Рішення № 80216166, 01.03.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2019 року № 810/2437/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н. Д., розглянувши в місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області № 205 о/с від 13.04.2018 про звільнення зі служби старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0117020), начальника сектору реагування патрульної поліції № 2 Богуславського відділення Миронівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв’язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту);

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області № 735 о/с від 05.04.2018 про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0117020), начальника сектору реагування патрульної поліції № 2 Богуславського відділення Миронівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області;

- зобов’язати Головне управління Національної поліції в Київській області поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0117020) на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції № 2 Богуславського відділення Миронівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дисциплінарного проступку він не вчиняв, тому його звільнення є безпідставним і незаконним.

Ухвалою суду від 19.06.2018 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він з позовними вимогами не погоджується, оскільки вважає, що позивач, будучи начальником сектору реагування патрульної поліції №2 Богуславського ВП ГУНП в Київській області, перебуваючи у званні старшого лейтенанта поліції, під час несення служби вчинив дисциплінарний проступок, а саме порушив статтю 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, пункт 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179. Крім того, відповідач категорично заперечує факт самостійного проходження позивачем у Богуславській ЦРЛ 02.02.2018 огляду на встановлення стану сп’яніння за допомогою пристрою “Алконт 01 СМ”, згідно з висновком до протоколу медичного огляду для встановлення факту вживання наркотичної речовини та стану сп’яніння від 02.02.2018, відповідно до якого позивача визнано тверезим. Так, за твердженням відповідача, зазначений медичний огляд та складення протоколу проведено з грубим порушенням Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров’я України від 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858, оскільки огляд на стан сп’яніння у закладі охорони здоров’я та складання висновку за його результатами проводиться за направленням та в присутності працівника поліції. Крім цього, позивачеві висновок щодо результатів медичного огляду, який є заключним документом, не видавався, а видавався лише протокол, який взагалі не визначений вищезгаданою Інструкцією.

Зазначає також, що дисциплінарний проступок позивача стався внаслідок низького рівня правосвідомості, низьких морально-ділових якостей, грубого ігнорування наказів і доручень МВС України, Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Київській області щодо запобігання та недопущення порушень службової дисципліни, що виявились у перебуванні на службі у стані алкогольного сп’яніння та є несумісним із подальшим проходженням служби в органах поліції.

У відповідь на відзив позивач зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, із спірними наказами не погоджується та вважає їх такими, що порушують його конституційні права на працю. Зазначає, що відповідачем, окрім відсутності в день перевірки стану алкогольного сп’яніння, під час винесення 13.04.2018 наказу про його звільнення не було враховано факт тимчасової непрацездатності позивача в період з 12.04.2018 по 18.05.2018, а саме перебування на амбулаторному лікуванні у Богуславській ЦРЛ з діагнозом: консолідуючий перелом основної фаланги І-го пальця лівої ступні.

Від учасників справи до суду надійшли клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Частиною дев’ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд вирішив розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, у період з 10.04.2007 по 15.08.2013 проходив службу в Головному управлінні МВС України в Київській області, а з 22.09.2016 по 13.04.2018 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Київській області, що підтверджується записами у трудовій книжці серії АК № 514090 від 27.01.2004.

Так, відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 22.09.2016 № 552 о/с, позивача прийнято на службу до поліції, де він обіймав посаду начальника сектору реагування патрульної поліції № 2 Богуславського відділення поліції Миронівського відділу поліції в Київській області.

02 лютого 2018 року до відповідача надійшла інформація про те, що під час перевірки працівниками УІОС ДКЗ НП України Богуславського відділення поліції Миронівського відділу поліції, ними зафіксовано факт перебування на службі у стані алкогольного сп’яніння начальника СРПП № 2 Богуславського ВП Миронівського ВП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 02.02.2018 № 181 «Про призначення службового розслідування», у відношенні позивача призначено службове розслідування за фактом перебування його на службі в стані алкогольного сп’яніння. Вищевказане службове розслідування було доручено проводити старшому інспекторові відділу інспекції по особовому складу УКЗ Головного управління старшому лейтенанту поліції ОСОБА_2 На час проведення службового розслідування позивача відсторонено від виконання службових обов’язків за посадою.

На підставі рапорту старшого інспектора ВІОС УКЗ ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 від 01.03.2018, строк проведення службового розслідування продовжено до 01.04.2018.

05 березня 2018 року позивачем були надані пояснення з приводу вказаного службового розслідування, відповідно до яких інкриміновані порушення позивач не визнає, факт перебування на службі в стані алкогольного сп’яніння заперечує, на підтвердження чого надав відповідні докази медичного обстеження.

