Рішення № 80215008, 01.03.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2019 року № 810/3723/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши в місті Києві за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до керівника апарату Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі за текстом - ОСОБА_1 або позивач) із адміністративним позовом до Вишгородського районного суду Київської області про визнання протиправним наказу керівника апарату Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_2 від 06.07.2018 №66к «Про застосування заходів дисциплінарного стягнення».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працює на посаді старшого секретаря Вишгородського районного суду Київської області та згідно з наказом керівника апарату цього суду було ініційоване дисциплінарне провадження відносно неї. Підставою дисциплінарного провадження стало звернення керівника апарату суду, адресоване голові дисциплінарної комісії суду, про те, що позивач, як державний службовець, на думку керівника апарату, систематично допускає неналежне виконання посадових обов’язків.

За результатами дисциплінарного провадження дисциплінарною комісією Вишгородського районного суду Київської області (далі за текстом – дисциплінарна комісія) складений висновок про закриття дисциплінарної справи за малозначністю вчиненого проступку та внесено відповідне подання керівнику апарату.

Позивач зазначає, що незважаючи на встановлені дисциплінарною комісією обставини та прийняте рішення, керівник апарату суду ОСОБА_2, згідно із наказом від 06.07.2018 № 66к «Про застосування заходів дисциплінарного стягнення», застосувала до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Позивач вважає, що зазначений наказ був прийнятий керівником апарату всупереч приписів Закону України «Про державну службу», застосоване стягнення не відповідає характеру і тяжкості вчиненого проступку та ступеню вини позивача, а тому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_2 від 06.07.2018 №66к «Про застосування заходів дисциплінарного стягнення».

Згідно з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.08.2018 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду на 13.09.2018. У зв’язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді судові засідання, призначені на 13.09.2018 та на 19.09.2018, не відбулись.

Відповідно до ухвали суду від 01.10.2018 за згодою усіх учасників процесу здійснено заміну первісного відповідача – Вишгородський районний суд Київської області – на належного відповідача у справі – керівника апарату Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_2 (далі за текстом – відповідач або керівник апарату).

Згідно з протокольною ухвалою суду судове засідання у дані справі було відкладено на 22.11.2018.

Відповідачем 18.10.2018 було подано до суду відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач заперечила проти позову, та зазначила, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Так, відповідач вказала, що позивачем систематично допускалось неналежне виконання посадових обов’язків, зокрема, в частині роботи в автоматизованій системі документообігу суду, тому нею було ініційоване дисциплінарне провадження відносно ОСОБА_1

Дисциплінарне провадження, на думку відповідача, проведено дисциплінарною комісією з порушенням норм Закону України «Про державну службу» та під повним контролем голови Вишгородського районного суду Київської області. Зокрема, як зазначила відповідач, на засіданні дисциплінарної комісії були присутні усі судді, на членів дисциплінарної комісії здійснювався тиск, до порядку денного не вносились питання розгляду усіх матеріалів, що підтверджують наявність допущених позивачем порушень, відкидались пропозиції окремих членів дисциплінарної комісії щодо потреби в більш об’єктивному, повному та всебічному дослідженні доказів на предмет несанкціонованого втручання до автоматизованої системи документообігу суду. Відтак дисциплінарною комісією прийнятий висновок про визнання факту наявності дисциплінарного правопорушення та закриття дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_1 за малозначністю. Відповідач також зазначила, що висновок за результатами дисциплінарного провадження прийнятий дисциплінарною комісією з порушенням приписів Закону України «Про державну службу», оскільки згідно із вказаним нормативно-правовим актом за результатами дисциплінарного провадження дисциплінарною комісією складається висновок про наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку у діях державного службовця. Дисциплінарною комісією ж був складений висновок про наявність складу дисциплінарного проступку та закриття дисциплінарної справи за малозначністю.

