Рішення № 80213131, 25.02.2019, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________ Справа № 299/1847/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.02.2019 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання - Роман К.С., за участю представника позивача Нечаєва В.В., представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_3, в інтересах якої діє адвокат Нечаєв Валерій Валерійович, до ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3, в інтересах якої діє адвокат Нечаєв В.В., звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі свідоцтва про право особистої власності на квартиру від 21 травня 1999 року ОСОБА_3 (позивачці) було передано у власність житлову квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Дане свідоцтво видане на підставі розпорядження голови Виноградівської РДА № 253 від 21 травня 1999 року зареєстроване Виноградівським РБТІ на підставі реєстрового запису в реєстрову книгу №18 за реєстровим № 4370 від 21 травня 1999 року. 15.09.2007 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_7, внаслідок чого на підставі свідоцтва про укладення шлюбу в Чеській Республіці змінила прізвище на «ОСОБА_3».

У вказаній квартирі проживали чужі особи і позивачка звернулася до прокуратури з метою порушення кримінальної справи за незаконне привласнення квартири, що на праві приватної власності належить позивачці.

Постановою Виноградівського районного суду по кримінальній справі від 27 червня 2014 року № 703/2240/12 працівника Виноградівського РБТІ ОСОБА_8 визнано винною у вчиненні злочину, що передбачений ст. 367 ч.2 КК України, та звільнено її від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.367 ч.2 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строку давності, а кримінальне провадження вирішено закрити.

30.05.2017 року позивач та її представник ознайомилися з даною кримінальною справою та з матеріалами технічної інвентаризації у Виноградівському РБТІ і встановили наступне.

На підставі підробленого акта №3 прийому-передачі залишкових матеріальних цінностей /будівель/ КСГП «8-ме березня» від 26 червня 2000 року нібито вирішено передати ФГ «Колос» спірну квартиру АДРЕСА_1.

Така фіктивна передача відображена також у підробленій виписці з протоколу №7 від 30 грудня 1998 року.

На підставі підроблених документів, перебуваючи у злочинній схемі - працівниця БТІ ОСОБА_8 підготувала висновок про можливість реєстрації та визнання права власності на нерухоме майно від 20.12.2004 року за № 513, від імені директора Виноградівського районного бюро технічної інвентаризації ОСОБА_6, до якого внесла невірні відомості про можливість реєстрації та визнання права власності на нерухоме майно, а саме про те, що право власності на квартиру, що знаходиться по АДРЕСА_1 може бути визнаним за ФГ «Колос» на підставі протоколу уповноважених зборів КСГП «8 Березня» №7 від 30 грудня 1998 р., після чого, вказаний висновок подала ОСОБА_9 на підпис і, після підписання останнім, разом з підготовленим проектом розпорядження, ОСОБА_8 подала до Виноградівської райдержадміністрації.

20.12.2004 року, головою Виноградівської райдержадміністрації, видано розпорядження № 467 «Про визнання права власності на будівлі», згідно якого право власності на приміщення АДРЕСА_1, визнано за фермерським господарством «Колос».

В подальшому, після незаконної реєстрації квартири позивачки на ім'я ФГ «Колос», такі на підставі Договору дарування квартири від 27 грудня 2004 року відчужують спірну квартиру ОСОБА_10

ОСОБА_10 в свою чергу на підставі Договору дарування квартири від 25 січня 2005 року дарує спірну квартиру ОСОБА_11

ОСОБА_11 в свою чергу на підставі Договору купівлі-продажу від 14 грудня 2005 року відчужує спірну квартиру ОСОБА_4, відповідачці по справі.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 30.05.2017 року № 88361223 до цих пір зареєстрована за ОСОБА_4 Реєстраційний номер майна: 9281457, вартість майна 21677 грн., номер запису в книзі 19 № 4877.

Позивачка та її представник вважають, що акт №3 прийому передачі від 26.06.2000 року, виписка з протоколу №7 від 30.12.1998 року, договори дарування від 27.12.2004 року та від 25 січня 2005 року та договір купівлі-продажу від 14.12.2005 року є незаконними, а спірне майно вибуло із законного володіння позивачки не із-за її волі.

Згідно з реєстраційним написом на правовстановлюючому документі спірна квартира зареєстрована районним бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за ОСОБА_3 в цілому за реєстраційним номером № 4370. Власником в цілому спірної квартири являється саме позивачка ОСОБА_3 За таких обставин, спірна квартира не могла бути переданою ФГ «Колос», в подальшому ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_4, оскільки належала ОСОБА_3

Жодного волевиявлення щодо розпорядження вказаною нерухомістю позивачкою здійснено не було, тому таке вибуло з її власності без волі власника майна.

