами 13 та 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", які не зазнали змін після 01.06.2015. ОСОБА_1 вказує на те, що його звернення про перерахунок пенсії стосується періоду з 02.01.2007, тобто до 2015 року, коли в результаті пенсійної реформи було внесено ряд змін в законодавчі акти, які регулюють пенсійне забезпечення, та на які посилається відповідач. І таке право нереалізоване позивачем до 2015 року з поважних причин. У зв’язку із цим, дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку його пенсії у розмірі, визначеної станом на 01.06.2015, позивач вважає неправомірними, вчиненими всупереч нормам чинного законодавства, які грубо порушують його право на пенсійне забезпечення в належному розмірі. Просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня отримання ухвали (а.с.22-24).

За наслідками виконання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху від 04.01.2019, позивач подав скореговану позовну заяву, в тому числі уточнив прохальну частину позову, за змістом якої просив визнати неправомірними дій щодо відмови з 03.12.2018 у перерахунку пенсії та зобов'язати відповідача з 01.01.2019 виплачувати безстроково пенсію у розмірі, визначеної станом на 01.06.2015, в сумі 17 143,42 гривень (а.с.29-35).

Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 04.02.2019 відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також – КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.1-2).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, що надійшов на адресу суду 20.02.2019 із відповідними письмовими доказами (а.с.72-74, 75-79). У відзиві представник Управління ПФУ в м. Івано-Франківську зазначив, що на виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 01.06.2018, органом пенсійного фонду проведено помісячний перерахунок пенсії позивача, згідно довідок військової прокуратури Західного регіону України від 06.06.2017 за №№199, 200 і 201, за період з 02.01.2007 по 31.05.2015. Рішення виконано в повному обсязі в межах покладених судом зобов’язань. Розмір боргу, нарахованого на виконання рішення суду становить 432 198,92 гривні та станом на 19.02.2019 кошти ОСОБА_1 не виплачені. Як зазначив відповідач, невиплата даної суми боргу пов’язана з тим, що фінансування вказаних виплат здійснюється після прийняття відповідного рішення Комісією Пенсійного фонду України з питань погашення заборгованості пенсійних виплат за рішенням суду. Окрім того відповідач наголосив на тому, що позовна вимога ОСОБА_1 щодо здійснення виплати пенсії із врахуванням довідок військової прокуратури Західного регіону України від 06.06.2017 за №199, №200, №201 з 02.01.2007 по теперішній час і в подальшому, уже була предметом розгляду в суді. Стосовно вимоги позивача виплачувати пенсію з січня 2019 року в розмірі, що визначена станом на травень 2015 року, відповідач вказав на її безпідставність, оскільки згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", 01.06.2015 скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. Таким чином, на переконання відповідача, з 01.06.2015 пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про прокуратуру", не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються. Станом на грудень 2018 року Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури. Відтак, вимоги ОСОБА_1 заявлені у позовній заяві, відповідач вважає необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), вивчивши відзив на позов, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

ОСОБА_1, як колишньому працівнику органів прокуратури, з січня 2007 року призначена та виплачується пенсія за вислугою років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" за №1789-XII від 05.11.1991, згідно протоколу за пенсійною справою №4320 від 29.03.2007 та пенсійного посвідчення №2331519631 від 27.06.2007 (а.с.12, 59).

Так, відповідно до наказу Військової прокуратури Західного регіону України №177 від 21.12.2006, полковника юстиції, ОСОБА_1, старшого помічника військового прокурора Західного регіону України з питань статистики, правового забезпечення та зв’язків із засобами масової інформації, згідно наказу Міністра оборони України №1972 від 15.12.2006, звільненого з військової служби у запас за пунктом 67, підпункт "б" (за станом здоров’я) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого указом Президента України від 07.11.2001 №1053, з правом носіння військової форми одягу, 31.12.2006, виключено із списків особового складу військової прокуратури регіону, усіх видів постачання і направлено на військовий облік до Івано-Франківського МВК (а.с.69).

Позивач, 02.01.2007, звернувся до органу пенсійного фонду про призначення пенсії за вислугою років (а.с.61)

Відповідно до довідки від 28.12.2006 за №1068, виданої штабом Західного оперативного командування, заробітна плата ОСОБА_1 станом на 31.12.2006 становила: посадовий оклад – 1 450,00 гривень, доплата за класний чин – 135,00 гривень, надбавка за вислугу років (30%) – 475,50 гривень (а.с.62).

