Рішення № 80216009, 20.02.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/1/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді – Коморний О.І.,

секретар судового засідання Редкевич О.Р.

з участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 Територіального Управління Юстиції у Львівській області, Дрогобицького міськрайонного відділу ДВС ОСОБА_5 територіального управління юстиції у Львівській області про визнання дій неправомірними і незаконними за невиконання рішення Стрийського міськрайонного суду по справі № 2-327/03, стягнення коштів та невиплачених аліментів.

Обставини справи.

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовною заявою (т.1 а.с.4-8) у якій містяться вимоги:

- визнати бездіяльність Департаменту ДВС Міністерства юстиції, стосовно невиконання судового рішення по справі №2-327/03(Стрийський міськрайонний суд) - неправомірною і незаконною;

- стягнути з Міністерства юстиції невиплачену суму аліментів, в період з 01.05.2003року по 31.03.2015року, у сумі 57428 грн;

- стягнути з Міністерства юстиції суму штрафних санкцій, в сумі 760300 грн - в період з 01.01.2010 року по 31.03.2015 рік.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач під час підготовки позову до Міністерства юстиції за невиконання рішення суду звернувся до відділу ДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції з метою отримання копій матеріалів виконавчого провадження по вищевказаній справі, однак позивачеві відмовлено, у зв'язку з відсутністю такої інформації в архіві ДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції. Зазначає, що перебувала в шлюбі зі своїм колишнім чоловіком - ОСОБА_6 з 18 січня 1995 року по 2006 рік. В шлюбі народилася донька - ОСОБА_7. Починаючи з 2003 року в березні цього ж року, позивачем подана заява до Стрийського Міськрайонного суду на отримання аліментів у зв'язку з неналежним виконанням своїх батьківських обов'язків. 31 березня 2003 року оголошене рішення по вищевказаній справі. Починаючи з 1 травня 2003 року виконавчий лист перебував на виконанні в ДВС Дрогобицького Міськрайонного управління юстиції. Виконання рішення Стрийського Міськрайонного суду по справі № 2-327/03 відбувалось тільки в межах одного року. Всі інші роки позивач не отримував ніяких аліментів, однак отримував довідки на отримання субсидій від ДВС Дрогобицького Міськрайонного управління юстиції. Однак, отримавши інформацію стосовно роботи колишнього чоловіка, позивач дізнався про факт його офіційної роботи з 9 квітня 2008 року на посаді електрозварника ручного зварювання (наказ № 33 к від 09.04.2008 року) в ПАТ Стебницьке Гірничо-Хімічне підприємство «Полімінерал». Позивач вказує, що у випадку офіційної роботи колишнього чоловіка в санаторії «Каштан» (м. Трускавець), так і на вищевказаному підприємстві, ДВС Дрогобицького Міськрайонного управління юстиції навмисно не виконувала судове рішення Стрийського Міськрайонного суду, тим самим порушивши чинне законодавство, Конституцію України, в частині належного виконання своїх батьківських обов'язків, по утриманню своєї дитини. З урахуванням відомостей про середню зарплату з 2003 по 2015 рік позивач вказує, що загальна сума заборгованості, яку не сплатив Департамент ДВС в особі ДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції складає 817728 грн, в тому числі штрафні санкції згідно cт. 196 Сімейного кодексу України.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2018 року відмовлено у відкритті провадження на підставі п.1 ч.1 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2018 року про відмову у відкритті провадження у справі скасовано та направлено справу для продовження розгляду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року залишено позовну заяву без руху та надано термін на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 позовну заяву ОСОБА_4 про визнання дій Міністерства юстиції неправомірними і незаконними за невиконання рішення Стрийського міськрайонного суду по справі № 2-327/03, відшкодування матеріальної і моральної шкоди, по невиплачених аліментах - повернуто позивачеві разом з усіма доданими до неї матеріалами.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2018 року скасовано ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 року , справу направлено для продовження розгляду. У постанові Львівський апеляційний суд зазначив, що згідно заявлених позовних вимог слідує, що ОСОБА_4 оскаржує дії відповідачів, щодо не виконання рішення суду в частині стягнення аліментів, а тому є підстави вважати, що позивач звільнена від сплати судового збору у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”.

Вказана справа надійшла до Львівського окружного адміністративного суду 17.09.2018 року за вх. №29243.