Відповідачка набула право власності на спірну квартиру в особи, яка не мала права його відчужувати та поза волею власника.

У зв'язку з цим позивачка звернулася до суду з даним позовом та просить витребувати з чужого незаконного володіння квартиру АДРЕСА_1, що зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_4; визнати за позивачем ОСОБА_3 (дівоче прізвище ОСОБА_3) ОСОБА_12 (код ІПН НОМЕР_1) право власності в цілому на житлову квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (Загальна площа 36,4 м.кв., житлова площа 18,6 м.кв.); судові витрати покласти на відповідача.

Представник відповідачів ОСОБА_2 в інтересах відповідачки ОСОБА_4 подала до суду відзив на позовну заяву, згідно якого заявлені позовні вимоги відповідачка не визнає з наступних міркувань. Відповідачка по справі є добросовісним набувачем. Квартиру АДРЕСА_1, купила 14 грудня 2005 року від ОСОБА_11, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідченим державним нотаріусом Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.С., зареєстрованим в реєстрі за №2996. Державний нотаріус при укладенні договору купівлі-продажу квартири перевірив чи вказана квартира немає ніяких обтяжень.

Позивач по справі ніколи не була зареєстрована та не проживала у спірній квартирі, комунальні послуги ніколи не оплачувала, не укладала договори на обслуговування каналізації з ВУЖКГ. В паспорті позивачки зроблена відмітка про місце проживання, а саме, що з 24 липня 1997 року зареєстрована АДРЕСА_6. Відповідачка на момент купівлі квартири не могла навіть припускати, що позивач може мати якесь відношення до даної квартири. З часу придбання квартири позивачка ніколи не приходила до неї, не заявляла ніяких претензій до ОСОБА_14 Відповідачка з часу купівлі квартири і до теперішнього часу проживає у квартирі із своєю дочкою ОСОБА_15, яка зареєстрована в цій квартирі та користується разом з нею квартирою. Після вселення в квартиру відповідачка затратила значні кошти на ремонт житла.

Вважає, що суд повинен дати оцінку і поведінці позивачки, яка стверджує, що з 1999 року є власником квартири АДРЕСА_1, що знаючи, що вона є власником квартири, лише через 18 років звернулась до суду, ніколи не проживала, не укладала договора про надання комунальних послуг, не була зареєстрована в цій квартирі. Їй було відомо, що є ще один власник цієї квартири- фермерське господарство «Колос». Вона ніколи не оспорювала в судовому порядку правовстановлюючий документ ФГ «Колос».

Позивач не надала жодного документа, який би підтверджував, що посадові особи ФГ «Колос» , КСГП «Березня» , КП «Виноградівське інвентар бюро» були у зговорі з ОСОБА_8, підробляли якісь документи. Звідси випливає, що і другому власнику цієї квартири ФГ «Колос» також не було відомо про існування такого власника як ОСОБА_3, яка ніколи не жила, не користувалась цією квартирою, а тому і інші власники квартири ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_4 не могли знати, що є ще один власник ОСОБА_16, що є доказом добросовісності набуття права власності на цю квартиру відповідачкою.

Представник відповідача вказує, що позивачка пропустила трирічний строк давності звернення до суду. Вона є власником квартири з 21 травня 1999 року, за 18 років не звернулась до суду, щоб захистити своє право, тому пропустила строки позовної давності. Просить суд постановити рішення, яким ОСОБА_3 відмовити в задоволенні позовних вимог по цивільній справі про витребування майна з чужого незаконного володіння від ОСОБА_4

Позивач ОСОБА_3 будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явилася. Справу розглянуто у її відсутність за участю її представника Нечаєва В.В.

В судовому засіданні представник позивача Нечаєв В.В. позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві, просив суд такі задоволити в повному обсязі.

Після оголошення перерви в судовому засіданні представник позивача Нечаєв В.В. в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи без особистої участі позивача та її представника, позов просить задоволити повністю.

Відповідач ОСОБА_4 будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи в судове засідання також не з'явилася. Справу розглянуто у її відсутність за участю її представника ОСОБА_2

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, в задоволенні позовних вимог просила суд відмовити в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснив, що він є головою ФГ «Колос». Гуртожиток по вул. Лейзмана в м.Виноградів, де знаходиться спірна квартира, належав колгоспу «8 Березня» і в 2000 році був переданий до ФГ «Колос». На той час у квартирі ніхто не проживав, така була у занедбаному стані і тільки після того як його викликали до райвідділу міліції він виготовив документи на квартиру у Виноградіському РБТІ. Його ніхто не повідомив про власника ОСОБА_3, вона ніколи не заявляла права на цю квартиру і в квартиру не приходила. Потім квартиру було передано сім'ї ОСОБА_10 у обмін на борги перед ними, в т.ч. і по заробітній платі.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснила, що 25 січня 2005 року її чоловік ОСОБА_11 купив квартиру АДРЕСА_1, у ОСОБА_10 для їхньої дочки. Було укладено договір дарування для того, щоб сплатити менше коштів за переоформлення квартири. Так як вона працює в ЖЕКу, перед купівлею квартири звернулась до Виноградівського бюро технічної інвентаризації, щоб перевірити кому належить на праві власності ця квартира, підписала обхідний, перевірила чи немає обтяжень на квартиру, звернулась до нотаріуса для оформлення договору. Квартира знаходилась в дуже запущеному виді: вікна побиті, двері без замка, підлога знищена. Першочергово чоловік установив замок на двері, встановив скло на вікнах, провів газопостачання та водопостачання до квартири. Згодом, 14 грудня 2005 року, вони продали квартиру ОСОБА_19 через те, що дочці купили квартиру в іншому місті . За цей період як вони купили квартиру нікого не бачили і не чули від сусідів, щоб хтось приходив і цікавився квартирою. Про існування іншого власника квартири ОСОБА_3 ніколи не чули і не знали та не бачили її.

Заслухавши пояснення представників сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, матеріали кримінальної справи № 703/2240/12 по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 328 ЦК України, визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, право власності вважається набуте правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які викладені в пункті 23 постанови від 07.02.2014 року №5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" відповідно до ст. 387 ЦК та ч.3 ст. 10 ЦПК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Згідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , що ратифікований Законом України №475\97-ВР від 17 липня 1997 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі свідоцтва про право особистої власності на квартиру від 21 травня 1999 року позивачу ОСОБА_3 передано у власність житлову квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Дане свідоцтво видане на підставі розпорядження голови Виноградівської РДА № 253 від 21 травня 1999 року. зареєстроване Виноградівським РБТІ на підставі реєстрового запису в реєстрову книгу №18 за реєстровим № 4370 від 21 травня 1999 року.

15.09.2007 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_7, внаслідок чого на підставі свідоцтва про укладення шлюбу в Чеській Республіці змінила прізвище на «ОСОБА_3».

20.12.2004 року головою Виноградівської РДА видано розпорядження № 467 «Про визнання права власності на будівлі», згідно якого право власності на приміщення АДРЕСА_1, визнано за ФГ «Колос».

На підставі вказаного розпорядження голови Виноградівської РДА на спірну квартиру видано друге свідоцтво про право особистої власності ФГ «Колос», яке зареєстроване у Виноградівському бюро технічної інвентаризації 23.12.2004 року на підставі витягу № 6000936 про реєстрацію права власності на нерухоме майно в книзі реєстрації №1-ф , запис №111.

В подальшому на підставі Договору дарування квартири від 27 грудня 2004 року ФГ «Колос» відчужило спірну квартиру ОСОБА_10, яка на підставі Договору дарування квартири від 25 січня 2005 року подарувала спірну квартиру ОСОБА_11

ОСОБА_11 на підставі Договору купівлі-продажу від 14 грудня 2005 року продав спірну квартиру відповідачу ОСОБА_4

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 30.05.2017 року № 88361223 спірна житлова квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, зареєстрована за влдповідачем ОСОБА_4, реєстраційний номер майна: 9281457, вартість майна 21677 грн., номер запису в книзі 19 № 4877.

Позивач дізналася, що в спірній квартирі проживають чужі особі та 31 серпня 2011 року звернулася до прокурора Виноградівського району із заявою про порушення кримінальної справи.

Постановою Виноградівського районного суду по кримінальній справі від 27 червня 2014 року № 703/2240/12 працівника Виноградівського РБТІ ОСОБА_8 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку з закінченням строку давності та закрито кримінальне провадження.

Позивач ОСОБА_3 вважає, що саме вона є власником спірної квартири, а тому в порядку статтей 387, 388 ЦПК України має право на витребування своєї власності від відповідача ОСОБА_4

Відповідно до ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст.ст.387 та 388 ЦК.

Розглядаючи спори щодо витребування такого майна, суди повинні мати на увазі, що в позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у ст.388 ЦК, а також під час розгляду спорів про витребування майна мають установити всі юридичні факти, визначені ст.ст. 387 та 388 ЦК, зокрема чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо.

Згідно правової позиції Верховного Суду України , викладеної в постанові від 17 грудня 2014 №6-140 цс 14, у разі встановлення, що відповідач є добросовісним набувачем, суд повинен установити, чи вибуло майно з володіння власника поза його волею або було продане в порядку виконання судових рішень.

Згідно п. 25 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_4 є добросовісним набувачем майна з огляду на наступне.

Спірну квартиру відповідач придбала у ОСОБА_11 14.12.2005 року, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідченим державним нотаріусом Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.С., зареєстрованим в реєстрі №2996.

Державний нотаріус при укладенні договору купівлі-продажу квартири перевірив чи вказана квартира немає ніяких обтяжень. Так, в п. 2 Договору купівлі-продажу зазначено, що квартира нікому не продана, не подарована, іншим способом не відчужена, під заставою , в тому числі і податковою, забороною (арештом) не перебувала, судового спору щодо неї, а також прав у третіх осіб як у межах так і за межами України немає, як внесок до Статутного фонду інших юридичних осіб не внесена.

Відповідач з часу купівлі квартири зареєстрована та проживає у квартирі із своєю дочкою, затратила значні кошти на ремонт житла.

Позивач у спірній квартирі не проживала та зареєстрована не була, до пред'явлення даного позову до суду, претензій до відповідача не заявляла.

Таким чином відповідач по справі є добросовісним набувачем, так як не знала, що є інший власник квартири, який претендує на це майно.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

З показів свідків голови ФГ «Колос» ОСОБА_17 та ОСОБА_18 встановлено правомірність отримання правовстановлюючих документів на спірну квартиру.

Зокрема свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що на підставі протоколу №7 від 30 грудня 1998 року зборів уповноважених КСП «8 Березня» та акту прийому-передачі залишкових матеріальних цінностей (будівель та комунікацій ) КСГП « 8 Березня» від 26 .06.2000 року до ФГ «Колос» як правонаступника, перейшла в тому числі , разом з іншими матеріальним цінностями і спірна квартира АДРЕСА_1, і що документи на підставі яких відбулась передача не є підробленими, що випливає із проведених по інших справах судових експертизах.

Судовими почеркознавчими експертизами (Висновокк експерта Закарпатського НДЕКЦ за № 4/81 від 14.04.2017 року по кримінальному провадженню за № 12016070080000604 , внесеному до ЄРДР від 12 липня 2016 року за ч.4 ст. 358 КК України та Висновок експертів за результатами проведення судово-почеркозначої експертизи та судово-технічної експертизи документів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 03.05 2018 року , проведеної у цивільній справі за № 299/3113/16-ц за позовом ОСОБА_22 до ФГ «Колос» Виноградівської РДА, третя особа на стороні позивача ОСОБА_23 про визнання актів прийому - передачі залишкових матеріальних цінностей недійсними та такими, що не підтверджують відображених в них фактів, визнання недійсним державного акту на право колективної власності на землю серії НОМЕР_2 від 29.11.1999) підтверджено, що вищевказані документи не є підроблені, підписані ОСОБА_23, головою зборів, відповідно до ФГ «Колос» як правонаступника на законних підставах перейшла у власність квартира АДРЕСА_1 , а тому 20 грудня 2004 року головою Виноградівської РДА видано розпорядження № 467 «Про визнання права власності на будівлю ФГ «Колос».

Позивач не надала суду жодного документа, який би підтверджував, що посадові особи ФГ «Колос» , КСГП «Березня» , КП «Виноградівське інвентар бюро» були у зговорі з працівником КП «Виноградівське бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_8 та підробляли якісь документи, з чого випливає, що і другому власнику спірної квартири ФГ «Колос» також не було відомо про існування такого власника як позивач ОСОБА_3, яка ніколи не жила, не користувалась цією квартирою, а тому і інші власники квартири ОСОБА_10 ОСОБА_11 та ОСОБА_4 не могли знати , що є ще один власник ОСОБА_3, що є доказом добросовісності набуття права власності на цю квартиру відповідачем ОСОБА_4

Вимогами статей 78, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Особи, які беруть участь у справі, розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Суд постановляє рішення в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Таким чином, суд, на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за недоведеністю позовних вимог.

Крім цього представником відповідача заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач стверджує, що лише , коли суд проголосив кінцеве рішення по кримінальній справі - постанову від 27 червня 2014 року про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності, їй стало відомо, що її право порушено.

Однак таке твердження позивача спростовується заявою, поданою нею до прокуратури Виноградівського району 31.08.2011 року про порушення кримінальної справи, коли позивач дізналася про існування нового власника спірної квартири.

Таким чином, позивач звернулася до суду вже після спливу позовної давності (23.06.2017 року), тому також і з цієї підстави необхідно відмовити позивачу в задоволенні позову.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду, стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, в інтересах якої діє адвокат Нечаєв Валерій Валерійович, до ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне судове рішення складено 04.03.2019 року.

ГоловуючийТ. Ю. Левко