Рішення № 80211363, 05.02.2019, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року м. Черкаси справа № 925/1223/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Кадусі Н.В., за участі представників сторін: позивача – не з’явились, відповідача – адвоката ОСОБА_1, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Вагат-Транс» про розподіл судових витрат у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вагат-Транс» до публічного акціонерного товариства «Азот» про стягнення 2 251 739 грн. 85 коп.,

ВСТАНОВИВ :

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю “Вагат-Транс” звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до публічного акціонерного товариства “Азот” (далі – відповідач) про стягнення, на підставі Договору № 417-413 від 15.08.2017 року, 2040250 грн. основного боргу, 156901 грн. 99 коп. інфляційних втрат, 54588 грн. 87 коп. 3% річних, що разом складає 2251739 грн. 85 коп., та відшкодування судових витрат.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 27.11.2018 року

прийнято позовну заяву до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/1223/18 за правилами загального позовного провадження.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 22.01.2019 року про позов задоволено повністю, стягнуто з публічного акціонерного товариства “Азот” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Вагат-Транс” 2040250 грн. основного боргу, 156901 грн. 99 коп. інфляційних втрат, 54588 грн. 87 коп. 3% річних, 33776 грн. 10 коп. судових витрат.

У судовому засіданні 22.01.2019 року до початку судових дебатів представник позивача звернувся до суду з усною заявою в порядку абз. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України, повідомивши, що після ухвалення рішення подасть до суду докази понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу.

28.01.2019 року від адвоката позивача надійшла до суду заява про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового рішення (вх. № 3005/19, передана до відділення зв'язку 25.01.2019 року), у якій він на підставі ст.ст. 123-129, 221, 244 ГПК України просив суд прийняти додаткове рішення у справі, яким заяву задовольнити у повному обсязі - стягнути з відповідача - публічного акціонерного товариства “Азот” на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю “Вагат-Транс” судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 42 990 грн.

Заява мотивована тим, що під час розгляду справи (до закінчення судових дебатів) представником позивача була зроблена заява про розподіл судових витрат, де він, окрім витрат на сплату судового збору, просив стягнути з відповідача і витрати на професійну правничу допомогу. Станом на дату розгляду справи точна сума цих витрат не була встановлена, оскільки за договором правової допомоги, укладеним позивачем із адвокатським об’єднанням «Менюк та Партнери», вартість правової допомоги визначається як сума вартості фактично наданих послуг із правової допомоги. Причина неподання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, на думку представника позивача є поважною, тому разом з цією заявою представник позивача надав суду докази понесених ним судових витрат на правничу допомогу адвоката, що включає:

40000 грн. (гонорар; вивчення документів, наявних у клієнта; збір доказів; розрахунок заборгованості; формування та узгодження з клієнтом правової позиції захисту клієнта; підготовку позовної заяви до господарського суду та додатків до неї; участь у судовому засіданні);

2990 грн. (інша професійна правнича допомога, пов’язана зі справою, а саме: фактично сплачені судові витрати, пов’язані з прибуттям представника позивача до суду 20.12.2018 року та 22.01.2019 року, витрати на надсилання позовної заяви з додатками відповідачу та суду – 70 грн.).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 30.01.2019 року заяву представника позивача про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового рішення у справі призначено до розгляду у судове засідання на 05.02.2019 року, викликано представників сторін, копія ухвали їм вручена 04.02.2019 року.

05.02.2019 року відповідач подав заперечення на заяву про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового рішення, у яких просив заявлені судові витрати покласти на позивача у зв’язку з тим, що позивач у позовній заяві, всупереч п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, не вказав орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу та витрат, пов’язаних з прибуттям представника до суду, тому втратив право на їх відшкодування. Твердження адвоката позивача про те, що він не мав можливості встановити точну суму судових витрат, не відповідає дійсності, оскільки особа, яка займається адвокатською діяльністю особисто чи у складі адвокатського об’єднання, що має місце у цій справі, має прейскурант з визначеними цінами, а інформація про вартість квитків та ціни на пальне знаходяться у загальному доступі в мережі інтернет. У додатковій угоді № 1 від 13.11.2018 року до договору про надання правової допомоги сторони договору домовились про передоплату у розмірі 40 000 грн., а позовна заява складена 19.11.2018 року. Тобто, позивач мав змогу зробити орієнтовний розрахунок судових витрат у позовній заяві. Крім того, адвокат позивача не виконав вимоги ч. 3 ст. 126 ГПК України – не зазначив які саме роботи (послуги) були виконані (надані) для надання правничої допомоги у справі, відсутній опис проведення таких робіт, не надав первинні бухгалтерські документи, які б підтверджували, понесені адвокатом позивача додаткові витрати при наданні правничої допомоги (квитанції про сплату за відправлення поштової кореспонденції, про оплату пального, квитків для прибуття у судові засідання), тобто відсутні докази, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу пов’язана з розглядом цієї судової справи. Також, звіт від 26.12.2018 року про витрати за договором про надання правової допомоги, містить недостовірну інформацію – у звіті вказано, що 13.11.2018 року позивач направив відповідачу копію позовної заяви, однак сама позовна заява датована 19.11.2018 року, тобто звіт не повинен братися судом до уваги, оскільки не відповідає вимогам ст.ст. 76, 78 ГПК України.

