Рішення № 80211255, 04.03.2019, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2019 року, м. Херсон, справа № 923/68/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до Фізичної особи-підприємця Сніцар Олександра Івановича

про стягнення 42 286,37 грн,

у с т а н о в и в:

Дії, аргументи та докази позивача

30.01.2019 Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулося з позовом до фізичної особи-підприємця Сніцар Олександра Івановича про стягнення 42 286,37 грн, з яких 21 561,03 грн заборгованості за кредитом, 15 142,70 грн заборгованості за відсотками, 1 417,75 грн пені, 4 000 грн штрафу та 164,89 грн річних.

У якості обґрунтування власної позиції позивач вказав, що:

- на підставі укладеного договору кредитної лінії № НКЛ-2007289 від 02.09.2011 надав відповідачу кредит у сумі 100 000 грн та зажадав як його повернення не пізніше 25.02.2016, так і сплати процентів,

- не дивлячись на умови договору відповідач взяті на себе зобов'язання з повернення суми кредиту та сплати процентів не виконав, у зв'язку з чим станом на 11.01.2019 заборгував 21 561,03 грн за кредитом та 15 142,70 грн процентів, за його користування,

- у зв'язку з невиконанням умов договору позивачем нарахована пені у сумі 1 417,75 грн, штраф у сумі 4 000 грн та річні у сумі 164,89 грн.

З метою підтвердження заявлених вимог, позивач разом із позовною заявою надав та послався на наступні докази:

- договір кредитної лінії від 02.09.2011,

- додатковий договір № 1 від 27.12.2012,

- виписку по особовому рахунку,

- розрахунок заборгованості.

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою суду від 01.02.2019 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення та виклику учасників справи. Цією ж ухвалою відповідачу встановлений строк (28.02.2019) надати відзив на позов, а позивачу строк (04.03.2019) - відповідь на відзиви, проте у вказаний час відповідач відзиву на позов не надав, хоча належним чином був повідомлений про судовий розгляд справи.

При вирішенні питання порядку подачі доказів з метою їх подальшої оцінки при винесенні даного рішення, суд зазначає, що позивачем дотримані вимоги частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України щодо подачі доказів разом із позовною заявою, а тому названі вище письмові докази прийняті судом до розгляду.

Суд також констатує, що сторонами не заявлено будь-яких процесуальних клопотань.

Установлені судом обставини щодо надання кредиту

02.09.2011 між Публічним акціонерним товариством «Дельта банк», як кредитором, та фізичною особою-підприємцем Сніцар О.І., як позичальником, укладено договір кредитної лінії № НКЛ-2007289.

Основними умовами цього договору, які впливають на взаємовідносини сторін щодо наявного між ними спору, є наступні:

- «Кредитор надає Позичальнику у тимчасова користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в межах невідновлювальної кредитної з максимальним лімітом заборгованості 100 000 грн. який зменшується щомісячно рівними частинами відповідно до встановленого графіку зменшення максимального ліміту заборгованості згідно додатку № 1 до цього договору …, зі сплатою плати за користування грошовими коштами в розмірі 25,99 процентів річних, з кінцевим терміном повернення до 01.09.2014 включно …» (пункт 1.1.),

- «У випадку невиконання Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених пунктами 5.11. - 5.12. цього договору, плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 30 % річних починаючи з дня невиконання зазначених зобов'язань. Підвищена платаза користування грошовими коштами розмірі 30 % річних діє до дня (включно) виконання умов пунктів 5.11. - 5.12. цього договору. …» (пункт 1.1.1.),

- «У разі прострочення кінцевого терміну повернення кредиту …діюча на такий момент прострочення річна процентна ставка за цим договором збільшується на 20 одиниць та починає застосовуватись до взаємовідносин сторін за цим договором починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) погашення заборгованості за кредитом по день фактичного погашення заборгованості …» (пункт 1.1.2.),

- «нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом в періоді (28-29-30-31/365) на непогашену суму кредиту …, починаючи з дати видачі кредиту до дати його повернення …» (пункт 3.2.),

- «За прострочення строків повернення кредитних коштів та/або сплати процентів Позичальник сплачує Кредитору пеню із розрахунку 3 проценти від простроченої суми за кожний день прострочення» (пункт 9.1.).

