Рішення № 80210186, 28.02.2019, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" лютого 2019 р. Cправа № 902/796/18

Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Малого приватного підприємства фірма "ЕРІДОН" (вул. Леніна, буд. 46, с. Княжичі, Києво-Святошинський район, Київська область, 08143)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕНВІС" (вул. Хутірська, буд. 4, с. Криштопівка, Іллінецький район, Вінницька область, 22742)

про стягнення 7 558 022,11 грн.

за участю секретаря судового засідання Жиляк С.І.,

представників сторін:

позивача не з'явився;

відповідача не з'явився

УСТАНОВИВ:

10.12.2018 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 10/12-18 від 10.12.2018 Малого приватного підприємства фірма "ЕРІДОН" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕНВІС" загальної суми боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 7 382 966,36 грн; 10% річних від простроченої суми, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 6.7. Договору поставки № 1018/18/15 від 07.08.2017, в сумі 32 743,65 грн; 18% річних за користування товарним кредитом, відповідно до ст. 536, ч. 5 ст. 694 ЦК України, умов пунктів 4 та 5 додатків № 1018/18/15/3-ЗЗР від 19.04.2018 та № 1018/18/15/3-МД/П від 19.04.2018, в сумі 24 704,88 грн; пені в сумі 117 607,22 грн, а всього 7 558 022,11 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за Договором поставки № 1018/18/15 від 07.08.2017 щодо оплати поставленого Позивачем товару.

Ухвалою суду від 17.12.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/796/18 з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.01.2019.

Ухвалою суду від 15.01.2019 підготовче зсідання відкладено на 07.02.2019 з підстав неявки представника Відповідача в судове засідання та невиконання Відповідачем вимог ухвали суду від 17.12.2018.

06.02.2019 до суду надійшов відзив б/н. від 06.02.2019 за підписом представника Відповідача - адвоката ОСОБА_1 з клопотанням про визнання поважними причини пропуску строку на подання відзиву, поновлення пропущеного строку та долучення відзиву до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 07.02.2019 клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позов задоволено. Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ГРЕНВІС" строк на подання відзиву на позовну заяву. Приєднано до матеріалів справи відзив на позовну заяву б/н від 06.02.2019.

Зі змісту відзиву від 06.02.2019 слідує, що Відповідач визнає наявність заборгованості за Договором поставки № 1018/18/15 від 07.08.2017. При цьому вказує, що невиконання зобов'язань в частині повної оплати за поставлений товар виникло внаслідок форс мажорних обставин (приморозків) внаслідок чого частина сільськогосподарської продукції на земельних ділянках, якими користується ТОВ «ГРЕНВІС» була знищена, що спричинило суттєві збитки виробнику, та стало основною причиною в зв'язку з чим виникла заборгованість. Окрім того, Відповідач посилається на погашення заборгованості перед Позивачем за Договором поставки № 1018/17/22 від 16.08.2016 у справі № 902/501/18. Наголошує також на тому, що ТОВ «ГРІНВІС» погоджувалось і погоджується на укладання договорів з Позивачем щодо розстрочення розрахунку або мирової угоди по даній справі.

Разом з тим, позов в частині вимог про стягнення штрафних санкцій, оперативно-господарських санкцій Відповідач вважає поданим зі спливом строків позовної давності. При цьому просить зменшити розмір штрафних санкцій.

В судовому засіданні 07.02.2019 оголошено перерву до 13.02.2019 (протокольна ухвала від 07.02.2019).

13.02.2019 до суду від Позивача надійшла відповідь №12/02-19 від 12.02.2019 на відзив, де останній заперечує проти доводів Відповідача та зазначає, що порушення Відповідачем умов Договору щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених ст. 625 ЦК України платежів, а наявність обставин непереборної сили за Договором не звільняє Відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами та належним чином виконати основне зобов'язання. Заперечує Позивач та не погоджується на умови підписання розстрочення розрахунку чи підписання мирової угоди.

