Рішення № 80215134, 04.03.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2019 року ЛуцькСправа № 140/278/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, позивач) звернулося з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Волинській області, відповідач) про скасування постанови від 25 січня 2019 року про стягнення виконавчого збору у сумі 16692,00 грн. (ВП №58189995).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 січня 2019 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Волинській області Трофимюк П.В. (надалі - державний виконавець Трофимюк П.В.) виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №58189995 з виконання виконавчого листа №931/2018, виданого 14 листопада 2018 року Волинським окружним адміністративним судом про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_2 з 01 січня 2016 року у розмірі 84% відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 16 квітня 2018 року № 3767, пунктом 3 якої також постановив стягнути з позивача (боржника у виконавчому провадженні) виконавчий збір у розмірі 16692,00 грн. Крім того, 25 січня 2019 року державний виконавець Трофимюк П.В. виніс постанову ВП №58189995 про стягнення з боржника ГУ ПФУ у Волинській області виконавчого збору у сумі 16692,00 грн.

Позивач не погоджується із постановою від 25 січня 2019 року про стягнення виконавчого збору з тих підстав, що відповідно до пунктів 1, 3 частини п'ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягненню з позивача не підлягає, оскільки щомісячне підвищення до пенсії є періодичним платежем, а виконання рішення суду здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Крім того, відповідач виніс дві постанови щодо стягнення виконавчого збору, не дотримав строку, наданого для виконання рішення, та не врахував добровільне виконання боржником рішення суду до відкриття виконавчого провадження (проведено відповідний перерахунок пенсії згідно з нормами чинного законодавства).

Також вказує, що відповідно до пункту 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державних місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

З наведених підстав просив позов задовольнити.

Ухвалою від 22 лютого 2019 року прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін з урахуванням §2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - а.с.1.

У відзиві від 27 лютого 2019 року №04-8/1254 (а.с.21-23) представник відповідача Трофимюк П.В. позовні вимоги заперечує, вважає їх безпідставними. В обґрунтування цієї позиції вказав, що виконавчий лист, за яким 25 січня 2019 року відкрите виконавче провадження, містить вимогу про зобов'язання вчинити боржником ГУ ПФУ у Волинській області певні дії, а не про стягнення коштів. Тому виконання такого виконавчого листа здійснюється відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», а не Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Зазначає, що стягнення виконавчого збору при відкритті провадження є обов'язком державного виконавця. Вважає, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням вимог статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», при цьому рішення суду в частині виплати стягувачу ОСОБА_2 розміру пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року ГУ ПФУ у Волинській області не виконане.

З наведених підстав представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ухвали суду від 04 березня 2019 року розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

25 січня 2019 року державний виконавець Трофимюк П.В. на підставі заяви ОСОБА_2 від 24 січня 2019 року (а.с.30-31) виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №58189995 (а.с.28) з виконання виконавчого листа №931/2018, виданого 14 листопада 2018 року Волинським окружним адміністративним судом про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_2 з 01 січня 2016 року у розмірі 84% відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 16 квітня 2018 року № 3767, пунктом 3 якої також постановив стягнути з позивача (боржника у виконавчому провадженні) виконавчий збір у розмірі 16692,00 грн. (а.с.29). Вказаною постановою державного виконавця боржнику надано строк (протягом 10 робочих днів) для добровільного виконання рішення суду. Крім того, 25 січня 2019 року державний виконавець Трофимюк П.В. виніс також постанову про стягнення виконавчого збору ВП №58189995, відповідно до якої стягнув з боржника ГУ ПФУ у Волинській області виконавчий збір в сумі 16692,00 грн. (а.с.26). Копію вказаної постанови було скеровано позивачу згідно із супровідним листом від 25 січня 2019 року №04-35/317 та отримано боржником 01 лютого 2019 року за вх. №1126/19 (а.с.7).

Позивач, не погоджуючись із постановою про стягнення виконавчого збору, звернувся до суду із даним позовом.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно із частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

За приписами частин другої, четвертої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Як передбачено частиною першою статті 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як встановлено частиною п'ятою статті 26 Закону №1404-VІІІ, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною шостою статті 26 Закону №1404-VІІІ передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно із частинами першою, четвертою статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Разом з тим, частиною п'ятою статті 27 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Крім того, згідно з частиною дев'ятою статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Таким чином, системний аналіз, наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов'язаний з початком примусового виконання, яке виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа. Відтак, одночасно з відкриттям виконавчого провадження держаний виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. Вирішення питання про стягнення виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця, передбаченим частиною четвертою статті 27 Закону № 1404-VІІ.

Як встановлено судом, виконавчий лист №931/2018 виданий 14 листопада 2018 року на виконання рішенням суду від 10 жовтня 2018 року у справі 0340/1816/18 про зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_2 з 01 січня 2016 року у розмірі 84% відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 16 квітня 2018 року № 3767 (а.с.29).

Судом також встановлено, що отримавши постанови державного виконавця Трофимюка П.В. від 25 січня 2019 року про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору, ГУ ПФУ у Волинській області листом від 05 лютого 2019 року №1012/02-60-39 повідомило Відділ примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Волинській області про те, що зазначене у постанові про відкриття виконавчого провадження рішення суду виконано в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження, зокрема, проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01 січня 2016 року у розмірі 84% відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 16 квітня 2018 року №3767 з урахуванням виплачених сум; перерахований розмір пенсії в сумі 5855,74 грн. виплачується з дати набрання законної сили рішення Волинського окружного адміністративного суду, а саме з 10 листопада 2018 року. Також ГУ ПФУ у Волинській області зазначило, що доплата, нарахована за рішенням суду за період з 01 січня 2016 року по 09 листопада 2018 року в розмірі 32824,07 грн. буде виплачуватись відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649, якою визначено механізм погашення заборгованості, що утворився внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду на цю мету (а.с.24).

