Рішення № 80213861, 04.03.2019, Запорізький районний суд Запорізької області

Провадження № 2/317/237/2019

Справа № 317/3602/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Мінгазова Р.В.

при секретарі Герман Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в скороченому позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2018 року до суду надійшов позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 113 206, 34 грн. за кредитним договором №б/н від 06.08.2012 р., яка складається з наступного: 1983,56 грн. - заборгованість за кредитом; 111 222,78 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом з 06.08.2012 року по 31.03.2018 року та судові витрати в розмірі 1762,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 06.08.2012 р. та отримала кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Зазначає, що позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов договору. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 31.08.2018 р. має заборгованість у розмірі 113 206, 34 грн.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, однак надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідачем було надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено про незгоду із розміром заборгованості в частині нарахованих відсотків та заявлено про застосування строку позовної давності.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 28 січня 2019 року клопотання представника відповідача про витребування доказів задоволено, зобов'язано позивача надати суду оригінал заяви ОСОБА_1, на підставі якої було укладеного кредитний договір б/н від 06.08.2012 року, належним чином завірені банком Тарифи станом на 06.08.2012 року (дата заяви позичальника), у повному обсязі з доказами про ознайомлення ОСОБА_1 з їх редакцією, і рішення банку про затвердження зазначених Тарифів, а також завірені банком усі зміни і доповнення до Тарифів за період з 06.08.2012 року по 31.08.2018 року і рішення про затвердження цих змін; належним чином завірені банком Умови і правила надання банківських послуг станом на 06.08.2012 року, у повному обсязі з доказами про ознайомлення ОСОБА_1 з їх редакцією, рішення банку про затвердження зазначених Умов, а також завірені банком усі зміни і доповнення до них за період з 06.08.2012 року по 31.08.2012 року і рішення про затвердження цих змін; докази отримання кредитної картки ОСОБА_1 на виконання умов кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.

АТ КБ «Приватбанк» є правонаступником прав та обов'язків ПАТ КБ «Приватбанк», у зв'язку з чим на підставі рішення Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 р. № 519 змінено тип та найменування позивача з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», проведено державну реєстрацію вказаних змін.

Відповідно до умов укладеного кредитного договору № б/н від 06.08.2012 р. ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Відповідно до п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт надає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, та клієнт надає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг в Приватбанку, тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, складають між сторонами договір, що підтверджується підписом у заяві.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією з сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з п. 1.1.2.5 Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку клієнт зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, відсотками за користування ним, перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісію;

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку позичальник зобов'язується погашати заборгованість по кредиту, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

За правилом пункту 2.1.1.12.4 Умов та Правил надання банківських послуг, строки і порядок погашення по Кредиту (кредитний ліміт) за кредитними картками з встановленим мінімальним щомісячним платежем, а також овердрафту, що виникає по таким карткам, приведений у пам'ятці клієнта/довідці про умови кредитування, що є невід'ємною частиною договору, а також встановлюються даним пунктом. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену тарифами і частину заборгованості за кредитом. Згідно зі статтею 212 ЦК України, у випадку наявності простроченого кредиту (овердрафту) строком повернення кредиту (овердрафту) в повному обсязі є 211-й день з моменту виникнення такої заборгованості.

Відповідно до п. 2.1.1.12.6 Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому Тарифами Банку, з розрахунку 360 календарних днів на рік, якщо інше не передбачено п. 2.1.1.12.13.

Відповідно до п. 2.1.1.12.6.3 Умов та Правил надання банківських послуг проценти за користування кредитом (кредитним лімітом) та/або овердрафтом нараховуються в дату їх сплати, передбачену пунктами 2.1.1.12.4 і 2.1.1.12.5, при цьому проценти розраховуються щомісячно за кожний календарний день за фактично витрачені в рахунок Кредиту та/або овердрафту кошти, з дня списання суми з карткового рахунку до дня, коли кредит (кредитний ліміт) та/або овердрафт стають простроченим кредитом.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідачем частково були сплачені грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, однак, у порушення умов кредитного договору, відповідач не виконав зобов'язання за вказаним договором у повному обсязі.

