Ухвала суду № 80214948, 04.03.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про самовідвід судді

04 березня 2019 року м. Київ справа № 640/22213/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши заяву про самовідвід в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2167 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

27 грудня 2018 р. до Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 до Військової частини А2167 про визнання протиправним та скасування пункту 28 наказу командира військової частини А2167 № 4024 від 3 листопада 2018 р. про притягнення до дисциплінарної відповідальності командира взводу вогневої підтримки 4 мотопіхотного батальйону в/ч А2167 капітана ОСОБА_1, накладення стягнення «Сувора догана» та про стягнення з Військової частини на користь ОСОБА_1 1700 грн. 00 коп. недоотриманого щомісячного грошового забезпечення за листопад 2018 року.

28 грудня 2018 р. ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва цей позов передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду з урахуванням територіальної юрисдикції. Разом з цим позовом передано за підсудністю і заяву про забезпечення позову, яку не було вирішено Окружним адміністративним судом м. Києва.

1 березня 2019 р. протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями позов передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Журавлю В.О.

4 березня 2019 року суддя Журавель В.О. подав заяву про самовідвід. Заяву про самовідвід обґрунтував тим, що при дослідженні позовної заяви було встановлено, що ОСОБА_1 оскаржує пункту 28 наказу командира військової частини А2167 № 4024 від 3 листопада 2018 р. про притягнення його до дисциплінарної відповідальності і накладення стягнення.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 3 грудня 2018 р. оскаржив пункт 28 зазначено наказу в адміністративному порядку - до Командувача військ оперативного командування «Північ». Командувачем військ оперативного командування «Північ» генерал-лейтенантом ОСОБА_2 було розглянуто скаргу ОСОБА_1 та надано відповідь, згідно з якою підстав для скасування наказу командира військової частини А2167 № 4024 від 3 листопада 2018 р. немає, а у разі незгоди з прийнятим рішенням ОСОБА_1 має право оскаржити цей наказ у судовому порядку.

У заяві про самовідвід суддя зазначив, що він упродовж багатьох років особисто знайомий із ОСОБА_2, який у цей час обіймає посаду Командувача військ оперативного командування «Північ» і має військове звання генерал-лейтенанта. Із ОСОБА_2 він раніше спільно проходив військову службу в українському миротворчому контингенті, а в подальшому - неодноразово зустрічалися.

За таких обставин є підстави вважати, що вирішення суддею цієї адміністративної справи, в якій ОСОБА_2 попередньо вже приймав рішення про відхилення скарги позивача, може викликати у сторін сумнів у безсторонності, об'єктивності або неупередженості суду.

Тому суддя Журавель В.О. вважає, що за наведених обставин він не може брати участь у розгляді даної справи.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 39 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід. Як убачається, ч. 1 ст. 40 КАС України передбачено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Суддя звертає увагу, що справу не прийнято до провадження, не вирішено питання про забезпечення позову, провадження у справі не відкрито.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб`єктивному і об`єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб`єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об`єктивним тестом, тобто з`ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.

Згідно з вимогами ст. 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" 23 лютого 2006 р. № 3477-IV встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також "ЄСПЛ") є обов'язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - "Конвенція") та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах "Piersac vs Belgium", "Grieves vs UK"). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі "Le Comte, Van Leuveni De Meyere vs Belgium", суд має бути неупередженим і безстороннім.

У справі "П'єрсак проти Бельгії" ("Piersac vs Belgium") ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.

У даному контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.

Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.

Стосовно об'єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії ЄСПЛ" вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland"), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" ("Ferrantelli and Santangelo v. Italy"), від 7 серпня 1996 р., п. 58).

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De Cubber v. Belgium"), від 26 жовтня 1984 р., п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland") та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" ("Castillo Algar v. Spain"), від 28 жовтня 1998 р., п. 45). Такі саме висновки містяться також в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 р. у справі "Білуха проти України" (заява № 33949/02).

В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного ст. 8 КАС України є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

Під час розгляду заяви про самовідвід суд бере до уваги, що суддя Журавель В.О. особисто знайомий з ОСОБА_2, в минулому спільно проходив військову службу в українському миротворчому контингенті. Таким чином, будь-яке рішення у цій справі, прийняте судом, до складу якого входить суддя Журавель В.О., може викликати у учасників справи сумнів в його безсторонності, об'єктивності або неупередженості.

Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку про наявність обставин, за яких суддя Журавель В.О. не може брати участі в розгляді даної адміністративної справи, а тому його заява про самовідвід підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 36, 39-41, 241-243, 248, 256, 294 КАС, суд

у х в а л и в:

Задовольнити заяву судді Журавля В.О. про самовідвід.

Передати адміністративну справу № 640/22213/18 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2167 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії до канцелярії Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду згідно з ч. 1 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Журавель В.О.