Рішення № 80211241, 21.02.2019, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2019 року Справа № 923/760/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А., при секретарі судового засідання Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ «Каргілл», місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Мечникова, 3, ідентифікаційний код: 20010397

до Приватного сільськогосподарського підприємства «Садове», місцезнаходження: 75622, Херсонська обл., Голопристанський р-н, с. Садове, вул. Паркова (Леніна), 3, ідентифікаційний код юридичної особи: 30713404

про стягнення 218733,22 грн.

за участі представників сторін:

від позивача – не прибув

від відповідача – ОСОБА_1, адвокат на підставі довіреності від 09.08.2017 року

У липні 2016 року ТОВ "АТ КАРГІЛЛ" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до ПСП "Садове" про стягнення 218733,22 грн., з яких: 175706,20 грн. основного боргу, 4246,50 грн. 3% річних, 20852, 41 грн. штрафу та 17928,11 грн. пені.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 03.10.2016, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.11.2016, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 175607,20 грн. основної заборгованості, 4246,50 грн. 3% річних, 1000 грн. пені та 1000 грн. штрафу. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.06.2017 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 та рішення Господарського суду Херсонської області від 03.10.2016 скасовано, а справу № 923/760/16 направлено на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Херсонської області від 20.09.2017 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 175706,20 грн. основної заборгованості. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 рішення місцевого господарського суду скасовано частково, а його резолютивну частину викладено в редакції, відповідно до якої стягнуто з відповідача на користь позивача 69508,05 грн. заборгованості, 4238,75 грн. 3% річних, 17882,84 грн. пені та 20852,41 грн. штрафу. В решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 21.05.2018 року скасовано рішення Господарського суду Херсонської області від 20.09.2017 року та Постанова Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 року, у справі за позовом ТОВ «АТ Каргілл» до ПСП «Садове» про стягнення 218733,22 грн., з яких: 175706,20 грн. – основний борг, 4246,50 грн. – 3 % річних, 20852,41 грн. – штраф, 17928,11 грн. – пеня, у зв’язку із порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а справа передана на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

На підставі розпорядження керівника апарату суду № 386 від 17.10.2018 року, відповідно до п. 2.3.5 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2018 року, справа була розподілена судді Остапенко Т.А.

Ухвалою від 18.10.2018 року справа прийнята суддею Остапенко Т.А. до свого провадження у порядку загального позовного провадження.

У підготовче засідання призначене на 14.11.2018 року Позивачем надіслано пояснення по справі, з урахуванням існуючої практики Верховного суду по вказаній категорії справ. До пояснень надано копії постанов Верховного суду від 29.05.2018 року по справі № 908/1911/17, від 18.06.2018 року по справі № 908/2410/16, від 12.10.2018 року по справі № 912/1172/17. Відповідачем, 09.11.2018 року, через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву з урахуванням постанови Верховного суду від 21.05.2018 року.

Підготовче засідання у справі ухвалою суду від 14.11.2018 р. відкладалось для надання сторонами додаткових доказів, заяв та клопотань.

У підготовче засідання 05.12.2018 року Позивач, на виконання ухвали суду від 14.11.2018, 26.11.2018 року надав копію довідки від 21.11.2018 року, виданої ПАТ «Креді ОСОБА_2» про середньозважений курс гривні до іноземних валют для здійснення розрахунків за безготівковими операціями з продажу-купівлі іноземної валюти станом на 02.12.2013 року; копію довідки від 21.11.2018 року, виданої ПАТ «Креді ОСОБА_2» про середньозважений курс гривні до іноземних валют для здійснення розрахунків за безготівковими операціями з продажу-купівлі іноземної валюти станом на 10.10.2014 року; докази направлення на адресу Відповідача пояснень по справі та копій довідок банку про курс валют.

Ухвалою суду від 05.12.2018 р. закрито підготовче провадження, справу призначено для розгляду по суті у судовому засіданні 16.01.2019 р.

У зв’язку із тимчасовою непрацездатністю судді з 16.01.2019 по 25.01.2019, та її відрядженням з 28.01.2019 по 30.01.2019, призначене на 16.01.2019 року судове засідання, не відбулось.

Справу по суті розглянуто у судових засіданнях 08.02.2019 р., 21.02.2019 р. з відкладенням судового засідання в зв’язку з неявкою відповідача щодо якого відсутні докази отримання ухвали суду від 31.01.2019 року. Судом задоволене клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника.

