Рішення № 80215686, 04.03.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2019 року м. Житомир

справа № 240/5348/18

категорія 11203000

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат, про визнання протиправним та скасування п.56 рішення №37 від 06.04.2018, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу,-

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати пункт 56 рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності 2 групи, з 05.12.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 06.04.2018 №37, з урахуванням висновків Верховного Суду;

- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому інвалідності 2 групи внаслідок поранення, контузії, захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, 0.12.2016, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону №5040-V від 04.07.2012, чинного з 01.01.2014 та Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, чинного з 24.01.2014.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що під час виконання обов'язків військової служби в Республіці Афганістан отримав травму. Постановою Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 08.11.2011 №1955 встановлено, що отримане позивачем поранення (контузія), захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби. Рішенням ОСОБА_1 обласної медико-соціальної експертної комісії №2 з 29.11.2011 позивачу встановлено третю групу інвалідності внаслідок поранення (контузії), захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії, проте одноразової грошової допомоги у зв"язку із встановленням третьої групи інвалідності виплачено не було. У подальшому, з 05.12.2016, рішенням ОСОБА_1 медико-соціальної експертної комісії №2 позивачу встановлено другу групу інвалідності внаслідок поранення (контузії), захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії, що, на думку позивача, є підставою для отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму.

Рішенням комісії Міністерства оборони України від 06.04.2018 позивачу відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з тих підстав, що друга група інвалідності позивачу встановлена понад дворічний термін після первинного огляду та встановлення третьої групи інвалідності, а також інвалідність встановлено понад 3-місячний термін після звільнення зі служби, окрім того зазначено, що позивачем не надано документу, що свідчить про причини та обставини поранення.

На думку позивача, відповідач протиправно прийняв рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Відповідно до ухвали ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 20.11.2018 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

27 листопада 2018 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 обласного військового комісаріату надійшли пояснення по суті справи (за вх.№23265/18), в яких зазначає, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

В обґрунтування правової позиції вказує, що відсутні правові підстави для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності, оскільки звільненим із строкової військової служби вказана допомога виплачується не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. Крім того зазначає, що позивачу встановлена вища група інвалідності з 05.12.2016, тобто після спливу двох років від дати первинного огляду, з якої у військовослужбовця виникає право на отримання одноразової грошової допомоги, а саме - 29.11.2011. У зв'язку з чим рішення комісії Міністерства оборони України про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги є вважає правомірним.

19 грудня 2018 року Міністерство оборони України надіслало до суду відзив на позовну заяву за вх.№24781/18, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування відзиву на позовну заяву зазначає, що право позивача, як військовослужбовця строкової військової служби, на звернення щодо отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності виникло з моменту первинного встановлення інвалідності, а саме інвалідності 3-ої групи з 29.11.2011. Частиною шостою статті 16 Закону № 2011-XII для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. Оскільки інвалідність позивачу встановлена в період дії зазначеної редакції ст.16 Закону №2011-ХІІ та після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, право на отримання одноразової грошової допомоги позивач втратив.

Також зазначає, що оскільки друга група інвалідності встановлена позивачу з 05.12.2016, тобто понад двохрічний термін після первинного встановлення інвалідності, а тому відповідно до п.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у позивача відсутнє право на виплату.

Окрім того зазначає, що позивач не подав документу, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, який передбачено п.11 Порядку №975. А тому, за відсутності повного пакету необхідних документів Міністерство оборони України не має змоги прийняти позитивне рішення про призначення одноразової грошової допомоги позивачу.

Згідно з ухвалою суду від 20.12.2018 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.01.2019, з повідомленням учасників справи.

Відповідно до ухвали суду від 22.01.2019 у судовому засіданні оголошена перерва до 19.02.2019 для надання можливості учасникам справи ознайомитись із заявою представника позивача.

19 лютого 2019 року до суду прибув представник позивача та представник третьої особи проте перед початком судового засідання через канцелярію суду подали клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження за вх.№3391/19 та №3390/19, відповідно.

Відповідач у визначений день та час свого повноважного представника до суду не направив, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав, причин неявки свого повноважного представника суду не повідомив.