При вирішенні питання про розмір заборгованості суд виходить з наступного.

Згідно наданого Позивачем розрахунку, розмір заборгованості відповідача станом на 31.08.2018 року становить: 1983,56 грн. - заборгованість за кредитом, 111 222,78 грн. - заборгованість за процентами за період з 06.08.2012 р. по 31.03.2018 р. (а.с.4-5)

Водночас судом встановлено наявність арифметичних помилок у доданому до позовної заяви розрахунку заборгованості, банком всупереч умов договору проценти обчислені з розрахунку 365 днів на рік, а не 360 днів, як зазначено у п. 2.1.1.12.6 Умов та Правил надання банківських послуг,

Згідно наданих позивачем пояснень, до квітня 2014 року нарахування процентів на поточну заборгованість здійснювалося за формулою: N*M/365*Y = Z, де N - поточне тіло кредиту, М - процентна ставка; 360/365 - кількість днів у році; Y - кількість днів, за які здійснюється нарахування; Z - сума нарахованих процентів. Нарахування процентів на прострочену заборгованість здійснювалося за формулою: N*M/365*Y = Z, де N - прострочене тіло кредиту, М - процентна ставка; 360/365 - кількість днів у році; Y - кількість днів, за які здійснюється нарахування; Z - сума нарахованих процентів.

З квітня 2014 року Банком були внесені зміни до Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів в частині розрахунку процентів, які затверджені наказом № СП-2014-6635230 від 02.04.2014 року, згідно якого у разі виникнення прострочених зобов'язань проценти нараховуються у подвійному розмірі на всю суму заборгованості.

З квітня 2014 року нарахування процентів на поточну заборгованість здійснюється за формулою: N*M/365*(2 або 1)*Y = Z, де N - заборгованість за кредитом (поточне тіло кредиту, нараховані відсотки та санкції (в попередньому місяці); М - процентна ставка; 360/365 - кількість днів у році; 2 або 1 - коефіцієнт процентної ставки (1 - застосовується у разі належного виконання зобов'язань; 2 - підвищення процентної ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості); Y - кількість днів, за які здійснюється нарахування; Z - сума нарахованих процентів.

Перевіряючи ці доводи, слід зазначити наступне:

При нарахуванні відсотків за кредитом банком застосовувалась формула розрахунку відсотків за кредитом у подвійному розмірі, з посиланням на те, що з квітня 2014 року на підставі наказу банку від 02 квітня 2014 року відсотки за користування простроченим кредитом нараховуються банком у подвійному розмірі на всю суму заборгованості, включаючи тіло кредиту, раніше нараховані відсотки та санкції.

Разом з тим, фактично нарахування відсотків на всю суму заборгованості проводилося банком не у відповідності з умовами договору.

Позивачем не доведено, що відповідач відповідно до пунктів 1.1.3.2.3, 1.1.3.1.9 Умов був повідомлений про запровадження з квітня 2014 року іншого порядку (формули) нарахування процентів за користування кредитними коштами.

Позивач не надав суду доказів про те, що відповідач брав на себе зобов'язання зі сплати процентів за користування кредитом з квітня 2014 року в подвійному розмірі при виникненні прострочених зобов'язань та за формулою, згідно якої нарахування процентів з квітня 2014 року здійснюється в тому числі на нараховані проценти та санкції (пеню та штрафи) попереднього місяця, навіть при належному виконанні позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.

В наданому банком примірнику Умов та правил надання банківських послуг та витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», зазначені положення не передбачені, при цьому докази про ознайомлення відповідача з наказом від 02 квітня 2014 року банком не надані. Умови про застосування до відповідача подвійної відсоткової ставки не зазначені і в самому розрахунку заборгованості банку.

Суд також враховує, що відповідно до частини 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Відповідно до частини 2 ст. 550 ЦК України проценти на неустойку не нараховуються. Тобто, нарахування процентів, в тому числі на вже нараховані проценти та нараховані санкції, суперечить нормам ст.ст. 536, 550, 1048 ЦК України.

Судом надано оцінку розрахунку заборгованості, здійсненого відповідачем, згідно якого розмір боргу за тілом кредиту відповідачем не оспорюється і складає 1983,56 грн., розмір заборгованості за відсотками становить 4298,1 грн.

