Рішення № 80215793, 04.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2019 р. Справа№200/14947/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії щодо відмови у призначені пенсії відповідно до статей 13, 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», скасування рішення №71 від 19 жовтня 2018 року та зобов’язання призначити пенсію відповідно до статей 13, 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 26 липня 2018 року (з дня звернення до УПФУ).

Позов вмотивовано тим, що стаж в Рутченковському шахтобудівельному управлінні №2 на посаді гірничого майстра з повним робочим днем під землею, в.о. заступника начальника гірничої ділянки, в.о. начальника гірничої ділянки підтверджено записами в трудовій книжці та довідками про пільговий характер робіт. Проте відповідачем не зараховано ці періоди до стажу та відмовлено у призначенні пенсії, при цьому відповідачем порушено строки розгляду заяви про призначення пенсії.

Відповідач позов не визнав, подав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю. В обґрунтування зазначив, щооскільки відсутня можливість підтвердження спірного періоду стажу у порядку, встановленому законодавством, при розгляді зави, відповідно до наданих документів,загальний стаж роботи позивача складає 36 років 6 місяць 25 днів, пільговий стаж відсутній, у зв’язку з відсутністю необхідного пільгового стажу відмовлено у призначенні пенсії.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 2 січня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 24 січня 2019 року.

Ухвалою суду від 24 січня 2019 року вирішено відкласти розгляд справи на 26 лютого 2019 року в зв’язку з неявкою сторін.

У судове засідання 26 лютого 2019 року сторони не з’явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З огляду на зазначене, оскільки у судове засідання не прибули представники сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1, 8квітня ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, що підтверджується копіює паспорта №002065206 виданим 12липня 2018 року органом №1471. 26 липня 2018 року позивач звернувся до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою №4222/3735 про призначення пенсії за Списком №1.

19 жовтня 2018 року рішенням Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № ОСОБА_2 відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу. При цьому, стаж роботи складає 36 років 06 місяців 25 днів, пільговий стаж - відсутній.

До пільгового стажу не враховані періоди роботи з 6 серпня 1988 року по 13 квітня 1990 року, з 1 серпня 1990 року по 09 вересня 1993 року в Рутченковському шахтобудівельному управлінні №2 «Тресту Донецькшахтобуд» у зв’язку з неможливістю провести перевірку довідки, що підтверджує пільговий характер роботи, оскільки підприємство знаходиться на непідконтрольній українській владі території (м. Донецьк).

Відповідно до ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок), та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.

Стосовно не зарахування до пільгового стажу періодів роботи в Рутченковському шахтобудівельному управлінні №2 «Тресту Донецькшахтобуд» суд зазначає наступне.

Трудовою книжкою позивача підтверджено, що 6 серпня 1988 року ОСОБА_1 зараховано “гірничим майстром з повним робочим днем в шахті” у Рутченковському шахтобудівельному управлінні №2 «Тресту Донецькшахтобуд», 27 квітня 1989 року переведений «в.о. заступника начальника гірничої дільниці з повним робочим днем в шахті”, 19 червня 1989 року призначений «в.о. начальника гірничої дільниці з повним робочим днем в шахті”, 15 лютого 1990 року переведений на посаду «гірничого майстра з повним робочим днем в шахті”, 24 квітня 1990 року « в.о. заступника головного інженера по техніки безпеки, пов’язаного з підземними роботами», 1 серпня 1990 року переведений на посаду «гірничого майстра з повним робочим днем в шахті”, 9 вересня 1993 року звільнено за власним бажанням.

При цьому, архівною довідкою Рутченковського шахтобудівельного управління №2 «Тресту Донецькшахтобуд» від 16 вересня 2014 року, яка видана на підставі форми Т-2, підтверджено, що позивач працював повний робочий день за період:

з 6 серпня 1988року по 26 квітня 1989 року “гірничим майстром з повним робочим днем в шахті гірської підземної дільниці” (наказ №268-к від 05.08.88);

з 27 квітня 1989 року по 18 червня 1989 року «в.о. заступника начальника гірничної дільниці з повним робочим днем в шахті” (наказ про переведення №135-к від 27.04.89),

з 19 червня 1989 року по 14 лютого 1990 року «в.о. начальника гірничої дільниці з повним робочим днем в шахті” (наказ про переведення №190-к від 16.06.89),

з 15 лютого 1990 року по 13 квітня 1990 року «гірничий майстер підземний з повним робочим днем в шахті” (наказ про переведення №46-к від 14.02.90),

з 24 квітня 1990 року по 31 липня 1990 року -«в.о. заступника головного інженера по техніки безпеки, пов’язаного з підземними роботами 50% та більше робочого часу» (наказ про переведення №121-к від 23.04.90),

з 1 серпня 1990 року по 9 вересня 1993 року -«гірничий майстер з повним робочим днем в шахті гірської підземної дільниці”, що передбачено Списком №1 розділ 1 підрозділ 1 Постанови КМ СРСР від 26 січня 1991 року №10.

Також, надана довідка про заробітну плату для обчислення пенсії Рутченковського шахтобудівельного управління №2 «Тресту Донецькшахтобуд» та копії розрахункових листів.

Підставою для не зарахування до пільгового стажу роботи зазначених вище періодів є неможливість здійснення перевірки пільгової довідки, оскільки підприємство знаходиться на непідконтрольній українській владі території (м.Донецьк).

Так, Рутченковське шахтобудівельне управління №2 «Тресту Донецькшахтобуд знаходиться в місті Донецьку, тобто в населеному пункті, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р), що сторонами не заперечується.

Проте суд зазначає, що в даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності пільгового характеру роботи, у зв'язку із знаходженням підприємств на території, непідконтрольній Українській владі та не перереєстрації його на території підконтрольній Українській владі.Також, підстав вважати наведені в довідці та трудовій книжці відомості недостовірними, відповідачем не наведено.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі “Ковач проти України” від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі “Мельниченко проти України” від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі “Чуйкіна проти України” від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі “Швидка проти України” від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Окрім цього, трудовий стаж позивач набув, працюючи в період, коли територія м. Донецька перебувала під контролем української влади, і підприємство, на якому працював позивач, також було утворено відповідно до законодавства України.

Всі первинні документи, на підставі яких позивач отримав право на призначення пенсії, були сформовані до проведення АТО і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії, обрахованої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки на тій підставі, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув пільговий стаж роботи.

Враховуючи записи у трудовій книжці та докази, що наявні в матеріалах справи, у сукупності, суд зазначає, що періоди роботи з 6 серпня 1988року по 26 квітня 1989 року,з 27 квітня 1989 року по 18 червня 1989 року, з 19 червня 1989 року по 14 лютого 1990 року, з 15 лютого 1990 року по 13 квітня 1990 року, з 24 квітня 1990 року по 31 липня 1990 року, з 1 серпня 1990 року по 9 вересня 1993 року в Рутченковському шахтобудівельному управлінні №2 «Тресту Донецькшахтобуд» підлягають зарахуванню до пільгового стажу, у зв’язку з чим суд приходить висновку, що відповідач, відмовляючи у зарахуванні періодів діяв не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, суд приходить висновку, про необхідність визнання протиправним та скасування Рішення №71 про відмову у призначенні пенсій від 19 жовтня 2018 року.

Разом з цим, стосовно зобов’язання відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах суд зазначає наступне.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. Уразі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Отже, рішення суду щодо зобов’язання відповідача призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах є фактичним втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з застосуванням положень статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, обрання іншого способу захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права.

Таким чином, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновку суду.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно квитанції від 21 листопада 2018 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., враховуючи те, що позовні вимоги, які носять немайновий характер, задоволені частково, присудженню підлягає судовий збір у розмірі 352,40 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №71 від 19 жовтня 2018 року про відмову у призначенні пенсії.

Зобов’язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 липня 2018 року про призначення пенсії, з урахуванням до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи на Рутченковському шахтобудівельному управлінні №2 «Тресту Донецькшахтобуд»: з 6 серпня 1988 року по 26 квітня 1989 року на посаді гірничого майстра; з 27 квітня 1989 року по 18 червня 1989 року на посаді в.о. заступника начальника гірничої дільниці; з 19 червня 1989 року по 14 лютого 1990 року на посаді в.о. начальника гірничої дільниці; з 15 лютого 1990 року по 13 квітня 1990 року на посаді гірничого майстра підземного; з 24 квітня 1990 року по 31 липня 1990 року на посаді в.о. заступника головного інженера по техніки безпеки, пов’язаного з підземними роботами 50% та більше робочого часу; з 1 серпня 1990 року по 9 вересня 1993 року на посаді гірничого майстра з повним робочим днем в шахті гірничої підземної дільниці.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27-а, код ЄДРПОУ: 42171861)на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: Донецька область, м. Маріуполь, вул. 1 Кальчик, б. 83; ідентифікаційний номер НОМЕР_1)судові витрати в розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитрієв В.С.