Справу розглянуто за межами строку, визначеного ст. 195 ГПК України, що обумовлено відпусткою судді з 17.12.2018 р. по 14.01.2019 р., тимчасовою непрацездатністю судді з 16.01.2019 р. по 25.01.2019 р., відрядженням з 28.01.2019 р. по 30.01.2019 р.

Оцінюючи розумність строків розгляду цієї справи, судом враховано, що розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі.

В рішенні Європейського суду з прав людини Броуган та інші проти Сполученого Королівства від 29.11.1988 року роз’яснено, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків.

За змістом ст. 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій, строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

В заявах по суті справи позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та, на підставі ч.4 ст. 236 ГПК України, просив суд застосувати правові висновки, зроблені Верховним Судом у постановах від 29.05.2018 року по справі № 908/1911/17, від 18.06.2018 року по справі № 908/2410/16, від 12.10.2018 року по справі № 912/1172/17, від 21.01.2019 р. по справі №925/2028/15.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив про відсутність заборгованості за договором поставки № CVS57958 від 02.12.2013 р. та що жодного рахунку-фактури чи відповідної специфікації із скоригованою вартістю товару ним від Позивача не отримано. Позивач, протягом тривалого часу, не повідомляв Відповідача про корегування ціни товару в сторону збільшення, хоча за умовами п. 3.6. Договору повинен був надати покупцеві розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної на відповідну суму. Наголосив, що Позивач вільно тлумачить умови договору поставки № CVS57958від 02.12.2013 р. щодо коригування вартості поставленого товару у зв’язку зі зміною курсу долару США. Аргументи Позивача щодо наявності підстав для застосування штрафних санкцій, передбачених договором, вважає необґрунтованими, посилаючись на недоведеність факту прострочення обов’язку щодо оплати скоригованої вартості товару, ст. 61 Конституції України та умови п. 6.3. Договору про визначення граничного розміру пені на рівні 10% від загальної вартості товару.

В судовому засіданні 21.02.2019 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про дату підготовки повного судового рішення, роз’яснено процедуру оскарження рішення.

З’ясувавши обставини справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення учасників справи, присутніх в судових засіданнях, суд

встановив:

02.12.2013 між ТОВ "АТ КАРГІЛЛ" (постачальником) та ПСП "Садове" (покупцем) укладено договір поставки № CVS57958, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити насіння зернових, олійних, технічних культур, засоби захисту рослин (ЗЗР), добрива згідно зі специфікаціями до цього договору.

Пунктом 2.1 договору визначено, що загальна кількість товару визначається в специфікаціях, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна товару зазначається у специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору. Ціна товару підлягає коригуванню відповідно до п. 3.4 договору. Ціна товару включає вартість упаковки, маркування, а у випадках, коли умовами поставки передбачена доставка за рахунок постачальника, також вартість перевезення товару до узгодженого сторонами місця. Ціна договору визначається як сума вартості всього товару, поставленого постачальником покупцеві в рамках цього договору, що зазначається у видаткових накладних на товар.

За умовами п. 3.4. договору сторони можуть обрати один з передбачених способів розрахунків, а саме: повна попередня оплата без застосування базової ціни товару; повна попередня оплата з застосуванням базової ціни товару; часткова (повна) оплата після поставки товару із застосуванням базової ціни товару.

Пунктом 3.4.3.1 договору передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити постачальнику вартість товару платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Відповідно до п. 3.4.3.2 договору покупець зобов'язаний сплатити постачальнику повну вартість товару, скориговану згідно з умовами цього договору, платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника не пізніше терміну, визначеному у відповідній специфікації.

Пунктом 3.4.3.3 договору визначено, що базова ціна товару по кожному виду товару і його загальна вартість вказується в специфікації. Вказані в ній в гривнях ціна і вартість товару підлягають коригуванню на момент виставлення рахунка-фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника у випадку сплати за простроченим рахунком, якщо курс банку змінився більше, ніж на 1% в порівнянні з курсом банку на дату підписання відповідної специфікації.

Згідно з п. 3.4.3.4.4 договору у випадку, якщо покупець сплачує за товар за простроченим рахунком, коригування остаточної ціни товару здійснюється за наступною формулою: «остаточна ціна товару = К1 ((базова ціна товару / К2 - ОЧ1 / К3 / К-ть - ОЧ2 / К4 / К-ть) - ОЧ1 / К3 / К-ть х Зм х М - ОЧ2 / К4 / К-ть х Зм х М) + ОЧ1 / К-ть + ОЧ2 / К-ть), де: К1 - курс Банку долара США на дату виставлення рахунка-фактури для здійснення остаточного розрахунку; К2 - курс Банку долара США на дату підписання специфікації; К3, К4 - курс Банку долара США на дату фактичного зарахування коштів; ОЧ1, ОЧ2 - часткова оплата; К-ть - кількість товару; Зм - коефіцієнт для розрахунку розміру знижки; М - кількість повних місяців дострокової оплати від дати часткової оплати до дати остаточного розрахунку».

