Рішення № 80213325, 27.06.2013, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 713/281/12

Провадження № 2/309/16/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2013 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого – судді Савицький С.А.

при секретарі Пристая О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст справу за позовом СФГ «ТОК» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до СФГ «ТОК» про визнання недійсними договору іпотеки від 12.09.2005 року та договору поруки від 11.05.2007 року, –

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про про стягнення боргу за кредитним договором.

В обґрунтуванні заявленого позову посилається на те, що 09 вересня 2005 року ОСОБА_1 уклала кредитний договір №014/4047/82/20476 з акціонерним поштово-пенсійним банком ОСОБА_2» (на сьогоднішній час «ОСОБА_3 ОСОБА_2»), яким ОСОБА_1 був наданий споживчий кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 15 000 п'ятнадцять тисяч) доларів США, з терміном погашення до 08 вересня 2012 оку зі сплатою 14% річних за користування кредитними грішми.

В забезпечення зобов’язань позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором від 09.09.2005 року був укладений договір іпотеки від 12.09.2005 року, відповідно до якого майновим поручителем стало селянське фермерське господарство «ТОК». Згідно вказаного договору СФГ «ТОК» передало в іпотеку нерухоме майно, а саме: гаражний комплекс, загальною площею 626,6 в.м., що належить СФГ «ТОК».

Кредитор умови кредитного договору виконав повністю, тобто видав кредитні кошти ОСОБА_1 в сумі 15 000 дол. США, що склало 75 750 грн.

Відповідачка (позичальник) ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконала, ні разу не з’явилася в банк та не погашала суму боргу, що призвело до збільшення заборгованості по наданому кредиту.

В лютому місяці 2007 року ВАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2» звернувся з позовною заявою до ОСОБА_1 та СФГ «ТОК» про дострокове розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості.

Рішенням Хустського районного суду від 29 березня 2007 року по справі №2-211/2007 р. позовні вимоги ПАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2» повністю задоволено. Кредитний договір №014/4047/82/20476 від 09.09.2005 року розірвано. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Закарпатської обласної дирекції ВАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2» заборгованість за кредитним договором №014/4047/82/20476 від 09.09.2005 року в сумі 99 197,96 грн. за рахунок предмета іпотеки від 12.09.2005 року та судові витрати в сумі 1021,98 грн.

Станом на 31 січня 2008 року СФГ «ТОК» погасило зобов’язання ОСОБА_1 повністю в сумі 93972,52 грн. за кредитним договором №014/4047/82/20476 від 09.09.2005 року.

Згідно ч.2 ст.556 ЦК України - до поручителя, який виконав зобов’язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов’язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. Коментована вище стаття ЦК України встановлює - якщо у зв’язку з невиконанням основного зобов’язання боржником кредитор звертається до поручителя, який виконає зобов’язання, поручитель за таких умов набуває всіх прав кредитора по цьому зобов’язанню. Це означає передусім, що поручитель як новий кредитор у зобов’язанні зберігає право вимоги до боржника та має право безпосередньо звертатися до боржника з вимогою повернути суму погашеного боргу згідно укладеного кредитного договору.

У відповідності до ч.І ст. 509 ЦК України в СФГ «ТОК», після погашення зобов’язання ОСОБА_1 по кредитному договору №014/4047/82/20476 від ).09.2005 року, виникло право вимагати від боржника ОСОБА_1 звернення боргу в сумі 93 972,52 грн.

28 травня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до голови СФГ «Ток» ОСОБА_4 про визнання договору поруки від 11.05.2007 року за №014/4047/82/20176-П недійсним.

При зверненні до суду позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що даний договір поруки укладений між позивачкою за зустрічним позовом та СФГ «Ток» та «Райфайзенбанк Аваль» був укладений внаслідок обману та було допущено ряд порушень чинного законодавства оскільки, даний договір поруки був укладений з метою забезпечення кредитного договору укладеного між позивачкою за зустрічним позовом та банком «Райфайзен банк ОСОБА_2» 09.09.2005 року, однак отримані кошти в сумі 15000 доларів США позивачкою за зустрічним позовом було зразу після їх видачі передані особисто голові СФГ «Ток» ОСОБА_4, оскільки саме на його прохання та за його сприяння були оформлені всі документи та видано кредит. На прохання голови СФГ «Ток»ОСОБА_4 позивачка за зустрічним позовом погодилася на своє ім.»я оформити кредитний договір та саме СФГ «Ток» виступило майновим поручителем по даному кредитному договору та передало в заставу своє майно, що було лля позивачки за зустрічним позовом гарантією, що у випадку якщо ОСОБА_4 не буде у добровільному порядку погашати даний кредит як ми з ним домовлялися погашення буде поведено за рахунок заставного майна СФГ «Ток» відповідно до укладеного договору іпотеки від 12.09.2005 року. Зазначивши, що позивач за зустрічним позовом не була ні працівником СФГ «Ток» ні засновником, тому інших підстав для поруки окрім тих , що нею вище вказано не було. Спочатку голова СФГ «Ток» ОСОБА_4 сам особисто проводив сплату по даному кредитному договору потім припинив виплату, виникла заборгованість та банк змушений був звернутися до суду із позовом про стягнення заборгованості. В той же час 11 травня 2007 року незрозуміло з яких причин після спливу двох років після укладення кредитного договору було додатково як забезпечення укладено договір поруки між СФГ «Ток» та ОСОБА_2 .Однак при укладенні даного договору мені не було роз’яснено його наслідки та введено мене в оману, оскільки позивачка за зустрічним позовом вважала, що всі зобов’язання за даним кредитом будуть виконані СФГ «Ток» оскільки є майнова порука- застава та і кошти фактично не були нею використані, а передані особисто голові СФГ «Ток» ОСОБА_4, про що можуть підтвердити свідки. Однак зловживаючи її довірою було та внаслідок обману було укладено даний договір поруки та на підставі нього до неї заявлено даний регресний позов про стягнення боргу. Також голова СФГ «Ток» ОСОБА_4 перевищив свої повноваження так як уклав як договір застави майна так і договір поруки без відповідного рішення засновників та їх згоди. Крім того позивачка за зустрічним позовом уточнила позовні вимоги в яких просила визнати недійсним договір іпотеки від12.09.2005 року укладений СФГ «Ток» та Хустським Відділенням поштово-пенсіного банку «Аваль», ОСОБА_1 посвідчений приватним нотаріусом Хустського нотаріального округу ОСОБА_5за реєстрованим номером №3907 та визнати договір поруки від 11.05.2007 року за № 014/4047/82/20176-П укладений між ВАТ «Райфайзен банк ОСОБА_2» та СФГ «Ток»