Щодо клопотання Відповідача зменшити розмір штрафних санкцій, Позивач зауважує, що Відповідачем не надано жодного доказу наявності обставин які свідчать про наявність обставин та підстав для зменшення судом розміру штрафних санкцій. При цьому вказує, що основною тезою та підставою для зменшення штрафних санкцій Відповідач зазначає поганий фінансовий стан, який виник у зв'язку з виконанням рішення суду в іншій справіта ні чим не підтвердженими погодними умовами, які мов би вплинули на врожай. Але ні діюче законодавство ні Договір не містить залежності своєчасної оплати отриманого товару, ні з наявністю коштів ні з отримання Відповідачем доходів від його господарської діяльності. Крім того, підприємство Відповідача за період з жовтня 2018 року по січень 2019 року здійснило продаж вирощеної ним сільськогосподарської продукції на загальну суму майже 10 млн. грн. А також здійснило придбання за грошові кошти товарів та послуг на загальну суму більше 7 млн. грн. Витрачання грошових коштів на власні потреби, свідчить про свідомі та навмисні дії Відповідача по ухиленню від виконання власних грошових зобов'язань, та вирішення цими грошовими коштами свої задач та власних інтересів. З зазначених підстав Позивач просить суд відмовити в задоволенні необгрунтованого прохання Відповідача про зменшення штрафних санкцій - пені, які є частиною вимог Позивача за цією справою.

13.02.2019 до суду від Відповідача надійшли додаткові пояснення до відзиву, в яких, окрім обґрунтувань, наведених у відзиві, Відповідач зазначає, що Позивач не зазначає збитки, які він зазнав або міг зазнати, та не надав жодних доказів понесення таких збитків або наявності загрози їх понесення, а тому Відповідач вважає справедливим та розумним зменшити розмір пені в сумі 117 607,22 грн.

13.02.2019 до суду надійшла заява Відповідача про визнання позову в частині загальної суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 7 382 966,36 грн; 10% річних від простроченої суми, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 6.7. Договору поставки № 1018/18/15 від 07.08.2017 в сумі 32 743,65 грн; 18% річних за користування товарним кредитом, відповідно до ст. 536, ч. 5 ст. 694 ЦК України, умов пунктів 4 та 5 Додатків № 1018/18/15/3-ЗЗР від 19.04.2018, № 1018/18/5/3-МД/П від 19.04.2018 в сумі 24 704,88 грн.

При розгляді справи 13.02.2019, за згодою представників сторін, суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті. (протокольна ухвала від 13.02.2018). З метою підготовки представників сторін до судових дебатів, судом оголошено перерву до 28.02.2019.

27.02.2019 до суду надійшла заява за підписом представника Відповідача – адвоката ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи у зв'язку з його перебуванням на лікуванні.

На визначену судом дату представник сторін не з’явилися. При цьому суд зважає, що про час та місце розгляду справи представники повідомлені під розписку в судовому засіданні 13.02.2019.

Розглянувши в судовому засіданні заяву представника Відповідача про відкладення розгляду справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до частин 1,2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Одночасно, застосовуючи відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Оскільки подане представником Відповідача клопотання про відкладення розгляду справи не узгоджується з наведеними вище підставами для відкладення, враховуючи відсутність обмежень щодо кількості представників, які можуть представляти особу в суді, а також обмеженість процесуального строку розгляду справи по суті, заявлене представником Відповідача клопотання задоволенню не підлягає.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

В судовому засіданні 28.02.2019 прийнято прийнято судове рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

07 серпня 2017 року між Малим приватним підприємством Фірма «ЕРІДОН» (Позивач, за Договором Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРЕНВІС» (Відповідач, за Договором Покупець) укладено Договір поставки № 1018/18/15 (далі - Договір).

Згідно з предметом Договору, Постачальник зобов’язується поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (надалі ОСОБА_2), а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити вартість такого ОСОБА_2.

