Ухвала суду № 80216017, 01.03.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

01 березня 2019 року м. Житомир

справа № 240/5227/18

категорія 111000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, заяву Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про закриття провадження у справі за його адміністративним позовом до Державного підприємства "Олевське лісове господарство" про зобов"язання вчинити дії,-

встановив:

Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 28.11.2018 (вх.23408/18), просить зобов"язати Державне підприємство "Олевське лісове господарство" подати до контролюючого органу розрахунки частини чистого прибутку (доходу) (уточнюючі) на суму заниження частини чистого прибутку 63482 грн за 2015 рік - І квартал 2018 року.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 27.11.2018 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з ухвалою суду від 10.12.2018 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 04.01.2019, з повідомленням учасників справи.

Відповідно до довідки від 04.01.2019 розгляд справи відкладено на 01.02.2019, у зв"язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

04 січня 2019 року від відповідача до суду надійшло клопотання (вх.№177/19) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, в якому відповідач зазначає, що ним сплачено на користь Державного бюджету України частину чистого прибутку (доходу) в розмірі 63482 грн, а на електронну адресу позивача надіслано розрахунки частини чистого прибутку (доходу) (уточнюючі) на суму 63482 грн за період з 2015 року по І квартал 2018 року.

Судове засідання відповідач просить проводити без участі його представника.

Згідно з довідкою від 01.02.2019 розгляд справи відкладено на 01.03.2019, у зв"язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді.

01 березня 2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області на електронну адресу суду надійшла заява за вхідним №4402/19, в якій позивач просить закрити провадження у справі. В обґрунтування заяви зазначає, що згідно з відомостями інтегрованої картки платника податків та інформації Коростенського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, відповідач 26.12.2018 подав розрахунок частини чистого прибутку (доходу) на суму заниження частини чистого прибутку в розмірі 63482 грн.

01 березня 2019 року представник позивача та відповідача в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надсилали.

Враховуючи подані сторонами заяви та неявку їх представників, суд вважає за можливе розглянути заяву позивача, в порядку письмового провадження, відповідно до ч.9 ст.205 та ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подану позивачем заяву, суд дійшов до висновку про її обґрунтованість, зважаючи на наступне.

Згідно з ч.3 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.

Положеннями частини 1 та 3 статті 189 КАС України визначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі.

Пунктом 2 частини 1 та частиною 2 статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Частиною 2 ст.239 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Суд розцінює заяву Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про закриття провадження у справі, як відмову позивача від позову. Вказана заява позивача не суперечить закону, не порушує чиїх-небудь прав, свобод або інтересів, а тому суд приймає відмову від позову та закриває провадження у справі.

Щодо вирішення питання про розподіл між сторонами судових витрат, то суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 ст. 140 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

Відповідно до ч.2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Системний аналіз вказаних норм Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави зробити висновок про відсутність підстав для відшкодування судового збору позивачу, оскільки позивач - Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області є суб"єктом владних повноважень.

За таких обставин, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача судових витрат зі сплати судового збору, сплаченого за подання до суду позовної заяви.

Керуючись статтями 19, 32, 139, 140, 238, 239, 243, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

ухвалив:

1. Прийняти відмову Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від позову та закрити провадження у справі №240/5227/18 за позовом Голового управління Державної фіскальної служби у Житомирській області до Державного підприємства "Олевське лісове господарство" про зобов"язання вчинити дії.

2. Роз"яснити позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

3. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями) та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала складена в повному обсязі 01 березня 2019 року.

Суддя А.В. Горовенко