Відповідач також вказала, що нею, як суб’єктом призначення, під час прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення відносно ОСОБА_1 було враховано висновки дисциплінарної комісії про наявність у діях останньої складу дисциплінарного правопорушення. Проте, висновок стосовно закриття дисциплінарної справи за малозначністю не брався до уваги, оскільки таке закриття не передбачено Законом України «Про державну службу». Крім того, керівник апарату зазначила, що на її думку, під час прийняття наказу про застосування дисциплінарного стягнення відносно ОСОБА_1 нею було взято уваги усі обставини, які підлягають врахуванню під час прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження.

За таких обставин, відповідач вважає, що оскаржуваний наказ про застосування дисциплінарного стягнення відносно позивача є таким, що виданий обґрунтовано та законно, тому скасуванню не підлягає, просила відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач зазначила, що заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву, жодним чином не спростовують факту протиправності оскаржуваного наказу. На думку позивача, відповідач, як суб’єкт призначення, протиправно перебрала на себе повноваження дисциплінарної комісії, оскільки встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку, вини державного службовця та виду стягнення є виключними повноваженнями дисциплінарної комісії. Також позивач вважає, що суб’єкт призначення наділений правом не застосовувати до державного службовця рекомендований вид стягнення, проте наслідком такої відмови має бути закриття дисциплінарного провадження. Крім того, позивач зазначив, що Закон України «Про державну службу» містить імперативну норму, згідно з якою дисциплінарне стягнення накладається виключно на підставі пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії.

Учасники справи, будучи належними чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, до суду не з’явились та подали суду заяви про розгляд справи у порядку письмового провадження та про розгляд справи за їх відсутності. Тому, враховуючи, що матеріали справи достатньо характеризують правовідносини сторін, відсутність потреби заслухати свідків чи експертів, судом ухвалено здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі частини дев’ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Згідно з наказом керівника апарату Вишгородського районного суду Київської області від 06.06.2018 №50/1к (а.с. 10) та на підставі звернення керівника апарату суду до голови дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Вишгородського районного суду Київської області від 06.06.2018 (а.с. 14-15) було ініційовано проведення дисциплінарного провадження відносно позивача у справі – старшого секретаря цього ж суду ОСОБА_1

У своєму зверненні керівник апарату зазначила, що у ході робочого процесу позивачем, як державним службовцем, на її думку, систематично допускається неналежне виконання посадових обов’язків.

Зокрема, в порушення вимог пункту 4 Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17.12.2013 №173, ОСОБА_1 не передала для вивчення та накладення резолюції керівництву суду не процесуальний документ, зокрема, висновок Головного управління ДФС у Київській області про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених Законом України «Про очищення влади» від 14.05.2018 № 530. Зазначений документ був зареєстрований в автоматизованій системі документообігу суду за вхідним № 8444/18вх. від 04.06.2018, а реєстраційний штамп вхідного документа за підписом позивача вказує на надходження його до суду 31.05.2018.

Також 12.04.2018 позивач зареєструвала заяву КП Управляюча компанія ВМР про заміну сторони виконавчого провадження ОСОБА_3, якій присвоєно реєстраційний вхідний номер № 5445/18-вх., єдиний унікальний номер № 363/1276/18. Разом з тим, стороною виконавчого провадження у даній справі є ОСОБА_4

Під час дисциплінарного провадження позивач пояснила, що у зв’язку із значним обсягом надходження вхідної кореспонденції 31.05.2018 висновок Головного управління ДФС у Київській області про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених Законом України «Про очищення влади» від 14.05.2018 № 530 помилково підколовся до попереднього листа та був переданий без реєстрації на резолюцію керівництву суду. Після повернення їй даного листа, на наступний робочий день, даний недолік було усунуто.

Стосовно заяви КП Управляюча компанія ВМР про заміну сторони виконавчого провадження ОСОБА_3 позивач пояснила, що 12.04.2018 нею було прийнято та зареєстровано заяву, якій присвоєно реєстраційний вхідний номер № 5445/18-вх., єдиний унікальний номер № 363/1276/18 та передала для подальшої реєстрації консультанту суду ОСОБА_5, яка виконує обов’язки секретаря суду.

