Рішення № 80211127, 20.02.2019, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" лютого 2019 р. Cправа № 902/620/18

Суддя Господарського суду Вінницької області Колбасов Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз збут" (21012, м. Вінниця, пров. Костя Широцького, 24)

про стягнення 233 769, 55 грн.

При секретарі судового засідання Вознюк К.В.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю № 1-353 від 29.12.2018 р.

відповідача: не з"явився.

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду Вінницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз збут" про стягнення 233 769, 55 грн., з яких: 148154, 99 грн. – пені за прострочення зобов"язання щодо оплати наданих послуг згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.07.2015 р. № 1506000158/Н001, 33 214, 38 грн. – 3% річних, 52 400, 21 грн. - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на прострочення відповідачем строку виконання зобов'язань за договором транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.07.2015 року № 1506000158/Н001.

Ухвалою від 28.09.2018 р. було відкрито провадження у справі № 902/620/18; вирішено розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі було призначено на 23.10. 2018 р.

22.10.2018 р. від відповідача до суду надійшов відзив від 22.10.2018 р. на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що Державою визначено спецiальний режим проведення взаєморозрахункiв, що по суті, усуває вiдповiдача від процесу розподiлу отриманих вiд споживачiв грошових коштів на свiй розсуд та полягає у автоматизованому перерахунку зi спецiальних рахункiв грошових коштiв на рахунки позивача за визначеними нормативами. У вiдповiдача вiдсутня можливість впливати на порядок, строки та розмiр розрахункiв з позивачем за послуги транспортування природного газу, гарантований постачальник отримує грошовий ресурс для розрахунку з газотранспортним пiдприємством за послуги з транспортування лише пiсля здiйснення споживачами природного газу (населенням) повних розрахункiв за весь обсяг спожитого газу. Вiдповiдач може здiйснити розрахунок перед Позивачем за умовами договору лише через поточний рахунок iз спецiальним режимом використання в межах коштiв, передбачених нормативом перерахування коштів, затверджених НКРЕКП, при цьому сам вiдповiдач самостiйно не має можливостi вплинути на проведення розрахункiв за спожитий природній газ населенням, оскiльки всi кошти, якi потрапляли на рахунок товариства, уповноваженим банком самостiйно розподiляються згiдно затвердженого постановами НКРЕКП алгоритму та перераховуються на рахунок позивача. Порушення вiдповiдачем умов розрахунку має мiсце лише за умови порушення останнiм при проведеннi розрахунку алгоритму розподiлу коштiв, що позивачем не доведено.

Також відповідач у відзиві зазначає, що підписання в 2016 – 2017 роках спільних протокольних рішень і виконання їх положень засвідчує, що сторони фактично погодились, що залишок оплати за послуги з транспортування газу по договору, підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного спільного протокольного рішення, а день проведення таких розрахунків був одночасно і днем погашення заборгованості за транспортований позивачем природний газ відповідачу у відповідному місяці за договором № 1506000158/Н001 від 01.07.2015 р. Уклавши спільні протокольні рішення, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за договором.

Ухвалою від 23.10.2018 р. підготовче засідання було відкладено на 20.11.2018 р.

20.11.2018 р. від представника відповідача до суду надійшло клопотання від 19.11.2018 р. про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

20.11.2018 р. від представника відповідача до суду надійшли письмові пояснення від 19.11.2018 р., в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на наступне.

Вiдповiдно до п. 5 ст. 10 Закону № 2467 реалiзацiя природного газу для задоволення потреб населення здiйснюється гарантованими постачальниками за роздрiбними цiнами, встановленими Нацiональною комiсiєю, що здiйснює регулювання у сферi енергетики. А вiдтак, враховуючи, що ТОВ «Вiнницягаз Збут» на момент укладання договору мав статус гарантованого постачальника, умови проведення розрахункiв мiж сторонами регулюються п. 5.6 Договору.

При цьому сторонами не було визначено порядку проведення розрахункiв інакшого нiж через поточний рахунок iз спецiальним режимом використання, що по сутi усуває вiдповiдача вiд процесу розподiлу отриманих вiд споживачiв грошових коштiв на свiй розсуд та полягає в автоматизованому перерахунку зi спецiальних рахункiв грошових коштiв на рахунки Позивача за визначеними нормативами.

Природний газ, який протранспортував позивач за договором був призначений для задоволення потреб населення, у тому числі тих категорій громадян, яким держава надала пільги та нарахувала субсидії з оплати житлово-комунальних послуг.

Разом iз тим, єдиним механiзмом отримання вiдповідачем компенсацiї вiд держави за наданi таким категорiям громадян пiльги та нарахованi субсидiї з оплати житлово-комунальних послуг був чинний на час отримання послуг з транспортування природного газу Порядок перерахування деяких субвенцiй з державного бюджету мiсцевим бюджетам на надання пiльг, субсидiй та компенсацiй, який затверджений постановою Кабiнету Мiнiстрiв України № 20 вiд 11.01.2005 року та Порядок проведення розрахункiв за природний газ, теплопостачання i електроенергiю, який затверджений наказом Мiнiстерства енергетики та вугiльної промисловостi України та Мінiстерством фiнансiв України № 493/688 вiд 03.08.2015 року.

Мiж Головним управлiнням Державної казначейської служби України у Вiнницькiй областi, Департаментом фiнансiв Вiнницької обласної державної адмiнiстрацiї, ТОВ «Вiнницягаз Збут», ПАТ «Укртрансгаз» та НАК «Нафтогаз України» було пiдписано спільні протокольнi рiшення:

№ 3612/у вiд 26 12.2016 р. на суму 4 000 000, 00 грн. (частина була зарахована в рахунок погашення заборгованостi за наданi послуги з транспортування у минулий перiод вiдповiдно до Рiшення Господарського суду Вінницької областi вiд 25.05.2018 р. по справi № 902/471/16),

№ 414/у вiд 19.01 2017 р. на суму 6 300 000,00 грн.,

№ 413/у вiд 19.01.2017 р. на суму 2 700 000,00 грн.,

№ 1374/у вiд 21.02.2017 р. на суму 3 000 000,00 грн.,

№ 168/УТГ вiд 20.03 2017 р. на суму 5 000 000,00 грн.,

№ 2444/у вiд 20.04.2017 р. на суму 3 000 000,10 грн.,

№ 3502/у вiд 18.09.2017 р. на суму 1 963 500,00 грн.,

№ 3755/у вiд 19.10.2017 р. на суму 1 886 500,00 грн.,

№ 4467/у вiд 18.12.2017 р. на суму 3 747 528,18 грн.

На виконання зазначених спiльних протокольних рiшень Вiдповiдачем здійснювалось погашення заборгованостi за протранспортований в 2016-2017 раках природний газ вiдповiдно до договору № 1506000158/Н001 вiд 01.07.2015 року, а саме:

28.12.2016 р. в сумi 4 000 000,00 грн. (за наданi послуги протягом травня - жовтня 2016 р. зарахованi кошти у сумi 1 800 963, 14 грн.), 25.01.2017 р. в сумi 6 300 000,00 грн.,

25.01 2017 р. в сумi 2 700 000,00 грн.,

09.03.2017 р. в сумi 3 000 000,00 грн.,

23.03.2017 р. в сумi 5 000 000,00 грн.,

10.05 2017 р. в сумi 3 000 000,00 грн.,

28.09.2017 р. в сумi 1 963 500,00 грн.,

01.12 2017 р. в сумi 1 886 500,00 грн.,

21.12.2017 р. в сумi 3 747 528,18 грн.

Погашення поточної заборгованостi за спожитий природний газ проводилося коштами, що надійшли на рахунок вiдповiдача зi спецiальним режимом використання згiдно алгоритму, а також спiльними протокольними рiшеннями в розмiрi - 43339030, 44 грн.

08.11.2017 р. Кабiнетом Мiнiстрiв України була прийнята постанова № 951 «Про внесення змiн та визнання такими, що втратили чиннiсть, деяких постанов Кабiнету Мiнiстрiв України», вiдповiдно до якої з 01.01.2018 р. була визнана такою, що втратила чиннiсть постанова вiд 11.01.2005 р. № 20 «Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцiй з державного бюджету мiсцевим бюджетам на надання пiльг, субсидiй та компенсацiй».

3 01 сiчня 2018 року перерахування коштiв державою здійснювалось на пiдставi актiв звiряння у порядку, визначеному Порядком фiнансування мiсцевих бюджетiв на здiйснення заходiв з виконання державних програм соцiального захисту населення за рахунок субвенцiй з державного бюджету, затвердженому Постановою КМУ вiд 04 03.2002 р. № 256.

Так, компенсацiя вiд держави за наданi окремим категорiям громадян пільги та нарахованi субсидiї з оплати житлово-комунальних послуг протягом листопада - грудня 2017 року за договором № 1506000158/Н001 вiд 01.07.15 р. була перерахована 28.02. 2018 р. згiдно актiв звiряння розрахункiв у розмiрi 2 990 892,80 грн. платежами 301 467,07 грн. , 1 963 225.19 грн. та 726 200,54 грн.

Відповідач зазначає, що вартiсть послуг з транспортування природного газу протягом травня 2016 р. - грудня 2017 р. була погашена у визначеному вище порядку у повному обсязi коштами, перерахованими на поточний рахунок зi спецiальним режимом використання коштами, та коштами, перерахованим державою за наданi окремим категорiям громадян пiльги та нарахованi субсидії з оплати житлово - комунальних послуг.

Ухвалою від 20.11.2018 р. було продовжено строк підготовчого провадження по справі № 902/620/18 на 30 днів та відкладено підготовче засідання до 26.12.2018 р.

20.12.2018 р. від представника відповідача до суду надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, зокрема, акту звірки розрахунків.

26.12.2018 р. від позивача до суду надійшла відповідь від 18.12.2018 р. на відзив, в якій позивач вказує на те, що така послуга, як транспортування природного газу, що була надана позивачем, жодним чином не має вiдношення до вiдшкодування витрат вiдповiдача, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пiльги з оплати комунальних послуг, враховуючи той факт, що вiдповiдно до Закону України «Про житлово-комунальнi послуги» транспортування природного газу не вiдноситься до комунальних послуг на вiдмiну вiд газопостачання, а тому в даному випадку iмперативного регулюючого впливу держави зазнають вiдносини мiж вiдповiдачем та населенням в частинi необхiдностi отримання з бюджету коштiв на вiдшкодування витрат населення, що використовує пiльги, але аж нiяк не вiдносини вiдповiдача та позивача в частинi розрахункiв за Договором.

Наведені вiдповiдачем Протокольнi рiшення жодним чином не змiнюють та не припинять зобов'язань сторiн за Договором, а лише свiдчать про те, що вiдповiдачу було погоджено бюджетне фiнансування оплати протранспортованого природного газу. Волевиявлення сторiн щодо зменшення чи скасування передбачених Договором санкцiй (пенi), 3% рiчних вiдповiднi Протокольнi рiшення не мiстять.

Окрiм того, зазначає, що окремi договори про органiзацiю взаєморозрахунків з погашення заборгованостi мiж сторонами не укладались, а протокольнi ж рiшення свідчать лише про визначення джерела фiнансування i не вносять жодних змiн стосовно організації взаєморозрахунків.

ТОВ «Вiнницяrаз Збут» приймало виписані позивачем податкові накладні, тим самим погоджуючись з алгоритмом зарахування АТ «Укртрансгаз».

Позивач, зазначає, що вiдповiдач у контррозрахунку 3% рiчних, пенi та iнфляцiйних втрат, який надано з вiдзивом на позовну заяву, зараховував оплати не по черзi їх надходження, тому позивач не погоджується з розрахунками, якi наданi вiдповiдачем. Окрiм того, пунктом 5.5. Договору передбачено, що остаточний розрахунок за наданi у звiтному мiсяцi послуги проводиться замовником до двадцятого числа мiсяця, наступного за звiтним, вiдповiдно до акта наданих послуг та з урахуванням ранiше перерахованих коштiв. Таким чином, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання є день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано, тобто двадцять перше число мiсяця, наступного за звiтним. Позивачем при нарахуваннi 3% рiчних, пенi та iнфляцiйних втрат враховано дати виникнення прострочення згiдно пунктiв 5.5, 5.6. Договору та заборгованiсть, яка була не погашена.

Ухвалою від 26.12.2018 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/620/18 для судового розгляду по суті на 23 січня 2019 р.

Судове засідання призначена на 23.01.2019 р. не відбулося, в зв"язку із перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою суду від 25.01.2019 р. справу було призначено до судового розгляду по суті на 14.02.2019 р.

14.02.2019 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 18.02.2019 р.

18.02.2019 р. від представника відповідача до суду надійшли додаткові письмові пояснення.

18.02.2019 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 20.02.2019 р.

На визначену судом дату - 20.02.2019 р. в судове засідання з"явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, про дату, час судового засідання призначеного на 20.02.2019 р. був повідомлений належним чином, що стверджується розпискою від 18.02.2019 р.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Неявка представника відповідача є підставою до розгляду справи за його відсутністю, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.07.2015 року між позивачем (в договорі – «Газотранспортне підприємство») та відповідачем (в договорі «Замовник») було укладено Договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1506000158/Н001т (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Газотранспортне підприємство зобов'язується надати ОСОБА_2 послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу ОСОБА_2 від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а ОСОБА_2 зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами Договору.

Згідно п.1.2. Договору річний плановий обсяг транспортування природного газу (далі - газ) ОСОБА_2 складає 280 000, 00 тис.куб.м., у тому числі по місяцях: липень – 16000,00 тис.куб.м., серпень – 17000,00 тис.куб.м., вересень – 17000,00 тис.куб.м., жовтень – 45000,00 тис.куб.м., листопад – 75000,00 тис.куб.м., грудень – 110000,00 тис.куб.м. ОСОБА_2, транспортування якого за цим Договором здійснює газотранспортне підприємство, призначений для задоволення потреб населення та юридичних осіб, яким природний газ відпускається за роздрібними цінами, диференційованими залежно від річних обсягів споживання.

Підставою для транспортування газу магістральними трубопроводами є підтвердження в установленому порядку Оператором Єдиної газотранспортної системи України (далі - Оператор) відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу, наявності в ОСОБА_2 місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби (п. 2.1. Договору).

ОСОБА_2 передає Газотранспортному підприємству газ в загальному потоці в підтверджених обсягах у пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи Газотранспортного підприємства (п. 2.2. Договору).

Газотранспортне підприємство приймає газ від ОСОБА_2 на пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи та здійснює його транспортування по території України до ГРС, де передає газ ОСОБА_2 в загальному потоці в газорозподільні мережі (п. 2.4. Договору).

Послуги з транспортування газу оформлюються Газотранспортним підприємством і ОСОБА_2 актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (далі - акти наданих послуг) (п. 3.1. Договору).

Газотранспортне підприємство до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє ОСОБА_2 два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печатками Газотранспортного підприємства (п. 3.2. Договору).

ОСОБА_2 протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути Газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою ОСОБА_2, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов Договору або в судовому порядку (п. 3.3. Договору).

Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з Газотранспортним підприємством (п. 3.4. Договору).

Розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюється за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Газотранспортне підприємство зобов'язується розміщувати інформацію про чинні тарифи та своєму офіційному веб-сайті та в засобах масової інформації (п. 5.1. Договору).

Тарифи, визначені в п. 5.1. Договору, є обов'язковими для Сторін з дати набрання ними чинності. Визначена на їх основі вартість послуги буде застосовуватись Сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами Договору (п. 5.2. Договору).

Згідно п. 5.5. Договору оплати вартості послуг за транспортування газу здійснюється ОСОБА_2 (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. ОСОБА_2 самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться ОСОБА_2 до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів .

Відповідно до п. 5.6. Договору у випадку, якщо ОСОБА_2 є гарантованим постачальником, то ОСОБА_2 здiйснює оплату послуг з транспортування газу у мiсяцi, у якому здiйснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок Газотранспортного пiдприємства у порядкv, установленому алгоритмом розподiлу коштiв, що надходять на поточнi рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується нацiональною комiсiєю, що здiйснює державне регулювання у сфері енергетики. Остаточний розрахунок за наданi у звiтному мiсяцi послуги проводиться ОСОБА_2 до двадцятого числа мiсяця, наступного за звiтним, вiдповiдно до акта наданих послуг та з урахуванням ранiше перерахованих коштів.

У разі порушення ОСОБА_2 строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із ОСОБА_2 стягується пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. (п. 7.3. Договору).

Цей Договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами та діє в частині транспортування газу з 1 липня 2015 року до 31 грудня 2015 р., а в частині проведення розрахунків за надані Газотранспортним підприємством послуги – до повного виконання ОСОБА_2 своїх зобов»язань за цим Договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 11.1. Договору).

Позивач, на виконання умов Договору надав у травні - грудні 2016 р., у січні - грудні 2017 р. відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу на загальну суму 43 339 028, 64 грн., що стверджується складеними та підписаними актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами (а.с.20 - 39).

Відповідач оплату за послуги з транспортування природного газу провів в повному обсязі на суму 43 339 018, 64 грн.

Розрахунок відповідачем було здійснено наступним чином:

- частину вартості послуг з транспортування природного газу, отриманого відповідно до договору на суму 10 949 634, 52 грн. відповідач оплатив згідно з алгоритмом розподілу коштів, затвердженим відповідною постановою НКРЕКП;

- іншу частину вартості отриманого природного газу на суму 32 389 384, 12 грн. - за рахунок коштів, отриманих відповідно до приписів чинної на той час постанови КМУ від 11.01.2015 р. № 20 на підставі спільних протокольних рішень та в порядку передбаченому постановою КМУ № 256 від 04.03.2002 р.

Мiж Головним управлiнням Державної казначейської служби України у Вiнницькiй областi, Департаментом фiнансiв Вiнницької обласної державної адмiнiстрацiї, ТОВ «Вiнницягаз Збут», ПАТ «Укртрансгаз» та НАК «Нафтогаз України» було пiдписано спільні протокольнi рiшення:

№ 3612/у вiд 26.12.2016 р. на суму 4 000 000, 00 грн. (частина була зарахована в рахунок погашення заборгованостi за наданi послуги з транспортування у минулий перiод вiдповiдно до Рiшення Господарського суду Вінницької областi вiд 25.05.2018 р. по справi № 902/471/16) - за транспортування газу за 2016 р.,

№ 414/у вiд 19.01.2017 р. на суму 6 300 000,00 грн. - за транспортування газу за 2016 р.,

№ 413/у вiд 19.01.2017 р. на суму 2 700 000,00 грн. - за транспортування газу за 2016 р.,

№ 1374/у вiд 21.02.2017 р. на суму 3 000 000,00 грн. - за транспортування газу за 2017 р.,

№ 168/УТГ вiд 20.03 2017 р. на суму 5 000 000,00 грн. - за транспортування газу за 2017 р.,

№ 2444/у вiд 20.04.2017 р. на суму 3 000 000,10 грн. - за транспортування газу за 2017 р.,

№ 3502/у вiд 18.09.2017 р. на суму 1 963 500,00 грн. - за транспортування газу за 2017 р.,

№ 3755/у вiд 19.10.2017 р. на суму 1 886 500,00 грн. - за транспортування газу за 2017 р.,

№ 4467/у вiд 18.12.2017 р. на суму 3 747 528,18 грн. - за транспортування газу за 2016 р.

25.05.2018 р. Господарським судом Вінницької області ухвалено рішення у справі № 902/471/116 (залишено в силі постановою Верховного Суду України від 27.11.2018 р.), предметом спору та дослідження якого було стягнення заборгованості та штрафних санкцій по договору № 1506000158/Н0014 від 01.07.2016 р. за період липня 2015 р. - квітня 2016 р. (попередній період).

26.12.2016 р. мiж Головним управлiнням Державної казначейської служби України у Вiнницькiй областi, Департаментом фiнансiв Вiнницької обласної державної адмiнiстрацiї, ТОВ «Вiнницягаз Збут», ПАТ «Укртрансгаз» та НАК «Нафтогаз України» було пiдписано спільне протокольне рiшення № 3612/у на суму 4 000 000, 00 грн., на підставі якого було здійснено погашення заборгованості, яка мала місце у справі № 902/471/16 в розмірі 2 199 036, 86 грн. Залишок цієї суми в розмірі 1 800 963, 14 грн. з розбивкою частинами на вартість отриманих пільг та субсидій у відповідному місяці зараховано відповідачем в рахунок погашення заборгованості за травень, червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2016 р., що відображено в розрахунку погашення основного боргу.

На виконання зазначених спiльних протокольних рiшень Вiдповiдачем здійснювалось погашення заборгованостi за протранспортований в 2016-2017 роках природний газ вiдповiдно до договору № 1506000158/Н001 вiд 01.07.2015 року, а саме:

28.12.2016 р. в сумi 4 000 000,00 грн. (за наданi послуги протягом травня - жовтня 2016 р. зарахованi кошти у сумi 1 800 963, 14 грн.),

25.01.2017 р. в сумi 6 300 000,00 грн.,

25.01 2017 р. в сумi 2 700 000,00 грн.,

09.03.2017 р. в сумi 3 000 000,00 грн.,

23.03.2017 р. в сумi 5 000 000,00 грн.,

10.05 2017 р. в сумi 3 000 000,00 грн.,

28.09.2017 р. в сумi 1 963 500,00 грн.,

01.12 2017 р. в сумi 1 886 500,00 грн.,

21.12.2017 р. в сумi 3 747 528,18 грн., що стверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок та платіжних доручень.

З 01 сiчня 2018 року перерахування коштiв державою здійснювалось на пiдставi актiв звiряння у порядку, визначеному Порядком фiнансування мiсцевих бюджетiв на здiйснення заходiв з виконання державних програм соцiального захисту населення за рахунок субвенцiй з державного бюджету, затвердженому Постановою КМУ вiд 04.03.2002 р. № 256.

28.02.2018 р. вiдповiдачем на рахунок позивача було перераховано кошти в розмiрi 2 990 892,80 грн. (301 467,07 грн., 1963225,19 грн. та 726 200,54 грн.), якi були зарахованi в рахунок погашення заборгованостi за 2017 рiк.

В період з 24.01.2018 р. по 17.02.2018 р. на рахунок позивача з поточного рахунку із спеціальним режимом використання відповідача згідно з алгоритмом розподілу коштів, передбаченим п.5.6. договору, перераховано кошти: 24.01.2017 р. - 27 679, 11 грн., 583368, 15 грн., 25.01.2017 р. - 52319,46 грн., 26.01.2017 р. - 61181, 38 грн., 27.01.2017 р. - 65044, 25 грн., 30.01.2017 р. - 55484, 53 грн., 31.01.2017 р. - 47838, 42 грн., 78972, 83 грн., 01.02.2017 р. - 14249, 96 грн., 16.02.2017 р. - 494117, 58 грн., 17.02.2017 р. - 41046,13 грн., з призначенням платежу: "Оплата за транспортування природного газу магістральними трубопроводами в 2016 р.". Проте, зазначені кошти, враховуючи механізм розрахунків між сторонами, були зараховані товариством в оплату послуг з транспортування природного газу отриманих в січні 2017 р. відповідно до умов п.5.6. Договору та враховуючи відсутність заборгованості в 2016 р., яка була погашена шляхом зарахування виділених державою коштів на виконання підписаних сторонами спільних протокольних рішень.

Сторони підписали акт звірки розрахунків за період з 01.05.2016 р. по 31.12.2017 р., згідно якого сальдо станом на 31.12.2017 р. на користь ПАТ "Укртрансгаз" в сумі 4 017 917, 41 грн.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 7 Господарського кодексу України визначено, що відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Згідно з положеннями частин першої-третьої статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до ч. 1 ст. 102 Бюджетного Кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті «б» пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу державні програми соціального захисту: додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню), пільги окремим категоріям громадян), проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. №256 (надалі - Порядок №256). Цей Порядок визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати тощо.

Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні. Наведене регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» (далі - Порядок, в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Аналіз змісту цього Порядку вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Пунктом 12 Порядку визначено, що розрахунки проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння та спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками цих розрахунків.

Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затверджений наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/68, визначає взаємовідносини між учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.

Згідно з пунктом 1.2 цього Порядку розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку. Схеми розрахунків узгоджують відповідні головні фінансові управління спільно з постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг) та контролюють відповідні органи Державної казначейської служби України.

Усі учасники розрахунків зобов'язані забезпечувати підписання спільних протокольних рішень на проведення розрахунків протягом 2 робочих днів з дня отримання таких спільних протокольних рішень (пункт 1.5).

З наведеного вбачається адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема, на оплату природного газу.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно - енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто, державою офіційно визнається неможливість підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (в залежності від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонам на підставі укладених між ними договорів.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, якою приймаються законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. А тому на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти, як то Постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.

Аналогічна ж позиція викладена у постановах ВГСУ у справі №924/13/16 від 26.07.2016року та у справі від 03 жовтня 2017 року №927/823/16, а також у постанові Верховного Суду у справі №902/471/16 від 27.11.2018року.

У розділах 3 спільних протокольних рішень передбачено, що сторони зобов'язались перераховувати кошти іншій стороні не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок. Згідно з пунктом 5.2 спільних протокольних рішень вони набирають чинності з моменту їх підписання всіма сторонами й діють до повного виконання сторонами зобов'язань за ними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що підписання в 2016 – 2017 роках спільних протокольних рішень і виконання їх положень засвідчує, що сторони фактично погодились, що залишок оплати за послуги з транспортування газу по договору, підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного спільного протокольного рішення, а день проведення таких розрахунків був одночасно і днем погашення заборгованості за транспортований позивачем природний газ відповідачу у відповідному місяці за договором № 1506000158/Н001 від 01.07.2015 р. Уклавши спільні протокольні рішення, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за договором.

Відповідно до п. 5.6. Договору у випадку, якщо ОСОБА_2 є гарантованим постачальником, то ОСОБА_2 здiйснює оплату послуг з транспортування газу у мiсяцi, у якому здiйснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок Газотранспортного пiдприємства у порядкv, установленому алгоритмом розподiлу коштiв, що надходять на поточнi рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується нацiональною комiсiєю, що здiйснює державне регулювання у сфері енергетики. Остаточний розрахунок за наданi у звiтному мiсяцi послуги проводиться ОСОБА_2 до двадцятого числа мiсяця, наступного за звiтним, вiдповiдно до акта наданих послуг та з урахуванням ранiше перерахованих коштів.

Статтею 11 ЗУ "Про ринок природного газу" (чинною на момент існування договірних відносин), Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 2516 від 30.09.2015 р. затверджено "Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки", відповідно до якого, цей алгоритм установлює порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, що надходять за використаний природний газ від побутових споживачів та релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності), виробників теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для релігійних організацій та надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а також механізм розрахунку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки (далі - газопостачальні підприємства), нормативів перерахування коштів на поточні рахунки операторів газотранспортної та газорозподільних систем, газопостачальних підприємств та на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам.

Згідно з пунктом 4 Алгоритму, газопостачальні підприємства та їх структурні підрозділи обумовлюють у відповідному договорі банківського рахунку право банку на договірне списання (перерахування) без платіжних доручень з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять за спожитий природний газ від категорій "населення" та "ТКЕ - населення", згідно з положеннями цього Алгоритму.

Відповідно до пункту 6 Алгоритму споживачі, які відносяться до категорій "населення" та "ТКЕ - населення" оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкриті в установах уповноваженого банку газопостачальними підприємствами та їх структурними підрозділами.

Як вже зазначалося судом, уклавши спільні протокольні рішення, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за договором.

Остаточний розрахунок за транспортований природний газ за грудень 2017 р. згідно Алгоритму відповідач провів 28.02.2018 р. Тим самим допустив прострочення з оплати транспортованого газу на суму 381724, 05 грн. з 22.01.2018 р.

За порушення зобов'язань за Договором позивачем заявлено до стягнення 148 154, 99 грн. - пені за період 05.09.2017 р. - 27.02.2018 р., 33214, 38 грн. - три відсотки річних за період 21.02.2017р. - 27.02.2018р. та 52400,21 грн. - інфляційних збитків за період 01.05.2017 р. - 30.11.2017 р.

Досліджуючи долучений позивачем до матеріалів справи розрахунок заявлених позовних вимог та співставивши його із здійсненими оплатами отриманого газу відповідачем на підставі спільних протокольних рішень та оплат проведених із застосуванням Алгоритму шляхом перерахування коштів із рахунків зі спеціальним режимом використання, судом встановлено наступне.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 7.3. Договору визначено, що у разі порушення ОСОБА_2 строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із ОСОБА_2 стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням встановленого вище, за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН», суд дійшов висновку, що сума пені за простроченими зобов’язаннями відповідача по оплаті природного газу, який було поставлено у грудні 2017 року, становить 1612, 82 грн. за загальний період 22.01.2019 р. - 30.01.2019 р.

Так, із простроченої суми 381724, 05 грн. пеня за період 22.01.2018 р. - 22.01.2018 р. становить 303, 29 грн.;

- із простроченої суми 314043, 36 грн. пеня за період 23.01.2018 р. - 23.01.2018 р. становить 249, 51 грн.;

- із простроченої суми 281406, 82 грн. пеня за період 24.01.2018 р. - 24.01.2018 р. становить 223, 58 грн.;

- із простроченої суми 229915,30 грн. пеня за період 25.01.2018 р. - 25.01.2018 р. становить 182,67 грн.;

- із простроченої суми 185083,92 грн. пеня за період 26.01.2018 р. - 28.01.2018 р. становить 486,80 грн.;

- із простроченої суми 128977,60 грн. пеня за період 29.01.2018 р. - 29.01.2018 р. становить 113,08 грн.;

- із простроченої суми 61464,29 грн. пеня за період 30.01.2018 р. - 30.01.2018 р. становить 53, 89 грн.

Тому вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 1612, 82 грн. за період 22.01.2018 р. - 30.01.2018 р., в стягненні пені в сумі 146 542, 17 грн. необхідно відмовити.

Здійснивши перерахунок 3% річних, з урахуванням встановленого вище, за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН», суд дійшов висновку, що сума процентів річних за простроченими зобов’язаннями відповідача по оплаті природного газу, який було поставлено у грудні 2017 року становить 160, 50 грн. за загальний період 22.01.2019 р. - 30.01.2019 р.

Так, із простроченої суми 381724, 05 грн. 3% річних за період 22.01.2018 р. - 22.01.2018 р. становлять 31, 37 грн.;

- із простроченої суми 314043, 36 грн. 3% річних за період 23.01.2018 р. - 23.01.2018 р. становлять 25, 81 грн.;

- із простроченої суми 281406, 82 грн. 3% річних за період 24.01.2018 р. - 24.01.2018 р. становлять 23,13 грн.;

- із простроченої суми 229915,30 грн. 3% річних за період 25.01.2018 р. - 25.01.2018 р. становлять 18,90 грн.;

- із простроченої суми 185083,92 грн. 3% річних за період 26.01.2018 р. - 28.01.2018 р. становлять 45,64 грн.;

- із простроченої суми 128977,60 грн. 3% річних за період 29.01.2018 р. - 29.01.2018 р. становлять 10,60 грн.;

- із простроченої суми 61464,29 грн. 3% річних за період 30.01.2018 р. - 30.01.2018 р. становлять 5, 05 грн.

Тому вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 160, 50 грн. за період 22.01.2018 р. - 30.01.2018 р., в стягненні 3% річних в сумі 33 053, 88 грн. необхідно відмовити.

Дослідивши розрахунок інфляційних втрат за загальний період 22.01.2019 р. - 30.01.2019 р. суд зазначає про наступне.

За приписами п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» №14 від 17.12.2013р., індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Тобто, з огляду на вищенаведене, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Держкомстату від 23.12.2011р. №386, інфляція – це зростання загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.

Як зазначено у Методологічних положеннях щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунків індексів споживчих цін, затверджених наказом Держстату України 01.07.2013 №190 (зі змінами, затвердженими наказами Держстату від 28.11.2014р. №371 та від 05.11.2015р. №315) (далі – Методологічні положення), індекс споживчих цін є показником, який характеризує рівень інфляції.

Законодавчо визначено, що звітним періодом встановлення індексу інфляції є місяць. Отже, найменший період визначення індексу інфляції – місяць, і обрахування знецінення боргу можливе лише тоді, коли таке знецінення відбувалось протягом місяця, а не іншої меншої кількості календарних днів.

Враховуючи викладене, та те, що визначений період місяця немає, у вимогах про стягнення інфляційних втрат необхідно відмовити.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доводи відповідача викладені у відзиві приймаються судом до уваги та визнаються обґрунтованими.

Заперечення позивача на відзив спростовуються викладеними обставинами та поданими в справу доказами.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 1773,32 грн., з яких: 1612,82 грн. - пеня, 160,50 грн. - 3% річних. В решті позовних вимог: 52 400, 21 грн. - інфляційних втрат, 146542, 17 грн. - пені, 33053, 88 грн. - 3 % річних необхідно відмовити.

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 104, 123, 129, 185, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз збут (21012, м. Вінниця, пров. Костя Широцького, 24, код ЄДРПОУ 39593306 ) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 1612, 82 грн. – пені за прострочення зобов»язання щодо оплати наданих послуг згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.07.2015 р. № 1506000158/Н001, 160, 50 грн. – 3% річних, 1762,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3. В стягненні 52 400, 21 грн. - інфляційних втрат, 146542, 17 грн. - пені, 33053, 88 грн. - 3 % річних відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7.Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 04 березня 2019 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1)

3 - відповідачу (21012, м. Вінниця, пров. Костя Широцького, 24)