Рішення № 80216207, 22.02.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 лютого 2019 року м. Ужгород№ 260/1209/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дору Ю.Ю.,

за участі:

секретаря судового засідання Гулай М.В.,

позивач – не з'явилася,

представника відповідача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (надалі – позивач, ОСОБА_2В.) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (надалі – відповідач, ГУ ДФС у Закарпатській області), в якому просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.05.2018 року №1023701-1306-0709 на суму 3003,52 грн. та №1023702-1306-0709 на суму 1714,56 грн. від 23.05.2018 року ГУ ДФС у Закарпатській області про сплату визначених контролюючим органом ГУ ДФС у Закарпатській області податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені протиправно, зокрема з порушенням статті 12 Податкового кодексу України, оскільки Чинадіївська селищна рада Мукачівського району Закарпатської області не приймала і офіційно не оприлюднила до 15 липня 2016 року рішення про встановлення таких місцевих податків і зборів.

Ухвалою суду від 27 листопада 2018 року відкрито спрощене позовне провадження за вказаним позовом.

У судове засідання позивач не з'явилася, про дату час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином (а.с.161). Однак у поданих до суду 30.01.2019 письмових поясненнях, позивач просила розглянути справу без участі у судовому засіданні представника позивача та вказала, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала у повному обсязі з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву, в якому вказує, що оскаржувані податкові повідомлення – рішення винесені правомірно, зокрема, у межах строку визначено приписами пп.266.7.2 ст.266 ПК України та відповідно до приписів визначених підпунктами 3,4 розділу ІІ"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 20 грудня 2016 року №1791-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році".

Заслухавши пояснення представника відповідача, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.

Як встановлено судом та не заперечується позивачем, фізична особа ОСОБА_2 є власником таких об'єктів житлової нерухомості: домоволодіння за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, село Синяк, вулиця без назви, будинок 9, загальна площа – 267,90 кв.м. та домоволодіння за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, село Синяк, вулиця без назви, будинок 9 "а", загальною площею – 469,30 кв.м.

Судом встановлено, що 23.05.2018 року ГУ ДФС у Закарпатській області винесено податкове повідомлення-рішення за №1023701-1306-0709, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (код платежу – 18010200) за 2017 рік у сумі 3003,52 грн. та податкове повідомлення-рішення за №1023702-1306-0709, яким визначено позивачу суму грошового зобов'язання за аналогічним платежем у розмірі 1714,56 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення направлені позивачу та отримані нею 28.08.2018 року одночасно з листом-відповіддю на запитувану інформацію зазначену позивачем у листі від 08.08.2018 року (а.с.а.с.12-15).

Не погоджуючись з винесеними відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подала скаргу до Державної фіскальної служби України. За результатами розгляду вказаної скарги ДФС України залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Закарпатській області від 23.05.2018, а скаргу ОСОБА_2 – без задоволення.

Судом встановлено, що рішенням одинадцятої сесії Чинадіївської селищної ради Мукачівського району сьомого скликання від 21 лютого 2017 року №471 "Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2017 рік" встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території смт.Чинадієво, с.Карпати та с.Синяк на 2017 рік.

Суд зазначає, що відносини які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-17.

Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно пп.266.3.1, пп.266.3.2 п.266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Пунктом 12.3. статті 12 ПК України визначено, що сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп.12.3.1. п.12.3 ст.12 ПК України). При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп.12.3.2.п.12.3 ст.12 ПК України).

П.п.12.3.3 п.12.3 ст.12 ПК України визначено, що копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів або про внесення змін до них надсилається в електронному вигляді у десятиденний строк з дня прийняття до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів, але не пізніше 1 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін до них. Контролюючі органи не пізніше 10 липня поточного року складають зведену інформацію про розмір та дату встановлення ставок місцевих податків та зборів на відповідних територіях та подають її в електронній формі центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Контролюючі органи відповідно до Бюджетного кодексу України подають органам місцевого самоврядування у розрізі джерел доходів звітність:про суми нарахованих та сплачених податків і зборів, суми податкового боргу та надмірно сплачених до місцевих бюджетів податків і зборів на відповідних територіях - щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним; про суми списаного податкового боргу; розстрочені і відстрочені суми податкового боргу і грошових зобов’язань платників податків; суми наданих податкових пільг, включаючи втрати доходів бюджету від їх надання - щокварталу, не пізніше 25 днів після закінчення звітного кварталу. Зазначена звітність по платниках надається контролюючим органом за запитом органу місцевого самоврядування. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, не пізніше 15 липня поточного року оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті зведену інформацію про розмір та дату встановлення ставок місцевих податків та зборів на відповідних територіях.

Разом з тим пунктами 3, 4 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 20 грудня 2016 року №1791-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році"( далі – Закон №1791) установлено, що з 1 січня 2017 року до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік відповідно до цього Закону, встановлені таким органом місцевого самоврядування ставки єдиного податку для платників першої групи, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та збору за місця для паркування транспортних засобів застосовуються з коефіцієнтом 0,5.

Установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 тапункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Згідно приписів статті 73 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (зі змінами та доповненнями) встановлено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

На підставі вищенаведеного, суд не погоджується з твердженнями позивача про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень рішень, як таких, що винесені на підставі рішення органу місцевого самоврядування, що прийняте з порушенням порядку визначеного статтею 12 ПК України.

Окрім цього, у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року №825/1403/17 наведено аналогічний висновок щодо застосування вказаних норм права.

Оскільки згідно рішення Чинадіївської селищної ради Мукачівського району від 21 лютого 2017 року №471 визначено ставку на нерухоме майно за 1 кв.м. у розмірі 0,002 % від мінімальної заробітної плати (станом на 01.01.2017 – 3200грн.), відповідно відповідачем правомірно визначено суму грошового зобов'язання позивачу по двом домоволодінням: площею 267,9 – 1714,56 грн.(267,9*6,4) та площею 469,30 кв.м. – 3003,52 грн.(469,3*6,4).

Щодо підстав скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень наведених позивачем у письмових поясненнях у зв'язку із порушенням строків направлення податкових повідомлень-рішень, суд зазначає, що порядок обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб визначено ст. 266 ПК України.

Згідно пп. 266.7.2 п. 266.7 ст.266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Відповідно до абз. 1 пп. 266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України податкове зобов’язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Проте, згідно пп.266.10.2 п.266.10 ст.266 ПК України у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання.

З аналізу наведених норм вбачається, що законодавством не визначено підстав звільнення платника податків від обов'язку сплачувати суму податкового зобов'язання у зв'язку з не надісланням податкових повідомлень-рішень у строки встановлені пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України, разом з тим, наведене є підставою для звільнення фізичної особи від відповідальності за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання. Відповідно, враховуючи, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені у межах строку визначеного пп.266 1.1 п.266.1 ст.266 ПК України (23.05.2018 року), проте отримані позивачем 28.08.2018 року, наявні підстави для обчислення з цього моменту строку протягом якого підлягає сплаті визначене даними податковими повідомленнями-рішеннями податкове зобов'язання та не може слугувати підставою для їх скасування.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Частиною 5 статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищенаведені положення, суд вважає, що податковий орган при визначенні позивачу податкового зобов'язання діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, тому позов не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 (88017, Закарпатська область, Мукачівський район, с.Синяк, буд.9, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул..Волошина, буд.52, код ЄДРПОУ 39393632) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області від 23.05.2018 №1023701-1306-0709 та від 23.05.2018 №1023702-1306-0709 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України та з огляду на перебування головуючого судді Дору Ю.Ю. у відрядженні, повний текст рішення складено та підписано 04.03.2019.

СуддяОСОБА_3