Рішення № 80215574, 21.02.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 лютого 2019 рокум. Ужгород№ 260/18/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Іванчулинця Д.В.,

при секретарі судового засідання – Костелей І.Ф.,

за участю:

позивач – не з’явився,

представник відповідача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 (вул. Льва Толстого, 22/25, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600, РНОКПП НОМЕР_1) в особі представника ОСОБА_3 (вул. Головна, 43, с. Квасово, Берегівського району, Закарпатської області, 90264, РНОКПП НОМЕР_2) до Мукачівської міської ради (пл. Духновича, 2, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600, ЄДРПОУ 38625180) про визнання рішення протиправним та зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 лютого 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. У зв’язку з відрядженням головуючого судді Іванчулинця Д.В. у період з 25.02.2019 р. по 01.03.2019 р. повний текст Рішення виготовлено 04 березня 2019 року.

ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Мукачівської міської ради в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Мукачівської міської ради від 30.08.2018 року № 1120 “Про передачу земельних ділянок у власність” в частині відмови у затвердженні проекту землеустрою та передачі земельної ділянки з кадастровим номером 2110400000:01:021:0157; 2) зобов’язати Мукачівську міську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки у м. Мукачево по вул. Сороча, б/н., площею 0,08 га, для ведення індивідуального садівництва, з кадастровим номером 2110400000:01:021:0157 та передати ОСОБА_2 безоплатно із земель комунальної власності у приватну власність вказану земельну ділянку; 3) розглянути дану справу за відсутності позивача та його представника, врахувавши, що заявлені вимоги підтримують та просять задовольнити.

08 січня 2019 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження у даній адміністративній справі.

07 лютого 2019 року ухвалою суду призначено судове засідання в спрощеному позовному проваджені в даній адміністративній справі.

Позовні вимоги мотивовано тим, що підпунктом 3) пункту 1. рішення 67 сесії 6 скликання № 1255 Мукачівської міської ради від 27.11.2014 року «Про передачу, надання, вилучення земельних ділянок громадян м. Мукачева» позивачу надано дозвіл на розроблення проекту відведення цієї земельної ділянки у приватну власність, площею 0,08 га, для ведення індивідуального садівництва. Виконано всі вимоги законодавства, зокрема, і погоджено межі із суміжними землекористувачами, одним з яких є саме відповідач. З метою затвердити розроблений проект землеустрою до відповідача була подана відповідна заява, разом з проектом землеустрою, витягом з ДЗК, та копіями особистих документів. Тим не менш, Мукачівська міська рада рішення по заяві позивача тривалий час не приймала, хоча законом визначено двотижневий строк для прийняття рішення за такою заявою. Листом від 01.03.2017 року № Р-13/05-08 позивача повідомлено, що дійсно, рішення про затвердження проекту землеустрою не приймалось.Позивач, вважаючи таку бездіяльність, яка виразилась у неприйняття рішення відповідача безпідставною та незаконною, і такою, що порушує законні права та інтереси позивача в частині реалізації права на землю, і тому звернувся до суду з позовною заявою про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 24.11.2017 року позовні вимоги задоволено. Разом з тим, відповідач добровільно не виконував вищевказане рішення. Тоді позивач звернувся до відповідача із повторною заявою про затвердження проекту землеустрою, яке було винесено на розгляд сесії, і незважаючи на наявність рішення суду, яке набрало законної сили, і у якому було зазначено про неправомірність дій відповідача, останнім 30.08.2018 року було винесено рішення № 1120 «Про передачу земельних ділянок у власність», яким пунктом 5 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення ділянки у власність, зокрема, позивачу (згідно додатку до цього рішення). Також звертає увагу, що відповідач посилається у своїй відмові на невідповідність плану зонування. Разом з тим, позивач зазначає, що як вбачається із листа відповідача від 01.03.2018 року № Р-13/05-08, рішенням Мукачівської міськради від 31.03.2016 року № 154 затверджено план зонування території міста Мукачево «Зонінг». Тобто, даний план затверджено через тривалий час після надання позивачу дозволу на розробку технічної документації на землю (27.11.2014 року), через більше ніж рік після отримання позивачем витягу з ДЗК (15.01.2015 року) і навіть через кілька місяців після подання позивачем на розгляд сесії заяви про затвердження проекту землеустрою (15.11.2015 р.). На підставі наведеного просить позов задовольнити.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Зокрема, відповідно до ч. З ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» з 01 січня 2015 року, у разі відсутності плану зонування або детального плану території, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб заборонялось. Відтак, рішенням 10 сесії 7 скликання Мукачівської міської ради від 31 березня 2016 року № 154 затверджено План зонування території міста Мукачева (зонінг), згідно якого земельну ділянку по вул. Сороча, б/н, м. Мукачево, кадастровий номер 2110400000:01:021:0157, було віднесено до земель транспортної інфраструктури. Зважаючи на вищевикладене, проект відведення земельної ділянки по вул. Сороча, б/н, м. Мукачево, у приватну власність для ведення індивідуального садівництва, розроблений позивачем, може бути розглянутий після внесення змін у план зонування території м. Мукачево з віднесенням даної земельної ділянки до земель зони сільськогосподарського призначення. На виконання постанови Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 листопада 2017 року у справі №303/5995/17, Мукачівською міською радою 7-го скликання на 44 сесії, що відбулась 30.08.2018 р. прийнято рішення № 1120 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність». Відповідно до частини 5 вказаного рішення позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що знаходиться за адресою вул. Сороча, б/н, у м. Мукачево, кадастровий номер 2110400000:01:021:0157, у власність для індивідуального садівництва як такого, що не відповідає плану зонування території міста Мукачева. Отже, зазначив, що Мукачівською міською радою, на виконання вимог ст. 122 Земельного кодексу України, прийнято рішення щодо поданого позивачем проекту землеустрою. Рішенням 10 сесії Мукачівської міської ради 7 скликання від 31 березня 2016 року № 154 затверджено План зонування території міста Мукачева (зонінг), згідно якого земельну ділянку по вул. Сороча, б/н, м. Мукачево, кадастровий номер 2110400000:01:021:0157, було віднесено до земель транспортної інфраструктури, відтак органом місцевого самоврядування не може бути прийнято рішення щодо затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва. На підставі вищенаведеного просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач та його представник у судове засідання не з’явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, однак як вбачається з позовної заяви та поданого представником позивача клопотання останні просили розглянути дану справу за їх відсутності, враховуючи, що позовні вимоги підтримують та просять такі задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив суд у задоволенні позову відмовити з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач кілька років користується земельною ділянкою в м. Мукачево по вул. Сороча, б/н.

