Рішення № 80215575, 12.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 лютого 2019 року №826/10101/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., у спрощеному провадженні в адміністративній справі за позовом державного підприємства «Конярство України» до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі також – суд) звернулося Державне підприємство «Конярство України» (далі також – позивач) з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (далі також – відповідач, ГУ Держгеокадастру у Луганській області) з позовом, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні державному підприємству «Конярство України» дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Новоолександрівській сільській раді (нині – Біловодська ОТГ) Біловодського району Луганської області орієнтовною площею 3 479,1028 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Ухвалою суду від 24.07.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №826/10101/18, розгляд якої вирішено здійснювати у спрощеному провадженні.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує що як правонаступник державного підприємства «Новоолександрівський кінний завод №64» отримав право постійного користування земельними ділянками загальною площею 3479,1028 га, яке останнє отримало на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 14.03.1997 серії І-ЛГ №00132. З 2012 року по цей час позивач належним чином користується цією землею, сплачує земельний податок, згаданий вище Державний акт на право постійного користування землею є чинним, в установленому порядку не скасований. З метою належного оформлення права користування землею позивач протягом 2016-2018 років неодноразово звертався до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області з клопотаннями в тому числі й щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), у задоволенні яких йому безпідставно відмовлено.

Відповідач у письмовому відзиві просив відмовити у задоволенні позову, стверджуючи про його необґрунтованість з огляду, зокрема, на те, що право постійного користування державного підприємства «Новоолександрівський кінний завод №64» землею загальною площею 3479,1028 га на підставі Державного акта на право постійного користування землею від 4.03.1997 серії І-ЛГ №00132, було припинено у зв’язку з добровільною відмовою цього підприємства за його заявою.

Крім того, розпорядженням голови Біловодської районної державної адміністрації від 07.09.2012 №368 державному підприємству «Конярство України» як правонаступнику майнових прав і обов’язків реорганізованого державного підприємства «Новоолександрівський кінний завод №64» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування загальною площею 3363,3436 га, які за даними державного земельного кадастру, враховується в Новоолександрівській сільській раді та які раніше перебували в постійному користуванні державного підприємства «Новоолександрівський кінний завод №64» відповідно до державного акту на право користування землею серії І-ЛГ №001322, зареєстрованого 14.03.1997 за №1. Цим же ж розпорядженням вирішено погодити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок згідно із законодавством. При цьому законодавством не передбачено повторного отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою після передачі повноважень щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення від райдержадміністрації до Держгеокадастру, а навпаки пунктом 1 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до його вимог.

Також, відповідач зауважив, що площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які знаходяться за межами населеного пункту на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Новоолександрівській сільській раді Біловодського району Луганської області, якими відповідно до законодавства має право розпоряджатися відповідач, становить лише 3419,500 га.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до статуту державного підприємства «Конярство України» назване підприємство засноване відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України від 19.08.2010 №510 «Деякі питання розвитку кінної галузі» на основі державної власності та входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України і є підзвітним йому.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.12.2010 №2305-р «Деякі питання розвитку конярства» реорганізовано низку державних підприємств, діяльність яких пов'язана з розвитком конярства, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики України та включені до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, згідно з додатком 1 шляхом їх приєднання до державного підприємства «Конярство України». До указаного додатку, поміж інших, включено державне підприємство «Новоолександрівський кінний завод №64».

Наказом Міністерства аграрної політики України від 01.02.2011 №22 «Про реорганізацію державних підприємств» передбачено, що державне підприємство «Конярство України» є правонаступником майнових прав і обов’язків державного підприємства «Новоолександрівський кінний завод №64».

Станом на цей час державне підприємство «Новоолександрівський кінний завод №64» з 23.09.2011 перебуває в стані припинення, що підтверджується інформацією, яка міститься в ЄДРПОУ.

Відповідно до передавального акту від 30.01.2012, складеного комісією з реорганізації державного підприємства «Новоолександрівський кінний завод №64», затвердженого заступником Міністра аграрної політики та продовольства України, невід’ємною частиною цього акту є додаток №2, що містить інформацію про користування державним підприємством «Новоолександрівський кінний завод №64» земельними ділянками, а саме: сільськогосподарськими угіддями площею 3250,18 га, з яких: рілля - 2 923,76 га, сіножаті – 112,27 га, пасовища – 214,15 га.

На підставі Державного акту на право постійного користування землею від 14.03.1997 серії І-ЛГ №00132, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1, державному підприємству «Новоолександрівський кінний завод №64» відповідно до розпорядження голови Біловодської райдержадміністрації Біловодського району Луганської області від 02.03.1995 №4/7 надано у постійне користування 11522,9000 га землі для сільськогосподарського використання.