Згідно протоколу за пенсійною справою позивача №4320 від 29.03.2007, основний розмір пенсії від середнього заробітку становив 7 552,44 гривень (а.с.59).

У травні 2007 року, ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського міського суду із адміністративним позовом до фінансово-економічного відділення штабу Західного оперативного командування про зобов’язання донарахувати з 01.02.2006 і виплатити грошове забезпечення, виходячи з нових посадових окладів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 09.03.2006 за №268, постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 19.07.2006 за №984, та усіх інших оплачуваних надбавок, у тому числі передбачених Указами Президента України за №173 від 23.02.2002 та №389 від 05.05.2003, які даним відділенням не були взяті до уваги.

Постановою Івано-Франківського міського суду від 17.09.2007 у справі №2-2721/2007 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Зобов’язано фінансово-економічне відділення штабу Західного оперативного командування донарахувати та виплатити ОСОБА_1, з 01.04.2006 грошове забезпечення із врахуванням надбавок, передбачених вищевказаними нормативно-правовими актами, а також премії в розмірі 33,3% від щомісячного грошового забезпечення (а.с.13-14).

В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.04.2012, скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2008, а постанову Івано-Франківського міського суду від 17.09.2007, залишено в силі (а.с.15-16).

Як зазначено позивачем у позовній заяві, у зв’язку з реорганізацією Збройних сил України та зміною правонаступника (боржника), тільки в лютому 2017 року Львівським обласним військовим комісаріатом, який судом був визнаний належним правонаступником (боржником), виконано рішення суду та донараховано й виплачено позивачу по роздавальній відомості №119 належне грошове забезпечення в повному об’ємі.

Відповідно до даного перерахунку грошового забезпечення, військовою прокуратурою Західного регіону України 06.06.2017 видано довідки за №№199, 200 та 201 для перерахунку та доплати пенсії (а.с.39,40, 41).

ОСОБА_1 12.06.2017 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області із заявою про перерахунок та доплату пенсії відповідно до нового грошового забезпечення встановленого судом та визначеного довідками Військової прокуратури Західного регіону України №№199, №200 і №201 від 06.06.2017, з урахуванням підвищення окладів у 2007 та 2008 роках.

У зв’язку з відмовою пенсійного органу у здійсненні такого перерахунку, позивач звернувся до Івано-Франківського міського суду із позовною заявою від 04.07.2017, за результатом розгляду якої, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 27.11.2017, рішенням Івано-Франківського міського суду від 01.06.2018 позов задоволено. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську провести помісячний перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 2 січня 2007 року по 31 травня 2015 року, згідно довідок Військової прокуратури Західного регіону України від 6 червня 2017 року за №№199, 200 та 201, виданих відповідно до рішення Івано-Франківського міського суду від 17 вересня 2007 року та ухвали Вищого адміністративного суду України від 3 квітня 2012 року (а.с.17-20).

03.12.2018, позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому з 01.01.2019 пенсії в розмірі, розрахованому станом на травень 2015 року (а.с.10, 36).

Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області листом від 06.12.2018 за №482/П-15 відмовило у здійсненні такого перерахунку пенсії позивачу, при цьому зазначивши, що рішення Івано-Франківського міського суду від 01.06.2018 в частині перерахунку пенсії з 02.01.2007 по 31.05.2015, виконано в повному обсязі. Одночасно повідомлено позивача про відсутність підстав для здійснення перерахунку пенсії останнього у розмірі, розрахованому станом на травень 2015 року, оскільки відсутня постанова Кабінету Міністрів України, яка б визначала умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, що передбачено статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 за №1697-VІІ, а також відсутність у рішенні Івано-Франківського міського суду від 01.06.2018 будь-яких інших зазначених та ще невиконаних зобов’язань стосовно перерахунку та виплати пенсії (а.с.11).

Позивач, вважаючи протиправними такі дії відповідача, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно з частиною 1 статті 8 Основного Закону в Україні визнається і діє принцип верховенства права, елементами якого є законність, юридична визначеність, заборона свавільності, доступ до правосуддя в незалежних і безсторонніх судах, повага до прав людини, недискримінаційність та рівність перед законом.