У ході дисциплінарного провадження дисциплінарною комісією було встановлено, що у заяві про заміну сторони виконавчого провадження при реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду було помилково вказано прізвище боржника ОСОБА_3 замість ОСОБА_4 Проте зазначена помилка у даних, внесених до обліково-статистичної картки, не вплинула на правильність авторозподілу даної заяви та на винесення головуючим суддею рішення.

За результатами дисциплінарного провадження дисциплінарною комісією складений висновок від 04.07.2018 про закриття дисциплінарної справи за малозначністю вчиненого проступку відносно ОСОБА_1, та внесено відповідне подання суб’єкту призначення (а.с. 25-29).

У подальшому відповідачем, як суб’єктом призначення, був виданий наказ від 06.07.2018 №66к «Про застосування заходів дисциплінарного стягнення», відповідно до якого у зв'язку з допущенням дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу" (неналежне виконання посадових обов'язків) до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани. (а.с. 11-12)

Позивач вважає протиправним застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді догани, що обумовило її звернення до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваного наказу, з урахуванням підстав, з яких позивач просить його скасувати, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері державної служби регулюються Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 N 889-VIII (далі за текстом – Закон N 889-VIII), який є спеціальним актом вищої юридичної сили в системі законодавства про державну службу та визначає особливості правового регулювання у цій сфері, а тому його положенням у процесі правозастосування надається перевага над положеннями Кодексу законів про працю України. При цьому, положення Кодексу законів про працю України застосовується лише у випадку не урегульованості або неповної урегульованості трудових правовідносин осіб, які мають статус державного службовця.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначені Законом N 889-VIII.

За змістом частини першої статті 1 Закону N 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Відповідно до статті 8 Закону N 889-VIII державний службовець зобов'язаний дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; з повагою ставитися до державних символів України; обов'язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов'язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Відповідно до статті 64 Закону N 889-VIII, за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.

Підстави для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності визначені статтею 65 Закону N 889-VIII.

Так, підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.

Приписами статті 66 Закону N 889-VIII передбачені види дисциплінарного стягнення та загальні умови їх застосування. Так, до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Згідно з частиною першою статті 67 Закону N 889-VIII, дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.

При цьому, частиною 3 вказаної статті передбачено, у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5 та 12 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

Відповідно до частини першої статті 69 Закону №889-VIII, для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ.

Згідно з частинами 9-11 статті 69 Закону №889-VIII, дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку.

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення.

Суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Відповідно до статті 74 Закону №889-VIII дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.

Системний аналіз приписів Закону № 889- VIII дає можливість дійти висновку, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є, зокрема, невиконання або ж неналежне виконання останнім посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією. При цьому, законодавством вимагається, щоб факт такого порушення належним чином був зафіксований і дотриманий порядок застосування дисциплінарних стягнень. Закон також надає чіткий перелік видів стягнень, які можуть за застосовувати за вчинення того чи іншого дисциплінарного проступку.

Одночасно для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку: об'єкта, суб'єкта, об'єктивної сторони, суб'єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення (ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника, тощо).

Відповідно до статті 69 Закону №889-VIII, обов’язок щодо встановлення факту дисциплінарного проступку, зокрема, чи є в діянні державного службовця склад дисциплінарного проступку і якого саме, визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, покладено саме на дисциплінарну комісію.

Тобто, повноваженнями щодо визначення виду стягнення і врахування, зокрема, обставин, що пом'якшують чи обтяжують дисциплінарний проступок, наділена виключно дисциплінарна комісія відповідно до Закону, який не надає права суб'єкту призначення застосовувати до державного службовця інший вид дисциплінарного стягнення, ніж той, що рекомендований дисциплінарною комісією.

