Рішення № 80211210, 21.02.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3332/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Тацій О.В.

при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м.Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

відповідно до протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство "Укргазвидобування", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВГАЗ ЗБУТ", в якому просить стягнути з останнього на свою користь заборгованість у розмірі 3 018,27 грн. за невиконання зобов’язань за договором на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами від 30.06.20115 р. № ПГВ-15-Б(932/15). Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 762,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.12.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.01.2019 р.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти заявлених позовних вимог в повному обсязі, та просить відмовити у їх задоволенні.

Позивач надав відповідь на відзив, в якій виклав свою правову позицію у справі та підтримав позовні вимоги.

У зв’язку з перебуванням 10.01.2019 р. судді Тацій О.В. на лікарняному, протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.01.2019 р. підготовче засідання призначено на 05.02.2019 р.

Відповідач надав заперечення з посиланням на те, що позивач не навів жодних доказів, які б обґрунтували його позовні вимоги.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.02.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.02.2019 р. об 11:45 год.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги і просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши уповноважених представників сторін, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

30 червня 2015 року між ПАТ "Укргазвидобування", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (позивач, газотранспортне підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВГАЗ ЗБУТ" (відповідач, замовник) укладено договір на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами №ПГВ-15-Б (932/15) – далі Договір.

Згідно з умовами п. 1.1 Договору газотранспортне підприємство зобов'язалось надати замовнику послуги з транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами природного газу замовника до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС) для задоволення потреб установ і організацій, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів, а замовник зобов’язався внести плату за надані послуги з транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбаченими умовами Договору.

У пункті 3.1. Договору сторони обумовили, що послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами.

Відповідно до пункту 3.5. Договору акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.

Згідно з пунктом 5.1. Договору вартість послуг з транспортування 1000 куб. м. природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами газотранспортного підприємства складає 53,30 грн., крім того ПДВ 10,66 грн., всього - 63,96 грн. згідно з калькуляцією, що додається до даного договору і є його невід’ємною частиною.

Як стверджує позивач, пунктом 5.5. Договору сторони погодили, що оплата вартості послуг здійснюється замовником в місяці, у якому здійснюється транспортування газу шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводяться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Відповідно до пункту 6.3.2. Договору замовник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість послуг згідно з умовами договору.

За приписами пункту 11.1. Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2015 року - до повного виконання зобов’язань сторін.

Згідно з пунктом 11.2. Договору він вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

01.10.2015 р. сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору, якою змінено вартість послуг. Вартість послуг з транспортування 1000 куб. м. природного газу з 01 жовтня 2015 року склала 12,24 грн. з ПДВ.

31.12.2015 р. сторони уклали додаткову угоду № 2 до Договору, якою збільшено вартість послуг. Вартість послуг з транспортування 1000 куб. м. природного газу склала 8,64 грн. з ПДВ.

Як зазначає позивач, станом на 01.07.2015 р. дебіторської та кредиторської заборгованості між сторонами не було.

З липня 2015 року по 19 квітня 2016 року газотранспортним підприємством замовнику було надано послуг на суму 18 568,40 грн., що підтверджується підписаними між сторонами актами фактично протранспортованих обсягів (виконаних робіт) та відповідними рахунками (а.с. 30-51).

Станом на 19.04.2016 р. замовник провів з позивачем розрахунки в повному обсязі, переплата становила 0,01 грн.

Проте, як стверджує позивач, з 30 квітня 2016 року по грудень 2016 року газотранспортним підприємством замовнику було надано послуги на суму 3410,58 грн., проте фактично відповідач здійснив оплату одноразово у сумі 392,31 грн. Направлені позивачем неодноразово на його адресу акти фактично протранспортованих обсягів (виконаних робіт) та рахунки-фактури відповідач в порушення п.п. 6.1.4, 6.3.6 Договору не підписав та не сплатив, повідомивши про те, що договір про транспортування природного газу припинив свою дію, в зв’язку з чим заборгованість відповідача складає 3 018,27 грн.

Такі дії відповідача позивач вважає такими, що порушують умови пункту 5.5. Договору щодо обов’язку помісячної оплати послуг, пункту 6.3.2. Договору щодо своєчасної та в повному обсязі оплати вартості послуг згідно з умовами договору, пункту 6.3.6. Договору щодо підписання актів наданих послуг.

З матеріалів справи вбачається, що листом №1286 від 29.04.2016 р. замовник повідомив газотранспортне підприємство про недосягнення згоди щодо продовження строків дії договору до 30.06.2016 р. так як має намір встановити строк дії Договору до 01.05.2016 р.

Листом № 30-5696 від 01.07.2016 р. газотранспортне підприємство роз’яснило замовнику правові підстави надання послуг внутрішньопромисловими трубопроводами та вказало на існування договірного механізму розірвання договору у відповідності до пунктів 11.1. та 11.2. цього договору.

Листом № 1940 від 11.07.2016 р. замовник повідомив газотранспортне підприємство, що ним направлено додаткову угоду про розірвання з 01 травня 2016 року договору, у зв’язку з чим замовник вважає договір таким, що припинив свою дію 01.05.2016 р.

У відповідь на цей лист листом від 15.07.2016 р. за №30-6317 газотранспортне підприємство послалось на вимоги статті 525 Цивільного кодексу України, за якою одностороння відмова від зобов’язання не допускається, та вказало на існування між сторонами узгодженого договірного механізму розірвання договору. Також газопостачальне підприємство просило замовника письмово підтвердити відмову від подачі газу, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВГАЗ ЗБУТ" внутрішньопромисловими трубопроводами до пунктів призначення (ГРС).

Листом №2278 від 12.08.2016 р. замовник повідомив, що додатковою угодою №2 внесено зміни в термін дії договору і на його думку строк дії договору продовжено на перший квартал 2016 року (незважаючи на те, що вказаною додатковою угодою сторонами доповнено лише пункт 1.3. договору щодо нової редакції планового обсягу транспортування природного газу з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року у зв’язку з чим, на думку замовника, строк дії договору став припадати не на кінець року, а на кінець першого кварталу 2016 року. За цих підстав замовник став вважати договір припиненим, однак від подачі газу не відмовився.

Як вбачається з листа замовника № Khz-СЛ-3843-1116 від 30.11.2016 р. він заявив про припинення дії договору на підставі п.11.2 Договору.

Листом № 30-13228 від 28 грудня 2016 року газотранспортне підприємство звернулось до замовника з проханням визначитись, чи відмовляється він від послуг по транспортуванню належного йому природного газу.

На цей лист замовник листом № Khz06-СЛ-87-0117 від 05.01.2017 р. повідомив, що він з 01.05.2016 р. не є замовником послуг з транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами і не підписує відповідні акти, а договір між сторонами вважає припиненим. Однак, разом з тим, від подачі газу не відмовився.

16.03.2018 р. на адресу замовника було направлено претензію з вимогою виконати своє зобов’язання щодо погашення боргу в сумі 3 018,27 грн., проте листом від 27.03.2018 р. за № Khz06СЛ-3334-0318 замовник послався на роз’яснення НКРЕКП за № 7389/16.2.1/7-16 від 21.07.2016 р. та відмовився від задоволення претензії.

Позивач вважає, що дії замовника по намаганню припинення дії договору не є правовою підставою відмови відповідача від виконання ним своїх зобов’язань за цим договором щодо оплати отриманих послуг.

В матеріалах справи містяться неодноразові звернення позивача до відповідача з проханням підписати акти фактично протранспортованих обсягів (виконаних робіт) та направлені рахунки-фактури, проте акти відповідачем не були підписані, а рахунки-фактури залишились несплаченими. В зв’язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами підтверджується факт укладання між сторонами Договору 30.06.2015 р. зі строком дії до 31.12.2015 р., і до повного виконання зобов’язань сторін.

Згідно з пунктом 11.2. Договору він вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Таким чином, п. 11.2 Договору передбачає продовження його дії автоматично, крім наявності двох умов: заява однієї із сторін про припинення дії договору або заява про перегляд умов договору.

Відповідачем не надано доказів заявлення позивачу про припинення дії Договору не менше ніж за місяць до закінчення його строку (до 30.11.2015 р.), тому дію договору було продовжено автоматично на наступний календарний рік. Умови додаткової угоди №2 від 31.12.2015 р. до Договору щодо вартості послуг та планового обсягу транспортування природного газу діють з 01.01.2016 р. і до повного виконання сторонами зобов’язань за Договором.

Позивачем на протязі 30 квітня – 31 грудня 2016 року було транспортовано відповідачу природний газ, і ніяких відмов від отримання послуг по транспортуванню природного газу відповідачем не було заявлено.

Зважаючи на наявність в матеріалах справи доказів надання відповідачу послуг з транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами газотранспортного підприємства та нездійснення відповідачем повної оплати вартості послуг відповідно до пункту 6.3.2. Договору, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 3 018,27 грн. є правомірними та підлягають задоволенню

Щодо відмови відповідача від підписання актів наданих послуг на умовах коли фактично такі послуги ним отримувались, суд зазначає, що за приписами частини 3 статті 212 Цивільного кодексу України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є правомірними, ґрунтуються на нормах чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи, та є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 762,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 212, 525, 526, 530, 610, 901 Цивільного кодексу України, статтями 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збуд» (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 39590621) на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) грошові кошти в сумі 3 018,27 грн. за невиконання зобов’язань за договором на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами від 30.06.2015 р. № ПГВ-15-Б, а також 1762,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.03.2019 р.

Суддя ОСОБА_1