Найменування, асортимент та кількість ОСОБА_2, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються в Додатках, які є його невід’ємною частиною. (п. 1.2. Договору)

Відповідно до п. 2.1. Договору ціна ОСОБА_2 в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США або ОСОБА_1), зазначається у Додатках до цього Договору.

Ціна ОСОБА_2 в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долара США або ОСОБА_1), зазначається у Додатках до цього Договору. (п. 2.1. Договору)

Ціна ОСОБА_2 в національній валюті є орієнтовною та остаточно визначається на дату фактичної оплати ОСОБА_2 на умовах цього Договору. Еквівалент ОСОБА_2 в іноземній валюті, який зазначено в Додатку до цього Договору, є незмінним на весь період дії цього Договору. (п. 2.2. Договору)

Загальна вартість ОСОБА_2, що постачається за цим Договором (ціна Договору), визначається Додатками та видатковими накладними, з врахуванням п. 3.2. Договору. У випадку розбіжності даних у Додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни ОСОБА_2, перевагу має видаткова накладна. (п. 2.3. Договору)

Оплата ОСОБА_2 здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором та Додатками до нього. У випадку поставки ОСОБА_2 на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка ОСОБА_2 на підставі Рахунку на попередню оплату, що містить істотній умови поставки, без укладення Додатків до цього Договору. Датою оплати ОСОБА_2 вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника. (п. 3.1. Договору)

Сторони погодили, що визначення ціни та загальної ціни вартості ОСОБА_2, що підлягає оплаті Покупцем, здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США або ОСОБА_1 до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати ОСОБА_2 (надалі курс Міжбанку). Для визначення курсу Міжбанку Сторони використовують дані, розміщені на веб-сайті http://minfin.com.ua/currency/mb/archive/, якщо інші джерела визначення курсу іноземних валют не зазначені в Додатках до цього Договору (надалі Джерело курсу іноземних валют). (п. 3.2. Договору)

Оплата ОСОБА_2, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється Покупцем на підставі Рахунку на оплату, сформованого Постачальником, з врахуванням умов пунктів 3.1. та 3.2. Договору. Термін дії Рахунку на оплату складає 3(три) банківських дні, включаючи дату його оформлення, якщо інше не буде погоджено Сторонами. В разі порушення строків оплати, визначених Рахунком на оплату, зарахування платежів здійснюється Постачальником, виходячи з курсу Міжбанку, встановленого на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок Постачальника. Оплата ОСОБА_2, який постачається на умовах відстрочення оплати чи з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється Покупцем, з дотриманням пунктів 3.2. та 3.5. цього Договору. (п. 3.3. Договору)

Оформлення видаткових накладних та ОСОБА_2, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється за цінами, зазначеними в Рахунку на оплату. У разі недотримання Покупцем строків оплати ОСОБА_2, встановлених Рахунком на оплату, оформлення видаткової накладної здійснюється за цінами, визначеними з дотриманням умов пункту 3.2. цього Договору, на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок Постачальника. Оформлення видаткових накладних на ОСОБА_2, який постачається на умовах відстрочення оплати або з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється за цінами, визначеними на дату формування видаткової накладної з дотриманням умов пункту 3.2. цього Договору. (п. 3.4. Договору)

В тому разі, коли на день проведення Покупцем оплати ОСОБА_2, отриманого на умовах відстрочення оплати або з використанням вексельного способу розрахунків (дата зарахування коштів або передача векселів), курс іноземної валюти, визначений з дотриманням умов пункту 3.2. цього Договору, є вищим за відповідний курс іноземної валюти, що використаний на дату оформлення видаткової накладної , Сторони для визначення вартості ОСОБА_2, яка підлягає оплаті Покупцем, застосовують формулу: С = А1/А2 х В, де:

С- вартість ОСОБА_2, що підлягає оплаті;

В – вартість неоплаченого ОСОБА_2 за відповідними видатковими накладними;

А1 – курс іноземної валюти на дату оплати ОСОБА_2, визначений згідно умов договору;

А2 – курс іноземної валюти на дату оформлення видаткової накладної, визначений згідно умов Договору.