Наданий відповідачем розрахунок процентів за користування кредитом проводився за формулою: сума боргу за тілом кредиту х % річних : 100 : 360 днів х кількість днів в періоді.

Суд погоджується із розрахунком відповідача, який міститься у відзиві на позовну заяву, так як, на думку суду, він відповідає вимогам ст.ст. 536, 550, 1048 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Переривання перебігу позовної давності визначається ст.264 ЦК України.

Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Судом з'ясовано, що згідно з пунктом 2.1.1.12.4 Умов та Правил надання банківських послуг, строки і порядок погашення по Кредиту (кредитний ліміт) за кредитними картками з встановленим мінімальним щомісячним платежем, а також овердрафту, що виникає по таким карткам, приведений у пам'ятці клієнта/довідці про умови кредитування, що є невід'ємною частиною договору, а також встановлюються даним пунктом. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену тарифами і частину заборгованості за кредитом. Згідно зі статтею 212 ЦК України, у випадку наявності простроченого кредиту (овердрафту) строком повернення кредиту (овердрафту) в повному обсязі є 211-й день з моменту виникнення такої заборгованості.

Згідно виписки по рахунку відповідачем здійснено останній платіж 12.03.2013 року у сумі 120,00 грн.

Судом також враховано, що 27.10.2015 року банком було здійснене автоматичне погашення простроченої заборгованості у сумі 251,85 грн., однак вказане не свідчить про переривання строку позовної давності, з огляду на те, що самостійне списання позивачем з рахунку відповідача грошових коштів з метою погашення заборгованості за кредитним договором не є дією відповідача про визнання ним свого боргу і відповідно не може бути підставою для переривання позовної давності.

З доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості випливає, що прострочена заборгованість за кредитом виникла 29.03.2013 року, після цієї дати погашення заборгованості відповідачем не здійснювалося.

Відповідно до пункту 2.1.1.12.4 Умов та Правил надання банківських послуг, з 30.03.2013 р. починається обчислення 210-денного строку, який сплив для відповідача 26.10.2013р. (останній день повернення кредиту в повному обсязі).

З 27.10.2013 року у банку настало право на повернення всієї суми кредиту та інших нарахованих на цю дату складових, тому трирічний строк позовної давності для звернення до суду з позовом до відповідача про стягнення визначеної банком заборгованості спливав 27.10.2016р., а з позовом банк звернувся до суду в жовтні 2018 року.

Згідно з ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, з'ясувавши обставини справи та надавши належну оцінку зібраним у справі доказам, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що АТ КБ «Приватбанк» пропущено строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Судом також враховано, що позивач не заявляв про наявність поважних причин пропуску строку позовної давності, що у відповідності до ч.5 ст.267 ЦК України надало б можливість суду захистити порушене право.

Щодо нарахування та стягнення процентів від суми позики (кредиту) після спливу строку кредитування

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відтак, у межах строку кредитування відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 25 числа кожного місяця. Починаючи з 211 дня з моменту виникнення простроченої заборгованості - 27 жовтня 2013 року, відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У правовому висновку Великої Палати Верховного Суду по справі №444/9519/12, провадження №14-10 цс 18 від 28 березня 2018 року зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Застосовуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у вищевказаній справі, суд дійшов висновку, що нарахування позивачем на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України передбачених договором процентів до повного погашення заборгованості за кредитом, є неправомірним.

Зважаючи на те, що строк виконання зобов'язання настав 26 жовтня 2013 року, а з відповідним позовом до суду Банк звернувся у жовтні 2018 року, суд приходить до висновку, що Банк не має право на проценти, нараховані після 26 жовтня 2013 року.

Згідно з ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати не відшкодуються.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул.. Грушевського, б. 1Д, ЄДРПОУ 14360570, р/р 29092829003111, МФО 305299) до ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, НОМЕР_2, виданий Запорізьким РВ УМВС України в Запорізькій області 31.05.2011 р.) про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Запорізького апеляційного суду через Запорізький районний суд Запорізької області відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст рішення суду складено 04.03.2019 р.

Суддя Р.В.Мінгазов