Рішення № 80215246, 21.02.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2019 р. Справа№0540/9431/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., за участю: секретаря судового засідання Шемет Я.О., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Слов’янськ адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправними дій, визнання недійсним та скасування наказу № 721 від 02 липня 2018 року про проведення інспекційного відвідування, визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу від 22 серпня 2018 року № ДЦ473/554/АВ/ТД-ФС та № ДЦ/473/554/АВ/ІП-ФС, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправними дій, визнання недійсним та скасування наказу № 721 від 02 липня 2018 року про проведення інспекційного відвідування, визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу від 22 серпня 2018 року № ДЦ473/554/АВ/ТД-ФС та № ДЦ/473/554/АВ/ІП-ФС.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено інспекційне відвідування позивача щодо додержання позивачем законодавства про працю. За результатами перевірки було складено акт № ДЦ473/554/НП від 04.07.2018 року, відповідачем встановлено порушення позивачем вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України в частині допуску до роботи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника, та повідомлення центрального органу виконавчої влади. Також встановлено порушення вимог постанови КМУ «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівників на роботу» від 17.06.2015 року № 413 в частині повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_4 після початку роботи останнього за укладеним трудовим договором. На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято оскаржувані постанови від 22.08.2018 року № ДЦ473/554/АВ/ТД-ФС про накладання на позивача штрафу у розмірі 223 380,00 грн. та № ДЦ/473/554/АВ/ІП-ФС про накладання на позивача штрафу у розмірі 3 723,00 грн.

Позивач не погоджується з вищевказаними постановами, оскільки вважає, що інспекційне відвідування проведено з грубим порушенням та за відсутності підстав, передбачених законодавством України. Щодо суті порушення позивач зазначив, що з водіями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були укладені трудові договори від 07.07.2018 року, які були надані інспекторам Держпраці. Повідомлення до територіального органу ДФС було направлено перед початком роботи вказаних працівників за трудовим договором. Даний факт підтверджується квитанцією № 2 від 09.07.2018р. про прийняття ДФС повідомлення. Також на момент здійснення інспекційного відвідування 03.07.2018 року в наявності у водіїв були трудові угоди від 01.07.2018 року, однак інспектори відповідача навмисно її не зазначили в акті інспекційного відвідування. Все це свідчить про те, що факту допуску працівників до роботи без укладання трудового договору немає. Також в акті інспекційного відвідування невірно застосований Порядок проведення інструктажів та стажування водіїв колісних транспортних засобів, затверджений Наказом ОСОБА_6 транспорту та зв’язку України від 05.08.2008 № 975. За правилами цього Порядку передбачено, що для водіїв, перелічених у пунктах 3.2 та 3.3 цього Порядку, проходження стажування є обов'язковим при прийнятті їх на роботу, а п. 3.12. встановлено, що після закінчення стажування чи контрольної поїздки, за поданням водія-інструктора приймається рішення про допуск водія до роботи, про що робиться відповідний запис у листі стажування. Таким чином, цим порядком №975 передбачено, що проходження стажування є обов’язковим для водіїв транспортних засобів А, В, С або Б, та стажування необхідно для визначення можливості допуску певного водія до роботи. Роботодавець не мав права допустити працівника- водія до виконання своїх посадових обов’язків водія, без проходження стажування та отримання позитивного результату стажування.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просить: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо проведення інспекційного відвідування та складання акту інспекційного відвідування; 2) визнати протиправним та скасувати наказ про проведення інспекційного відвідування № 721 від 02.07.2018 року; визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу від 22 серпня 2018 року № ДЦ473/554/АВ/ТД-ФС та № ДЦ/473/554/АВ/ІП-ФС.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.10.2018 року відкрито провадження у даній справі із визначенням порядку розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання. В ухвалі було запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження.