За результатами вказаного службового розслідування, 28.03.2018 старшим інспектором ВІОС УКЗ ГУНП в Київській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 складений висновок, затверджений начальником ГУ НП в Київській області полковником поліції ОСОБА_3, «Про результати службового розслідування за фактом перебування на службі у стані алкогольного сп’яніння начальника СРПП № 2 Богуславського ВП Миронівськго ВП ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1А.». Відповідно до вказаного висновку, службове розслідування за фактом перебування позивача на службі у стані алкогольного сп’яніння закінчено.

05 квітня 2018 року на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Київській області № 735, за порушення службової дисципліни, статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України в частині дотримання законодавства, а саме: підпункту 1 пункту 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 2 розділу 2, пункту 3 розділу 5 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, статей 37, 38 Закону України «Про запобігання корупції», що виявилось у вчиненні проступку, який негативно впливає на імідж та репутацію Національної поліції України, підриває довіру населення до поліцейських внаслідок перебування під час виконання службових обов’язків у нетверезому стані та поданні неналежного прикладу підлеглим, позивача звільнено зі служби в поліції.

12 квітня 2018 року у відділі кадрів Миронівського відділу поліції Головного управління Національної поліції позивача під розпис ознайомлено із наказом ГУ НП в Київській області від 05.04.2016 № 735 про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби.

13 квітня 2018 року згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Київській області по особовому складу № 205 о/с, позивача звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» (у зв’язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту).

24 квітня 2018 року у відділі кадрів Головного управління Національної поліції в Київській області позивачеві вручені документи про його звільнення, а саме, видано витяг з наказу ГУ НП в Київській області про звільнення від 13.04.2018 № 205 о/с, трудову книжку і військовий квиток, про що позивач власноручно розписався (а.с.20).

Не погоджуючись з рішеннями відповідача щодо звільнення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

За визначенням статті 1 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі - Закон № 580-VIII), Національна поліція України (далі – поліція) – це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Відповідно до статті 3 Закону № 580-VIII, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України а постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

За приписами частини першої та другої статті 19 Закону № 580-VIII, поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону у разі вчинення протиправних діянь.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Як встановлено судом, позивача було звільнено зі служби на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

З урахуванням того, що на час звільнення ОСОБА_1 Дисциплінарний статут Національної поліції України не затверджений, застосуванню до спірних правовідносин підлягає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі – Дисциплінарний статут).

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ наведені у статті 12 Дисциплінарного статуту, найсуворішим серед яких є звільнення з органів внутрішніх справ.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання (частина сьома статті 13 Дисциплінарного статуту).

Порядок накладання дисциплінарних стягнень врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту. Вказаною нормою передбачено призначення службового розслідування з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам – співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення.

Як убачається з висновку службового розслідування, затвердженого 28.03.2018 начальником ГУ НП в Київській області полковником поліції ОСОБА_3 “Про результати службового розслідування за фактом перебування на службі у стані алкогольного сп’яніння начальника СРПП № 2 Богуславського ВП Миронівськго ВП ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1А.”, його прийняттю передувало вивчення обставин порушення позивачем трудової дисципліни, а саме перебування ОСОБА_1 на службі у стані алкогольного сп’яніння.

Під час службового розслідування у позивача 05.03.2018 були відібрані письмові пояснення, за результатом вивчення змісту яких ОСОБА_1 свою провину не визнав, факт перебування на службі в стані алкогольного сп’яніння спростував шляхом проходження в закладі охорони здоров’я відповідного обстеження.

Так, на підтвердження факту перебування 02.02.2018 на службі в тверезому стані позивач надав відповідачеві протокол медичного огляду для встановлення факту вживання наркотичної речовини та стану сп’яніння. Вказане обстеження позивач проходив у Богуславській ЦРЛ 02.02.2018 о 12 год. 35 хв., яке проводив лікар цього закладу ОСОБА_4 за допомогою сертифікованого пристрою “Алкон 01 СМ”, який відповідно до свідоцтва ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» Мінекономрозвитку України № 12-02/1684 від 04.04.2017 пройшов періодичну повірку чинністю до 04.04.2018 включно.

На запит суду відповідно до ухвали від 09.10.2018, Богуславською ЦРЛ було надано підтверджуючі документи на предмет проходження лікарем ОСОБА_4 курсу занять згідно з чинним законодавством та здачі відповідного заліку, а саме протокол проведення підсумкового заняття від 27.07.2016.

Відповідно до інформації на запит суду, яка викладена у листі Богуславської ЦРЛ від 02.11.2018 № 1947-11, позивач дійсно проходив у вказаному медичному закладі 02.02.2018 відповідне обстеження, про що було складено лікарем ОСОБА_4, який має відповідну кваліфікацію, протокол № 10 від 02.02.2018. Висновок лікаря свідчить про тверезий стан позивача станом на 12 год. 40 хв. та 13 год. 00 хв. 02.02.2018. Відтак, дана інформація спростовує висновки відповідача.

Також хибними є посилання відповідача на те, що оскільки огляд на стан сп’яніння у закладі охорони здоров’я та складання висновку за його результатами не проводився за направленням та в присутності працівника поліції, як то передбачено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров’я України від 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 (надалі – Інструкція № 1452/735), протокол медичного огляду для встановлення факту вживання наркотичної речовини та стану сп’яніння Богуславської ЦРЛ № 10 від 02.02.2018 не може бути взятий судом до уваги в якості доказів, що підтверджують перебування позивача у тверезому стані.

Так, як вбачається із змісту Інструкції № 1452/735, вона визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та оформлення результатів такого огляду.

Водночас огляд (освідування) позивача на стан алкогольного сп’яніння здійснювався за допомогою приладу «Драгер» (Drager Alcotest 6820 ARHF-0033) безпосередньо в приміщенні чергової частини Богуславського відділення поліції Миронівського відділу поліції під час проведення перевірки працівниками УІОС ДКЗ НП України.

Суд констатує, що професійність приладів для застосування в установленому законодавством порядку визначає Укрметртестстандарт шляхом внесення до Державного реєстру вимірювальної техніки. Однак, відомостей про внесення приладу “Drager Alcotest 6820 ARHF-0033” до цього реєстру суду не надано.

Крім того, ні матеріали службового розслідування, ні матеріали справи не містять акту огляду позивача на стан алкогольного сп’яніння; докази наявності спеціальних знань у працівників поліції, які проводили огляд відносно ОСОБА_1; дозвіл на використання “Drager Alcotest 6820 ARHF-0033”, наданий МОЗ за погодженням з Держспоживстандартом, тощо.

Крім цього, судом з метою забезпечення повного та об’єктивного розгляду справи було викликано як свідків осіб, що проводили такий огляд. Однак свідки до суду не прибули та жодних пояснень з приводу обставин проведення перевірки суду не надали.

За таких обставин, суд відхиляє твердження відповідача, що надані у судовому засіданні та висновки службового розслідування в частині знаходження ОСОБА_1 під час несення служби 02.02.2018 у стані алкогольного сп'яніння та акцентує, що це є лише припущенням відповідальних працівників поліції, яке не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи судом.

Суд також звертає увагу, що приймаючи рішення про застосування до позивача найжорстокішого дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, відповідач обґрунтовував своє рішення перебуванням ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, що є істотним порушенням службової дисципліни та підриває довіру та авторитет правоохоронних органів і їх працівників в очах громадськості.

Оскільки за наслідком судового розгляду вказана обставина не підтвердилась, а знаходження позивача 02.02.2018 під час несення служби у тверезому стані доведений належними та допустимими доказами, висновок про наявність в його діях складу дисциплінарного проступку є безпідставним, а тому наказ від 05.04.2018 № 735 о/с про притягнення його до дисциплінарної відповідальності за умов виключення фактору сп'яніння, підлягає скасуванню.

Оскільки прийняття наказу про звільнення ОСОБА_1 з поліції від 13.04.2018 № 205 о/с було наслідком прийняття наказу від 05.04.2018 № 735 о/с, наказ № 205 о/с також підлягає скасуванню, як такий, що винесений без достатніх для цього правових підстав, у зв'язку з чим ОСОБА_1 підлягає поновленню на службі в поліції на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції № 2 Богуславського відділення поліції Миронівського відділу поліції в Київській області. За правилами статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду в цій частині підлягає негайному виконанню.

У зв’язку з цим, вимоги позивача про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць підлягають задоволенню, рішення суду в цій частині, відповідно, негайному виконанню.

Крім того, відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ про звільнення позивача від 13.04.2018 № 205 о/с, не врахував обставину тимчасової непрацездатності позивача в період з 12.04.2018 по 18.05.2018, що підтверджено відповідними копіями листків непрацездатності № 695 від 12.04.2018 та № 696 від 11.05.2018 та медичною карткою амбулаторного хворого.

В силу вимог частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

В силу вимог статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, а відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач вищевказані положення Конституції України та трудового законодавства залишив поза увагою.

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами правомірність прийняття оскаржуваних наказів.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», підстави для стягнення на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 205, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області № 205 о/с від 13.04.2018 про звільнення зі служби старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0117020), начальника сектору реагування патрульної поліції № 2 Богуславського відділення Миронівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію” (у зв’язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту).

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області № 735 о/с від 05.04.2018 про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0117020), начальника сектору реагування патрульної поліції № 2 Богуславського відділення Миронівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

Зобов’язати Головне управління Національної поліції в Київській області (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 40108616; адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1; адреса: 09701, Київська обл., м. Богуслав, вул. Росьова, 62) (0117020) на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції № 2 Богуславського відділення Миронівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця допустити негайне виконання рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного рішення – 01.03.2019.

Суддя Панченко Н.Д.