Рішення № 80215356, 22.02.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2019 року м. Житомир справа №240/5365/18

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попова О. Г.,

секретар судового засідання Бойко Т.О.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Тонкевич Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бердичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірними та скасування дій, зобов'язання врахувати періоди проживання (роботи) в зоні відселення та призначити пенсію зі зменшенням пенсійного віку,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом, в якому, з врахуванням уточненої позовної заяви, просить:

- визнати дії Бердичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо неврахування періодів з 01.07.1987 по 31.08.1987, з 01.07.1988 по 31.08.1988, з 04.12.1988 по 28.02.1989 з 12.11.1991 по 22.04.1994 до періодів проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії від 02.05.2018 №20 протиправними та скасувати.

- зобов'язати Бердичівське об'єднане правління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 періоди з 01.07.1987 по 31.08.1987, з 01.07.1988 по 31.08.1988 з 04.12.1988 по 28.02.1989 з 12.11.1991 по 22.04.1994 до періодів проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення;

- зобов'язати Бердичівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 з 06.04.2018 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до частини 2 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та виплатити дану пенсію.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до частини 2 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", проте Бердичівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправно відмовляє у призначенні та виплаті пенсії.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого судового засідання та викликом (повідомленням) учасників справи. Підготовче засідання у справі призначено на 08 січня 2019 року о 10:00.

27 грудня 2018 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 162, частиною першою статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановленому ухвалою суду від 07 грудня 2018 року, надійшов відзив на позовну заяву вих. №11662/07 від 22 грудня 2018 року (а.с. 68-70).

08 січня 2019 року на офіційну електронну адресу суду надійшла заява від позивача про розгляд справи без її участі (а.с.73).

В підготовче судове засідання, призначене на 08 січня 2019 року о 10:00 сторони не прибули.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 закрито підготовче провадження у адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 24 січня 2019 року о 12:00 (а.с.76-78).

Через відділ документального забезпечення суду 08 січня 2019 року позивачем надано відповідь на відзив, у якій зазначила, що у відзиві на позовну заяву відповідач не спростовує тверджень та аргументи позивача стосовно суті справи (а.с. 79-82). Вказує, що відповідно до наданих позивачем доказів разом із заявою про призначення пенсії було встановлено, що первинних документів для підтвердження інформації у наданих позивачем довідках немає, а тому територіальний орган Пенсійного фонду України правомірно не може взяти їх до уваги. Враховуючи вищевикладене, наголошує, що Бердичівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області при наданні спірної відмови у призначенні пенсії діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В судове засідання, призначене на 24 січня 2019 року о 12:00 прибув представник позивача та представник відповідача. Проте, у зв'язку з не допуском в якості представника позивача до участі у справі ОСОБА_4 в судовому засіданні оголошено перерву до 11 лютого 2019 року о 12:00 про що зафіксовано секретарем судового засідання у протоколі судового засідання від 24.01.2019 (а.с.91).

11 лютого 2019 року о 12:00 в судове засідання з'явились позивач та представник відповідача. В судовому засіданні оголошено перерву до 22 лютого 2019 року об 11:00 для надання додаткових доказів по справі, про що зафіксовано секретарем судового засідання у протоколі судового засідання від 11.02.2019 (а.с.102-103).

20 лютого 2019 року на офіційну електронну адресу суду надійшла віл позивача заява про виклик та допит свідків (а.с.106-107) та клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів (а.с.108-109).

В судове засідання призначене на 22 лютого 2019 року об 11:00 прибули позивач та представник відповідача.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У відповідності до положень частини третьої статті 243 КАС України та зважаючи на складність справи, складення рішення у повному обсязі може бути відкладено на строк до десяти днів.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи та віднесений до 3-ої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 12 січня 2016 року, виданого Житомирською обласною державною адміністрацією (а.с. 49).

Встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 зверталась до Бердичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на вісім років у відповідності до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII.

Позивачем до вказаної заяви було надано наступні підтверджуючі документи:

- трудова книжка НОМЕР_3 та копія трудової книжки;

- копія паспорта серія НОМЕР_4, виданий 24.04.2014 Бердичівським РС УДМС України в Житомирської області;

- копія картки платника податків НОМЕР_5 про присвоєння ідентифікаційного номеру;

- диплом про навчання НОМЕР_6;

- свідоцтво про народження НОМЕР_7;

- свідоцтво про народження НОМЕР_8;

- свідоцтво про одруження НОМЕР_9;

- копія посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи у 1986 році серія НОМЕР_10 (категорія 3), виданого 12.01.2016 Житомирською облдержадміністрацією (дублікат);

- довідка № 476 від 29.12.2015, яка видана Народицькою селищною радою;

- довідка №617 від 16.11.2015, яка видана Мотійківською сільською радою;

- довідка №576 від 13.10.2015, яка видана Мотійківською сільською радою;

- довідка №06-03/17 від 21.07.2017, яка видана Трудовим архівом;

- довідка №№166, 167 від 01.08.2017, яка видана Трудовим архівом.

Бердичівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом вих. №4085/03 від 08 травня 2018 року повідомило позивачу, що рішенням №20 від 02 травня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії по віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII. Вказано, що у наданій позивачем довідці відомості про період проживання в зоні безумовного (обов'язкового) відселення складає 3 роки о місяців 15 днів (а.с. 46 та зворот).

Не погоджуючись із наданою відмовою та вважаючи її протиправною, наголошуючи, що має право на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 8 років у відповідності до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII, позивач звернулась із вказаним позовом до суду.

У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Положеннями статті 16 Основного Закону проголошено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 46 Основного Закону визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пунктом шостим частини першої статті 92 Основного Закону визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Приписами статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII встановлено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №796-XII).

Приписами ст. 15 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Відповідно до абзацу восьмого п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон України № 796-ХІІ) для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Статтею 55 Закону України № 796-ХІІ визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Так, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Зокрема, відповідно до абзацу четвертого п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону України № 796-ХІІ особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років.

При цьому, згідно з частиною третьою статті 55 Закону №796-ХІІ призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV)

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV право на призначення пенсії за віком після досягнення пенсійного віку мають особи, які мають страховий стаж не менше 15 років до 01 січня 2018 року.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, такі документи:

- документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення;

- для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення);

- документи про місце проживання (реєстрації) особи;

- документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

У відповідності до пункту 2.23 Порядку №22-1 документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

Так, матеріали справи підтверджується, що позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України № 796-ХІІ, до якої, зокрема, додала:

- трудова книжка НОМЕР_3 та копія трудової книжки;

- копія паспорта серія НОМЕР_4, виданий 24.04.2014 Бердичівським РС УДМС України в Житомирської області;

- копія картки платника податків НОМЕР_5 про присвоєння ідентифікаційного номеру;

- диплом про навчання НОМЕР_6;

- свідоцтво про народження НОМЕР_7;

- свідоцтво про народження НОМЕР_8;

- свідоцтво про одруження НОМЕР_9;

- копія посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи у 1986 році серія НОМЕР_10 (категорія 3), виданого 12.01.2016 Житомирською облдержадміністрацією (дублікат);

- довідка № 476 від 29.12.2015, яка видана Народицькою селищною радою, з якої встановлено, що ОСОБА_1 дійсно постійно проживала з 21.09.1990 по 11.11.1991 в селі Старне Шарно Народицького району Житомирської області (а.с.60);

- довідка №617 від 16.11.2015, яка видана Мотійківською сільською радою, з якої встановлено, що ОСОБА_1 дійсно постійно проживала з 26.04.1986 по 01.09.1986 та з 01.03.1989 по 21.09.1990 в селі Христинівка Народицького району Житомирської області (а.с. 58);

- довідка №576 від 13.10.2015, яка видана Мотійківською сільською радою, з якої встановлено, що ОСОБА_1 дійсно постійно проживала з 01.03.1989 по 21.09.1990 в селі Христинівка Народицького району Житомирської області (а.с.59);

- довідка №06-03/17 від 21.07.2017, яка видана Трудовим архівом;

- довідка №№166, 167 від 01.08.2017, яка видана Трудовим архівом.

Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР № 106 від 23.07.1991 с. Христинівка та с. Старне Шарно відносяться до зони безумовного (обов'язкового) відселення.

Відповідач як підставу для відмови у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку посилається на те, що відповідно до наданих довідок період проживання в зоні безумовного (обов'язкового) відселення складає 3 роки 0 місяців 15 днів.

Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача з огляду на наступне.

Пунктом 2.9 Порядку № 22-1 передбачено, що за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації), та вік.

Так, з матеріалів справи встановлено, що з 01.09.1986 по 01.03.1989 позивач навчалась в Житомирському сільськогосподарську технікумі Держагропрому УРСР про що свідчить диплом НОМЕР_11.

В період з 01.07.1988 по 31.08.1988 та з 01.07.1989 по 31.08.1989 перебувала на літніх канікулах у селі Христинівка Народицького району Житомирської області, про що також засвідчили свідки у своїх показах під час судового засідання.

Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_12 в ОСОБА_1 народилась дочка ОСОБА_6 в с.Ст.Шарно Народицького району Житомирської області (а.с.5і).

В судовому засіданні позивач пояснила, що період виховання дитини, зокрема в період з 04.12.1988 по 28.02.1989, перебувала у селі Христинівка Народицького району Житомирської області.