За умовами п. 3.4.2.2 договору, під курсом банку розуміється середній курс ПАТ "КІБ КредіАгріколь" долара США до гривні для здійснення розрахунків по безготівковим операціям купівлі-продажу іноземної валюти. Курс банку підтверджується довідкою банку з підписом та печаткою.

Відповідно до п. 3.5 договору, процедура коригування ціни товару є чинною протягом усього строку дії договору і вона не є зміною умов договору.

Пунктом 3.6. Договору передбачено, що при корегуванні ціни і загальної вартості Товару за цим Договором Постачальник надає Покупцеві розрахунок корегування кількісних і вартісних показників до податкової накладної на відповідну суму (якщо такий документ вимагається чинним законодавством). При оплаті Товару частинами корегування до видаткової накладної надається Постачальником після остаточної та повної сплати Покупцем за Товар.

Відповідно до пункту 3.7 Договору оплата товару вважається здійсненою в момент зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника, з урахуванням положень цього договору.

Згідно з п. 3.9 договору постачальник погоджується поставити покупцеві товар протягом строку дії цього договору на умовах оплати після поставки товару на загальну суму по всьому асортименту товару не більш як 123600 грн., що складає 15000 доларів США на дату укладення договору.

Згідно з п.п. 6.1., 6.3. сторона, яка порушила умови цього договору, відшкодовує іншій стороні завдані своїми діями чи бездіяльністю збитки в повному обсязі в порядку, передбаченому чинним законодавством. У випадку прострочення оплати товару покупцем проти строків, вказаних у відповідній специфікації на цьому договорі, покупець оплачує постачальнику неустойку в формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше 10% від загальної вартості товару. У випадку прострочення оплати товару покупцем більше, ніж на 30 календарних днів, проти строків, вказаних у відповідній специфікації, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 % від загальної простроченої суми.

Відповідно до п. 7.1. договору, він набуває чинності з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

На виконання умов договору поставки сторони підписали специфікацію № 1/57958 від 02.12.2013, якою визначені, серед іншого, такі умови поставки: товар - Амофос фасований, в кількості 20 т, базова ціна 1т без ПДВ - 5666,70 грн., загальна вартістю з ПДВ - 121600,80 грн., строк поставки - 19.12.2013, термін оплати - 10.10.2014, коригування ціни здійснюється відповідно до положень договору.

У вказаній специфікації сторонами також узгоджено "Додаткові умови", відповідно до яких: у випадку, якщо Покупець сплачує за простроченим рахунком - корегування остаточної ціни здійснюється одноразово на момент повної оплати за товар згідно виставленого рахунку.

Позивачем поставлено обумовлений договором товар відповідачу за видатковою накладною № 30485/4579820 від 05.12.2013 - 20 т амофосу на загальну суму 121600,80 грн., що підтверджується актом приймання-передачі мінеральних добрив №1 від 05.12.2013.

Разом з тим, як підтверджується відповідними довідками ПАТ "Креді ОСОБА_2", станом на 02.12.2013 (дату підписання специфікації) курс долара США до гривні становив 8,237 грн./1 долар США, а станом на 09.10.2014 курс долара США до гривні становив 12,950 грн./1 долар США.

Тобто, станом на 09.10.2014 курс долара США змінився більше, ніж на 1% у порівнянні з курсом на дату підписання відповідної специфікації, що є підставою для здійснення корегування ціни Товару.

Вартість поставленого товару позивачем була збільшена (скоригована у зв'язку зі збільшенням курсу долара США станом на 09.10.2014) до 191108,05 грн. на підставі п. 3.4. договору, про що свідчить рахунок-фактура № 57958/2488 від 09.10.2014.

Відповідач вартість отриманого товару оплатив у розмірі 121600 грн., відповідно до платіжних доручень від 11.12.2014 та 17.12.2014, тобто частково та з простроченням терміну оплати – 10.10.2014 р., який встановлений у специфікації № 1/57958 від 02.12.2013 та рахунку-фактурі № 57958/2488 від 09.10.2014.

