Рішення № 80215989, 19.02.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2019 р. Справа№200/11218/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Голуб В.А.,

при секретарі - Мангуш З.В.,

за участю:

представника відповідача - Вовченка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Донецькій області, Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними, скасування наказу Головного управління ДФС у Донецькій області № 990 від 12.06.2018 року та податкових повідомлень-рішень від 25.06.2018 року № 0005071405, № 0005051405, № 0005061405, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області, Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними, скасування наказу Головного управління ДФС у Донецькій області № 990 від 12.06.2018 року та податкових повідомлень-рішень від 25.06.2018 року № 0005071405, № 0005051405, № 0005061405.

В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_2 зазначає, що податковим органом було проведено перевірку, яка на її думку є неправомірною. Так, по-перше, позивач зазначає, що у наказі № 990 є незрозумілим, яка має перевірка буде проведена, а також зазначений період перевірки - з 01.01.2017 року по 20.06.2018 року, що є неприпустимим, з огляду на те, що ФОП ОСОБА_2 зареєстрована з 10.01.2018 року. По-друге, позивач зазначає, що на адресу ФОП ОСОБА_2 не надходило повідомлення про розгляд скарги від 03.07.2018 року № 3 відповідно до п.56.9 ст.56 Податкового кодексу України, а тому вона вважається повністю задоволеною на користь ФОП ОСОБА_2 Крім того, предметом перевірки не було передбачено здійснення дослідження договору про трудові відносини між ФОП ОСОБА_2 та продавцем ОСОБА_3 Водночас, по суті перевірки позивач зазначає, що нею не було здійснено продаж пива у магазині, а барна стойка є стаціонарною. З огляду на наведене, позивач просить визнати дій відповідача протиправними, скасувати наказ Головного управління ДФС у Донецькій області № 990 від 12.06.2018 року та податкові повідомлення-рішення від 25.06.2018 року № 0005071405, № 0005051405, № 0005061405.

В матеріалах справи наявний відзив Головного управління ДФС у Донецькій області, у якому зазначено наступне. Фактичною перевіркою, проведеною 12.06.2018 року, встановлено порушення позивачем вимог Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та Податкового кодексу України. При цьому, у наказі № 990 від 12.06.2018 року було зазначено, що буде проведена саме фактична перевірка ФОП ОСОБА_2 З огляду на встановлені перевіркою порушення, контролюючим органом було винесено спірні податкові повідомлення-рішення. Представник відповідача звертає увагу, що скарга ФОП ОСОБА_2 від 03.07.2018 року № 3 була розглянута вчасно, а саме у термін, не більше одного місяця від дня її надходження, оскільки акт перевірки не є розпорядчим документом, тому скарга розглянута відповідно до приписів ст. 20 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян». На підставі викладеного, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29.10.2018 року прийнято до розгляду позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Донецькій області, Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними, скасування наказу Головного управління ДФС у Донецькій області № 990 від 12.06.2018 року та податкових повідомлень-рішень від 25.06.2018 року № 0005071405, № 0005051405, № 0005061405 та відкрито провадження по справі № 200/11218/18-а. Призначено підготовче засідання по адміністративній справі № 200/11218/18-а за правилами загального позовного провадження на 12 годину 00 хвилин 20.11.2018 року.

Підготовче засідання відкладено з 20.11.2018 року на 12.12.2018 року об 11-00 год. в зв'язку з відключенням світла в приміщенні суду.

У підготовчому засіданні 12.12.2018 року судом було оголошено перерву до 15.01.2019 року.

Ухвалою суду від 17.12.2018 року продовжено строк підготовчого провадження по адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Донецькій області, Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними, скасування наказу Головного управління ДФС у Донецькій області № 990 від 12.06.2018 року та податкових повідомлень-рішень від 25.06.2018 року № 0005071405, № 0005051405, № 0005061405, - на тридцять днів з ініціативи суду.