Крім того, наголосила, що у період з 12.11.1991 по 22.04.1994 фактично проживала та виховувала двох дітей в с.Ст.Шарно Народицького району Житомирської області, про що також свідчить копія свідоцтва про народження дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_8 (а.с.52).

Вказані обставини підтверджуються наданими під час судового засідання показами свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Також, у період з 03.03.1989 по 22.04.1994 позивач працювала в колгоспі ім. Петровського Народицького району Житомирської області, що підтверджує копія трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 (а.с.54-57).

Таким чином, належними доказами у матеріалах справи підтверджується строк проживання позивача у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС - з 26.04.1986 по 01.09.1986, з 01.07.1988 по 31.08.1988, з 01.07.1989 по 31.08.1989, з 04.12.1988 по 28.02.1989 та з 12.11.1991 по 22.04.1994.

У Рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (Беєлер проти Італії, Онер'їлдіз проти Туреччини, Megadat.com S.r.l. проти Молдови, Москаль проти Польщі).

Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії").

Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Відповідно до судової практики ЄСПЛ (Olsson v. Sweden (no. 1), 24 March 1988, Series A no. 130), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття.

Відповідно до змісту листа Бердичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом вих. №4085/03 від 08 травня 2018 року, відзиву на позовну заяву та наданих у судовому засіданні представником відповідача пояснень, оскаржувана відмова вмотивована тим, що відповідно до наданих позивачем доказів разом із заявою про призначення пенсії було встановлено, що первинних документів для підтвердження інформації у наданих позивачем довідках немає, а тому територіальний орган Пенсійного фонду України правомірно не може взяти їх до уваги.

Суд звертає увагу відповідача, що єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічна правова позиція суду була висловлена Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 10 грудня 2018 року у справі №0640/3747/18, Верховним Судом України в постановах від 21 листопада 2006 року №21-1048во06, від 04 вересня 2015 року №690/23/15-а.

Позиція суду також узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 лютого 2018 року у справі №344/9789/17, які відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону №1402-VIII є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що позивачем до Бердичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області було надано сукупність належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження права ОСОБА_1 призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності до статті 55 Закону №796-XII.

Враховуючи вищевикладене та керуючись повноваженнями, наданими частиною другою статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне визнати неправомірними дії Бердичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII.

Щодо заявлених позовних вимог зобов'язального характеру, суд зазначає наступне.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанова Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2015 року у справі №К/800/6863/15, від 29 листопада 2016 року №К/800/17306/16, від 29 вересня 2016 року №К/800/17393/16, від 17 грудня 2015 року №К/800/32134/15).

Також поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Суд звертає увагу позивача, що питання призначення пенсії у спірних правовідносинах належить до виключних (дискреційних) повноважень Бердичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області.

Статтею 6 Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Зобов'язання судом вчинити певні дії за відсутності відповідного волевиявлення органу є порушенням його виключної, компетенції.

Суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема, щодо питань призначення та виплати пенсії.

Позиція суду узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №712/10864/16-а (провадження №11-518апп18), які відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону №1402-VIII є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, заявлені позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем.

Водночас, з метою забезпечення судового захисту порушеного права та ефективного механізму його відновлення, суд зазначає наступне.

Позивачем як до заяви про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, так і до матеріалів справи було надано сукупність належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження права ОСОБА_1 призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності до статті 55 Закону №796-XII.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Так, у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" ЄСПЛ вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 17 липня 2008 року у справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Держава несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №815/1048/16 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, зважаючи на наявність порушеного права та необхідність його судового захисту, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими частиною другою статті 9, частиною другою статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Бердичівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяв ОСОБА_12 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та за результатами розгляду прийняти рішення із врахуванням висновків суду та встановлених обставин справи.

Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Заслухавши пояснення сторін та учасників справи, присутніх у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що дії Бердичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності до статті 55 Закону №796-XII вчинені з порушенням частини другої статті 19 Конституції України та не відповідають вимогам частини другої статті 2 КАС України.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем в порушення частини другої статті 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано протиправність дій Бердичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності до статті 55 Закону №796-XII, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача 352,40 грн судових витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1. РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1) до Бердичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Л.Карастоянової, 29, м. Бердичів, Житомирська область, 13312. РНОКПП/ЄДРПОУ: 37752900) про визнання неправомірними та скасування дій, зобов'язання врахувати періоди проживання (роботи) в зоні відселення та призначити пенсію зі зменшенням пенсійного віку - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Бердичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 02 травня 2018 року №20.

Зобов'язати Бердичівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку у відповідності до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII та за результатами розгляду прийняти рішення із врахуванням висновків суду та встановлених обставин справи.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Бердичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 352,40 грн (триста п'ятдесят дві гривні сорок копійок) судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 04 березня 2019 року.

Головуючий суддя О.Г. Попова