Зважаючи на подане представником позивача та третьої особи клопотання, неявку представника відповідача, керуючись приписами ч.9 ст.205 та ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складене у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач в період з 21.08.1986 по 17.05.1988 проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій на території Республіки Афганістан (а.с.22).

Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №1955 від 08.11.2011 встановлено, що поранення (контузія) та захворювання, позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії (а.с. 23).

Згідно із довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10ААА №732947 від 16.12.2011 позивачу встановлена третя група інвалідності з 29.11.2011, яка настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебування в країнах де велись бойові дії (а.с.26).

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №901284 від 07.12.2016 позивачу встановлено другу групу інвалідності з 05.12.2016, внаслідок поранення (контузії), захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії (а.с.27).

28 лютого 2018 року позивач звернувся із заявою до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату через Олевський районний військовий комісаріат з проханням виплати одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням групи інвалідності внаслідок поранення (контузії) та захворювань, пов"язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії. До вказаної заяви надав такі документи: паспорт, військовий квиток, реквізити банку, копію ідентифікаційного коду, копії довідок огляду медико-соціальної експертної комісії, витяг з протоколу УВЛК, висновок спеціаліста судово-медичної експертизи, які в подальшому були скеровані до Міністерства оборони України (а.с.28).

За результатами розгляду поданих документів, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення від 06.04.2018 №37, оформлене протоколом засідання комісії, відповідно до п.56 якого позивачу відмовлено у призначені одноразової грошової допомоги з тих підстав, що інвалідність ОСОБА_2 встановлено понад 3-місячний термін після звільнення з військової служби, у зв'язку із чим позивач не має права на одержання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 6 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у редакції, яка діяла на час встановлення інвалідності у 2011 році, окрім того, зміна групи інвалідності встановлена понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності. Також зазначено, що заявник не подав документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачений пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), і інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (а.с.29).

Позивач, вважаючи, що він має право на отримання та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року «Про військовий обов'язок і військову службу».

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому, згідно зі ст.1 Закону №2011-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Частиною 2 статті 16 Закону №2011-XII (в редакції, чинній на час встановлення позивачу інвалідності 3 групи - 29.11.2011) визначено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі - Порядок № 499).

Пунктом 2 Порядку №499 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

При цьому одноразова грошова допомога по 3 групі інвалідності позивачеві після звільнення з військової служби не призначалася та не виплачувалася.

На час встановлення позивачу 2 групи інвалідності - 05.12.2016 право на отримання одноразової грошової допомоги врегульовано Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону №5040-VI від 04.07.2012 (набрав чинності з 01.01.2014) (далі - Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №5040-VI) та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок №975).

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №5040-VI одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №5040-VI встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п.4 - встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до пункту б) частини 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №5040-VI та підпункту 1) п.6 Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі, зокрема: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Згідно зі ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №5040-VI якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Частиною 2 п.3 Порядку №975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

При цьому, аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що особа набуває право на отримання одноразової грошової допомоги в разі встановлення їй інвалідності та не залежить від первинного чи повторного встановлення такої інвалідності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 18.11.2014 № 21-446а14 та від 21.04.2015 № 21-135а15.

Надаючи офіційне тлумачення положенням ст.58 Конституції України Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999 у справі №1-рп/99 зазначив, що принцип, закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, в тому числі й строкової, а з часом встановлення йому інвалідності - 05.12.2016 (в даному випадку) внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Аналогічна правова позиція вкладена в постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 288/349/17.

Окрім того в постанові Верховного Суду України від 10.03.2015 у справі №21-563а14 проаналізувавши положення редакцій статті 16 Закону №2011-XII суд застосував саме те законодавство, яке було чинним на час встановлення особі вищої групи інвалідності дійшов висновку, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Крім того, Порядок №975 не містить жодних обмежень щодо неможливості застосування його до осіб, які отримали первинну інвалідність до 01.01.2014 та до осіб, які проходили строкову військову службу в країнах, де велись бойові дії. А, отже, в розумінні вимог вказаних положень позивач може реалізувати своє право на отримання одноразової грошової допомоги протягом трьох років з дня виникнення у нього такого права.

