Рішення № 80211014, 26.02.2019, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2019 Справа № 917/127/19

м.Полтава

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмакс-Авто", вул. Монастирська,8, м.Полтава, 36000

до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України", вул.В"ячеслава Чорновола (Куйбишева), 22-а, м.Полтава,36000

про стягнення 70453,81грн.

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар судового засідання Заріцька І.В.

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України

Обставини справи:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмакс-Авто" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України" про стягнення 70 453,81грн., у т. ч. 53067,88грн. - сума основного боргу за Договором купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів №45 від 24.07.2018, 6960,33грн. - пеня, 3714,75грн. - штраф, 6 710,85грн. -36% річних, нарахованих за неналежне виконання зобов"язань за договором.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі - продажу паливно-мастильних матеріалів №45 від 24.07.2018

Ухвалою суду від 28.01.2019 року на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмакс-Авто" залишено без руху та надано позивачу строк 10 днів з дня вручення такої ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 05.02.2019 року відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Проведення засідання призначено на 26.02.2019.

Відповідач відзив на позов не надав.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, на підставі ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

24.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алмакс-Авто" (позивач, продавець) та Дочірнім підприємством "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України" (відповідач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів №45 (договір).

Відповідно до п.1.1. договору продавець, протягом строку дії цього Договору, зобов’язується поставляти та передати роздрібними (через мережу АЗС) та/або оптовими партіями у власність покупця паливно-мастильні матеріали (іменовані надалі ПММ або товар) в асортименті та належної якості (підтвердженої сертифікатом якості), а покупець зобов’язується приймати товар та оплачувати його на умовах цього договору.

Асортимент, кількість, одиниця виміру, ціна товару, визначаються в накладних, рахунках, які є невід"ємною частиною даного договору (п.1.2 договру).

Так, на виконання умов договору, позивачем здійснено наступні поставки товару:

- за видатковою накладною №612 від 31.07.2018 "Бензин А-92" у кількості 35 літрів на суму 955,50грн. в т.ч. ПДВ 159,25грн.,

- за видатковою накладною №622 від 10.07.2018 "Бензин А-92" у кількості 605,12 літрів та "Дизильне паливо" у кількості 1000 літрів на загальну суму 42499,78грн. в т.ч. ПДВ 7083,30грн.,

- за видатковою накладною №623 від 10.07.2018 "Дизильне паливо" у кількості 370 літрів на суму 9612,60грн. в т.ч.ПДВ 1602,10грн.

Відповідно до п.5.2 договору ціни ПММ є звичайними та враховують ПДВ за ставкою 20%. Ціна відповідно партії ПММ визначається наступним чином:

5.2.1. на момент відпуску у відповідності з прейскурантом згідно прайсу АЗС - у разі здійснення оплати на умовах, визначених п.5.5.2 та п.5.5.3. даного договру.

5.2.2. на момент виставлення рахунку-фактури у відповідності з прейскурантом цін - у разі здійснення оплати на умовах, визначених п.5.5.1 договору.

Відповідно до п.п.5.5.2 п.5.5 договору оплата за ПММ здійснюється за отримані ПММ (згідно прайсу на АЗС), з відтермінуванням платежу 14 банківських днів, згідно виставленого рахунку-фактури.

Позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури на поставлений товар:

- №870 від 31.07.2018 на оплату поставленого "Бензин А-92" у кількості 35 літрів на суму 955,50грн. в т.ч. ПДВ 159,25грн.,

- №881 від 10.08.2018 на оплату поставленого "Бензин А-92" у кількості 605,12 літрів та "Дизильне паливо" у кількості 1000 літрів на загальну суму 42499,78грн. в т.ч. ПДВ 7083,30грн.,

- №882 від 10.08.2018 на оплату поставленого "Дизильне паливо" у кількості 370 літрів на суму 9612,60грн. в т.ч.ПДВ 1602,10грн.

Як зазначає позивач, відповідачем не здійснено розрахунок за поставлений ним товар. Таким чином, у відповідача існує заборгованість у розмірі 53 067,88грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6960,33грн. пені, 3714,75грн. - штраф, 6710,85грн. - 36% річних, нараховані за неналежне виконання своїх зобов'язань за договором.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору купівлі-продажу, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

В порушення своїх зобов'язань за договором заборгованість за отриманий товар в сумі 53067,88грн. відповідачем не сплачена.

Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, позовні вимоги про стягнення 53 067,88грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Пункт 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначає, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати вартості товару покупець сплачує продавцю, на підставі вимоги останнього, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день такого прострочення. Пеня нараховується на весь період прострочення.

У випадку порушення покупцем строків оплати вартості товару більш ніж на 30 (тридцять календарних днів покупець додатково сплачує на користь продавця, на підставі вимоги останнього, штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно оплаченого товару (п.6.3 договору).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, пунктом 6.4 договору сторони передбачили, у випадку порушення покупцем строків оплати вартості товару більше ніж на 3 (три) календарних дні, покупець сплачує продавцю, на підставі вимоги останнього 36% річних за користування чужими грошовими коштами за кожен день прострочення оплати вартості товару, які нараховуються та сплачуються незалежно від встановлених у договорі штрафних санкцій.

На підставі п.п.6.2, 6.3, п.6.4 та ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 6960,33грн., штраф у розмірі - 3714,75грн. та 6710,85грн. - 36% річних.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку за допомогою калькулятору "ЛІГА: ОСОБА_1 9.1.3" в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, штрафу та 36 % річних, з урахуванням моменту виникнення зобов'язань щодо оплати за кожний окремий місяць, суд прийшов до висновку, що їх заявлений розмір є правомірним та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України" (вул.ОСОБА_2 (Куйбишева), 22-а, м.Полтава,36000, код ЄДРПОУ 32017261) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмакс-Авто" ( вул. Монастирська,8, м.Полтава, 36000 , код ЄДРПОУ 25156973) 53067,88грн. - сума основного боргу за Договором купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів №45 від 24.07.2018, пеню у розмірі - 6960,33грн., 3714,75грн. - штраф, 6 710,85грн. - 36% річних та 1921,00грн. – витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кльопов І.Г.