03 грудня 2018 року представником Головного управління Держпраці у Донецькій області подано відзив на позовну заяву із доказами в його обґрунтування. Відзив вмотивовано тим, що інспекційне відвідування проведено у відповідності до вимог чинного законодавства. Також представником відповідача зазначено, що висновок позивача про порушення посадовими особами відповідача ОСОБА_7 №877 є необґрунтованим та помилковим, адже, до даного випадку норми ОСОБА_7 №877 не застосовуються. Щодо суті порушень відповідачем зазначено, що під час проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3 03.07.2018 на автобусних маршрутах № 5 та № 2 в м. Покровськ знаходилися два водії, які здійснювали рейси за графіками. Зазначені особи (ОСОБА_4 та ОСОБА_5В.) надали письмові пояснення, згідно яких вони працюють водіями автобусів по маршруту № 2 та № 5 у ФОП ОСОБА_3, підлягає правилам внутрішнього трудового розпорядку. Режим роботи встановлено 3 дні працює, 3 дні вихідні. Виконання роботи контролює механік та медик; заробітну плату в розмірі три тисячі гривень отримує один раз на місяць. Окрім того, ОСОБА_4 пояснив, що укладав договір з роботодавцем приблизно півроку тому (станом на 03.07.2018) та йому надавалась оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів. ОСОБА_5 пояснив, що укладав договір з роботодавцем приблизно в 2004-2006 році та йому надавалась відпустка тривалістю 15 календарних днів.

ФОП ОСОБА_3 надано трудові угоди між роботодавцем ОСОБА_3 та виконавцем ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відповідно до яких виконавець виконує роботу за наступними напрямками: маршрут № 2 «Автостанція-п.Дін.заводу-Автостанція» та маршрут № 5 «Колгоспний ринок-Автобаза «Укрстрой»-залізничний вокзал- Автобаза «Укрстрой»», згідно договорів. Трудові угоди діють у період з 01.07.2018 по 08.07.2018 та укладено на час відпустки підприємця з проходженням оплачуваного стажування водія на маршруті.

Трудовий договір між позивачем та ОСОБА_4 укладено 07.07.2018 та оформлено наказом ФОП ОСОБА_3 про прийняття на роботу від 07.07.2018 № 4. Трудовий договір між позивачем та ОСОБА_5 укладено 07.07.2018 та оформлено наказом ФОП ОСОБА_3 про прийняття на роботу від 07.07.2018 № 3.

Виконання зазначених робіт відповідає переліку основних робіт Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників Випуск 69 (далі ДКХПП) та Класифікатора професій ДК 003:2010, які виконуються за професією, спеціальністю, кваліфікацією, на посаді водія авторанспортних засобів категорії «D», а саме: водій автотранспортних засобів категорії «D» (керування автомобілями, які призначені для перевезення пасажирів і мають більше 8 місць для сидіння, крім сидінняводія). Чинне законодавство України про працю не містить поняття «стажування» перед працевлаштуванням роботодавцем працівника.

З урахуванням отриманих доказів відповідач дійшов висновку, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були допущені позивачем до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу, про що складено відповідний акт. На підставі акту відповідачем прийняті постанови від 22.08.2018 року № ДЦ473/554/АВ/ТД-ФС про накладання на позивача штрафу у розмірі 223 380,00 грн. та № ДЦ/473/554/АВ/ІП-ФС про накладання на позивача штрафу у розмірі 3 723,00 грн.

Відповідач вважає, що дії та рішення щодо проведення інспекційного відвідування та накладення штрафу на позивача вчинені (прийняті) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому вимоги ФОП ОСОБА_3 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, в обґрунтування чого надав пояснення аналогічні тим, що викладені у заявах по суті справи (позов, відповідь на відзив). Просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, в обґрунтування чого надав пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги та заперечення, дослідивши докази, суд встановив наступне.

02 липня 2018 року начальником Головного управління Держпраці у Донецькій області, відповідно до п.п. 3 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України» та статті 34 ОСОБА_7 України «Про місцеве самоврядування в Україні», видано наказ № 721 про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3 (а.с. 68).

На підставі вищевказаного наказу видано направлення на перевірку від 02.07.2018 року № 463/04.3/15-1412 про проведення інспекційного відвідування позивача з 03.07.2018 року, тривалістю два робочих дні (а.с. 65).

03.07.2018 року інспекторами Головного управлінням Держпраці у Донецькій області, проведено інспекційне відвідування позивача щодо додержання вимог законодавства про працю та загальнообов’язкового державного соціального страхування.

04.07.2018 року інспекторами Головного управлінням Держпраці у Донецькій області складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування, у зв’язку з відсутністю об’єкта відвідування. Також в акті зазначено, що у зв’язку з відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, копію акту та письмові вимоги про надання документів від 04.07.2018 року № ДЦ473/554/ПД надіслані об’єкт відвідування. Строк проведення інспекційного відвідування зупинено на 3 робочі дні з дня отримання акту (а.с. 15-16).

02.08.2018 року інспекторами Головного управлінням Держпраці у Донецькій області складено акт № ДЦ473/554/АВ про інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_3 у якому зафіксовано порушення з боку позивача, а саме: 1) порушення позивачем вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України в частині допуску до роботи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника, та повідомлення центрального органу виконавчої влади; 2) порушення вимог постанови КМУ «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівників на роботу» від 17.06.2015 року № 413 в частині повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_4 після початку роботи останнього за укладеним трудовим договором (а.с. 17-21).

З урахуванням вищевказаного акту та на підставі абзаців 2 та 8 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, Головним управлінням Держпраці у Донецькій області прийнято оскаржувані постанови від 22 серпня 2018 року № ДЦ473/554/АВ/ТД-ФС про накладання на позивача штрафу у розмірі 223 380,00 грн. за порушення вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України в частині допуску до роботи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника, та повідомлення центрального органу виконавчої влади та № ДЦ/473/554/АВ/ІП-ФС про накладання на позивача штрафу у розмірі 3 723,00 грн. за порушення вимог постанови КМУ «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівників на роботу» від 17.06.2015 року № 413 в частині повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_4 після початку роботи останнього за укладеним трудовим договором. (а.с. 12, 13).

Позивач оскаржує дії та рішення Головного управління Держпраці у Донецькій області, як такі, що прийняті (складені) з порушенням вимог чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначається Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі – Порядок № 295).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

У відповідності до пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема: за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту (пункт 3); за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів (пункт 6).

Судом встановлено, що 23.06.2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області на виконання плану заходів щодо координації спільних дій по виявленню фактів використання праці неоформлених працівників, на адресу Головного управління Держпраці у Донецькій області спрямована інформація, згідно якого станом на травень 2018 року штатна чисельність працівників ФОП ОСОБА_3 складає 1 особу (а.с. 67).

За інформацією Покровської міської ради (лист від 15.05.2018 року № 02/31-621) ФОП ОСОБА_3 здійснює перевезення на підставі договору з Покровською міською радою за двома маршрутами, а саме №5 та №2. За маршрутом №5 перевезення пасажирів здійснюють 2 водія, перевезення здійснюються на автомобілі ПАЗ білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 143-144).

Частиною 4 статті 2 ОСОБА_7 №877-V передбачено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим ОСОБА_7 порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Крім того, у частині 5 статті 2 ОСОБА_7 №877-V наведено вичерпний перелік норм даного ОСОБА_7, дотримання яких зобов'язані забезпечити Держпраці та його територіальні органи при здійсненні державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, серед яких відсутня частина 1 статті 6 ОСОБА_7 України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Натомість, відповідно до положень п.п. 3 та 6 п. 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації Пенсійного фонду України та його територіальних органів.

Таким чином, доводи позивача щодо відсутності у відповідача підстав для проведення інспекційного відвідування є необґрунтованими.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 28.02.2018 по справі №818/584/17, постанові Верховного Суду від 22.03.2018 по справі №697/2073/17 та постанові Верховного Суду від 25.04.2018 по справі №804/2806/17.

Посилання позивача на зміст направлення на перевірку, де підставою для здійснення перевірки, крім наказу, також вказано звернення громадянина, суд вважає необґрунтованими, оскільки: по-перше, у направленні є посилання саме на наказ від 02.07.2018 року, а по-друге, судом встановлено, що відповідне посилання на звернення громадянина є технічною опискою.

Щодо протиправності дій під час проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ОСОБА_7 України від 5 квітня 2007 року №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі – Закон №877-V) визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно частини 4 статті 2 Закон №877-V заходи контролю здійснюються […] органами [...] державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим ОСОБА_7 порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами [...].

