Рішення № 80210464, 26.02.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.02.2019Справа № 910/13661/18

За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ плюс", м. Київ

про стягнення 50 244,01 грн, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Довгалюк А.В. (представник за довіреністю № 34 від 02.01.2019 року);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ плюс" (відповідач) 50 244,01 грн плати за безоблікове водокористування у зв'язку з пошкодженням відповідачем пломби засобу обліку за період з 02.12.2016 року по 05.12.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

23.11.2018 року до суду від відповідача надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до якого відповідач вказує на необхідності у розгляді справи в загальному позовному провадженні, потребу поглибленого розгляду даної справи, перевірки тверджень сторін та можливого проведення експертизи. На думку відповідача, дана справа не відноситься до малозначних, а відтак має бути розглянута за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 року відхилено заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ плюс" проти розгляду справи №910/13661/18 за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 18.12.2018 року.

У судовому засіданні 18.12.2018 року суд на місці ухвалив оголосити перерву до 05.02.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 року в порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України повідомлено сторін про те, що судове засідання, призначене на 05.02.2019 року не відбудеться, у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці, наступне засідання у справі призначено на 26.02.2019 року.

04.02.2019 року до суду від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву (відзив), який не може бути прийнятий судом з огляду на пропуск останнім строку на його подання та на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України залишається судом без розгляду.

При цьому, суд зазначає, що у судовому засіданні 18.12.2018 року звертав увагу представника відповідача на необхідність дотримання процесуальних строків та вчинення відповідних дій у випадку їх пропуску.

24.01.2019 року до суду від позивача надійшли пояснення на виконання вимог ухвали суду, які будуть враховані судом при розгляді цієї справи та 18.02.2019 року - пояснення з урахуванням заперечень на позовну заяву, які не враховуються судом з огляду на залишення відзиву відповідача без розгляду та відсутності необхідності в таких поясненнях в силу положень ч. 5 ст. 161 ГПК України.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

У судове засідання 26.02.2019 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, явка сторін у судове засідання не визнавалась обов'язковою і неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та у запропонований судом строк відзиву на позовну заяву не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 26.02.2019 року представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.

При цьому, враховуючи поведінку сторін, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, значення справи для сторін, перебування судді у відпустці, розгляд спору відбувався поза межами строку розгляду, встановленого чинним процесуальним законом.

У цьому випадку суд керувався нормами міжнародного законодавства та прецедентними рішеннями Європейського суду з прав людини, а також виходив з необхідності виконання завдання господарського судочинства (ст. 2 ГПК України) та дотримання основоположних принципів господарського судочинства, визначених ст. ст. 11, 13-15 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17 квітня 2007 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (абонент) укладено Договір № 07357/1-5-09 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, предметом якого є надання позивачем послуг відповідачу з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізацій м. Києва та проведення відповідачем розрахунку за надані позивачем послуги на умовах договору.

У підп. 3.3.9. п. 3.3. вказаного договору відповідач взяв на себе зобов'язання забезпечувати наявність та цілісність лічильника (-ків) на водомірних вузлах, цілісність пломб на лічильниках, гідрантах, запірній арматурі та інших водопровідних і каналізаційних пристроях.

Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи 06.12.2016 року до нього надійшов лист відповідача, в якому останній повідомив позивача про те, що 06.12.2016 року під час утеплення водомірного вузлу у приміщенні компресорного цеху було випадково пошкоджено пломбу бай пасу та просив позивача терміново направити інспектора для відновлення пломби.

Факт порушення пломби № 18565067 на засобі обліку № 9614982 зафіксовано позивачем в акті № 148095 обстеження водопостачання та водовідведення об'єкту від 22.12.2016 року, який підписано представниками обох сторін та скріплено печаткою відповідача.

Як вказує позивач та підтверджується наявним у матеріалах справи Актом № 9-821-25 про зняття показань з приладу обліку (дата зняття показань - 01.12.2016 року), оскільки 01.12.2016 року це остання дата, якою зафіксовано цілісність названої пломби, а про факт порушення пломби абонент повідомив постачальника 06.12.2016 року, без обліковим вважається період з 02.12.2016 року по 05.12.2016 року.

Позивачем на підставі п. 3.3. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань ЖКГ України 27.06.2008 №190 (далі - Правила №190) засобами поштового зв'язку було надіслано на адресу відповідача попередження №2195/8/8/02-17 від 13.03.2017 року разом з розрахунком від 08.02.2017 року № 99/9/16, згідно якого плата за безоблікове водокористування за названий вище період становить 50 244,01 грн, які відповідно до наявної у матеріалах справи копії поштового повідомлення вручено відповідачеві 16.03.2017 року.

Оскільки у добровільному порядку позивач плату за безоблікове водокористування за спірний період не здійснив, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 50 244,01 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. п. 1.1., 2.1. Правил №190 вони визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України і є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги" .

