Рішення № 80215772, 12.02.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2019 р. Справа№200/13445/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., при секретарі судового засідання Воліковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданны адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач, Управління) про визнання дій щодо відмови у зарахуванні до загального страхового стажу період роботи з 10.06.1976 року по 30.10.1976 року у Держплемзаводі «Рози Люксембург» протиправними, визнання неправомірними та скасування рішення № 62 від 19.10.2018 року «Про відмову у призначенні пенсії», зобов’язання повторно розглянути заяву про призначенням пенсії від 19.07.2018 року із зарахуванням до загального страхового стажу період роботи з 10.06.1976 року по 30.10.1976 року у Держплемзаводі «Рози Люксембург».

В обґрунтування позову зазначає, що у липні 2018 року позивач звернувся до Управління із заявою про призначення пенсії за віком. Однак відповідач рішенням від 19.10.2018 року № 62 відмовив у призначенні пенсії за віком у зв’язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначеним рішенням відповідач не зарахував до загального страхового стажу позивача період роботи з 10.06.1976 року по 30.10.1976 року в якості тракториста, так як запис про звільнення з Держплемзаводу «Рози Люксембург» не завірено печаткою підприємства.

Позивач не погоджується із зазначеним рішення, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 04 грудня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Ухвалою суду від 03 січня 2019 року призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою суду від 22 січня 2019 року закрито підготовче провадження у справи та призначено справу до розгляду по суті на 12 лютого 2019 року.

11 лютого 2019 року на електрону адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач повністю заперечував проти задоволення позовних вимог. Вважає, що управлінням було правомірно прийнято оскаржувальне рішення, оскільки страховий стаж позивача складає 24 роки 11 місяців 25 днів, що не відповідача умовам статті 26 Закону України № 1058.

12 лютого 2019 року на електрону адресу суду надійшла заява позивача та його представника про розгляд справи без їх участі.

Позивач та представник відповідача, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, до суду не з’явились.

Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1, РНОКПП: НОМЕР_1, є громадянином України ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується паспортом серія ВК 984993, та внутрішньо переміщеною особою відповідно до довідки від 13 квітня 2018 року № 30566.

19 липня 2018 року позивач звернувся до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою № 2347 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

До заяви ОСОБА_1 були надані документи: трудова книжка від 04.07.1975 року, військовий квиток серія НУ № 6612739, паспорт, ідентифікаційний код, довідку ДСЗН «Про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи» №30566, витяг з протоколу № 27 від 23.06.2018 р.

Рішенням Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 19 жовтня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено в призначені пенсії за віком у зв’язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Зазначеним рішення позивачу не зараховано до загального страхового стажу період роботи з 10.06.1976 року по 30.10.1976 року в якості тракториста так як запис про звільнення не завірено печаткою підприємства.

Позивач не погоджується із зазначеним рішенням, тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 1058-IV)).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності зі статтею 26 Закону № 1058-ІV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

У відповідності до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналіз вищезазначених положень свідчить, що для призначення пенсії за віком за даними трудової книжки необхідна наявність в ній відомостей щодо стажу роботи.

Згідно записів у трудової книжки позивача вбачається, що останній 10.06.1976 року був зарахований трактористом на ферму № 3 Держплемзаводу «Рози Люксембург» та 30.10.1976 року звільнений у зв’язку з призивом до армії.

Суд зазначає, що відсутність печатки підприємства у записі про звільнення, не спростовує наявність у позивача страхового стажу.

Крім того, в матеріалах справи міститься наказ від 10.06.1976 р. про прийняття на роботу, в тому числі, ОСОБА_1 трактористом третього класу на ферму № 3, виданий директором племзавода ім. Рози Люксембург, та наказ від 02.11.1976 року № 116-л про звільнення, в тому числі, ОСОБА_1 з 01.11.1976 року у зв’язку з призивом в ряди Радянської армії, який виданий заступником директора племзавода ім. Рози Люксембург.

Приймаючи до уваги конституційні гарантії людини та враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відмова в зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи 10.06.1976 року по 30.10.1976 року у Держплемзаводі «Рози Люксембург» через відсутність завірення печаткою підприємства запису про звільнення, є протиправною повністю суперечить нормам чинного національного законодавства.

Статтею 2 КАС України адміністративні суди перевіряють при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, чи прийняті (вчинені) вони, в тому числі і пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) та з урахуванням принципу верховенства права. Відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов'язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в нашому випадку позивача, його конституційного права на майно, права здатності користуватися своїм житлом та приватним життям, що можна визначити як не прийнятне для органу владних повноважень, а відповідно, такими діями перевищено втручання органа владних повноважень в права та свободи позивача.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права в частині визнання дій щодо відмовив у зарахуванні до загального страхового стажу періоду роботи позивача, суд вважає такими, що не відповідає способам судового захисту, закріпленим частиною 1 статті 5 КАС України, та об'єкту порушеного права, з огляду на те, що в матеріалах справи наявне рішення про відмову у призначення пенсії.

За таких обставин суд вважає, що достатнім, необхідним та ефективним способом захисту є визнання неправомірним та скасування рішення від 19.10.2018 року «Про відмову у призначенні пенсії» № 62 та зобов’язання повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії із зарахуванням до загального страхового стажу період роботи з 10.06.1976 року по 30.10.1976 року у Держплемзаводі «Рози Люксембург».

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн. судові витрати у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати неправомірним та скасувати рішення Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 62 від 19 жотвня 2018 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Зобов’язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) від 19 липня 2018 року із зарахуванням до загального страхового стажу період роботи з 10 червня 1976 року по 30 жовтня 1976 року у Держплемзаводі «Рози Люксембург».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Вступну та резолютивну частини рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті 12 лютого 2019 року.

Повний текст рішення складено та підписано 21 лютого 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Грищенко Є.І.