Однак вказане лише свідчить про те, що фактичного виконання в повному обсязі рішення суду не відбулося, оскільки рішенням суду у справі №0340/1816/18 було зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській не тільки зробити перерахунок, а й провести виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_2 у розмірі 84% відповідних сум грошового забезпечення з 01 січня 2016 року. Позивач же здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_2 та проводить її виплату з 10 листопада 2018 року, але виплату пенсії за період з 01 січня 2016 року по 09 листопада 2018 року в розмірі 32824,07 грн. не провів. При цьому суд зазначає, що здійснення перерахунку пенсії є лише передумовою її виплати та не свідчить про виконання рішення суду у повному обсязі. Доказів про повне виконання в добровільному порядку рішення Волинського окружного адміністративного суду у справі 0340/1816/18, в тому числі і в частині зобов'язання здійснити виплату пенсії ОСОБА_2, станом на дату винесення постанови про відкриття виконавчого провадження державному виконавцю не надано. На думку суду, надання повідомлення про те, що виплата пенсії за період з 01 січня 2016 року по 09 листопада 2018 року в розмірі 32824,07 грн. буде проведена в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» (далі - Порядок №649), не є виконанням рішення суду в повному обсязі.

Позивачем суду не надано належних та допустимих доказів щодо наявності правових підстав для закінчення виконавчого провадження №58189995 з примусового виконання виконавчого листа №931/2018 від 14 листопада 2018 року у справі №0340/1816/18 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VІІІ та відсутності підстав для стягнення виконавчого збору.

З огляду на встановлені в даній справі обставини, суд дійшов висновку, що на дату відкриття виконавчого провадження у державного виконавця не було законних підстав для того, щоб не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору за виконавчим документом. Отже, відкриваючи виконавче провадження та приймаючи оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору, державний виконавець діяв відповідно до вимог Закону №1404-VIII.

Крім того, суд не погоджується з позицією позивача щодо винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору з порушенням вимог пункту 3 частини п'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII, оскільки, на думку пенсійного органу, виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Так за змістом частини першої статті 2 Закону України від 05 червня 2012 року №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон №4901-VI) дія цього Закону поширюється на випадки виконання рішень суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна за умови, що боржником є орган державної влади.

Як слідує з виконавчого листа №931/2018, виданого 14 листопада 2018 року (а.с.29), боржником за ним є ГУ ПФУ у Волинській області, тобто орган державної влади.

Судячи зі змісту судового рішення (резолютивної частини) у справі №0340/1816/18, для примусового виконання якого відкрито виконавче провадження, ГУ ПФУ у Волинській області зобов'язано здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01 січня 2016 року (з урахуванням виплачених сум). Тому вищезазначений виконавчий лист містить вимогу про зобов'язання вчинити певні дії, а не стягнення коштів чи майна, що виключає можливість застосування норм Закону №4901-VI в процесі виконання судового рішення. Оскільки виконавчий лист у цій справі виданий на виконання рішення зобов'язального характеру, то відповідно підстав вважати, що виконавчий збір у цьому випадку не підлягає стягненню відповідно до пункту 3 частини п'ятої статті 27 Закону №1404-VIII немає. Відтак, виконання вказаного виконавчого листа здійснюється відповідно до норм Закону №1404-VIII, а не Закону №4901-VI.

Зазначений у рішенні суду у справі №0340/1816/18 спосіб захисту порушеного права не є тотожним такому способу захисту порушеного права, як «стягнення» визначеної судом суми за певним видом платежу, зокрема періодичного, яким є пенсія. При цьому такий виконавчий лист передбачає одноразовий характер виконання шляхом перерахунку та виплати недоплаченої пенсії відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а відтак норми пункту 1 частини п'ятої статті 27 Закону №1404-VІІІ, які підлягають застосуванню у випадку стягнення періодичних платежів, також не поширюються на спірні правовідносини.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №286/407/17 (К/9901/18047/18), від 31 січня 2019 року у справі №161/502/17 (К/9901/29829/18) та враховується судом при вирішення даного спору в силу вимог частини п'ятої статті 242 КАС України.

Щодо посилання позивача на те, що виплата пенсії за період з 01 січня 2016 року по 09 листопада 2018 року буде проведена в Порядку №649, то суд зазначає, що цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету. Водночас, ГУ ПФУ у Волинській області не надано ані суду, ані відповідачу доказів, які б свідчили про вчинення позивачем дій, зазначених у пункті 5 Порядку №649. Так само безпосередніх доказів про виплату стягувачу коштів за рішенням суду не надано. На даний час виконавче провадження не закінчено та тривають заходи примусового виконання рішення суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, враховуючи вищевикладені обставини справи, відповідач довів правомірність винесення постанови від 25 січня 2019 року ВП №58189995 про стягнення виконавчого збору у сумі 16692,00 грн. Отже, у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 268, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22В, ідентифікацій код юридичної особи 13358826) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (43001, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Володимирська, 1, ідентифікацій код юридичної особи 34827061) про скасування постанови відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його складення.

Суддя Ж.В. Каленюк