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим ОСОБА_7 порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов’язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього ОСОБА_7.

У даному випадку головним державним інспектором було проведено інспекційне відвідування з питань додержання позивачем законодавства про працю на підставі п.п. 3 п. 5 Порядку № 295, а саме за інформацією Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

08 вересня 2004 року ОСОБА_7 України №1985-IV “Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» була ратифікована «Конвенція Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі” (далі – Конвенція).

За приписами статті 12 Конвенції інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право:

a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції;

b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції;

c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема:

i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм;

ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; [...].

У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 “Положення про Державну службу України з питань праці”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96), Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади […] який реалізує державну політику [...] з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю [...] з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з підпунктом 6 пункту 4 Положення №96 Державна служба України з питань праці здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю [...] фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до частини 1 наказу Державної служби України з питань праці від 04 лютого 2016 року № 8 Головне управління Держпраці у Донецькій області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується. Голова Донецької обласної державної адміністрацій координує діяльність Управління Держпраці і сприяє йому у виконанні покладених на нього завдань. Повноваження Управління Держпраці поширюються на територію Донецької області.

Відповідно до пункту 2 «Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі Порядок №295) державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад.

За змістом підпункту 1 пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.

Згідно пункту 6 Порядку №295 під час підготовки до проведення інспекційного відвідування […], якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню [...], може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування [...], від об’єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.

Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об’єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об’єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню (пункт 8 Порядку №295).

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред’явити об’єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення (пункт 9 Порядку №295).

За приписами пункту 11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об’єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об’єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об’єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Пунктом 14 Порядку №295 встановлено, що під час проведення інспекційного відвідування об’єкт відвідування має право: 1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення; 2) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі:

відсутності службового посвідчення; якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню; якщо строк проведення інспекційного відвідування перевищує строки, визначені пунктом 10 цього Порядку; 3) подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження про усунення порушень до акта або припису; 4) вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу перевірок об’єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису керівником об’єкта відвідування або його уповноваженим представником; 5) перед підписанням акта бути поінформованим про свої права та обов’язки; 6) вимагати від інспектора праці додержання вимог законодавства; 7) вимагати нерозголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною інформацією об’єкта відвідування; 8) оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії інспектора праці; 9) отримувати консультативну допомогу від інспектора праці з метою запобігання порушенням під час проведення інспекційних відвідувань, невиїзних інспектувань.

За результатами інспекційного відвідування […] складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування […] у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об’єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об’єкта відвідування. Якщо об’єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід’ємною частиною (пункти 19, 20, 21 Порядку №295).

У разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об'єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється (пункти 18 Порядку №295).

Перевіривши дії відповідача – суб’єкта владних повноважень – на предмет дотримання вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України під час проведення інспекційного відвідування, суд дійшов висновку, що такі дії вчиненні на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, про що свідчать належні та допустимі докази.

Разом з тим, позивачем не доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги в частині протиправності дій відповідача під час проведення інспекційного відвідування.

Окрім того, суд вважає необхідним зазначити, що позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо складання акту інспекційного відвідування є необґрунтованими, через те, що самі по собі дії відповідача не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків, тобто, не впливають на обсяг прав та інтересів позивача, адже правові наслідки в даному випадку має акт індивідуальної дії – постанова про накладення штрафу.

Стосовно суті встановленого порушення законодавства про працю, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 ОСОБА_7 України «Про зайнятість населення» № 5067-VI від 05.07.2012 року, відносини у сфері зайнятості населення регулюються Конституцією України, цим ОСОБА_7, Кодексом законів про працю України, Господарським та Цивільним кодексами України, ОСОБА_7 України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», іншими актами законодавства.

Частиною 3 статті 24 Кодексу законів про працю України визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Судом встановлено, що під час проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3 03.07.2018 року на автобусних маршрутах № 5 та № 2 в м. Покровськ знаходилися два водії (ОСОБА_4 та ОСОБА_5В.), які здійснювали рейси за графіками.

Зазначені особи надали письмові пояснення, а саме: ОСОБА_4 пояснив, що він працює водієм автобусу по маршруту № 2 у ФОП ОСОБА_3, підлягає правилам внутрішнього трудового розпорядку. Режим роботи встановлено 3 дні працює, 3 дні вихідний. Виконання роботи контролює механік та медик; заробітну плату в розмірі три тисячі гривень отримує один раз на місяць. Також ОСОБА_4 пояснив, що укладав договір з роботодавцем приблизно півроку тому (станом на 03.07.2018) та йому надавалась оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів (а.с. 76-77); ОСОБА_5 пояснив, що він працює водієм автобусу по маршруту № 5 у ФОП ОСОБА_3, підлягає правилам внутрішнього трудового розпорядку. Режим роботи встановлено 3 дні працює, 3 дні вихідний. Виконання роботи контролює механік та медик; заробітну плату в мінімальному розмірі отримує один раз на місяць. Також ОСОБА_5 пояснив, що укладав договір з роботодавцем приблизно в 2004-2006 році та йому надавалась відпустка тривалістю 15 календарних днів (а.с. 72-73).

Згідно трудових угод між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і ОСОБА_5, останні виконують роботи за наступними напрямками: маршрут № 2 «Автостанція-п.Дін.заводу-Автостанція» та маршрут № 5 «Колгоспний ринок-Автобаза «Укрстрой»-залізничний вокзал- Автобаза «Укрстрой»», згідно договорів. Трудові угоди діють у період з 01.07.2018 по 08.07.2018 та укладено на час відпустки підприємця з проходженням оплачуваного стажування водія на маршруті (а.с. 40, 41).

Також, між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 07.07.2018 року укладено трудовий договір та оформлено наказом ФОП ОСОБА_3 про прийняття на роботу від 07.07.2018 № 4 (а.с. 38).

Зі змісту вказаного наказу № 4 вбачається, що ОСОБА_8 прийнятий на роботу на транспортні засоби з проходженням стажування на маршрутах або без проходження стажування на маршрутах м. Красноармійськ к ФОП ОСОБА_3 (а.с. 78).

Згідно повідомлення про прийняття працівника на роботу, ОСОБА_4 прийнятий на роботу наказом від 07.07.2018 року, дата початку роботи 09.07.2018 року (а.с. 36, 37).

Трудовий договір між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено 07.07.2018 та оформлено наказом ФОП ОСОБА_3 про прийняття на роботу від 07.07.2018 № 3 (а.с. 39).

Зі змісту вказаного наказу №3 вбачається, що ОСОБА_9 прийнятий на роботу на транспортні засоби без проходження стажування на маршрутах м. Красноармійськ к ФОП ОСОБА_3.

Згідно повідомлення про прийняття працівника на роботу, ОСОБА_5 прийнятий на роботу наказом від 07.07.2018 року, дата початку роботи 09.07.2018 року (а.с. 36, 37).

Допитані у якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зазначили, що у період проведення інспекційного відвідування проходили стажування.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Виконання зазначених робіт відповідає переліку основних робіт Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників Випуск 69 (далі ДКХПП) та Класифікатора професій ДК 003:2010, які виконуються за професією, спеціальністю, кваліфікацією, на посаді водія автотранспортних засобів категорії «D», а саме: водій автотранспортних засобів категорії «D» (керування автомобілями, які призначені для перевезення пасажирів і мають більше 8 місць для сидіння, крім сидінняводія).

Завдання та обов'язки. Керує автомобільними транспортними засобами, які відносяться до категорії «D», за різних дорожніх умов. Виконує вимоги правил дорожнього руху, правил перевезень пасажирів та багажу. Забезпечує належний технічний стан автотранспортного засобу. Керує спеціальним обладнанням, яке встановлене на цих автотранспортних засобах. Перевіряє технічний стан автотранспортних засобів перед виїздом на лінію та після повернення з рейсу. Забезпечує справність обладнання автотранспортного засобу відповідно до вимог стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху і охорони навколишнього середовища. Подає автотранспортні засоби, призначені для перевезення пасажирів, на зупинки. Контролює дії пасажирів. Оголошує назви зупинок та порядок оплати пасажирами проїзду за допомогою радіоустановки. У випадку відсутності кондуктора здійснює продаж квитків пасажирам. Усуває технічні несправності, які виникають під час роботи на лінії та не потребують розбирання головних механізмів. Виконує регулювальні роботи. Заправляє автотранспортні засоби паливом та іншими експлуатаційними матеріалами. Оформлює дорожню документацію. Подає першу медичну допомогу потерпілим під час дорожньо-транспортної пригоди. Кваліфікаційні вимоги. Повна або базова загальна середня освіта. Професійно-технічна освіта (навчальний заклад з підготовки водіїв автотранспортних засобів). Спеціальна підготовка за типовими навчальними планами і програмами підготовки водіїв автотранспортних засобів категорії «D» та кваліфікаційна атестація. Для водіїв, які мають посвідчення категорій «B» або «C», «B» і «C», - безперервний трирічний стаж керування відповідним автотранспортним засобом та відповідна підготовка на право керування автомобілями категорії «D».

Відповідно до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно зі статтею 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.

Пленум Верховного Суду України в постанові «Про практику розгляду судами трудових спорів» пояснив, що фактичний допуск до роботи може бути прирівняний до укладення трудового договору тільки в тому випадку, якщо працівника допущено до роботи з відома власника або уповноваженого ним органу.

У відповідності до приписів ст. 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний:

1) роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;

2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;

3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;

4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Статтею 48 КЗпП встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.

Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після початку проходження стажування.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Згідно ст. 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 29 ОСОБА_7 України «Про зайнятість населення», студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають право проходити стажування за професією (спеціальністю), па підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених /договором про стажування у вільний від навчання час. Метою стажування є набуття досвіду з виконання професійних завдань та обов'язків, удосконалення професійних знань, умінь та навичок, вивчення та засвоєння нових технологій, техніки, набуття додаткових компетенції. Порядок укладення договору про стажування та типову форму договору затверджує Кабінет Міністрів України. Запис про проходження стажування роботодавець вносить до трудової книжки.

Стажування проводиться за індивідуальною програмою під керівництвом працівника підприємства, установи, організації, який має стаж роботи за відповідною професією (спеціальністю) не менш як три роки.

Умови та порядок проходження стажування передбачено Порядком проведення інструктажів та стажування водіїв колісних транспортних засобів затверджено наказом ОСОБА_6 транспорту та зв’язку України від 05.08.20018 № 975 (зареєстровано в ОСОБА_6 юстиції України 21.08.2008 за № 776/15467) (далі – Порядок № 975).

Пунктом 1.5 Порядку № 975 встановлено, що Інструктажі та стажування проводяться з метою підвищення кваліфікації та професійного рівня водіїв, отримання необхідних

знань і навичок з питань забезпечення безпеки дорожнього руху.

Пункт 3.1. встановлює, що стажування водіїв проводиться з метою підвищення кваліфікації та професійного рівня водіїв КТЗ.

Згідно п. 3.8. стажування водіїв проводиться під керівництвом водія-інструктора.

Пунктом 3.11. встановлено, що під час контрольної поїздки водій-інструктор

спостерігає за вмінням стажиста керувати відповідною маркою КТЗ, дотримуватися Правил дорожнього руху, умов перевезень, графіка та режиму руху. Після закінчення стажування чи контрольної поїздки, за поданням водія-інструктора приймається рішення про допуск водія до роботи, про що робиться відповідний запис у листі стажування.

Відповідно до п. 3.2 Порядку № 975 стажування проводиться з водіями, які мають посвідчення водія на право керування будь-якими категоріями транспортних

засобів А, В, С або D, але які протягом 12 і більше місяців до прийняття на відповідну роботу не працювали водіями або приймаються на роботу водіями вперше, тобто для водіїв, які вже прийняті на роботу.

З аналізу вказаних норм вбачається, що законодавець не визначає стажування водіїв як захід який передує працевлаштуванню.

Суд зазначає, що ні під час проведення інспекційного відвідування, ні в процесі розгляду справи про накладення штрафу, ні до суду позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставин щодо укладення договору про проходження стажування. Також, відсутні докази того, що вищевказані водії є студентом вищого чи учнем професійно-технічного навчального закладу або що вказана особа зареєстрована як безробітна, як і відсутні індивідуальна програма стажування, договір про стажування, робочі навчальні плани і програми. Не надано також і наказ про стажування вказаних осіб із зазначенням місця проходження стажування, спеціальності (кваліфікації) або професії (кваліфікаційного рівня) стажиста, режимом стажування, а також керівника стажування.

Згідно приписів КЗпП України, робота з випробувальним терміном є формою трудових відносин. Згідно з нормами КЗпП України стажування є підставою для прийняття на роботу, водночас, нормами ЦК України, які регулюють договірні правовідносини, стажування перед укладенням договору не передбачено, а також це суперечить правовій природі договірних правовідносин.

Приймаючи до уваги встановлені обставини та досліджені докази, суд зазначає, що між позивачем та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 станом на дату проведення інспекційного відвідування (03.07.2018 року), були наявні ознаки трудових відносин без оформлення останніх у відповідності до вимог чинного трудового законодавства, оскільки останні виконували роботу за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 р. № 327, а саме: водій автотранспортних засобів категорії «D».

Таким чином, суд дійшов висновку, що постанова Головного управління Держпраці у Донецькій області від 22 серпня 2018 року № ДЦ473/554/АВ/ТД-ФС про накладання на позивача штрафу у розмірі 223 380,00 грн. за порушення вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України в частині допуску до роботи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника, та повідомлення центрального органу виконавчої влади є обґрунтованою, оскільки складена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, що регулюють спірні правовідносини, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Стосовно порушення позивачем вимог постанови КМУ «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівників на роботу» від 17.06.2015 року № 413 в частині повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_4 після початку роботи останнього, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору [...] та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України).

Враховуючи положення статті 24 КЗпП України, було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 17.06.2015» р. № 413 «Про порядок повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу» (далі - Порядок № 413), якою передбачено, що дата наказу (розпорядження) про прийняття працівника на роботу та дата початку роботи працівника відрізняються (колонки 8 і 9 додатка до зазначеної постанови).

Відповідно до приписів Порядку № 413 повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску, за формою згідно з додатком, до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: 1) засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; 2) на паперових носіях разом з копією в електронній формі; 3) на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами.

Відповідно до ОСОБА_6 соціальної політики України від 10.08.2015 року № 1038/13/84-15 до початку роботи працівника інформація про його зарахування має бути подана до Державної фіскальної служби або її територіальних органів.

Повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу є частиною укладання трудового договору, яке складається із виданого наказу та повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів. Таким чином, таке повідомлення потрібно здійснити до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Отже, з наведених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини вбачається, що повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу є частиною укладання трудового договору, яке потрібно здійснити до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

У відповідності до індивідуальної контрольної картки, після укладення трудового договору від 07.07.2018 року ОСОБА_4 приступив до виконання своїх обов’язків 09.07.2018 року о 07 год. 00 хв. (а.с. 80).

Згідно квитанції № 2 повідомлення про прийняття ОСОБА_4 на роботу здійснено 09.07.2018 року о 09 год. 20 хв. (а.с. 36, 37).

Таким чином, суд дійшов висновку, що постанова Головного управління Держпраці у Донецькій області від 22 серпня 2018 року № ДЦ/473/554/АВ/ІП-ФС про накладання на позивача штрафу у розмірі 3 723,00 грн. за порушення вимог постанови КМУ «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівників на роботу» від 17.06.2015 року № 413 в частині повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_4 після початку роботи останнього є обґрунтованою, оскільки складена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідачем надані суду належні та допустимі докази правомірності висновків про порушення позивачем норм чинного законодавства про працю.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Донецькій області є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) до Головного управління Держпраці у Донецькій області (місцезнаходження: вулиця Прокоф’єва, будинок 82, місто Покровськ, Донецька область, 85302, код ЄДРПОУ 39790445) про визнання протиправними дій, визнання недійсним та скасування наказу № 721 від 02 липня 2018 року про проведення інспекційного відвідування, визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу від 22 серпня 2018 року № ДЦ473/554/АВ/ТД-ФС та № ДЦ/473/554/АВ/ІП-ФС – відмовити повністю.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини 21 лютого 2019 року.

Повне судове рішення складено 04 березня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лазарєв В.В.