У разі, коли на момент проведення розрахунків (на дату здійснення оплати або передачі векселів) курс продажу іноземних валют, визначений у відповідності до умов пункту 3.2. Договору, буде меншим за відповідний курс, використаний на момент оформлення видаткових накладних, Покупець проводить оплату отриманого ОСОБА_2, виходячи із курсу продажу іноземних валют, використаного на дату оформлення видаткових накладних. (п. 3.5. Договору)

Здійснюючи плату ОСОБА_2, Покупець зобов'язаний зазначити у платіжному дорученні за яким саме Додатком до цього Договору та /або Рахунку на оплату, та /або видатковою накладною, а також, у разі необхідності, за який саме ОСОБА_2 здійснюється оплата. У разі відсутності такої інформації, а також у разі порушення Покупцем грошових зобов'язань за цим Договором, отриманий платіж зараховується Постачальником на власний розсуд. (п. 3.7. Договору)

Умови та строки поставки ОСОБА_2 зазначаються у Додатках до цього Договору або у Рахунку та оплату, який містить істотні умови поставки. (п. 5.1. Договору)

Договір вступає в силу з моменту його підписання вповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків за поставлений ОСОБА_2 – до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору. (п. 9.2. Договору)

В рамках Договору поставки № 1018/18/15 від 07.08.2017 Сторонами підписано наступні Додатки: № 1018/18/15/1-ЗЗР від 27.10.2017, № 1018/18/15/2-ЗЗР від 27.10.2017, № 1018/18/15/3-ЗЗР від 19.04.2018, № 1018/18/15/1-МД/П від 27.10.2017, № 1018/18/15/2-МД/П від 27.10.2017, № 1018/18/15/3-МД/П від 19.04.2018.

Як встановлено судом Позивач в межах Договору поставлено Відповідачу ОСОБА_2 на загальну суму 7 474 460,89 грн..

Так, на підставі Додатку № 1018/18/15/1-ЗЗР від 27.10.2017, за видатковими накладними №81644 від 27.10.2017, № 81803 від 30.10.2017, Відповідачу було поставлено засоби захисту рослин на суму 2 304 548,50 грн.

На підставі Додатку № 1018/18/2-ЗЗР від 27.10.2017, за видатковими накладними № 81646 від 27.10.2017, № 81799 від 30.10.2017, № 81974 від 31.10.2017, Відповідачу було поставлено засоби захисту рослин на суму 3 618 501,87 грн.

На підставі Додатку № 1018/18/3-ЗЗР від 19.04.2018, за видатковими накладними № 34119 від 20.04.2018, № 42180 від 02.05.2018,№ 42994 від 03.05.2018№ 49597 від 14.05.2018, Відповідачу було поставлено засоби захисту рослин на суму 413 385,60 грн.

На підставі Додатку № 1018/18/15/1-МД/П від 27.10.2017, за видатковою накладною № 81647 від 27.10.2017, Відповідачу було поставлено засоби захисту рослин на суму 53 136,00 грн;

На підставі Додатку № 1018/18/15/2-МД/П від 27.10.2017, за видатковою накладною № 81650 від 27.10.2017, Відповідачу було поставлено засоби захисту рослин на суму 962 920,92 грн.

На підставі Додатку № 1018/18/15/3-МД/П від 19.04.2018, за видатковою накладною № 51389 від 14.05.2018, Відповідачу було поставлено засоби захисту рослин на суму 121 968,00 грн.

За доводами Позивача, Відповідач провів часткові розрахунки за поставлений ОСОБА_2, і оплатив ОСОБА_2 поставлений за Додатками:

№ 1018/18/15/3-ЗЗР від 19.04.2018 на суму 82 658,14 грн, з яких 50 000,00 грн за платіжним дорученням № 2650 від 20.04.2018, а 32 658,14 грн за платіжним дорученням № 2651 від 24.04.2018.