Підпунктом 3 пункту 1 рішення 67 сесії 6 скликання № 1255 Мукачівської міської ради від 27.11.2014 року «Про передачу, надання, вилучення земельних ділянок громадян м. Мукачева» позивачу надано дозвіл на розроблення проекту відведення цієї земельної ділянки у приватну власність, площею 0,08 га, для ведення індивідуального садівництва.

Позивачем укладено договір на розроблення проектної документації із Державним підприємством «Закарпатгеодезцентр». Проектною організацією виготовлено відповідний проект землеустрою, який відповідає вимогам законодавства, зокрема, і погоджено межі із суміжними землекористувачами, одним з яких є саме відповідач.

Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер (2110400000:01:021:0157), відомості про неї внесено до Публічної кадастрової карти, позивачу надано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.01.2015 року.

З метою затвердити розроблений проект землеустрою до відповідача була подана відповідна заява, разом з проектом землеустрою, витягом з ДЗК, та копіями особистих документів.

Мукачівська міська рада рішення по заяві позивача тривалий час не приймала, хоча законом визначено двотижневий строк для прийняття рішення за такою заявою.

Листом від 01.03.2017 року № Р-13/05-08 Позивача повідомлено, що рішення про затвердження проекту землеустрою не приймалось.

Позивач, вважаючи таку бездіяльність, яка виразилась у неприйняття рішення відповідача безпідставною та незаконною, і такою, що порушує законні права та інтереси позивача в частині реалізації права на землю, і тому звернувся до суду з позовною заявою про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 24.11.2017 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправною бездіяльність Мукачівської міської ради щодо неприйняття рішення по заяві ОСОБА_2 від 15.11.2015 р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; зобов'язано Мукачівську міську раду винести на розгляд чергової сесії та належним чином вирішити в порядку, передбаченому чинним законодавством України, питання щодо затвердження проекту землеустрою ОСОБА_2 щодо відведення земельної ділянки у власність у м. Мукачево по вул. Сороча, б/н., площею 0,08 га, для ведення індивідуального садівництва, з кадастровим номером 2110400000:01:021:0157.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2018 року вищевказане рішення залишено без змін, і таким чином, із зазначеної дати воно набрало законної сили.

Оскілки відповідачем не вирішувалось та не виносилось на розгляд чергової сесії питання щодо затвердження проекту землеустрою, позивач звернувся до відповідача із повторною заявою про затвердження проекту землеустрою, яке було винесено на розгляд сесії та останнім 30.08.2018 року було винесено рішення № 1120 «Про передачу земельних ділянок у власність», яким пунктом 5 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення ділянки у власність, зокрема, позивачу.

Суд звертає увагу, що відповідач посилається у своїй відмові на невідповідність плану зонування. Разом з тим, як вбачається із листа відповідача від 01.03.2018 року № Р-13/05-08, рішенням Мукачівської міської ради від 31.03.2016 року № 154 затверджено план зонування території міста Мукачево «Зонінг». Тобто, даний план затверджено через тривалий час після надання позивачу дозволу на розробку технічної документації на землю (27.11.2014 року), через більше ніж рік після отримання позивачем витягу з ДЗК (15.01.2015 року) і через кілька місяців після подання позивачем на розгляд сесії заяви про затвердження проекту землеустрою (15.11.2015 р.).

