Рішення № 80214086, 01.03.2019, Михайлівський районний суд Запорізької області

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/1421/18

Провадження № 2/321/36/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.03.2019 року

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Машкіної Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Бородоної І.В.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області про визнання осіб, такими, що втратили право на користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.

Позовні вимоги обґрунтовує наступним. Вона є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, є її рідними доньками, які зареєстровані в її будинку, але фактично не проживають в ньому близько 2-х років, оскільки виїхали за межі території України. Фактичне місце проживання відповідачів їй не відомо.

Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про її право користування житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.

Внаслідок зазначеного, просить суд визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, особами, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язати Михайлівську селищну раду Михайлівського району Запорізької області зняти з місця реєстрації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 на задоволенні позовних вимог наполягала, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві. Проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в судове засідання не з'явились, про розгляд справи належним чином повідомлені, про причини неявки суду не повідомили, відзив на позовну заяву не надали.

Представник відповідача Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області в судове засідання не з'явився, але надав суду заяву в якій просить слухати справу за їх відсутності та не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Так, ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджується договором купівлі-продажу № 1429 від 23.05.2007 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно НОМЕР_1 виданий КП «Михайлівське районне архітектурно-планувальн6е та техінвентаризаційне бюро». (а.с.9-10).

Відповідно Акту-довідки № 5067 виданої депутатом Михайлівської селищної ради Лукашенко С.І. встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_1

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за вище вказаною адресою не проживають, оскільки виїхали за межі території України та проживають там більше 2-х років. (а.с.11).

У вказаному будинку згідно копії домової книги відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою АДРЕСА_1. (а.с.12-14).

Згідно свідоцтва про реєстрацію за місцем проживання ОСОБА_3 та відмітки про реєстрацію в посвідці на проживання ОСОБА_2, відповідачі зареєстровані за місцем перебування в Російській Федерації.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили факт не проживання за адресою АДРЕСА_1 доньок позивача - відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 більше двох років.

Суд не має сумнівів в достовірності та правдивості показань свідків, оскільки повідомлені ними фактичні обставини є логічними та послідовними. В судовому засіданні не встановлено даних про зацікавленість свідків в результатах розгляду справи.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження майном.

Гарантуючи захист права власності, передбачене ст. 41 Конституції України, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.

На підставі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира, інше житлове приміщення, призначені та придатні для проживання в них(ст.ст. 379, 380 ЦК ).

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК та ст. 150 ЖК, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатись своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до роз'яснень, викладених в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Згідно положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.

Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

На підставі ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Отже, судом достовірно встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дійсно вже тривалий час не проживають в житловому будинку АДРЕСА_1.

Право на повагу до житла гарантує ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Стаття 47 Конституції України та ст. 9 ЖК України передбачають, що кожен має право на житло і ніхто не може бути обмежений у праві користування інакше ніж з підстав і в порядку, визначених законом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що є всі підстави для визнання відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, такими, що втратили право на користування житловим приміщенням АДРЕСА_1,оскільки в ході судового розгляду було достовірно встановлено, що в спірному житлі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають.

Таким чином, позовні вимоги ґрунтуються на законі та доведені в судовому засіданні, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 7, 12, 228-229, 258-260, 263 -265, 268 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_3, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області, місце знаходження: Запорізька область, Михайлівський район, смт.Михайлівка, вул. Центральна, 22 про визнання осіб, такими, що втратили право на користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, особами, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язати Михайлівську селищну раду Михайлівського району Запорізької області зняти з місця реєстрації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Михайлівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області Н.В. Машкіна