Ухвалою від 18.09.2018 року судом з урахуванням висновку апеляційного суду прийнято позовну заяву без сплати судового збору та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

26.10.2018 року через канцелярію суду надійшло клопотання позивача про заміну відповідача та залучення співвідповідача (т.1 а.с.181), а саме:

- замінити неналежного відповідача з Міністерства юстиції України на ОСОБА_8 Територіальне Управління Юстиції у Львівській області;

- залучити співвідповідача Дрогобицьке Міськрайонне управління юстиції.

26.10.2018 року через канцелярію суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження у зв’язку із збільшенням позовних вимог згідно оновленої позовної заяви (т.1 а.с.182-190), а саме:

- визнати бездіяльність Дрогобицького Міськрайонного управління Юстиції, стосовно невиконання судового рішення по справі №2-327/03 (Стрийський Міськрайонний суд) - неправомірною і незаконною;

- визнати бездіяльність ОСОБА_5 Територіального Управління Юстиції у Львівській області, стосовно неналежної перевірки, в частині перевірки виконання посадових обов'язків, стосовно стану виконання рішення Стрийського Міськрайонного суду, по справі № 2-327/03 - неправомірною і незаконною;

- стягнути солідарно з ОСОБА_5 Територіального Управління юстиції у Львівській області і з Дрогобицького Міськрайонного Управління Юстиції невиплачену суму аліментів, в період з 01.05.2003 року по 31.03.2015 року,у сумі 57428 грн;

- стягнути солідарно з ОСОБА_5 Територіального Управління юстиції у Львівській області і з Дрогобицького Міськрайонного Управління юстиції суму штрафних санкцій, в сумі 1085394 грн - в період з 01.01.2004 року по 31.03.2015 рік.

- суму сплаченого судового збору повернути позивачу (т.1 а.с.190).

Ухвалою від 26.10.2018 року замінено відповідача з Міністерства юстиції України на ОСОБА_8 Територіальне управління юстиції у Львівській області, залучено співвідповідача - Дрогобицьке Міськрайонне управління юстиції та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.

30.11.2018 року у судовому засіданні за погодженням з представником позивача протокольною ухвалою суду здійснено процесуальну заміну співвідповідача Дрогобицького Міськрайонного управління юстиції на Дрогобицький міськрайонний відділ ДВС ГТУЮ у Львівській області.

У зв’язку із заміною співвідповідача позивачем уточнено позовні вимоги, у яких позивач відповідно до останньої їх редакції просить суд (т.1 а.с.242):

- визнати бездіяльність відповідача ОСОБА_5 Територіального Управління юстиції у Львівській області, в частині нагляду за виконанням судового рішення у справі № 2-327/03, за виконавчим листом протиправною та незаконною;

- визнати бездіяльність співвідповідача – Дрогобицького міськрайонного ВДВС, в частині виконання рішення за виконавчим листом № 2-327/03, протиправною і незаконною;

- стягнути на користь ОСОБА_4, з відповідачів, в солідарному порядку, суму в розмірі 1142822 (один мільйон сто сорок дві тисячі вісімсот двадцять дві) грн) загального боргу за виконавчим листом № 2- 327/03.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовних заявах, просить позов задовольнити повністю, а також стягнути судові витрати на правову допомогу в сумі 24200 грн.

Представник відповідача 1 проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмовому відзиві, просить закрити провадження в частині позовних вимог.

Позиція відповідача 1 обґрунтована тим, що відповідно до cт. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове конання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень них органів". Зазначає, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону, забороняється втручання державних органів, органів влади Автономної Республік Крим, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, політичних партій, громадських об'єднань, інших осіб у діяльність державного виконавця, приватного виконавця з примусового виконання рішень. Вказує, що контроль за діяльністю державних виконавців та інших працівників органів державної виконавчої служби здійснюють органи примусового виконання рішень, значені у статті 6 цього Закону, в порядку, встановленому Міністерством юстиції України. Відповідно до ст. 6 Закону систему органів примусового виконання рішень становлять:1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, створені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку. Відповідно до п.4.34 Положення про головні територіальні управління юстиції, затвердженого Наказом МЮУ від 23.06.2011 № 1707/5, ОСОБА_8 територіальне управління юстиції відповідно до покладених на нього завдань: контролює через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень з питань державної виконавчої служби, здійснення примусового виконання рішень у випадках, передбачених законом, відповідним відділом примусового виконання рішень та районними, районними у місті, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної виконавчої служби ОСОБА_5 територіального управління юстиції. Перевірка діяльності державних виконавців здійснюється відповідно до порядку здійснення контролю за діяльністю працівників органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 жовтня 2018 року № 3284/5. Контроль за діяльністю працівників органів державної виконавчої служби здійснюється шляхом проведення комплексних, цільових та контрольних перевірок. Організація та проведення перевірок покладаються на структурний підрозділ Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) далі - структурний підрозділ Міністерства). Відтак, ОСОБА_8 територіальне управління юстиції у Львівській області не наділено повноваженнями щодо проведення перевірок діяльності державних виконавців. Крім того вважає, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця повинні оскаржувати ся до суду, який видав виконавчий документ.

Представник відповідача 2 проти позову заперечив, просить закрити провадження у справі. Позиція відповідача 2 зводиться до того, що відповідно до положень ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Як вбачається з постанови Стрийського районного суду Львівської області, яке долучено позивачем ОСОБА_4 до позовної заяви, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. зобов'язаний сплачувати аліменти на користь позивача ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів з його заробітку. Також, відповідно до положень ст.196 Сімейного кодексу України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені), а не штрафних санкцій, як вказала у своїй позовній заяві ОСОБА_4 у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення і від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Вказує, що відповідно до положень ст. 15 Сімейного кодексу України, сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу Таким чином, обов'язок ОСОБА_6 сплачувати аліменти, неустойку (пеню) по аліментах на утримання ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_4 є сімейним обов'язком та не може бути перекладеним на відповідача ОСОБА_8 територіальне управління юстиції у Львівській області та Дрогобицький міськрайонний відділ державної виконавчої служби ОСОБА_5 територіального управління юстиції у Львівській області. Крім того вказує, що відповідно до положень ч. 2 Розділу І Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, автоматизована система виконавчого провадження - комп'ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу. Згідно даних АСВП, на примусовому виконанні у Дрогобицькому міськрайонному відділі державної виконавчої служби ОСОБА_5 територіального управління юстиції у Львівській області не перебуває будь-яких виконавчих документів про стягнення аліментів з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4. Відповідач 2 також зазначає, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця повинні оскаржуватися до суду, який видав виконавчий документ, а тому провадження у справі слід закрити.

Ухвалою суду від 20.02.2018 року за наслідками розгляду справи по суті у закритті провадження у справі відмовлено.

Суд заслухав вступне слово представника позивача та представників відповідачів, дослідив подані сторонами докази та

встановив:

Стрийським міськрайонним судом Львівської області винесено постанову від 31.03.2003 року у справі №2-327/2003 якою постановлено стягувати з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 % частини всіх видів заробітку, але не менше половини неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісячно, починаючи з 27.03.2003 року і до її повноліття (т.1 а.с.9).

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30.01.2006 року розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (т.1 а.с.11).

Позивач у 2011-2014 роках отримував у відділі державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області довідки про неотримання аліментів (т.1 а.с. 11-14).

Оскільки на запит представника позивача надійшла інформація від ПАТ Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» (лист від 13.07.2017 року №518) про те, що ОСОБА_6 дійсно працює на підприємстві з 09.04.2008 року і продовжує працювати по даний час (т.1 а.с.15), позивач звернувся до суду з даним позовом.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Кожна особа згідно з ч.1 ст. 5 КАС України має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, згідно з ч. 3 ст. 9 КАС України розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Примусове конання рішень відповідно до ч.1 cт. 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 2 червня 2016 року № 1403-VIII.

Державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону. Забороняється втручання державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, політичних партій, громадських об’єднань, інших осіб у діяльність державного виконавця, приватного виконавця з примусового виконання рішень (ч.2 ст. 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Систему органів примусового виконання рішень згідно ст. 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» становлять:

1) Міністерство юстиції України;

2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Контроль за діяльністю державних виконавців та інших працівників органів державної виконавчої служби відповідно до ст. 12 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» здійснюють органи примусового виконання рішень, визначені у статті 6 цього Закону, в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України від 22 жовтня 2018 року затверджено Порядок проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців.

Документ визначає механізм здійснення Міністерством юстиції України перевірок діяльності органів ДВС, приватних виконавців, зокрема стану додержання законодавства та організації роботи щодо їх виконання, дотримання державними і приватними виконавцями порядку та строків вчинення виконавчих дій, виконання правил діловодства.

Організація та проведення перевірок покладаються на структурний підрозділ Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - структурний підрозділ Міністерства).

Контроль за діяльністю працівників органів державної виконавчої служби здійснюється шляхом проведення комплексних, цільових та контрольних перевірок.