За розрахунком заборгованості, наданим позивачем, відповідач не сплатив вартість отриманого товару у повному обсязі та у встановлений договором строк, у зв'язку з чим заборгував станом на 04.07.2016 - 175706,20 грн. Ця сума є різницею між остаточною ціною товару станом на 04.07.2016, яка складає 297306,20 грн. (з розрахунку: 14865,31 грн. за 1 т х 20 т = 297306,20 грн.), та сумою часткової сплати - 121600 грн. (297306,20 - 121600 = 175706,20 грн.). При розрахунку остаточної ціни товару станом на 04.07.2016 позивач застосував курсову різницю між курсом долара США станом на день підписання специфікації та курсом долара США станом на 04.07.2016; на цю суму позивач виставив рахунок-фактуру № 57958/727 від 04.07.2016 до оплати відповідачем 175706,20 грн.

Відмова відповідача сплатити вказану суму заборгованості, а також 3% річних, пені та штрафу стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, судом враховано таке.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За своєю правовою природою, укладений між Позивачем та Відповідачем договір є договором поставки, а правовідносини сторін, відповідно, врегульовано нормами статей 264-271 ГК України, ст. 712 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. При цьому ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 189 ГК України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.

Положеннями ст. 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За приписами ст. 190 ГК України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Відповідно до приписів ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України визначено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами Договору, суд зазначає, що ПСП "Садове" зобов'язалось здійснити оплату поставленого за Договором Товару з урахуванням корегування його вартості за умови зміни курсу долара США до гривні більше, ніж на 1 % у порівнянні з курсом на дату підписання відповідної специфікації.

При цьому в Договорі сторонами узгоджено порядок, процедуру корегування вартості отриманого Товару та відповідні формули, тому ПСП "Садове" було спроможне самостійно провести корегування вартості отриманого Товару на момент його оплати та здійснити оплату з урахуванням такого коригування.

Таким чином, ПСП "Садове", сплачуючи кошти за простроченим рахунком, повинно було врахувати при оплаті пункти 3.4.2.2, 3.4.3.4.4 Договору та "Додаткові умови", узгоджені сторонами у специфікації.

Однак, на порушення зазначених умов Договору, вартість отриманого Товару оплачена ПСП "Садове" без врахування корегування, пов'язаного із зростанням курсу долара США.

Згідно з розрахунком суми основного боргу станом на 10.10.2014 сума боргу, з урахуванням корегування, становила 191108,05 грн.

Оскільки у спірних правовідносинах відбулося часткове погашення заборгованості за простроченим рахунком в сумі 121600 грн. і повна вартість товару, скоригована відповідно з умовами Договору, Відповідачем не сплачена, ТОВ "АТ Каргілл" скористався своїм правом і з врахуванням зміни курсу долару США по відношенню до гривні 24,815 грн. /1 долар США на підставі формули, зазначеній у пункті 3.4.3.4.4 Договору, здійснило розрахунок суми основного боргу за Договором станом на 04.07.2016 р. - 175706,20 грн., який судом перевірений, є арифметично правильнимта обґрунтованим.

Аналогічна правова позиція щодо корегування заборгованості відображена у постановах Верховного Суду від 29.05.2018 року по справі № 908/1911/17, від 18.06.2018 року по справі № 908/2410/16, від 12.10.2018 року по справі № 912/1172/17, від 21.01.2019 р. по справі №925/2028/15.

Відсутність рахунків, а також доказів їх виставлення не звільняє відповідача від обов'язку з оплати поставленого товару, позаяк право постачальника на те, що у будь-якому випадку покупець повинен сплатити постачальнику повну вартість товару, скориговану згідно з умовами договору, передбачене п. 3.4.3.2 договору. Зазначене спростовує посилання Відповідача на неотримання жодного рахунку-фактури чи відповідної специфікації зі скоригованою вартістю від Позивача ні до 10.10.2014 р., ні до 12.12.2014 р., ні до 17.12.2014 р. та відсутність, в зв’язку із цією обставиною, порушення виконання обов’язку з оплати скоригованої вартості товару.

Також, оскільки 11.12.2014 р. та 17.12.2014 р. відбулося лише часткове, в сумі 121600 грн., погашення заборгованості за товар за простроченим рахунком, безпідставними є доводи Відповідача про необхідність коригування Позивачем остаточної ціни товару саме на ці дати, а не на 04.07.2016 р. – дату виставлення рахунку для оплати заборгованості зі скоригованої вартості товару.