Не можна говорити про невідповідність цільового призначення ділянки 2110400000:01:021:0157 плану зонування, можна казати, хіба що про невідповідність плану зонування - цільовому призначенню ділянки 2110400000:01:021:0157, адже відповідний кадастровий номер був призначений більш як за рік до затвердження плану зонування та розробник відповідного плану не міг не помітити такої ділянки, яка наявна була і є на Публічній кадастровій карті.

Позивач не повинен страждати із-за порушень вимог законодавства відповідачем, який повинен був розглянути його заяву про передання ділянки у власність протягом 2 тижнів з моменту її подання, однак така була розглянута лише після подання повторної заяви із долученням рішень судів щодо незаконності дій відповідача, і відмова мотивована обставинами, які виникли через 3 місяці після спливу граничного строку на розгляд заяви. Тобто, у разі, якщо б відповідач розглянув заяву в межах встановлених законом строків, підстав для відмови не було б.

За приписами статей 142 - 145 Конституції України, до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

У відповідності до статті 116 Земельного кодексу України (далі – ЗК України), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Виходячи із змісту ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Як слідує із приписів ч. 8-11 ст. 118 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Варто відмітити, що у змісті оскаржуваного рішення Мукачівської міської ради відсутнє будь-яке законне нормативне обґрунтування відмови у затвердженні позивачу проекту землеустрою, що суперечить вимогам земельного законодавства. Посилання на план зонування, затверджений більш ніж через рік після присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру, є явно протиправним.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскаржуване рішення Мукачівської міської ради порушує конституційні права позивача в частині реалізації права на землю, оскільки відповідно статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Виходячи з викладеного та з урахуванням предмету спору, при зверненні до Мукачівської міської ради з приводу затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та безоплатної передачі у власність земельної ділянки, позивач, як фактичний користувач земельної ділянки, мав правомірні очікування на реалізацію свого законного права на затвердження свого проекту землеустрою та отримання земельної ділянки у власність.

Однак, Мукачівська міська рада проігнорувала законні права та інтереси позивача.

В той же час, щодо позовної вимоги стосовно зобов’язання затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність позивачу земельної ділянки у м. Мукачево по вул. Сорочна, б/н., площею 0,08 га, для ведення індивідуального садівництва, з кадастровим номером 2110400000:01:021:0157 та передати позивачу безоплатно із земель комунальної власності у приватну власність вказану земельну ділянку, суд зазначає наступне.

Дана позовна вимога задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

У відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету ОСОБА_4 Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженнями є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах такої перевірки.

При цьому, з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу державної влади.

Таким чином, позовна вимога де позивач просить зобов’язати затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та передати безоплатно із земель комунальної власності у приватну власність земельну ділянку задоволенню не підлягає, оскільки вирішення питання стосовно затвердження такого проекту щодо відведення земельної ділянки у власність є виключною компетенцією відповідача, а суд не вправі перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які за законодавством віднесенні до компетенції іншого органу державної влади.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з огляду на вищевикладені обставини та беручи до уваги надані сторонами докази по справі, враховуючи приписи ч. 2 ст. 77 КАС України суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення.

Щодо заяви відповідача про закриття провадження у справі, оскільки такий спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства суд зазначає наступне.

Конституційний Суд України у рішенні від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС України вирішив, що:

- положення пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень.

Відповідно до постанови ОСОБА_5 Верховного Суду у справі № 536/233/16-ц від 21 березня 2018 року, реалізуючи дискрецію при визначення предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Якщо особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких ці органи приймають відповідні рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку що даний спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб’єкта владних повноважень – органу виконавчої влади, що реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції, а тому справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, що і було відображено в ухвалі про відкриття провадження у даній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України: при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України: при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 243, 245, 248, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_2 (вул. Льва Толстого, 22/25, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600, РНОКПП НОМЕР_1) в особі представника ОСОБА_3 (вул. Головна, 43, с. Квасово, Берегівського району, Закарпатської області, 90264, РНОКПП НОМЕР_2) до Мукачівської міської ради (пл. Духновича, 2, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600, ЄДРПОУ 38625180) про визнання рішення протиправним та зобов’язання вчинити дії – задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Мукачівської міської ради від 30.08.2018 року № 1120 «Про передачу земельних ділянок у власність» в частині відмови у затвердженні проекту землеустрою та передачі земельної ділянки з кадастровим номером 2110400000:01:021:0157.

3. В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_2 (вул. Льва Толстого, 22/25, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600, РНОКПП НОМЕР_1) суму судового збору в розмірі 704, 80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп. ) сплаченого згідно квитанції № 106 від 27.12.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

Суддя ОСОБА_6