Рішення № 80214972, 04.03.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2019 року справа № 340/427/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Петренко О.С.

за участю секретаря судового засідання – Толстової О.І.

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – клопотання без участі,

представника третьої особи - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3, вул. Волгоградська,28б, м. Кропивницький,25006

до відповідача: Фортечного районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, вул. Дворцова,32/29, м. Кропивницький,25006,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_4, вул. Мелітопільська,17, м. Кропивницький,25000

про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить скасувати постанову державного виконавця Фортечного районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області від 06.02.2019 року ВП№41189286 про накладення на нього штрафу в розмірі 42414,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що не погоджується з оскаржуваною постановою та вважає її протиправною з тих підстав, що 03.07.2018р. до Закону України "Про виконавче провадження" внесені зміни, які набрали чинності 28.08.2018р., а саме відповідно до абзацу 3 частини 14 статті 71 цього Закону за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. Однак позивач звертає увагу на те, що його заборгованість зі сплати аліментів виникла за період з 2005 року по 31.12.2018 року, тобто утворилася задовго до вищенаведених змін до Закону України "Про виконавче провадження". Вважає, що раніше вже існуюча заборгованість не може впливати і враховуватися при визначенні штрафних санкцій у майбутньому на заборгованість, яка виникає після 28.08.2018 року. Однак відповідачем в порушення статті 58 Конституції України винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу. У зв'язку з цим позивач просить скасувати постанову ВП №41189286 від 06.02.2019р. про накладення штрафу в розмірі 42414,00грн.

Ухвалою суду від 18 лютого 2019 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 01 березня 2019 року до участі в справі в якості третьої особи залучено ОСОБА_4.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що посилаючись на те, що на підставі здійсненого розрахунку заборгованості позивача по аліментах встановлено, що у боржника ОСОБА_3 наявна заборгованість у розмірі, що перевищує суму відповідних платежів за 6 місяців, у зв'язку з чим, відповідно до частини 14 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", була винесена оскаржувана постанова про накладення штрафу у розмірі 42414,00 грн. Звертає увагу на те, що позивачу було відомо про факт наявності зазначеної заборгованості. Крім того, Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено, що штраф не накладається державним виконавцем у разі, коли заборгованість виникла за минулі роки, ще до внесення змін до цього Закону. Вважає, що наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої становить більше одного року з моменту відкриття виконавчого провадження станом на 28.08.2018 року є підставою для накладення штрафу на боржника. З наведених підстав просить відмовити у задоволенні позову. (а.с. 29-30).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засіданні не з'явився, зазначивши про розгляд справи у його відсутності.

Представник третьої особи у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови послугував факт наявності заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 84828,09 грн. за період з 2005 року по 31.12.2018 року. Відповідно до Закону України від 03.07.2018 року №2475-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" частина 4 ст.11 Закону України від 02.06.2016 року "Про виконавче провадження"№1404-VIII викладена у новій редакції - строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 ч.9, ч.14 ст.71 цього Закону, обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання. Крім іншого, Законом № 2475-VIII стаття 71 Закону 1404-VIII доповнена ч.14 щодо накладення штрафу на боржника за наявності заборгованості, а тому з 28.08.2018 року державний виконавець має право прийняття рішення про накладення штрафу на боржника у виконавчому провадженні по примусовому виконанню судового рішення про стягнення аліментів за встановленням, зокрема, двох юридичних фактів : станом на 28.08.2018 року боржник має заборгованість за сплати аліментів та розмір заборгованості зі сплати аліментів учасником виконавчого провадження не оспорений у судовому порядку.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності на підставі наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що на виконанні у Фортечному ВДВС м. Кропивницький ГТУЮ у Кіровоградській області перебуває виконавче провадження №41189286 з примусового виконання виконавчого листа №2-5326-05 про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частини всіх видів заробітку, але не менше за неоподатковуваний мінімум доходів громадян, починаючи з 03.10.2005року по 03.08.2020 року.

16.12.2005 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено стягувачу до відома, а боржнику до виконання.

Після відкриття виконавчого провадження, відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів №41189286 від 31.12.2018 року, у ОСОБА_3 утворилась заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 84828,09 грн. (а.с.46-47), що перевищує суму відповідних платежів за 6 місяців.