№ 1018/18/15/3-МД/П від 19.04.2018 на суму 24 393,60 грн за платіжним дорученням № 10 від 08.05.2018.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором в загальному розмірі 7 367 409,15 грн, що визнається Відповідачем у поданій ним заяві.

Порушення Відповідачем умов Договору в частині проведення розрахунків за поставлений ОСОБА_2 стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Оцінивши докази, долучені до матеріалів справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд дійшов наступних висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті отриманого товару.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що зобов’язання за Договором в частині проведення розрахунків за поставлений товар, відповідачем повністю не виконано.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд перевіривши розрахунок суми боргу прийшов до висновку, що Позивачем правомірно заявлено до стягнення 7 367 409,15 грн. основного боргу.

Поряд з цим, за порушення Відповідачем взятих на себе зобов'язань, Позивачем заявлено до стягнення 10% річних від простроченої суми, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 6.7. Договору поставки №1018/18/15 від 07.08.2017, в сумі 32 743,65 грн.; 18 % річних за користування товарним кредитом, відповідно до ст. 536, ч. 5 ст. 694 ЦК України, умов пунктів 4. та 5. Додатків №1018/18/15/3-ЗЗР від 19.04.2018, №1018/18/15/3-МД/П від 19.04.2018 до Договору в сумі 24 704,88 грн.; пеню в сумі 117 607,22 грн, та 15 557,21 грн інфляційних нарахувань.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2. Договору встановлено, що несвоєчасне оплату ОСОБА_2 Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від вартості неоплаченого ОСОБА_2 за кожний день прострочення.

Пунктом 6.8. Договору Сторони погодили, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим Договором відповідно до п.б ст.232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами п. 6.7. Договору встановлено, що в разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати ОСОБА_2 чи невиконання зобов'язань передбачених пунктами 3.2. та 3.3. цього Договору, Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника 10% (десяти відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, Сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).

В силу приписів ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного. Відповідно до ч.5. ст. 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно умов пунктів 4. та 5. Додатків №1018/18/15/3-ЗЗР від 19.04.2018 та № 1018/18/15/3-МД/П від 19.04.2018 Сторони передбачили та встановили, що у разі порушення Покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого ОСОБА_2 на строк понад 30 (тридцять) календарних днів, Покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 18% (вісімнадцять відсотків) річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем ОСОБА_2. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли ОСОБА_2 підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого ОСОБА_2.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, інфляційних, 10% річних, та 18% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та чинному законодавству.

Перевіривши за допомогою системи «ЛІГА ЗАКОН», розрахунки заявлених до стягнення сум інфляційних та 18% річних судом виявлено помилки в бік заниження, оскільки за перерахунком суду сума інфляційних за визначений в розрахунку період складає 21 771,24 грн, а 18% - складає 24 712,43 грн. При цьому вказані вимоги задоволенню підлягають у розмірах, визначених в позовній заяві. (розрахунки додаються)

При перевірці розрахунку 10% річних судом виявлено помилку в бік завищення. За перерахунком суду розмір 10% річних за визначений в розрахунку період складає 32 740,38 грн. За таких обставин, сума 3 ,27 грн 10% річних заявлена безпідставно, та не підлягає до задоволення. (розрахунок додається)

При перевірці розрахунку суми пені судом встановлено, що розрахунок є арифметично вірним, а відтак вимога про стягнення пені в розмірі 117 607,22 грн підлягає задоволенню. (розрахунок додається)

Як визначає ст. 72 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач не надав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог Позивача. Доводи останнього щодо збігу строку позовної давності за вимогами про стягнення пені спростовуються умовами Договору, за яким Сторони передбачили, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим Договором відповідно до п.б ст.232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років.

Як роз'яснено у п. 3.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», за правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність. Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності. Також в зазначеному п. 3.3. вказаної постанови Пленуму зазначено про можливість збільшення загальної та спеціальної позовної давності.

Крім того, Відповідач у своєму відзиві б/н від 06.02.2019, додаткових поясненнях до відзиву, а також представник Відповідача в усних поясненнях у засіданні суду просив суд про зменшення розміру пені в сумі 117 607,22 грн.