Враховуючи той факт, що одноразову грошову допомогу після встановлення 3-ої групи інвалідності позивач не отримував та доказів протилежного відповідачем суду не надано, то суд дійшов до висновку про те, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги з дати встановлення 2-ої групи інвалідності - з 05.12.2016.

Пунктом 8 ст.16-3 Закону №2011-XII визначено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Водночас статтею 16-4 Закону встановлений вичерпний перелік підстав коли призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, а саме: якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

З наданих до справи доказів вбачається, що поранення і захворювання позивач отримав не внаслідок протиправних дій, а внаслідок виконання обов'язків військової служби під час участі в бойових діях.

Щодо твердження відповідача, що заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку №975, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 11 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

У пункті 21.7 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 зазначено, що постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва).

При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи) (п.21.8 Положення № 402).

Так, згідно з витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України №1955 від 08.11.2011, отримані ОСОБА_2 поранення, контузія, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

За визначеного вище правового врегулювання, при наданні висновку про причинний зв'язок поранення позивача, військово-лікарською комісією встановлювались обставини отримання поранення та зроблено висновок, що захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №942/Ж від 03.11.2011 містить інформацію, що описані рубці є наслідком загоєння ран, що могли утворитися внаслідок осколкових поранень, які могли бути спричинені в період проходження військової служби в Республіці Афганістан 1987 році (а.с.25).

Зазначені документи долучені позивачем при подачі заяви щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності.

При цьому, Порядок № 975 не визначає, який саме документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) (медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, висновок експерта, протокол військово-лікарської комісії, довідка МСЕК тощо), повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги. У зв'язку з чим висновки суду апеляційної інстанції, що в якості такого документа приймається інформація чи довідка компетентного органу про обставини, за яких сталося поранення військовослужбовця під час проходження ним військової службі у відповідній військовій частині, є невірними.

У свою чергу, саме відповідач у цій справі, як уповноважений суб`єкт владних повноважень, зокрема, використовуючи архівні матеріали, зобов`язаний був довести протилежне, а саме-те, що позивач отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинив собі тілесні ушкодження.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 травня 2018 року у справі № 729/426/17 та в постановах від 23.10.2018 по справі №822/3005/17 та від 03.10.2018 по справі №331/3287/17.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач, як інвалід 2-ї групи, поранення, контузія, захворювання якого пов"язане з виконанням обов"язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до п. 6 Порядку №975 у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб на день встановлення йому 2-ї групи інвалідності - 05.12.2016.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Таким чином, п.56 рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 10.04.2018 №37 є протиправним.

Суд зазначає, що 01.01.2017 року набрав чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким було доповнено ч.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" абзацом 2, відповідно до якого у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку зі змінами, що відбулися, не здійснюється.

Вказана норма не може розповсюджуватись на спірні правовідносини, а саме зміни групи інвалідності за часовий проміжок з 2011 по 2016 рік, оскільки це фактично є зворотною дією закону в часі, який погіршує становище позивача.

Суд критично ставиться до доводів відповідача про те, що інвалідність позивача встановлена понад 3-місячний термін після звільнення зі служби. З урахуванням наведених вище норм права суд зазначає, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 квітня 2015 року №21-135а15.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 139, 205, 229, 242-246, 250, 255, 258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, ОСОБА_1 окружний адміністративний суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_2 (пров.Перемоги, буд.2, с.Ковалівка, Олевський район, Житомирська область, 11047, ідн. номер НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (пр-т.Повітрофлотський, буд.6. м.Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат (вул.С.Параджанова, буд.4, м.Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 07873079), про визнання протиправним та скасування п.56 рішення №37 від 06.04.2018, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу,- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати п.56 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 06.04.2018 №37, про відмову ОСОБА_2 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому 2 групи інвалідності, з 05.12.2016, внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому 2 групи інвалідності, внаслідок поранення (контузії), захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення 2 групи інвалідності - 05.12.2016.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі 04 березня 2019 року.

Суддя А.В. Горовенко