Позивач явку представника у судове засідання не забезпечив, хоч належним чином повідомлявся судом про місце, дату та час розгляду його заяви, причини неявки не повідомив. У засіданні суду представник відповідача заяву представника позивача про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового рішення не визнав і просив суд у її задоволенні відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви за відсутності представника позивача за наявними матеріалами справи.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд вважає заяву представника позивача про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового рішення такою, що підлягає задоволенню повністю з таких підстав.Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За обставин даної справи суд вбачає, що представник позивача у судовому засіданні 22.01.2019 року до початку судових дебатів заявив про намір подання доказів понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, встановленому абз. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України, а 25.01.2019 року засобами поштового зв’язку направив до суду заяву про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового рішення (вх. № 3005/19 від 28.01.2019 року).

Згідно з ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п’ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представник позивача подав до суду:

договір про надання правової допомоги від 13.11.2018 року №131118/1, укладений між позивачем та адвокатським об’єднанням «Менюк та Партнери» (далі – Договір);

додаткову угоду № 1 від 13.11.2018 року до договору про надання правової допомоги № 131118/1, згідно з п. 5 якої сторони домовились, що клієнт протягом 5 банківських днів з дня виставлення рахунку сплачує на користь виконавця передоплату у розмірі 40000 грн.;

акт виконаних робіт (наданих послуг) до Договору від 07.12.2018 року на суму 24000 грн., звіт № 1 про виконання Договору від 07.12.2018 року; акт виконаних робіт (наданих послуг) до Договору від 26.12.2018 року на суму 8000 грн., звіт № 2 про виконання Договору від 26.12.2018 року, Акт виконаних робіт (наданих послуг) до Договору від 23.01.2019 року, звіт № 3 про виконання Договору від 23.01.2019 року; платіжне доручення № 1185 від 06.12.2018 року на суму 40000 грн.;

рахунок-фактуру № 26122018 від 26.12.2018 року на суму 1150 грн., звіт про витрати за Договором від 26.12.2018 року на 1150 грн., платіжне доручення № 1225 від 26.12.2018 року на суму 1150 грн., рахунок-фактуру № 23012019 від 23.01.2019 року на суму 920 грн., звіт про витрати за Договором від 23.01.2019 року на суму 920 грн., платіжне доручення № 1298 від 24.01.2019 року на суму 920 грн.

Відтак, суд приходить до переконання, що заява представника позивача про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового рішення є обґрунтованою, а понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підтверджені належними доказами, зокрема, договором позивача з адвокатським об’єднанням та платіжними дорученнями про сплату цих витрат. Доводи відповідача, наведені у запереченні проти заяви, про порушення позивачем вимог п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України щодо відсутності у позовній заяві орієнтовного розрахунку суми судових витрат, викладені без врахування ч. 8 ст. 129 ГПК України. Тобто, позивач скористався правом, наданим йому вказаною нормою.

У статті 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України, представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

У позовній заяві позивач зазначив суму понесених судових витрат, і застеріг, що повна сума судових витрат буде заявлена відповідно до положень глави 8 ГПК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов’язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Зі змісту ч. 2 ст. 124 ГПК України слідує, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може, а не зобов'язаний відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат.

За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для відмови позивачу у відшкодуванні судових витрат з підстав того, що розрахунок таких витрат позивачем було подано не разом з першою заявою по суті спору.

Щодо відсутності, на думку відповідача, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом позивача, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, то дані доводи спростовуються матеріалами справи, види наданих адвокатських послуг зазначені, витрати позивача підтверджені платіжними дорученнями.

Твердження представника відповідача про те, що у звіті від 26.12.2018 року про витрати за договором представник позивача зазначив, що копія позовної заяви надіслана відповідачу 13.11.2018 року, а насправді вона надіслана 19.11.2018 року, не спростовує про обґрунтованість спірної заяви.

Згідно з ч. 1, ч. 5 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

З огляду на викладені обставини, суд заяву представника позивача про розподіл судових витрат вважає обґрунтованою і доказаною, тому задовольняє її повністю. Доводи представника відповідача, приведені ними в обґрунтування заперечень проти цієї заяви, господарський суд відхиляє через їх невідповідність встановленим фактичним обставинам справи та вказаним вище нормам чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 123, 124, 129, 221, 244, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Вагат-Транс» про розподіл судових витрат вх. №3005/19 від 28.01.2019 року задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Азот», ідентифікаційний код юридичної особи 00203826, місцезнаходження: 18014, м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вагат-Транс», ідентифікаційний код юридичної особи 37298527, місцезнаходження: 63701, Харківська область, м. Куп’янськ, вул. Сватівська, 2 Б – 42990 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 01.03.2019 року.

Суддя В.М. Грачов