Ухвалою суду від 15.01.2019 року у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання, - відмовлено. Закрито підготовче провадження по адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Донецькій області, Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними, скасування наказу Головного управління ДФС у Донецькій області № 990 від 12.06.2018 року та податкових повідомлень-рішень від 25.06.2018 року № 0005071405, № 0005051405, № 0005061405. Призначено судовий розгляд по суті на 12 годину 30 хвилин 13.02.2019 року.

Розгляд справи відкладено з 13.02.2019 року на 15.02.2019 року у зв'язку із поганим станом здоров'я представника позивача.

Розгляд справи з 15.02.2019 року відкладено на 19.02.2019 року у зв'язку із перебуванням судді на лікарняному.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заявлені позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1), зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця за адресою: 85700, Донецька обл., Волноваський район, м. Волноваха, вул. Леніна, б. 36, кв. 7 та перебуває на обліку у Волноваській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області з 10.01.2018 року (а.с.15).

Відповідно до наказу Головного управління ДФС у Донецькій області від 08.06.2018 року № 990 визначено провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (зі змінами та доповненнями), Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року № 148, Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 року № 854, Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 року № 218, Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року № 833, та інших законодавчих актів (а.с.16).

На підставі направлень на перевірку від 12.06.2018 року № 1231 та № 1230 Головним управління ДФС у Донецькій області було проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_2, а саме магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.99-100).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та Податкового кодексу України.

Так в акті фактичної перевірки зазначено, що продавцем магазину реалізовані тютюнові вироби, а саме сигарети КЕНТ 1 пачка за ціною 39.00 грн., вищою максимальної роздрібної ціни на сигарети, встановленої виробником або імпортером. На пачці зазначена ціна - 34, 50 грн., що в свою чергу з урахуванням 5 % акцизного податку повинна коштувати 36,22 грн. Таким чином, при реалізації сигарет КЕНТ було порушено вимоги ст. 11-1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19.12.1995 року

Також в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» здійснюється продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці з наявністю барної стойки, столиків для відвідування, що підтверджується фото -фіксацією приміщення, наявності пива у кегі «Рогань традиційне» 50 л. та обладнання для його реалізації (бокал пивний). Вартість 0,5 л. пива складає 15 гривень, чим порушено ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19.12.1995року в частині реалізації алкогольних напоїв у невизначених місцях торгівлі.

Порушено ст. 85 Податкового кодексу України в частині не надання документів до перевірки на вимогу перевіряючого - договір про трудові відносини між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3

У реалізації знаходився товар, на який не були надані перевіряючому накладні, товаро - транспортні накладні, зазначені у Додатку 3 до Акту перевірки на 1 аркуші, на загальну суму 4671 гривна, чим порушено вимоги п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 року (а.с.85-88).

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявний акт про відмову від надання документів до перевірки, відповідно до якої під час проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2 не було надано довідку про опломбування РРО, контрольні стрічки, журнал обліку доходів фізичної особи, товарно-транспортні накладні, договір про трудові відносини ФОП ОСОБА_2 з продавцем ОСОБА_3 (а.с.91).

Акт фактичної перевірки від 12.06.2018 року було підписано продавцем магазину ОСОБА_3, також нею отримано другий примірник акту.

При цьому ОСОБА_3 у пункті 4.1 акту фактичної перевірки (зауваження до акту перевірки) зазначила, що клопотання до перевірки буде направлено в зазначені законом терміни).

Відповідно до клопотання ОСОБА_3 від 12.06.2018 року вона просила скасувати протокол про адміністративне правопорушення та зазначила, що потребує правової допомоги (а.с.92).

Згідно з інформацією Головного управління ДФС у Донецькій області, заперечення щодо фактів, встановлених у ході фактичної перевірки, чи документи, пов'язані з предметом перевірки, від позивача не надходили.

За наслідками проведеної перевірки 25.06.2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області винесено податкові повідомлення-рішення, а саме:

№ 0005051405, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій або пені у розмірі 510 грн, за порушення п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України (а.с.32-33);

№ 0005061405, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій та/або пені у розмірі 9 342, 00 грн за порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 року (а.с.34-35);

№ 0005071405, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій або пені у розмірі 16 800 грн за порушення ст. 11-1 та ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19.12.1995 року (а.с.36-37).