Також до боржника застосовано заходи примусового виконання, в порядку ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", а саме – тимчасові обмеження в правах від 09.10.2018 року (а.с. 31-33,48).

На підставі уточнюючого розрахунку, державним виконавцем 06.02.2019 року винесено постанову ВП№41189286 про накладення штрафу в сумі 42414,00 грн. (а.с.5)

18.02.2019 року стягувачу за виконавчим провадженням перераховано заборгованість зі сплати аліментів в повному обсязі в сумі 84 828,09 грн. та 3860,00 грн. поточних аліментів.

Позивач, не погоджуючись з вказаною постановою, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений ст. 71 Закону України № 1404-VIII "Про виконавче провадження"(далі ОСОБА_1 № 1404-VIII) і, відповідно до ч. 3 цієї статті, визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Так, статтею 195 СК України встановлено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном (ч. 1 ст. 195 СК України).

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості (ч. 2 ст. 195 СК України).

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (ч. 3 ст. 195 СК України).

Частиною 4 ст. 71 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі:

1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача;

2) подання заяви стягувачем або боржником;

3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи;

4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби;

5) закінчення виконавчого провадження.

Згідно із ч. 8 ст. 71 Закону № 1404-VIII спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Пунктами 9, 10 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2832/5), зареєстрованого Міністерством юстиції України 02.04.2012 року № 489/20802, визначено, що виконавець закінчує виконавче провадження про стягнення аліментів після закінчення передбаченого законом строку їх стягнення за умови, що суму аліментів стягнено в повному обсязі. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.

У разі наявності заборгованості, яка виникла на момент закінчення встановленого строку для стягнення аліментів, її стягнення проводиться у загальному порядку, визначеному Законом.

Тобто, при відсутності такого спору, заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону № 1404-VIII, а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості.

Частиною 1 ст. 14 Закону № 1404-VIII "Про виконавче провадження" встановлено, що учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, тощо.

Строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем (ч. 1 ст. 11 Закону № 1404-VIII).

28.08.2018 року набрав чинності ОСОБА_1 України від 03.07.2018 року № 2475-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" (подалі - ОСОБА_1 № 2475-VIII).

Відповідно до Закону № 2475-VIII частина 4 ст. 11 Закону № 1404-VIII викладена в такій редакції - «Строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання».

Крім іншого, Законом № 2475-VIII стаття 71 Закону № 1404-VIII доповнена частиною 14 наступного змісту:

«За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу».

За загальним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, згідно якої, дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі 1-7/99).

Отже, з 28.08.2018 року Законом № 1404-VIII встановлено, що строк обчислення державним виконавцем заборгованості зі сплати аліментів (заборгованість за один рік, заборгованість за два роки, заборгованість за три роки, тощо) саме для застосування заходів, передбачених ч. 14 ст. 71 Закону № 1404-VIII, обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що з 28.08.2018 року державний виконавець має право прийняти рішення про накладення на боржника у виконавчому провадженню по примусовому виконанню судового рішення про стягнення аліментів за встановленням, зокрема, двох юридичних фактів: по-перше, - станом на 28.08.2018 року (та у подальшому на день прийняття рішення про накладення штрафу) боржник має заборгованість зі сплати аліментів, по-друге, - розмір заборгованості із сплати аліментів учасником виконавчого провадження не оспорений у судовому порядку.

Із матеріалів справи вбачається, що станом на 06.02.2019 року (тобто на день прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови) позивач ОСОБА_3 (боржник у виконавчому провадженні № 41189286), згідно довідки-розрахунку від 31.12.2018 року мав заборгованість зі сплати аліментів по виконавчому листу у розмірі 84828,09 грн. Дані, які б посвідчували ту обставину, що розмір заборгованості зі сплати аліментів зменшений судовим рішенням позивачем не надані.

З урахуванням наведеного, суд не погоджується з твердження позивача в обґрунтування позовних вимог, стосовно того, що, оскільки заборгованість зі сплати аліментів утворилась з 2005 року, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена абзацом 3 ч. 14 ст. 71 Закону № 1404-VIII, введена лише у 2018 році і, таким чином, державний виконавець порушив положення ст. 58 Конституції України про те, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи і ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3.

Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 242-246, 255, 271, 287, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_3 до Фортечного районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_4 про скасування постанови – відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складення повного тексту.

Повний текст рішення складено та підписано 04.03.2019 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_7