Представник позивача ОСОБА_6, в судовому засіданні позовні вимоги по первісному позову підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, проти уточненого зустрічного позову заперечував в повному обсязі.

Представник відповідач по первісному позову ОСОБА_7 в судовому засіданні проти первісного позову заперечував в повному обсязі. Уточнену зустрічну позовну заяву підтримала та просила суд її задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення учасників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 09 вересня 2005 року ОСОБА_1 уклала кредитний договір №014/4047/82/20476 з акціонерним поштово-пенсійним банком ОСОБА_2» (на сьогоднішній час «ОСОБА_3 ОСОБА_2»), яким ОСОБА_1 був наданий споживчий кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 15 000 п'ятнадцять тисяч) доларів США, з терміном погашення до 08 вересня 2012 оку зі сплатою 14% річних за користування кредитними грошима.

В забезпечення зобов’язань позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором від 09.09.2005 року був укладений договір іпотеки від 12.09.2005 року, відповідно до якого майновим поручителем стало селянське фермерське господарство «ТОК». Згідно вказаного договору СФГ «ТОК» передало в іпотеку нерухоме майно, а саме: гаражний комплекс, загальною площею 626,6 в.м., що належить СФГ «ТОК».

Кредитор умови кредитного договору виконав повністю, тобто видав кредитні кошти ОСОБА_1 в сумі 15 000 дол. США, що склало 75 750 грн.

Відповідачка (позичальник) ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконала, ні разу не з’явилася в банк та не погашала суму боргу, що призвело до збільшення заборгованості по наданому кредиту.

В лютому місяці 2007 року ВАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2» звернувся з позовною заявою до ОСОБА_1 та СФГ «ТОК» про дострокове розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості.

Рішенням Хустського районного суду від 29 березня 2007 року по справі №2-211/2007 р. позовні вимоги ПАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2» повністю задоволено. Кредитний договір №014/4047/82/20476 від 09.09.2005 року розірвано. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Закарпатської обласної дирекції ВАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2» заборгованість за кредитним договором №014/4047/82/20476 від 09.09.2005 року в сумі 99 197,96 грн. за рахунок предмета іпотеки від 12.09.2005 року та судові витрати в сумі 1021,98 грн.

Станом на 31 січня 2008 року СФГ «ТОК» погасило зобов’язання ОСОБА_1 повністю в сумі 93972,52 грн. за кредитним договором №014/4047/82/20476 від 09.09.2005 року.

Згідно ч.2 ст.556 ЦК України - до поручителя, який виконав зобов’язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов’язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. Коментована вище стаття ЦК України встановлює - якщо у зв’язку з невиконанням основного зобов’язання боржником кредитор звертається до поручителя, який виконає зобов’язання, поручитель за таких умов набуває всіх прав кредитора по цьому зобов’язанню. Це означає передусім, що поручитель як новий кредитор у зобов’язанні зберігає право вимоги до боржника та має право безпосередньо звертатися до боржника з вимогою повернути суму погашеного боргу згідно укладеного кредитного договору.

У відповідності до ч.1 ст. 509 ЦК України в СФГ «ТОК», після погашення зобов’язання ОСОБА_1 по кредитному договору №014/4047/82/20476 від ).09.2005 року, виникло право вимагати від боржника ОСОБА_1 звернення боргу в сумі 93 972,52 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку що первісну позовну заяву СВГ «Ток» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу слід задоволити.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до СФГ «Ток» про визнати недійсним договіру іпотеки від12.09.2005 року укладений СФГ «Ток» та Хустським Відділенням поштово-пенсіного банку «Аваль», ОСОБА_1 посвідчений приватним нотаріусом Хустського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстрованим № 3907 та визнати договір поруки від 11.05.2007 року за № 014/4047/82/20176-П укладений між ВАТ «Райфайзен банк ОСОБА_2» та СФГ «Ток» в задоволенні слід відмовити.

Керуючись вимогами ст.ст. 10, 60, 209, 212 – 215 ЦПК України, ст. 509, 526, ЦК України, суд –

Р І Ш И В:

Первісний позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь СФГ «ТОК» 93972 гривні 52 копійки та судові витрати в розмірі 1059 грн. 72 копійки.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до СФГ «ТОК» про визнання недійсним договору іпотеки від 12.09.2005 року та договору поруки від 11.05.2007 року – відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Закарпатської області.

Суддя Хустського

районного суду: підпис ОСОБА_8

З оригіналом вірно:

Суддя Хустського

районного суду ОСОБА_8А