Вказані податкові повідомлення-рішення були направлені на адресу ФОП ОСОБА_2 та отримані позивачем (а.с.107-108).

18.06.2018 року позивачем було оскаржено акт перевірки до Державної фіскальної служби України (а.с.23-25). 18.07.2018 року скарга ФОП ОСОБА_2 залишена без задоволення, згідно листа Державної фіскальної служби України № 10441/к/99-99-14-05-01-14 (а.с.28-30).

03.07.2018 року позивачем оскаржено в адміністративному порядку вищевказані податкові повідомлення-рішення (а.с.45-48). В свою чергу, рішенням Державної фіскальної служби України від 30.08.2018 року № 13087/К/99-99-11-05-01-25 скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін (а.с.49-52).

30.07.2018 року ФОП ОСОБА_2 надіслано на адресу Державної фіскальної служби України скаргу на розгляд скарги від 18.06.2018 року № 1 (а.с.55-58). Вказана скарга також залишена без задоволення, з огляду на те, що акт перевірки не є розпорядчим документом, тому скарга розглянута відповідно до приписів ст. 20 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (а.с.59-60).

Суд зазначає, що до перевірки позивачем не було надано трудовий договір між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що зафіксовано актом. Натомість вказаний договір надано до суду (а.с.61-64).

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.3 п. 75. 1 ст. 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.1 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пунктом 81.1 ст. 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дача початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.

Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Суд зазначає, що в наказі № 990 від 12.06.2018 року визначено, що буде проведена саме фактична перевірка ФОП ОСОБА_2 із посиланням на ст.80 ПК України, а тому суд відхиляє доводи позивача в цій частині.

Крім того, у наказі на проведення зазначено, що перевірка буде проводитись з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (зі змінами та доповненнями), Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року №148, Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 року №854, Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 року №218, Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року № 833, та інших законодавчих актів, а не як помилково вважає позивач з питань дотримання СГ порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності відповідних дозвільних документів і ліцензій.

Отже, суд приходить до висновку, що контролюючим органом дотримано всі вимоги при проведенні фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення № 0005061405.

Відповідно до пунктів 44.1, 44.3, 44.6, 44.7 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. Протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу. У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Документи, підтверджуючі облік товарів ФОП ОСОБА_2, не були надані спеціалістам Головного управління ДФС у Донецькій області під час проведення перевірки, про що свідчить акт про відмову від надання документів до перевірки. Ненадання документів первинного обліку під час перевірки або ненадання документів у відведений час після закінчення перевірки є порушення вимог статті 44 Податкового кодексу України.

Пунктом 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді. Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Ведення журнал обліку доходів і витрат фізичних осіб - підприємців є обов'язком ФОП. Саме журналом обліку доходів і витрат, первинними бухгалтерськими документами можливо підтвердити ведення обліку товарних запасів.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані, зокрема, вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи доходів і зборів шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 20 вказаного Закону, до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Суд зазначає, що оскільки під час проведення фактичної перевірки позивачем не надано документи, підтверджуючі облік товарів, що реалізуються, і він не скористався своїм правом на надання таких документів до винесення податкового повідомлення-рішення чи під час надання пояснень щодо виявлених порушень під час перевірки, тому податкове повідомлення-рішення від 25.06.2018 року № 0005061405 є правомірним.

Крім того, суд звертає увагу, що розрахунок необлікованих товарів визначено вибірковою відомістю, яка підписна продавцем ОСОБА_3 (а.с.89).

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0005071405.

Спірні правовідносини у справі регулюються Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" положення якого визначають основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Статтею 11-1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" зазначено, що встановлена виробником або імпортером максимальна роздрібна ціна на тютюнові вироби наноситься на пачку, коробку або сувенірну коробку тютюнових виробів разом з датою їх виготовлення. Максимальна роздрібна ціна за пачку, коробку або сувенірну коробку наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається з її цифрового виразу та скороченого найменування грошової одиниці України. Дата виготовлення наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається із шести цифр, перші дві з яких означають день, наступні дві - місяць, останні дві - рік такої дати. Нанесення максимальної роздрібної ціни та дати виготовлення на упаковку тютюнових виробів, призначених для вивезення (експортування) за межі митної території України, здійснюється згідно з умовами відповідної угоди на експорт.

Статтею 17 вказаного закону передбачена відповідальність за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлено відповідальність за роздрібну торгівлю тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, збільшеними на суми акцизного податку з реалізації через роздрібну торговельну мережу тютюнових виробів, - 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта господарювання тютюнових виробів, але не менше 10000 гривень.

Суд зазначає, що контролюючим органом доведено, що продавцем магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» було здійснено продаж тютюнових виробів, за ціною вище встановленої. Крім того, вказане не заперечується позивачем.

Водночас, суд зазначає, що частиною шостою статті 15-3 Закону «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», передбачено, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Аналізуючи вказану норму, суд зазначає, що продаж алкогольних напоїв на розлив законодавець дозволив виключно суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів за умови такого продажу кінцевому споживачу для споживання на місці, що є кваліфікуючою ознакою.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 71 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» внесено зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та віднесено пиво до алкогольних напоїв.

Основні вимоги до роздрібної торгівлі горілкою і лікеро-горілчаними виробами, вином виноградним та плодово-ягідним, коньяком, шампанським, вином ігристим і спрямовані на забезпечення прав споживачів щодо належної якості товару і рівня торговельного обслуговування визначені Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 року № 854 (далі - Правила № 854).

Відповідно до п.2 Правил № 854, роздрібна торгівля алкогольними напоями - це діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах ресторанного господарства. Роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, а також заклади ресторанного господарства.

Відповідно до п.22 Правил №854, продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки закладами ресторанного господарства та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Відповідно до п.п.1.4, 16 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції в Україні від 24.07.2002 № 219 (далі - Правила №219), суб'єктами господарської діяльності здійснюється діяльність у сфері ресторанного господарства після їх державної реєстрації в установленому законодавством порядку. Роздрібна торгівля алкогольними напоями і тютюновими виробами в закладах (підприємствах) ресторанного господарства здійснюється суб'єктами господарської діяльності за наявності відповідних ліцензій. Суб'єкти господарської діяльності у сфері ресторанного господарства при облаштуванні закладу (підприємства) згідно з обраним типом (класом) повинні мати необхідні виробничі, торговельні та побутові приміщення, а також обладнання для приготування та продажу продукції. Вимоги, що пред'являються до виробничих, торговельних та побутових приміщень закладів (підприємств) ресторанного господарства, обладнання, інвентарю, переліку послуг, технологічних режимів виробництва продукції, встановлюються законодавством України.

Одночасно із цим, відповідно до п.п.2.2, 2.4 розд.2 Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торгової мережі та мережі ресторанного господарства, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 24.10.2005 № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.11.2005 за № 1350/11630 (далі - Інструкція №327), ресторанне господарство - вид економічної діяльності суб'єктів господарювання щодо надання послуг із задоволення потреб споживачів у харчуванні з організацією дозвілля або без нього в закладах (об'єктах) ресторанного господарства (коди згідно з КВЕД - 55.3, 55.4, 55.5). Об'єкт (заклад) ресторанного господарства - місцева одиниця (структурний підрозділ) суб'єкта господарювання, яка розміщується в окремій будівлі або приміщенні, має, як правило, обладнаний столами та стільцями для споживання їжі зал і необхідні виробничі та побутові приміщення та в якій здійснюється продаж продукції власного виготовлення і купованих товарів, переважно для споживання на місці.

Як слідує з матеріалів справи, а саме витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до основних видів діяльності ФОП ОСОБА_2 належить, серед іншого, «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами» (код КВЕД 47.11).

Отже, оскільки магазин позивача не є спеціалізованим підприємством у розумінні статті 15-3 Закону № 481 та пунктів 2, 22 Правил № 854, відтак позивач не має права здійснювати в ньому продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці.