Суд, розглянувши клопотання про зменшення розміру пені, дійшов висновку щодо відсутності у даному випадку підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена стаття кореспондується зі ст. 233 Господарського кодексу України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Суд зазначає, що статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України.

Отже, наявність обставин для зменшення штрафних санкцій повинна бути доведена належними та допустимими доказами саме Відповідачем.

Відповідач наголошував на форс-мажорних обставинах, та зазначав, що Позивачем не надано доказів щодо наявності збитків, які він зазнав або міг зазнати у зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов’язання, та не надав жодних доказів понесення таких збитків або наявності загрози їх понесення, тому Відповідач вважає, що справедливим та розумним є зменшення розміру пені.

Відповідно до приписів ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного судочинства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як вбачається із заявленого Відповідачем клопотання про зменшення розміру пені, останнім належними та допустимими доказами не доведено суду наявності у спірному правовідношенні виняткових обставин, які є підставою для зменшення розміру нарахованої Позивачем пені. Не доведено останнім і форс-мажорних обставин.

Крім того, спростовуючи доводи Відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне

Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору: відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ст. 203 ЦК України умовами чинності правочинів є дотримання вимог: щодо змісту правочину; щодо цивільної дієздатності суб'єктів правочину; щодо відповідності волевиявлення внутрішній волі суб'єкта (суб'єктів) правочину; щодо форми правочину; щодо реальності правочину та щодо дотримання спеціальних умов.

Тобто, правочини є вольовими актами, спрямованими на досягнення певного правового результату.

Цивільно-правовий договір, будучи видом правочину, являє собою правову форму, у яку втілюються узгоджені волевиявлення сторін. Сам процес узгодження волевиявлень називається укладанням договору.

В даному випадку, Договір поставки підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками підприємств без будь-яких зауважень.

Відтак, підписуючи Договір, Відповідач, у відповідності з п. 3 ст. 181 ГК України, погодився з його умовами, в тому числі, щодо розміру та порядку застосування пені.

Відповідач не був позбавлений права, закріпленого в п. 4 ст. 181 ГК України, щодо надання протоколу розбіжностей до договору.

Пунктом 5 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобовязання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Доказів існування відповідного судового рішення (або, принаймні, розгляду судом відповідного спору) суду не надано.

Сторони, підписавши Договір поставки, погодили, що у разі невиконання Покупцем взятих на себе зобов'язань по оплаті поставленого ОСОБА_2, встановлюються штрафні санкції у вигляді пені.

В даному випадку, узгоджені сторонами в Договорі штрафні санкції не суперечать вимогам чинного законодавства, а тому підлягають застосуванню.

З огляду на все викладене вище, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимоги, відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, п.2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕНВІС» (вул. Хутірська, буд. 4, с. Криштопівка, Іллінецький район, Вінницька область, 22742, код ЄДРПОУ 34122034) на користь Малого приватного підприємства Фірма «ЕРІДОН» (вул. Леніна, буд. 46, с. Княжичі, Києво-Святошинський район, Київська область, 08143, код ЄДРПОУ 19420704) 7 382 966 (сім мільйонів триста вісімдесят дві тисячі дев'ятсот дев'яносто шість) грн 36 коп. – основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення; 32 740 (тридцять дві тисячі сімсот сорок) грн 38 коп. - 10% річних; 24 704 (двадцять чотири тисячі сімсот чотири) грн 88 коп. – 18% річних за користування товарним кредитом; 117 607 (сто сімнадцять тисяч шістсот сім) грн 22 коп. – пені та 113 370 (сто тринадцять тисяч триста сімдесят) грн 28 коп. - витрат зі сплати судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 04 березня 2019 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Леніна,буд. 46, с. Княжичі, Києво-Святошинський район, Київська область, 08143)

3 - відповідачу (вул. Хутірська, буд. 4, с. Криштопівка, Іллінецький район, Вінницька область, 22742)