27.12.2012 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до вказаного кредитного договору, додатком до якої сторони погодили графік зменшення ліміту заборгованості, зокрема, датою повернення всієї суми кредиту є 01.09.2014.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі кредитного ліміту 100 000 грн, підтвердженням чому є Виписка по рахунку № 20685200728901 за період з 02.09.2011 по 26.11.2018, натомість, за обліковими даними позивача позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання за договором щодо повернення кредиту та сплати процентів, у зв'язку з чим заборгував станом на 11.01.2019 - 21 561,03 грн за кредитом та 15 142,70 грн процентів, за його користування, що вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Через несвоєчасне виконання зобов'язань за договором позивачем нараховано 1 417,75 грн пені, 4 000 грн штрафу та 164,89 грн річних.

Оцінка суду установлених обставин на норм діючого законодавства

Щодо правової природи договору та договірних відносин

Встановлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, в силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань (майново-господарських зобов'язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на його підставі, з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений кредитний договір.

Зокрема, згідно до приписів статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлені загальні правила виконання господарських зобов'язань, за якими:

- «Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом» (частина 1);

- «кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором» (частина 2);

- «не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином» (частина 7).

Таким чином, несплата 21 561,03 грн за кредитом та 15 142,70 грн процентів за користування ним є порушенням взятих позичальником на себе зобов'язань за договором та вказаних правових положень.

Щодо відповідальності за невиконання грошового зобов'язання

Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення сум пені та штрафу, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Безпосередньо правові наслідки порушення грошових зобов'язань передбачені приписами статей 230-237 ГК України та статей 549 - 552, 611 ЦК України.

Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме «штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання» (частина 2), «пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання» (частина 3).

Разом з тим, у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов'язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов'язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов'язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.

Отже нарахування позивачем пені у сумі 1 417,75 грн є правомірним.

Водночас, відносно нарахованого штрафу суд зазначає наступне.

У тексті позовної заяви позивач не вказав про підставу нарахування штрафу, але в розрахунку заборгованості послався на підставу його нарахування, а саме пункт 4.2. договору, вказавши, що 2000 грн штрафу нараховані у зв'язку з відсутністю річної звітності за 2017 рік (штраф складає 2 % від суми кредиту) та відсутністю договору перестрахуваня терміном дії з 14.01.2018 по 13.01.2019 (штраф складає 2 % від суми кредиту).

Проте, пунктом 4.2. договору не визначено будь-якого штрафу, оскільки він має зміст, який ніяким чином не пов'язаний з визначенням штрафу, а більш того, розмір штрафу визначений у пункті 9.2. договору та він становить 3 %.

Отже, суд приходить до висновку про необґрунтованість нарахованого позивачем штрафу у розмірі 4000 грн, оскільки ним не доведено договірної підстави для його нарахування та не вказано яке саме порушення договору стало підставою для його нарахування.

Щодо відповідальності за невиконання грошового зобов'язання

У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України «боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом».

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, відповідач, порушивши грошове зобов'язання, повинен, за вказаних правових приписів сплатити позивачу 164,89 грн річних, розрахунок яких судом перевірений та він є правомірним.

Висновки суду з предмету судового розгляду

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів суд приходить до висновку, що :

- відповідач допустив порушення кредитного договору щодо повернення суми кредиту та процентів за його користування,

- у зв'язку із допущеним порушенням відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 21 561,03 грн заборгованості за кредитом, 15 142,70 грн заборгованості за відсотками, 1 417,75 грн пені та 164,89 грн річних,

- нарахування штрафу у сум 4 000 грн не ґрунтується на умовах укладеного договору.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у даній справі є витрати позивача на сплату судового збору відповідно до платіжного доручення від 17.01.2019 у сумі 1 921 грн, які згідно з приписами статті 129 ГПК України підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам у сумі 1 739,27 грн (що складає 90,54%).

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Сніцар Олександра Івановича (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01040, м. Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 38; ідентифікаційний код 34047020) - 21 561,03 грн заборгованості за кредитом, 15 142,70 грн заборгованості за відсотками, 1 417,75 грн пені, 164,89 грн річних та 1 739,27 грн компенсації по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.К. Закурін