За змістом статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійні правовідносини є одним із видів суспільних відносин і особливою формою здійснення права на пенсію. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об'єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов'язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.

Досліджуючи доводи позивача про протиправність дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії з 01.01.2019 та виплати такої пенсії безстроково, у розмірі, визначеному станом на 01.06.2015, суд виходить із наступного.

Базовим (рамковим) нормативно-правовим актом, який визначає права, принципи, підстави, механізм та умови призначення, перерахунку і виплати пенсії за вислугу років працівникам органів прокуратури був і є Закон України "Про прокуратуру": до 15 липня 2015 року - Закон №1789-ХІІ, з цієї дати - Закон України від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ (надалі по тексту також - Закон №1697-VІІ).

Як уже зазначалось вище судом, ОСОБА_1, як колишньому працівнику органів прокуратури, з 2 січня 2007 року призначена та виплачується пенсія за вислугою років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" за №1789-XII від 05.11.1991, що підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом за пенсійною справою №4320 від 29.03.2007 (а.с.59).

На час призначення позивачеві пенсії, пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначалося статтею 50-1 Закону №1789-XII.

Відповідно до частини 12 статті 50-1 Закону №1789-XII (в редакції чинній на момент призначення пенсії) обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Частиною 17 (в подальшому частина 18) статті 50-1 Закону №1789-XII, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Таким чином, дана правова норма визначала підставу для проведення перерахунку пенсії працівникам прокуратури – підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Як встановлено судом та слідує з матеріалів адміністративної справи, Військовою прокуратурою Західного регіону України, відповідно до рішення Івано-Франківського міського суду від 17.09.2007 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.04.2012, видано позивачу довідки за №№199, 200 та 201 від 06.06.2017 (а.с.39, 40, 41).

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 01.06.2018 зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області провести помісячний перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно вищевказаних довідок Військової прокуратури Західного регіону України, з 02.01.2007 по 31.05.2015.

Суд зазначає, що вказане рішення Івано-Франківського міського суду від 01.06.2018, в частині проведення перерахунку пенсії позивачу, органом пенсійного фонду виконано в повному обсязі, що підтверджується наявним в матеріалах справи розпорядженням №193388 (а.с.71).

Позивач дану обставину не заперечує.

Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 за №76-VIII, який набрав чинності 1 січня 2015 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, зокрема, частину 18 викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Отож, після 1 січня 2015 року повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури законодавець делегував Уряду.

Пунктом 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015 передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до перелічених законів України, зокрема, Закону №1789-ХІІ.

З 15.07.2015 набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 за №1697-VII, відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" якого визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про прокуратуру" за №1789-ХІІ, крім пункту 8 частини 1 статті 15, частини 4 статті 16, абзацу першого частини 2 статті 46-2, статті 47, частини 1 статті 49, частини 5 статті 50, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, частини 3 статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів.

Підстави та порядок перерахунку пенсії працівників прокуратури, передбачені статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" за №1697-VII, відповідно до частини 20 якої (у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 за №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" підвищено розміри заробітку працюючих працівників прокуратури.

Проте, положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури, постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 за №1013 не містить.

Як уже зазначалось судом, ОСОБА_1, 03.12.2018 звернувся до Управління ПФУ в м. Івано-Франківську із заявою про виплату йому з 01.01.2019 пенсії в розмірі, розрахованому станом на травень 2015 року, відповідно до рішення Івано-Франківського міського суду від 01.06.2018.

Таким чином, суд зауважує, що на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України не визначено умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури, а положення Закону №1789-XII, які визначали умови та порядок такого перерахунку, втратили чинність.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин між позивачем та відповідачем, відсутній нормативно-правовий акт, який врегульовував б питання перерахунку пенсії працівникам прокуратури.

При цьому, положення Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII, якими частину 18 статті 50-1 Закону №1789-XII та частину 20 статті 86 Закону №1697-VII викладено у новій редакції, не були визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також - Суд). Так, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Сорінг проти Сполученого Королівства" ("Soering v. United Kingdom") Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (надалі по тексту також - Конвенція) спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини.

У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі "Ріс проти Сполученого Королівства" ("Rees v. United Kingdom") Суд зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини.

У рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" ("Airey v. Ireland") Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12 жовтня 2004 року у справі "Кйартан Асмудсон проти Ісландії" ("CASE OF ASMUNDSSON v. ICELAND").

Ураховуючи наведені вище положення джерел права, суд дійшов висновку, що з 1 грудня 2015 року - початку застосування постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013 та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом України "Про прокуратуру" №1697-VII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за статтею 50-1 Закону України №1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що звернення щодо перерахунку пенсії стосується періоду з 02.01.2007, тобто до 2015 року, з огляду на наступне.

Слід відмітити, що позивач, вказуючи у позовній заяві на таку обставину, не зазначив, якого саме звернення стосується даний період.

Окрім того, судом зазначалось вище, що позивач оскаржував до Івано-Франківського міського суду у липні 2017 року, дії Управління ПФУ в м. Івано-Франківську щодо відмови у перерахунку пенсії з 02.01.2007 по час звернення із позовною заявою, на підставі довідок №199, №200 і №201 від 06.06.2017, виданих Військовою прокуратурою Західного регіону України.

В свою чергу, рішенням Івано-Франківського міського суду від 01.06.2018 позовні вимоги позивача задоволено з урахуванням заяви останнього про уточнення позовних вимог, та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області провести помісячний перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно вищевказаних довідок Військової прокуратури Західного регіону України, за період з 02.01.2007 по 31.05.2015.

Наведене свідчить про те, що позивач, самостійно, під час розгляду справи в Івано-Франківському міському суді, змінив позовні вимоги в частині періоду, за який просив здійснити перерахунок пенсії з 02.01.2007 по 31.05.2015, тобто до дня, з якого були скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначені відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

Із заявою до Управління ПФУ в м. Івано-Франківську про перерахунок пенсії у розмірі, визначеному станом на 01.06.2015, позивач звернувся 03.12.2018 – в період відсутності відповідної норми матеріального права, яка б визначала умови та порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Оскільки на час виникнення спірних правовідносин не прийнято і не діють нормативно-правові акти, які регламентують умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, вимоги ОСОБА_1 визнати неправомірними дії Управління ПФУ в м. Івано-Франківську та зобов’язати виплачувати безстроково пенсію у розмірі, визначеному станом на 01.06.2015, в сумі 17 143,42 гривень, з 01.01.2019, є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 8 травня 2018 року у справі №311/2911/16-а (провадження №К/9901/6859/18), від 31 травня 2018 року у справі №428/13848/16-а (провадження №К/9901/12765/18), від 11 липня 2018 року у справі №310/5151/16-а (провадження №К/9901/8729/18) та від 26 квітня 2018 року у зразковій справі №825/506/18 (Пз/9901/16/18).

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Не заслуговують на увагу посилання позивача на висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 10.12.2013 у справі №21-348а13 та від 17.12.2013 у справі №21-445а13, оскільки на час розгляду вказаних справ був чинним Закон України №1789-ХІІ, частини 13, 18 статті 50-1 якого визначали механізм проведення перерахунку пенсії. Проте, із набуттям чинності Закону №1697-VII (який не передбачає можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури) втратив чинність Закон №1789-ХІІ, а тому до спірних правовідносинах він застосуванню не підлягає.

Також слід зазначити, що у вказаних справах вирішувалося питання вибору норми права, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, в частині визначення саме розміру пенсії у відсотках, встановленого на момент призначення пенсії, а не питань перерахунку пенсії із застосуванням норм права, які станом на момент звернення позивача за перерахунком пенсії втратили чинність.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що Управлінням ПФУ в м. Івано-Франківську підставно відмовлено ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії, виходячи із розміру, визначеному станом на 01.06.2015, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що позивачем за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру сплачено судовий збір в розмірі 768,40 гривень, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься квитанція №0.0.1228461438.1 від 03.01.2019 (а.с.3).

Зважаючи на висновок суду про безпідставність позовних вимог в силу норм статті 139 КАС України судовий збір не підлягає стягненню із відповідача суб’єкта владних повноважень.

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесені ними судові витрати при розгляду даної справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу таких витрат.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись частиною 2 статті 9, статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), вул. М. Підгірянки, 14а/68, м. Івано-Франківськ, 76000.

Відповідач – Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області (ідентифікаційний код юридичної особи 20550895), вул. Незалежності, буд. 44, м. Івано-Франківськ, 76000.

Суддя /підпис/ ОСОБА_2