Листом від 30.08.2012 №37-27-3-13/15981 Міністерство аграрної політики та продовольства України у відповідь на лист державного підприємства «Новоолександрівський кінний завод №64» від 25.07.2012 погодило припинення права постійного користування земельними ділянками, розташованими на території Новоолександрівської сільської ради Біловодського району Луганської області, в тому числі

- (за межами населених пунктів) земельні ділянки загальною площею 3479,1028 га, в тому числі: рілля- 2923,76 га, сіножаті - 112,27 га, пасовища – 214,15 га, господарчі будівлі і двори – 92,86 га, господарчі шляхи і прогони – 17,69 га, ліси та інші лісовкриті площі – 71.14 га, забудовані землі – 0,7 га, відкриті землі без рослинного покриву або з невизначеним рослинним покривом – 42,5328 га, внутрішні води – 4,0 га;

- (в межах населеного пункту) земельні ділянки загальною площею 16,4402 га, з них: 4,9992 га – землі сільськогосподарського призначення (під господарськими будівлями і дворами), 5,941 га – забудовані землі (землі громадського призначення), 5,5 га – внутрішні води (ставки)

з метою подальшої передачі їх у постійне користування державному підприємству «Конярство України» як правонаступнику державного підприємства «Новоолександрівський кінний завод №64».

Розпорядженням голови Біловодської райдержадміністрації Луганської області від 05.09.2012 №365 на підставі листа комісії з реорганізації державного підприємства «Новоолександрівський кінний завод №642 від 31.08.2012 №11 припинено право постійного користування земельними ділянками, які знаходяться в користуванні державного підприємства «Новоолександрівський кінний завод №64» відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 14.03.1997 серії І-ЛГ №001322, загальною площею 3479,1028 га. Земельні ділянки знаходяться за межами населеного пункту на території, які за даними земельного кадастру враховуються в Новоолександрівській сільській раді.

Листом від 06.09.2012 №380 державне підприємство «Конярство України» звернулося до Біловодської районної державної адміністрації з проханням сприяти йому в процесі оформлення права постійного користування земельними ділянками, якими раніше користувалося державне підприємство «Новоолександрівський кінний завод №64», шляхом видання розпорядження про дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вищевказаних земельних ділянок з подальшим наданням їх у постійне користування.

Розпорядженням голови Біловодської районної державної адміністрації від 07.09.2012 №368 державному підприємству «Конярство України» як правонаступнику майнових прав і обов’язків реорганізованого державного підприємства «Новоолександрівський кінний завод №64» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування загальною площею 3363,3436 га із земель державної власності, розташованих за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру, враховується в Новоолександрівській сільській раді, які раніше перебували в постійному користуванні державного підприємства «Новоолександрівський кінний завод №64» відповідно до державного акту на право користування землею від 14.03.1997 серії І-ЛГ №001322. Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок вирішено погодити згідно із законодавством.

Упродовж 2016-2018 років позивач неодноразово звертався до відповідача з клопотаннями, а саме:

- з клопотанням від 28.07.2016 №478 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у задоволенні якого листом від 11.08.2016 №ДС-32-12-0.3-3114/18-16 відмовлено з посиланням на розпорядження голови Біловодської райдержадміністрації від 07.09.2012 №368, яким дозвіл уже надано;

- з клопотанням від 11.08.2017 №733 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3479,1028 га на підставі Державного акту на право користування землею від 14.03.1997 серії І-ЛГ №001322, у задоволенні якого відмовлено листом від 19.09.2017 №32-12-0.3-3900/2-17;

- з листом від 04.10.2017 №920 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3479,1028 га на підставі Державного акту на право користування землею від 14.03.1997 серії І-ЛГ №001322, у задоволенні якого відмовлено листом від 06.12.2017 №32-12-0.9-5359/2-17;

- з клопотанням від 05.01.2018 №06 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3479,1028 га на підставі Державного акту на право користування землею від 14.03.1997 серії І-ЛГ №001322, у задоволенні якого відмовлено листом від 21.02.2018 №Д-22/0-85/37-18;

- з клопотанням від 14.03.2018 №239 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земель сільськогосподарського призначення із земель державної власності загальною орієнтовною площею 3354,0 га, розташованих на території Новоолександрівської сільської ради Біловодського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у задоволенні якого відмовлено листом від 10.05.2018 №Д-693/0-519/0/37-18.

Не погоджуючись із неодноразовою відмовою відповідачем у задоволенні його клопотань на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3479,1028 га на підставі Державного акту на право користування землею від 14.03.1997 серії І-ЛГ №001322, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Згідно з частиною третьою статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За змістом частини першої та другої статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності, поміж інших, набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Відповідно до частин першої і другої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (частина 5 статті 116 Земельного кодексу України).

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений статтею 123 Земельного кодексу України.

Так, згідно з частиною першою цієї статті надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об’єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Предметом оцінки у цій справі є правомірність дій відповідача, оформлених відповідними листами про відмову державному підприємству «Конярство України» в наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3479,1028 га на підставі Державного акту на право користування землею від 14.03.1997 серії І-ЛГ №001322 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Статтею 25 Закону України «Про землеустрій» визначено види документації із землеустрою, до яких, крім проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, належать, зокрема, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Частинами першою та другою статті 55 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до частини восьмої статті 55 Закону України «Про землеустрій» у разі, якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).

За змістом статті 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; індивідуального дачного будівництва.

