Рішення № 80215747, 04.03.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2019 р. справа № 300/135/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Лучко О.О., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

17.01.2019 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську (далі – відповідач, УПФУ в м.Івано-Франківську) про визнання протиправними дій щодо відмови у переведенні на пенсію за віком згідно з Законом України “Про державну службу” та зобов’язання перевести позивача з 27.12.2018 на пенсію згідно Закону України “Про державну службу”, враховуючи загальний трудовий стаж державного службовця 22 роки станом на 01.05.2016, виходячи із заробітної плати працюючого державного службовця, до якої включаються всі види оплати праці (надбавки, доплати, премії на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань), з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, згідно з довідками про складові заробітної плати №20 та №21 від 26.12.2018.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 з 29.09.2018 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж складав 40 років 5 місяців та 4 дні. У період з 06.06.1994 по 26.07.2001 позивач працювала у відділі соціального захисті населення Івано-Франківської міського виконавчого комітету на посаді інспектора о виплаті пенсій. З 26.07.2001 по даний час ОСОБА_1 працює в Управлінні праці та соціального захисту населення Івано-Франківської міської ради на посаді спеціаліста 2 категорії з виплати пенсій, начальника відділу з контролю за правильністю призначення та виплати пенсій, начальника відділу нагляду за додержанням вимог законодавства при призначенні (перерахунку) та виплаті пенсій Департаменту соціальної політики. 27.12.2018 ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою про переведення її на пенсію державного службовця, відповідно до Закону України «Про державну службу». Відповідач відмовив ОСОБА_1 у такому переведенні посилаючись на те, що період роботи, починаючи з 04.07.2001, не може бути зараховано позивачу у стаж роботи, який дає право на пенсію державного службовця. Позивач вважає таку відмову протиправною та безпідставною, з приводу чого і звернулася з позовом до суду.

01.02.2019 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), у відповідача витребувано документи щодо призначення пенсії ОСОБА_1 Зазначені документи відповідач надав на адресу суду.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 15.02.2019. Проти заявлених позовних вимог відповідач заперечив з підстав, наведених у відзиві (а.с.36-38). Суду пояснив, що період роботи ОСОБА_1, починаючи з 04.07.2001, не зараховано до стажу роботи, який дає право на пенсію державного службовця, оскільки вказана посада є посадою органу місцевого самоврядування. Стаж державної служби у ОСОБА_1 становить 7 років 28 днів за період роботи з 06.06.1994 по 03.07.2001. Таким чином, право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у позивача відсутнє. В задоволенні позову просив відмовити.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст.263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши та оцінивши подані докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

29.09.2018 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Загальний страховий стаж, відповідно до протоколу про призначення пенсії та розрахунку страхового стажу, становив 40 років 5 місяців та 4 дні (а.с.41-43).

У період з 06.06.1994 по 25.07.2001 ОСОБА_1 працювала у відділі соціального захисту населення Івано-Франківської міського виконавчого комітету на посаді інспектора по виплаті пенсій. З 26.07.2001 по 09.07.2002 позивач працювала в Управлінні праці та соціального захисту населення Івано-Франківської міської ради на посаді спеціаліста 2 категорії з виплати пенсій, з 10.07.2002 по 03.01.2010 - на посаді начальника відділу з контролю за правильністю призначення та виплати пенсій, а з 04.01.2010 - на посаді начальника відділу нагляду за додержанням вимог законодавства при призначенні (перерахунку) та виплаті пенсій Департаменту соціальної політики. Наведене підтверджується записами №24 - №32 трудової книжки позивача №1192054 та розрахунком стажу (а.с.43-49).

27.12.2018 позивач звернулася із заявою до відповідача про переведення її з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" (а.с.13).

Однак, листом № 16/03 від 04.01.2019 відповідач відмовив ОСОБА_1 у переведенні її з пенсії за віком на пенсію державного службовця, мотивуючи відмову тим, що обчислений стаж роботи на підставі записів трудової книжки, який дає право на призначення позивачу пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", становить менше 10 років. Оскільки період роботи з 04.07.2001 на посадах в органах місцевого самоврядування не враховується до стажу, що дає право на пенсію державного службовця (а.с.14-15).

Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства України періоди роботи на зазначених посадах з 04.07.2001 зараховуються до стажу державної служби. Таким чином, враховуючи те, що на час звернення із заявою ОСОБА_1 мала 22 роки стажу державної служби, то вона мала право на призначення пенсії державного службовця.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернулася з даним позовом до суду.

При вирішенні вказаного спору суд виходив з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частини перша і друга даної статті).

Приписами частини 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2001 року №2493-III (далі - Закон №2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

В статті 2 Закону №2493-III визначено поняття посадової особи місцевого самоврядування, зокрема, посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Так, посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України (стаття 3 Закону № 2493-III).