При цьому судом не приймаються до уваги доводи Відповідача щодо відсутності у договорі поставки № CVS57958 від 02.12.2013 р. умов про частину імпортної складової суми договору та грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті, оскільки зазначене спростовується умовами договору щодо визначення загальної суми поставки товару (п.3.9. Договору) та умовами коригування базової ціни товару (п.3.4.2.2. Договору).

Через порушення виконання відповідачем обов’язку з оплати скоригованої вартості товару, позивачем, з врахуванням часткової оплати 11.12.2014 р. в сумі 80000 грн. та 17.12.2014 р. в сумі 41600 грн., заявлено до стягнення 4246,50 грн. 3% річних за період з 11.10.2014 р. по 04.07.2016 р., 17928,11 грн. пені за період з 11.10.2014 р. по 10.04.2015 р. та 20852,41 грн. штрафу.

Вирішуючи спір щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог в цій частині, суд зазначає таке.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання, як пеня, її розмір, період нарахування встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Згідно з пунктом 6.3. Договору, у випадку прострочення оплати Товару Покупцем проти строків, вказаних у відповідній Специфікації та цьому Договорі, Покупець сплачує Постачальнику неустойку в формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше 10 % від загальної вартості Товару. У випадку прострочення оплати Товару Покупцем більше, ніж на 30 календарних днів проти строків, вказаних у відповідній Специфікації, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30 % від загальної простроченої суми.

На підставі наведених норм права та встановленого факту порушення виконання відповідачем обов’язку з оплати скоригованої вартості товару, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо заявлених до стягнення штрафних санкцій, передбачених договором, врахувавши часткову оплату 11.12.2014 р. в сумі 80000 грн. та 17.12.2014 р. в сумі 41600 грн. вартості товару, визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за порушення строків оплати скоригованої вартості товару з 11.10.2014 р. по 10.04.2015 р. в сумі 17928,11 грн. Оскільки, затримка оплати частини скоригованої вартості товару в сумі 69508,05 грн. перевищила 30 календарних днів, правомірним є і нарахування штрафу в розмірі 30% від загальної простроченої суми, а саме: 20852,41 грн.

При цьому, суд вважає безпідставними аргументи відповідача щодо визначення граничного розміру пені в сумі 12160 грн., обґрунтовані змістом п. 6.3. Договору, яким розмір пені обмежений 10 % від загальної вартості Товару, оскільки останнім не враховано, що п. 3.4.3.2. Договору визначений обов’язок покупця сплатити постачальнику повну вартість товару, скориговану згідно умов Договору. Отже, граничний розмір пені складає 19110,80 грн. – 10% від 191108,05 грн. скоригованої вартості товару станом на 10.10.2014 р.

Заявлена позивачем вимога про стягнення 3% річних за період з 11.10.2014 р. по 04.07.2016 р. в сумі 4246,50 грн. підлягає задоволенню, як така що ґрунтується на положеннях частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, в зв’язку із задоволенням позовних вимог, судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції, за касаційний перегляд постанови Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 року покладається на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240, п.п. 17.5 п. 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ «Каргілл» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Садове» (місцезнаходження: 75622, Херсонська обл., Голопристанський р-н, с. Садове, вул. Паркова (Леніна), 3, ідентифікаційний код юридичної особи: 30713404) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ «Каргілл» (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Мечникова, 3, ідентифікаційний код: 20010397) заборгованість за договором поставки № CVS 57958 від 02.12.2013 року, яка складається із: 175706,20 грн. – основного боргу; 17928,11 грн. – пені; 20852,41 грн. – штрафу; 4246,50 грн. – 3 % річних.

3. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Садове» (місцезнаходження: 75622, Херсонська обл., Голопристанський р-н, с. Садове, вул. Паркова (Леніна), 3, ідентифікаційний код юридичної особи: 30713404) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ «Каргілл» (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Мечникова, 3, ідентифікаційний код: 20010397) судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 3281,00 грн.

4. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Садове» (місцезнаходження: 75622, Херсонська обл., Голопристанський р-н, с. Садове, вул. Паркова (Леніна), 3, ідентифікаційний код юридичної особи: 30713404) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ «Каргілл» (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Мечникова, 3, ідентифікаційний код: 20010397)судовий збір за касаційний перегляд постанови Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 року у розмірі 6562,00 грн.

5. Видати наказ після набрання рішенням по справі законної сили.

6. Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 04.03.2019 року

Суддя Т.А. Остапенко