Контролюючим органом доведено, що позивачем здійснювався продаж пива на розлив, про що свідчать матеріали справи.

Суд не приймає доводів позивача, що частина з продажом пива не належить їй на праві оренди, оскільки з наданого ФОП ОСОБА_2 договору не вбачається, яку саме частину вона орендує.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій згідно рішення відповідача від 25.06.2018 року № 0005071405.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0005051405.

Пунктом 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (п. 85.6 ст. 85 ПК України).

Як встановлено судом, під час проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2 не було надано довідку про опломбування РРО, контрольні стрічки, журнал обліку доходів фізичної особи, товарно-транспортні накладні, договір про трудові відносини ФОП ОСОБА_2 з продавцем ОСОБА_3 (а.с.91).

Враховуючи той факт, що у позивача, відповідно до п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, виник обов'язок надати у повному обсязі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, однак позивач при здійсненні відповідачем податкового контролю не надав запитувані документи під час проведення документальної виїзної перевірки, суд дійшов висновку про наявність у діях позивача складу правопорушення, санкція за яке передбачена статтею 121 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510,00 гривень.

Суд зазначає, що з моменту допуску відповідача до проведення перевірки у позивача виник обов'язок надання до перевірки первинних, бухгалтерських документів та документів податкового обліку, що пов'язані з предметом перевірки, що в свою чергу встановлено п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність податкового повідомлення-рішення № 0005051405 від 25.06.2018 року.

Водночас, щодо посилання позивача порушення строків розгляду скарги, суд зазначає наступне.

Так порядок оскарження рішень контролюючих органів встановлено статтею 56 ПК України.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2 ст. 56 ПК України).

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується (п. 56.3 ст. 56 ПК України).

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку (п. 56.8 ст. 56 ПК України).

За приписами п. 56.9. ст. 56 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Таким чином, зі змісту наведених вище положень ПК України слідує, що контролюючий орган протягом 20 днів, наступних за днем отримання скарги, зобов'язаний надіслати платнику податків рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, або прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк та письмово повідомити про це платника податків. Юридичним наслідком порушення контролюючим органом встановленого ПК України є визнання скарги такою, що повністю задоволена на користь платника податків з наступного дня за днем закінчення зазначених строків.

Суд зазначає, що відповідь на скаргу позивача від 03.07.2018 року була надана своєчасно, а саме у строк протягом 60 календарних днів.

Також суд не приймає посилання позивача як на підставу для скасування оскаржуваних рішень відповідача з тієї причини, що в наказі відповідача від 08.06.2018 року № 990 зазначений період, який перевірявся, а саме з 01.01.2017 року по 20.06.2018 року. При цьому позивача було зареєстровано у якості фізичної особи-підприємця лише 10.01.2018 року, про що свідчить виписка з ЄДР.

Суд, зазначає, що не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності у разі наявності формальних помилок. Рішення може бути скасоване тільки з метою виправлення істотної помилки. Вказана позиція узгоджується із рішенням від 23.07.2009 Європейського суду з прав людини у справі «Сутяжник проти РФ», яку наведено в окремій думці судді Верховного Суду Яна Берназюка від 25.04.2018 року (справа №826/5575/17).

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Донецькій області, Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними, скасування наказу Головного управління ДФС у Донецькій області № 990 від 12.06.2018 року та податкових повідомлень-рішень від 25.06.2018 року № 0005071405, № 0005051405, № 0005061405 слід відмовити в повному обсязі.

Питання судових витрат не вирішується у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Згідно частини 3 статті 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 2,5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246,250,295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, 87526, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця 130 Таганрозької дивізії, будинок 114) , Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, 04053, м.Київ, Львівська площа, будинок 8) про визнання дій протиправними, скасування наказу Головного управління ДФС у Донецькій області №990 від 12.06.2018 року та податкових повідомлень-рішень від 25.06.2018 року №0005071405, №0005051405, №0005061405,-відмовити в повному обсязі.

Повний текст рішення складено 01.03.2019 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Голуб В.А.