Розділом 3 Правил №190 визначений порядок розрахунків за відпущену питну воду та приймання стічних вод, а саме, зокрема:

- розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку (п. 3.1 Правил №190);

- водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними (п. 3.2 Правил №190);

- у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу (п. 3.3 Правил №190);

- розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць (3.4 Правил №190).

Пунктом 5.18 Правил №190 визначено, що споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з'єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування. Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника. У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 цих Правил.

Положеннями п. 5.22 Правил №190 передбачено, що у разі зняття показів засобів обліку представник виробника зобов'язаний перевіряти цілісність пломб на засобах обліку, гідрантах, запірній арматурі та інших водопровідних пристроях, що перебувають у віданні споживача, а також пересвідчитись у відсутності витоку води у мережі споживача.

Суд встановив факт порушення пломби № 18565067 на засобі обліку № 9614982, про що відповідач повідомив позивача листом 06.12.2016 року та підтверджено в акті № 148095 обстеження водопостачання та водовідведення об'єкту від 22.12.2016 року, який підписано представниками обох сторін та скріплено печаткою відповідача.

Суд погоджується з урахуванням названих вище положень Правил № 190 щодо періоду нарахування плати за безоблікове водокористування з 02.12.2016 року по 05.12.2016 року, оскільки з наявного у матеріалах справи Акту № 9-821-25 про зняття показань з приладу обліку (дата зняття показань - 01.12.2016 року) вбачається остання дата, якою зафіксовано цілісність названої пломби, а про факт порушення пломби абонент повідомив постачальника 06.12.2016 року, що відповідачем при розгляді цієї справи у встановленому процесуальним законом порядку не заперечується.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Судом перевірено та визнано обґрунтованими наведені позивачем у позові обрахунки площі перерізу труби та об'єму води, спожитої відповідачем при безобліковому водокористуванні, та встановлено, що за період з 02.12.2016 року по 05.12.2016 року позивачем було обґрунтовано нараховано відповідачу згідно п. 3.3 та п. 3.4 Правил № 190 вартість послуг водопостачання у сумі 50 244,01 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд встановив факт направлення позивачем на адресу відповідача попередження №2195/8/8/02-17 від 13.03.2017 року разом з розрахунком від 08.02.2017 року № 99/9/16, згідно якого плата за безоблікове водокористування за названий вище період становить 50 244,01 грн, які відповідно до наявної у матеріалах справи копії поштового повідомлення вручено відповідачеві 16.03.2017 року.

Оскільки термін оплати послуг водопостачання, спожитих безобліково, не встановлений, позивач обґрунтовано на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України звернувся до відповідача з названим попередженням про оплату розрахованого ним обсягу безоблікового водокористування.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону та іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Згідно з ст. 610 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України під порушенням зобов'язання розуміється його невиконання чи неналежне виконання, тобто з недотриманням умов, визначених його змістом.

В матеріалах справи відсутні докази сплати названої заборгованості, в тому числі й станом на час розгляду справи в суді.

Аналізуючи зазначене, суд приходить до висновку про те, що відповідно до підп. 3.3.9. п. 3.3. Договору № 07357/1-5-09 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі та п.5.18 Правил №190, саме на відповідачеві як споживачу послуг водопостачання, лежить обов'язок збереження та утримання в належному стані приладів обліку водопостачання, пломб і деталей пломбування, та встановлення факту несанкціонованого порушення цілісності пломби, за відсутності належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, порушення такого з вини третіх осіб, є підставою для настання відповідальності відповідача, передбаченої п.5.18 Правил №190 згідно п. п.3.3, 3,4 названих Правил.

При розгляді цього спору, суд також враховує, що відповідач самовільно до системи водогону не підключався та жодних доказів безоблікового споживання ним води позивачем не представлено, проте відповідальність передбачена п. п. 3.3., 3.4. Правил №190 настає за будь-які самовільні дії передбачені п. 5.18 Правил №190, в тому числі у випадку несанкціонованого порушення цілісності пломб, деталей пломбування, обов'язок щодо збереження яких покладений на відповідача.

До аналогічного висновку приходив Північний апеляційний господарський суд у своїй постанові від 27.11.2018 року у справі № 910/742/18.

Таким чином, приймаючи до уваги, що факт безоблікового водокористування в період з 02.12.2016 року по 05.12.2016 року належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення з відповідача вартості безобліково спожитого водопостачання у розмірі 50 244,01 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог не спростовано, контррозрахунку заявленої до стягнення з нього суми суду не надано.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість вимог позивача, відтак виходячи з предмету та підстав позову до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 50 244,01 грн плати за безоблікове водокористування.

Судовий збір в розмірі 1 762,00 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ плюс" (ідентифікаційний код 34353218, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 32) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (ідентифікаційний код 03327664, місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А) 50 244,01 грн (п'ятдесят тисяч двісті сорок чотири гривні 01 коп.) плати за безоблікове водокористування та 1 762,00 грн (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 01.03.2019 року.

Суддя С.М. Морозов