Водночас частина четверта цієї статті встановлює, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

При цьому відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 (далі - Положення №15), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з підпунктами 31, 50 пункту 4 Положення №15 Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи, погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою.

Відповідно до пункту 7 Положення №15 Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідач є територіальним органом Держгеокадастру у Луганській області.

Оскільки земельна ділянка, про яку йдеться в клопотаннях позивача, належить до категорії земель сільськогосподарського призначення, то питання надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) належить до компетенції відповідача.

Разом з тим, визначаючись щодо правомірності оспорюваних дій відповідача щодо відмови надати позивачу дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення), що міститься в надісланих на адресу позивача листах, суд зазначає наступне.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 (далі - Положення №33).

Пунктом 8 Положення №333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до підпункту 11 пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 №34/5, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Таким чином, відповідні рішення з питань, пов’язаних з реалізацією його повноважень, у тому числі щодо розгляду клопотань про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), відповідач оформляє розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

Відповідно до частини третьої статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в порядку статті 123 Земельного кодексу України:

- з клопотанням від 11.08.2017 №733, у задоволенні якого відмовлено листом від 19.09.2017 №32-12-0.3-3900/2-17;

- з листом від 04.10.2017 №920, у задоволенні якого відмовлено листом від 06.12.2017 №32-12-0.9-5359/2-17 відповідачем відмовлено з тих же ж підстав, що й попереднім листом;

- з клопотанням від 05.01.2018 №06, у задоволенні якого відмовлено листом від 21.02.2018 №Д-22/0-85/37-18.

Відтак, звернення позивача до відповідача з листом від 04.10.2017 №920 не узгоджується з вимогами статті 123 Земельного кодексу України, яка передбачає необхідність звернення саме з клопотанням, тому суд не бере до уваги вказаний лист при вирішенні питання правомірності оспорюваних дій відповідача щодо відмови у його задоволенні.

Що стосується решти клопотань - від 11.08.2017 №733 та 05.01.2018 №06, то надіслана на адресу позивача відмова в їх задоволенні у формі листів від 19.09.2017 №32-12-0.3-3900/2-17 та від 21.02.2018 №Д-22/0-85/37-18 не може вважатися належним чином оформленою відмовою щодо їх задоволення, оскільки така відмова не оформлена відповідним наказом ГУ Держгеокадастру у Луганській області.

Такий висновок суду узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №808/2498/17, відповідно до якого лист Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 03 серпня 2017 року не може вважатися рішенням про мотивовану відмову про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Доказів видання відповідачем наказів про відмову в наданні позивачу дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3479,1028 га на підставі Державного акту на право користування землею від 14.03.1997 серії І-ЛГ №001322 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва суду не надано.

Отже, відповідач в місячний строк не надав позивачу ні запитуваного дозволу, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу, що свідчить про його протиправну бездіяльність та порушує права та інтереси позивача у цій справі.

Аналогічна правова позиція у спірних правовідносинах міститься в постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 509/4156/15-а та від 21.12.2018 у справі №808/2498/17.

При цьому з огляду на відсутність належним чином оформлених рішень відповідача щодо відмови у задоволенні вищевказаних клопотань позивача, суд не надає оцінку доводам сторін відповідно щодо протиправності чи правомірності такої відмови, що міститься у згаданих вище листах, надісланих на адресу позивача.

За таких обставин, вимоги позивача про визнання протиправними дій ГУ Держгеокадастру у Луганській області щодо відмови у наданні дозволу державному підприємству «Конярство України» дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є необґрунтованими та не підлягають задоволенню судом.

Відповідно до частини другої статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, з метою ефективного та належного способу захисту, необхідного для поновлення прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду клопотань державного підприємства «Конярство України» від 11.08.2017 №733 та 05.01.2018 №06 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та зобов’язати його розглянути ці клопотання з прийняттям вмотивованого рішення за результатами їх розгляду.

У постанові від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Наразі, за відсутності прийнятого в установленому порядку та у формі рішення відповідача щодо вирішення поданих позивачем клопотань, що унеможливлює перевірку таких рішень, суд позбавлений можливості надати оцінку таким рішенням та зобов’язати відповідача вчинити дії щодо їх виконання.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом, в якому містилась одна позовна вимога, позивач сплатив 3 524,00 грн. судового збору, як за дві позовних вимоги.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог та вихід за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування судових витрат.

Керуючись статтями 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову державного підприємства «Конярство України» (01001, вул.Бориса Грінченка, 1, м.Київ, код ЄДРПОУ 37404165) до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (93404, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, просп. Центральний, 17, корп.2, код ЄДРПОУ 39771244) відмовити.

2. Вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Луганській області щодо неналежного розгляду клопотань державного підприємства «Конярство України» від 11.08.2017 №733 та 05.01.2018 №06 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3479,1028 га на підставі Державного акту на право користування землею від 14.03.1997 серії І-ЛГ №001322.

3. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Луганській області розглянути клопотання державного підприємства «Конярство України» від 11.08.2017 №733 та 05.01.2018 №06 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3479,1028 га на підставі Державного акту на право користування землею від 14.03.1997 серії І-ЛГ №001322.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко