Рішення № 80214091, 27.02.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 27.02.2019

Справа № 320/2286/18

2/320/144/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Купавської Н.М.

за участю секретаря - Діденко Т.Ю.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Сполохова Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфакоммерсгруп» про захист прав споживача шляхом застосування наслідків нікчемного правочину,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу № 0342 від 01.02.2018, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфакоммерсгруп», а саме: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфакоммерсгруп» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 25 000 грн., а також витрати на правову допомогу у розмірі 8 000 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує, що в січні 2018 року в мережі інтернет на сайті autobazar.ua він знайшов оголошення щодо продажу автомобіля марки «GEELY МК 1.5 МТ», червоного кольору, за ціною 101 000 гривень ТОВ "Альфакоммерсгруп". 01 лютого 2018 року він звернувся до офісу ТОВ "Альфакоммерсгруп", розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 22, де йому повідомили, що у них є в продажі вказаний автомобіль вартістю 101 000 грн. Така вартість зумовлена тим, що цей автомобіль 2014 модельного року і фірма здійснює продаж за акційною, старою ціною, а оскільки його продаж є акційним, то його можливо придбати лише за умови сплати авансу в розмірі 25 000 грн. Йому на ознайомлення та підписання був наданий Попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу № 0342, відповідно до якого ТОВ "Альфакоммерсгруп" зобов'язалось продати позивачу автомобіль марки - GEELY модель - МК 2014 року випуску, інші характеристики: 1,5 МТ за домовленою вартістю 101 000 грн. та за умови сплати авансу в розмірі 25 000 грн. На виконання умов договору 01.02.2018 позивач здійснив оплату авансу в розмірі 25 000 грн. і тільки вдома уважно перечитавши текст договору, виявив, що ціну автомобіля було збільшено зі 101 000 грн. до 250 000 грн. шляхом заміни сторінки договору. 01.02.2018 року позивач направив до ТОВ "Альфакоммерсгруп" заяву про розірвання договору та повернення йому сплаченого авансу в розмірі 25 000 грн., на що 27.02.2018 року від ТОВ "Альфакоммерсгруп" отримав повідомлення про відмову розірвати договір та повернути сплачені кошти. До теперішнього часу кошти не повернуті, контактні номери телефонів не відповідають, офіс, розташований в м. Запоріжжя зачинений, через що позивач вимушений звернутись до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 26.03.2018 було відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням(викликом) сторін та відзиву на позовну заяву.

Ухвала про відкриття провадження у справі, копія позовної заяви з додатками були направлені відповідачу за місце розташування юридичної адреси товариства. Вказаний конверт повернувся до суду через невручення з причин: «за спливом строку зберігання та відсутністю адресата». Відповідач у встановлений судом строк на адресу суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надав.

Позивач та його представник адвокат Сполохов Є.О. в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом установлено, 01 лютого 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АЛЬФАКОММЕРСГРУП» укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу № 0342 /а.с.14-15/.

Відповідно до п.1 п.п.1.1 попереднього договору сторони зобов'язуються у встановлений строк укласти договір купівлі-продажу транспортного засобу на умовах, встановлених у цьому попередньому договорі.

Згідно п.2 п.п. 2.1 попереднього договору на підтвердження дійсних намірів сторін на укладення основного договору в момент укладення цього попереднього договору покупець перераховує на поточний рахунок продавця грошові кошти в розмірі 25 00,00 гривень, а продавець своїм підписом під цим попереднім договором підтверджує отримання таких коштів.

Відповідно до п.1 п.п.1.5 сторони зобов'язуються укласти Основний договір 06.02.2018 за умови повного виконання п.2.1 попереднього договору. Якщо на зазначену вище дату майно не буде придбано продавцем з метою його відчуження, то сторони визначили, що Основний договір буде укладено на 5 (п'ятий) день після придбання продавцем майна, про що останній зобов'язується повідомити покупця у письмовому вигляді з зазначенням конкретної календарної дати, часу і місця укладення Основного договору. В такому випадку кінцевим терміном укладення Основного договору сторони визначили 31 грудня 2019 рік.

Згідно квитанції № 20 позивачем ОСОБА_1 01 лютого 2018 року було сплачено на рахунок, зазначений ТОВ «АЛЬФАКОММЕРСГРУП», грошові кошти в сумі 25 000 грн. /а.с.16/.

01.02.2018 ОСОБА_1 направлено заяву на ім'я директора відповідача ТОВ «АЛЬФАКОММЕРСГРУП» Галамети І.В. з проханням розірвати попередній договір у зв'язку із зміною суми вартості транспортного засобу зі 101 000 грн. на 250 000 грн. та повернути сплачені кошти у розмірі 25 000 грн. /а.с.17/.

23.02.2018 на ім'я ОСОБА_1 був направлений лист № 32 за підписом директора ТОВ «АЛЬФАКОММЕРСГРУП», відповідно до якого у зв'язку з відсутністю їхнього волевиявлення на розірвання попереднього договору відсутні правові підстави для дострокового розірвання (припинення) Договору та відповідно повернення грошової суми сплаченої на виконання п.2.1. Договору. Роз'яснено, що ТОВ «АЛЬФАКОММЕРСГРУП» вже здійснює дії, направлені на підбір та подальшу купівлю транспортного засобу, що є предметом договору, а відповідно при умові достроково розірвання (припинення) договору, останній понесе збитки, на що ТОВ «АЛЬФАКОММЕРСГРУП» погодитись не може /а.с.18/.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з п. 1.5 попереднього договору сторони домовились про таке: укласти основний договір 06 лютого 2018 року за умови повного виконання позивачем п. 2.1 попереднього договору.

Якщо станом на дату укладання основного договору транспортний засіб не буде придбаний відповідачем, то сторони визначають, що основний договір буде укладено на п'ятий день після придбання транспортного засобу відповідачем, про що останній зобов'язується повідомити позивача у письмовому вигляді із зазначенням конкретної дати, часу і місця укладення основного договору. В такому випадку кінцевим терміном укладення основного договору сторони визначили 31.12.2019.

Тобто, обов'язковою умовою укладення основного договору, у разі не укладення його 06 лютого 2018 року, є придбання транспортного засобу відповідачем по справі.

Як вбачається з вищезазначеного пункту попереднього договору саме після придбання транспортного засобу відповідач повинен повідомити позивача на п'ятий день про укладення основного договору із зазначенням конкретної календарної дати, часу і місця укладення основного договору.

В такому випадку кінцевим терміном укладання основного договору сторони визначили 31 грудня 2019 року.

Згідно до ч.ч.1,2,3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, у письмовій формі.

Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Отже, судом встановлено, що обов'язку відповідача про повідомлення позивача про не придбання транспортного засобу не обумовлено попереднім договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У відповідності до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 зазначено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У п.8 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить інші самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

За змістом ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

За ч. 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» лише у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому.

Згідно з ч. 2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Аналізуючи норми ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється здійснення нечесної підприємницької практики і в цій статті наведено перелік випадків, в яких підприємницька діяльність може бути визнана нечесною. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

За ч. 2, 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: 1) основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; 2) будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції; 3) ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг; 4) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті; 5) характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди; 6) права споживача або небезпеки, що йому загрожує.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Отже, обґрунтовуючи свої позовні вимоги з посиланням на окремі несправедливі умови у попередньому договорі; на введення в оману з боку відповідача; на здійснення відповідачем нечесної підприємницької практики, позивач в свою чергу не заявляв позовних вимоги про визнання цих окремих умов договору недійсними.

Відповідно до положень, викладених в ст. 651 ЦК України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно до положень, викладених в ст. 652 ЦК України, яка регламентує зміну або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд на вимогу будь-якої із сторін визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Судом встановлено, що між сторонами дійсно укладений попередній договір від 01.02.2018, в судовому засіданні позивач зазначив, що читав цей договір, добровільно його підписав, що свідчить про те, що останній погодився із усіма його умовами. Він також добровільно сплатив грошові кошти в сумі 25 000 гривень.

Проаналізувавши надані позивачем докази в межах заявлених ним вимог суд прийшов до висновку, що останнім не надано суду належних, допустимих, достатніх доказів про те, що відповідач істотно порушив умови укладеного договору, чим завдано позивачу такої шкоди, яка значною мірою позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, своїми діями ввів позивача в оману, здійснює нечесну підприємницької практику, а тому, ці доводи позивача є хибними. Так, він не надав суду доказів того, що ним було підписано договір про придбання транспортного засобу за нижчою ціною, ніж вказано в договорі, а відповідач при цьому замінив першу сторінку договору.

Додана до позовної заяви об'ява з інтернетсайту про продаж автомобіля за ціною 101 000 грн. не може служити таким доказом, оскільки конкретного договору між сторонами вона не стосується.

В свою чергу суд вважає, що дії відповідача наразі не порушують взяті на себе зобов'язання за договором, а тому, підстав для застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу № 0342 від 01.02.2018, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфакоммерсгруп», немає, у зв'язку з чим у задоволені даної позовної заяви слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 264, 265 ЦПК України, ст.ст.203, 215, 627, 628, 635, 638 ЦК України, ст.ст.18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», суд

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфакоммерсгруп» про захист прав споживача шляхом застосування наслідків нікчемного правочину відмовити.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач: Товариств з обмеженою відповідальністю «Альфакоммерсгруп», код ЄДРПОУ 41776058, розташоване за адресою: бул. Грицевця, 3-а, м. Харків, 61143.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1Розділу VII Перехідні положення ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

СУДДЯ: