Рішення № 80211102, 22.02.2019, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 лютого 2019 року м. ТернопільСправа № 921/475/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопка Ю.О.

при секретарі судового засідання Коник М.М.

кладі судді Чопка Ю.О.

Розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", м. Тернопіль, вул. Чернівецька, 54, 46006

про стягнення пені та 3% річних в загальній сумі 735 155,03 грн.

За участю представників від:

Позивача: ОСОБА_2, адвокат, довіреність №14-259 від 26.12.2018;

Відповідача: ОСОБА_3, адвокат, довіреність № 03/19 від 02.01.201

В судовому засіданні учасникам судового процесу роз’яснено процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 42, 43 ГПК України.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер NJ0JVF27D8J85250C1.

В судовому засіданні 22.01.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи:

Приватне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось 16.06.2018 до господарського суду Тернопільської області із позовом про стягнення з ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" – 735 155,03 грн., з яких 671 535,84 грн. - пеня, 63 619,19 грн. – 3% річних.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 19.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.12.2018 на 10:00 год., яке було відкладено на 21.01.2019 на 14:30 год., з підстав викладених в ухвалі.

Ухвалою від 21.01.2019 закрито підготовче провадження у справі № 921/475/18 та призначити її до розгляду по суті на 22 лютого 2019 року на 14 год. 30 хв.

В судовому засіданні 22.02.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги викладені в позовній заяві в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позов №03/1436 від 03.12.2018 та його представник в судовому засіданні пояснив, що причиною несвоєчасних розрахунків за природний газ для забезпечення функціонування газорозподільної мережі є тариф, затверджений регулятором – Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, який не покриває в повній мірі витрат на провадження діяльності з розподілу природного газу. ПрАТ "Тернопільгаз" є суб’єктом природних монополій, а тому обмежений у праві здійснення інших видів господарської діяльності. Тому тариф на розподіл природного газу є основним джерелом фінансування діяльності підприємства з розподілу природного газу. Встановлення тарифів на розподіл природного газу належить до повноважень НКРЕКП. Відповідно до виданої НКРЕКП ліцензії, ПрАТ "Тернопільгаз" здійснює розподіл природного газу на території Тернопільської області. Діючий тариф на послуги з розподілу природного газу обраховані відповідно до Методики визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу, затвердженої Постановою НКРЕКП від 25.02.2016 №236. Проте в структурі тарифу на розподіл природного газу, затвердженій постановою НКРЕКП від 15.12.2016 №2305 закладено на покриття цих витрат тільки 117,67 млн. грн, при необхідній 323,5 млн. грн. Таким чином встановлений регулятором тариф, який діє з 01.01.2016 і станом на сьогоднішній день, не покриває в повній мірі витрат на провадження діяльності з розподілу природного газу з отриманням обґрунтованого рівня прибутку. На підтвердження даних доводів представник відповідача надав суду Звіти про фінансові результати відповідно до яких збитки за 2016 рік становили 45,1 млн. грн, за 2017 рік – 19,8 млн. грн, за 9 місяців 2018 – 129,0 млн. грн. Просить врахувати, що наслідком важкого фінансового стану підприємства є не господарська діяльність, а не доведення Регулятором НКРЕКП такого тарифу на розподіл природного газу, який покриває витрати ПрАТ "Тернопільгаз". Просить врахувати дану обставину, а також те, що сплата санкцій призведе до ще більш скрутного майнового стану підприємства, створить ризик банкрутства, блокування діяльності підприємвта, а це ставить під загрозу безпечну експлуатацію газорозподільних систем. Просить суд зменшити розмір нарахованої пені на 90%. Також у поданому відзиві просить суд розстрочити виконання рішення на 6 місяців що надасть можливість підприємству здійснювати господарську діяльність по забезпеченню безперебійного та безаварійного газопостачання споживачів, підтримувати газорозподільну систему у належному стані та погашати заборгованість.

Позивача у відповіді на відзив №39-105-18 від 14.12.2018 (вх.№23312 від 20.12.2018) та його представник в судовому засідання щодо зменшення розміру пені та розстрочки виконання рішення заперечив. Вважає, що належними доказами про важкий фінансовий стан можуть бути документи починаючи з моменту виникнення між сторонами у справі договірних відносин. Вважає, що повинні бути досліджені стан банківських рахунків відповідача та обіг коштів на них починаючи з 22.11.2017 року. Також вважає, що належними доказами важкого стану відповідача можуть бути відомості Державної фіскальної служби про усі банківські рахунки, а також довідки останні про рух коштів по останніх. Таких доказів суду не надано. Також просить суд врахувати, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. У зв’язку з чим просить відмовити в задоволенні заявлених клопотань.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

22.11.2017р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в особі начальника Департаменту реалізації газу ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності від 28.12.2016 №14-195 (далі Постачальник) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", в особі голови правління ОСОБА_5, який діяв на підставі Статуту (далі Статуту), керуючись Законом України "Про ринок природного газу" та іншими нормативно-правовими актами, укладено договір №17-04/2017-ВТВ постачання природного газу (надалі – Договір). Відповідно до Договору сторони взяли на себе зобов’язання: Постачальник зобов'язується передати у власність Споживача у 2017 році природний газ, а Споживач зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах Договору (п.1.1. Договору).

Газ, що продається за Договором, використовується Споживачем виключно для забезпечення виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат Споживача (п. 1.2. Договору).

Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що Постачальник передає Споживачу з 01 грудня 2017 року по 31 грудня 2017 року (включно) газ обсягом до 4 000,0 (чотири мільйони куб.м.).

Перегляд та коригування планових обсягів природного газу, що планується передати за Договором, відповідно до п.2.1., може змінюватися за ініціативою Споживача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного місяця постачання газу (п. 2.1.1. Договору).

Відповідно до п.3.3 Договору, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, Споживач зобов'язується надати Постачальнику підписані та скріплені печаткою Споживача два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються обсяги використаного за Договором газу, його фактична ціна та вартість.

Пунктом 5.2. договору, сторони погодили, що ціна за 1000 куб.м. газу з 01 грудня 2017 становить 8 265,00 грн, крім того податок на додану вартість(20%) – 1653,00 грн.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ – 9918,00 грн.

Згідно п.6.1 Договору оплата планових обсягів газу здійснюється Споживачем у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Оплата за газ здійснюється Споживачем на поточний рахунок Постачальника. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

У разі невиконання Споживачем умов п.6.1. та 6.6. Договору він зобов’язується сплатити Постачальнику крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.8.2 Договору).

Пунктом п.12.1 сторони погодили, що Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 грудня 2017р. і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2017 року, а в частині проведення розрахунків – до повного їх здійснення.

На виконання умов укладеного між сторонами договору №17-04/2017-ВТВ від 22.11.2017р., позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу на загальну суму 21600927,94 грн, що підписаний представниками сторін та завірений печатками сторін, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.

Позивач в позовній заяві стверджує, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості отриманого природного газу в строки, обумовлені у договорі, виконував несвоєчасно.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором постачання природного газу №17-04/2017-ВТВ від 22.11.2017 позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь пені в розмірі 671 535,84 грн., нарахованої на підставі п.8.2 Договору. Окрім того, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 63 619,19 грн.

В силу приписів ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору на постачання природного газу №17-04/2017-ВТВ від 22.11.2017р.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" про стягнення пені та 3% річних за неналежне виконання вказаного вище Договору.

Ст.655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В процесі розгляду справи встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач виконав свій обов'язок щодо передачі у власність відповідачу природного газу згідно Договору №17-04/2017-ВТВ від 22.11.2017р. в повному обсязі. Натомість відповідач свої зобов'язання з оплати вартості отриманого газу виконував з порушенням встановленого Договором строку.

Ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведеної норми позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в загальній сумі 63 619,19 грн. З наданого позивачем розрахунку 3% річних вбачається, що останні нараховані за період з 22.01.2018р. по 26.02.2018р.

З огляду на встановлений судом та не заперечений відповідачем факт неналежного виконання останнім взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості поставленого позивачем згідно Договору №17-04/2017-ВТВ від 22.11.2017 природного газу, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 63 619,19 грн 3% річних є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд вважає за доцільне зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду від 31 січня 2018 у справі № 915/14/17).

Окрім того, в силу приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Ст. 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов’язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Отже, порушення відповідачем строків оплати вартості отриманого природного газу є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Згідно ст. ст. 546-551 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Окрім того, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.

Згідно вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

Пунктом 8.2. Договору сторони передбачили, що У разі невиконання Споживачем умов п.6.1. та п.6.6. Договору він зобов’язується сплатити Постачальнику крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) роки (п.10.2. Договору).

На підставі наведених вище норм чинного законодавства та умов Договору, зважаючи на допущене відповідачем порушення щодо строків оплати вартості отриманого природного газу, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 671 535,84 грн.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня нарахована за період з 22.01.2018 по 26.02.2018.

З огляду на встановлений судом та не заперечений відповідачем факт неналежного виконання останнім взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості поставленого позивачем згідно Договору №17-04/2017-ВТВ від 22.11.2017 природного газу, суд прийшов до висновку, що нарахування 671 535,84 грн є правомірним.

Водночас, як вже зазначалось вище, відповідач у відзиві на позовну заяву №03/1436 від 03.12.2018, підтриманому його повноважним представником у судових засіданнях, просив суд на підставі ст.ст. 551 ЦК України, 233 ГК України зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 90%.

Ч.3 ст. 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положеннями п.1 ст.233 ГК України також встановлено право суду на зменшення розміру санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Поряд із цим, зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки також в залежність і від співвідношення її розміру і збитків.

Правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" також визначено, що: "вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо".

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст. 3 ЦК України).

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що основний борг за отриманий природний газ підприємством погашено в повному обсязі до звернення позивача до суду з даним позовом. Несвоєчасність розрахунків мала місце лише у певні періоди через відсутність обігових коштів та неодержання грошових коштів від своїх контрагентів і споживачів.

Крім того, суд враховує, що згідно долучених ОСОБА_1 акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" до матеріалів справи звітів про фінансовий стан та звіту про фінансові результати за 2016, 2017 та 9 місяців 2018 останнє є збитковим підприємством.

Позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства.

Беручи до уваги наведене, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій, оцінивши надані сторонами докази, зважаючи на те, що пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, суд прийшов до висновку про винятковість даного випадку та вважає за доцільне скористатися повноваженнями, наданими йому чинним законодавством, а саме: ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України, та зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій (пені) до 50% від правомірно нарахованої та стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" 335 767,92 грн. пені (50% від 671535,84 грн) за неналежне виконання умов Договору на постачання природного газу №17-04/2017-ВТВ від 22.11.2017.

Аналогічну правову позицію викладено і у постанові Верховного суду №911/3165/16 від 25.01.2018р.

Крім того, відповідачем у відзиві на позов заявлено клопотання про розстрочку виконання даного рішення суду на 6 місяців.

Пунктом 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Згідно рішення Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013р., розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, аналізуючи ступінь вини боржника (відповідача) у виникненні спору, приймаючи до уваги, що вказані відповідачем у відзиві на позов обставини, які мають істотне значення для справи, вже взяті судом до уваги шляхом зменшення розміру правомірно нарахованої пені до 50%, а інших мотивів відповідач не навів, суд визнає клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду на 6 місяців, викладене у відзиві на позовну заяву №03/1436 від 03.12.2018 необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення.

Ст. 83 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Пунктом 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

У відповідності до вимог ст.ст. 123, 129 ч. 1 п. 2 ГПК України витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (без врахування зменшеної судом в порядку ст.233 ГК України та ст. 551 ЦК України суми пені), в сумі 11 027,33 грн покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 73-79, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Зменшити розмір належної з відповідача пені на 50%.

3.Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", м.Тернопіль, вул.Чернівецька 54 (код 03353503) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6 (код 20077720) – 335 767 (триста тридцять п’ять тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 92 коп. пені, 63 619 (шістдесят три тисячі шістсот дев’ятнадцять) грн. 19 коп. 3% річних і 11 027 (одинадцять тисяч двадцять сім) грн. 33 коп. судових витрат.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.У задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення – відмовити.

Суддя Ю.О. Чопко

Протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення сторони вправі його оскаржити до Західного апеляційного господарського суду через господарський суд Тернопільської області.

Повний текст рішення виготовлено 4 березня 2019 року.