З огляду на вищенаведене, вимоги позивача визнати бездіяльність відповідача ОСОБА_5 Територіального Управління юстиції у Львівській області, в частині нагляду за виконанням судового рішення у справі №2-327/03, за виконавчим листом протиправною та незаконною є безпідставними, оскільки ОСОБА_8 територіальне управління юстиції у Львівській області не наділено повноваженнями з нагляду за виконанням судових рішень та повноваженнями щодо проведення перевірок діяльності державних виконавців.

Крім того, жодних доказів звернення позивача до ОСОБА_5 територіального управління юстиції у Львівській області з приводу скарг на бездіяльність державних виконавців матеріали справи не містять.

Судом з картки виконавчого провадження (т.2 а.с. 28) встановлено, що виконавче провадження по виконанню виконавчого листа від 31.03.2003р. №2-327 закінчено 14.03.2007 року постановою державного виконавця Біль Володимира Орестовича Трускавецького МВ ДВС ГТУЮ у Львівській області з підстав звільнення боржника з ЗАТ «Трускавецькурорт» сан. «Каштан», відомості про направлення виконавчого листа від 31.03.2003р. №2-327 до ДВС у Дрогобицькому районі відсутні.

Вказана обставина підтверджується також ухвалою Срийського міськрайонного суду Львівської області від 26.12.2018 р.(т.1 а.с.247), відповідно до якої, судом при розгляді подання Трускавецького міського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_5 територіального управління юстиції у Львівській області про видачу дубліката виконавчого листа встановлено, що виконавче провадження закінчено 14.03.2007 року державним виконавцем ДВС у м. Трускавець та скеровано до ДВС у Дрогобицькому районі для виконання по територіальності, однак адресату так і не надійшов.

З огляду на вищевикладені обставини справи вимога позивача визнати бездіяльність співвідповідача – Дрогобицького міськрайонного ВДВС, в частині виконання рішення за виконавчим листом №2-327/03 протиправною і незаконною є безпідставною, оскільки до відповідача не надходив на виконання виконавчий документ і відповідач не здійснював його виконання, а тому не допускав бездіяльності.

Стосовно вимоги позивача про стягнення на користь ОСОБА_4, з відповідачів, в солідарному порядку, суми в розмірі 1142822 (один мільйон сто сорок дві тисячі вісімсот двадцять дві грн) загального боргу за виконавчим листом № 2- 327/03, то така задоволенню не підлягає, оскільки є похідною від визнання протиправними дій чи бездіяльності відповідачів, водночас судом не встановлено протиправності дій чи бездіяльності відповідачів.

Суд також зазначає, що відповідно до положень ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з постановою Стрийського районного суду Львівської області, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючий за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_2. зобов'язаний сплачувати аліменти на користь позивача ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів з його заробітку.

Відповідно до положень ч.1 ст.196 Сімейного кодексу України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Відповідачі у справі, до яких позивач заявив вимоги, не є платниками аліментів позивачеві і не можуть нести відповідальність у вигляді сплати неустойки.

Частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 даної статті до витрат, пов’язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що до витрат на професійну правничу допомогу належать витрати адвоката, які безпосередньо пов’язані зі зверненням до суду та розглядом адміністративної справи.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази того, що представник позивача є адвокатом, а тому сплачені позивачем згідно укладеного договору про надання послуг від 01.11.2017 р. з юридичним відділом ТзОВ «Стройтранстехкомпанія» кошти не є витратами на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищенаведені приписи нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що відповідачами вказані норми не порушувалися, відтак позовні вимоги необґрунтовані і не підлягають задоволенню.

Оскільки за висновком апеляційного суду згідно заявлених позовних вимог слідує, що ОСОБА_4 оскаржує дії відповідачів, щодо не виконання рішення суду в частині стягнення аліментів, а тому є підстави вважати, що позивач звільнена від сплати судового збору у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір позивачем не сплачувався і стягненню не підлягає.

Судові витрати згідно ст. 139 КАС України відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 КАС України, суд –

ухвалив:

1. У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 Територіального Управління Юстиції у Львівській області, Дрогобицького Міськрайонного управління Юстиції про визнання дій неправомірними і незаконними за невиконання рішення Стрийського міськрайонного суду по справі № 2-327/03, стягнення коштів та невиплачених аліментів - відмовити повністю.

2. Судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 01.03.2019р.

Суддя Коморний О.І.