Як вбачається із матеріалів справи, дисциплінарною комісією під час дисциплінарного провадження формально було встановлено наявність у діях ОСОБА_6 ознак дисциплінарного проступку. При цьому, дисциплінарною комісією було враховано характер вчиненого проступку, а також те, що внаслідок вчинених дій шкідливі наслідки не наступили. Тобто, дисциплінарною комісією було прийнято рішення про закриття провадження з урахуванням співмірності вчиненого проступку, відсутності шкідливих наслідків, а також обставин, за яких було допущено вчинення проступку – значне навантаження у роботі, що відповідає приписам статті 67 Закону №889-VIII.

Суд погоджується із цією позицією дисциплінарної комісії, оскільки, як зазначалось вище, під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків (стаття 67 Закону №889-VIII).

Щодо твердження відповідача стосовно систематичності невиконання державним службовцем невиконання посадових обов’язків, із посиланням на те, що нею, як керівником апарату уже було оголошено усне зауваження ОСОБА_6, суд зазначає таке.

Законом №889-VIIІ визначений вичерпний перелік дисциплінарних проступків (частина 2 статті 65). Статтею 66 Закону №889-VIIІ визначені види дисциплінарних стягнень та загальні умови їх застосування, і такий вид дисциплінарного стягнення як усне зауваження за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого частиною другою статті 65 Закону №889-VIIІ, не встановлений. Водночас, зазначеною нормою закону передбачено такий вид дисциплінарного стягнення, як застереження, який в силу положень статті 66 Закону може бути застосований суб’єктом призначення виключно за недотримання правил внутрішнього трудового розпорядку. За вчинення ж дисциплінарного проступку, передбаченого частиною другою статті 65 Закону №889-VIIІ – невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків – державному службовцю може бути оголошено догану і лише на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії за результатами дисциплінарного провадження.

Вчинення дисциплінарного проступку державним службовцем систематично у розумінні Закону №889-VIIІ – це скоєння дисциплінарного проступку повторно протягом року (стаття 66 Закону № 889- VIIІ). Суду не надано доказів, що позивача у встановленому Законом №889-VIII порядку протягом року уже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, тому твердження відповідача про те, що позивачем систематично допускалось неналежне виконання посадових обов’язків не є обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження. Також відповідачем не надано доказів її тверджень про те, що дисциплінарне провадження здійснювалось дисциплінарною комісією під контролем голови суду, а на дисциплінарну комісію здійснювався будь-який тиск.

Водночас суд погоджується із твердженням відповідача, що саме суб’єкт призначення уповноважений приймати рішення про накладення дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження відповідно до статті 77 Закону №889-VIII. Проте, такий вид стягнення як догана, суб’єкт призначення накладає виключно за поданням дисциплінарної комісії (пункт 6 статті 66 Закону №889-VIII).

Враховуючи, що застосування такого виду стягнення як догана здійснюється суб’єктом призначення лише за відповідним поданням дисциплінарної комісії, а у даному випадку дисциплінарною комісією було внесено подання про закриття дисциплінарного провадження, у відповідача були відсутні правові підстави для застосування даного виду стягнення.

Крім цього, суд вважає за необхідне врахувати роз'яснення, що викладені у пункті 41 висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_7 Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Цей же принцип знайшов свій вираз у низці рішень Європейського суду з прав людини, у яких ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain); рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з приписами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем, як суб’єктом владних повноважень не надано суду необхідних і достатніх доказів правомірності оскаржуваного наказу, тому з урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, безпосередньо досліджених судом доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Однак жодних заяв чи клопотань про розподіл судових витрат позивачем заявлено не було. Відтак судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_2 від 06.06.2018 № 66к «Про застосування заходів дисциплінарного стягнення» відносно ОСОБА_1.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного рішення суду 01.03.2019.

Суддя Панченко Н.Д.