Відповідно до частини 7 статті 21 Закону № 2493-III (в редакції станом на 01.05.2016) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Пенсійне забезпечення державних службовців регулюється Законом України «Про державну службу» в редакції Закону від 16 грудня 1993 року №3723-XII (далі - Закон № 3723 - ХІІ).

Водночас, з 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII. Пенсійне забезпечення державних службовців регулюється статтею 90 та пунктом 10-12 Прикінцевих положень цього Закону.

Так, відповідно до пункту 10-12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» в редакції від 10 грудня 2015 року № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (в редакції від 16 грудня 1993 року № 3723-XII) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 19 грудня 1993 року № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

В пункті 4 частини 2 статті 46 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі Закон № 889-VIII) визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Отже, відповідно пункту 4 частини 2 статті 46 Закону № 889-VIII час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», входить до стажу державної служби.

Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25 березня 2016 року, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу».

Відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Таким чином, в даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою КМ України від 03 травня 1994 року № 283 (далі – Порядок №283).

Відповідно до п. 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується (служба), зокрема, робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених ст.14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Як встановлено судом, у період з 06.06.1994 по 26.07.2001 позивач працювала у відділі соціального захисту населення Івано-Франківської міського виконавчого комітету на посаді інспектора по виплаті пенсій. З 26.07.2001 по 09.07.2002 ОСОБА_1 працювала в управлінні праці та соціального захисту населення Івано-Франківської міської ради на посаді спеціаліста 2 категорії з виплати пенсій, з 10.07.2002 по 03.01.2010 - на посаді начальника відділу з контролю за правильністю призначення та виплати пенсій, а з 04.01.2010 - на посаді начальника відділу нагляду за додержанням вимог законодавства при призначенні (перерахунку) та виплаті пенсій департаменту соціальної політики. Наведене підтверджується записами №24 - №32 трудової книжки позивача №1192054 та розрахунком стажу (а.с.43-49).

29.09.2018 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003. На момент виходу на пенсію, ОСОБА_1 мала загальний страховий стаж 40 років 5 місяців та 4 дні (а.с.41).

27.12.2018 ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою про переведення на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу». На момент звернення з такою заявою до Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську позивач досягла 58 років.

З огляду на наведені вище правові норми, на переконання суду, період роботи ОСОБА_1 у відділі соціального захисту населення Івано-Франківської міського виконавчого комітету на посаді інспектора по виплаті пенсій, в Управлінні праці та соціального захисту населення Івано-Франківської міської ради на посаді спеціаліста 2 категорії з виплати пенсій, на посаді начальника відділу з контролю за правильністю призначення та виплати пенсій та на посаді начальника відділу нагляду за додержанням вимог законодавства при призначенні (перерахунку) та виплаті пенсій Департаменту соціальної політики, - зараховується до стажу державної служби.

Суд також бере до уваги лист Національного агентства України з питань державної служби №7109/13-17 від 15.08.2017 щодо роз’яснення про зарахування до стажу державної служби роботи в органах місцевого самоврядування (а.с.24-25).

Поряд з тим, щодо позовних вимог в частині зобов’язання відповідача здійснити переведення позивача на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» з врахуванням 22 років стажу державного службовця, виходячи із заробітної плати працюючого державного службовця, до якої включаються всі види оплати праці (надбавки, доплати, премії на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань), з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, згідно з довідоками про складові заробітної плати №20 та №21 від 26.12.2018 (а.с.20-23), суд виходить з наступного.

Право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав, яке випливає з конституційного положення, закріпленого у статті 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що оскільки відповідний перерахунок з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні, ще не проведено, та відповідно позивач не отримувала відмову у здійсненні такого перерахунку пенсії виходячи із даних, вказаних у довідках №20 від 26.12.2018 та №21 від 26.12.2018 (а.с.20-23), то на думку суду, такі позовні вимоги є передчасними, адже спору в цій частині на час звернення позивача до суду не існує.

За наведених обставин, суд погоджується з доводами ОСОБА_1, в частині щодо наявності всіх необхідних підстав для переведення позивача на пенсію державного службовця. Однак вважає передчасними позовні вимоги в частині переведення позивача на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», виходячи із стажу та із заробітної плати згідно з довідками про складові заробітної плати №20 від 26.12.2018 та №21 від 26.12.2018.

Відтак позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Стосовно розподілу судових витрат, то відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Відтак, підлягає стягненню на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань сума сплаченого судового збору в розмірі 384,20 грн.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 2, 6-14, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську здійснити переведення ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу», з часу звернення з заявою від 27.12.2018.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську за рахунок бюджетних асигнувань даного суб’єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 384 (триста вісімдесят чотири) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

ОСОБА_1 (номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 76002);

Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську (код ЄДРПОУ 205850895, вул.Незалежності, 44, м.Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018).

Суддя Лучко О.О.