Рішення № 80207783, 01.03.2019, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/223/19

Провадження № 2/750/621/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2019 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Коверзнева В. О.,

з участю: секретаря судового засідання - Хамайко С. В., позивача - ОСОБА_1, представника позивача - адвоката Кравченка В. В., представників відповідача - адвоката Сєркіна К. Ю., ОСОБА_4, ОСОБА_5;

розглянувши у відкритому судовому засіданні (в порядку спрощеного позовного провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу культури і туризму Ічнянської міської ради Чернігівської області про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування завданої моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

08.01.2019 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Відділу культури і туризму Ічнянської міської ради Чернігівської області (далі - відповідач) про:

1) визнання незаконним і скасування наказу від 05.12.2018 № 30/01-06 про звільнення з посади директора Ічнянської школи мистецтв 06.12.2018;

2) поновлення на посаді директора Ічнянської школи мистецтв;

3) стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

4) стягнення з відповідача у відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 10000 грн.

Позивач в обґрунтування позову зазначила, що її звільнення з посади є протиправним і необґрунтованим, оскільки відбулось в порушення приписів Кодексу законів про працю України та Закону України «Про освіту» - без відповідної правової підстави, чим завдано моральної шкоди, яка полягає у приниженні її ділової репутації та престижу.

У відзиві на позовну відповідач просить відмовити у задоволенні позову вказуючи на те, що позивач звільнена з посади директора Ічнянської школи мистецтв на підставі пункту 9 статті 36 КЗпП України, оскільки чинне законодавство України передбачає зайняття посади керівника державного та комунального закладу культури лише на підставі строкового трудового договору. Крім того, відповідач посилається на відсутність його вини у звільненні позивача, оскільки звільнення відбулося внаслідок виконання приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» від 28.01.2016 № 955-VІІІ.

У відповіді на відзив позивач зазначила, що доводи відповідача є надуманими і такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального права, при цьому не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому не спростовують правову позицію позивача.

У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні; представники відповідача позов не визнали.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

З 01.09.2013 позивач праціює на посаді директора Ічнянської школи мистецтв, що підтверджується копією наказу Відділу культури і туризму Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області від 30.08.2013 № 18-К (а.с. 76).

Наказом відділу культури і туризму Ічнянської міської ради Чернігівської області від 05.12.2018 № 30/01-06 позивача звільнено з посади директора Ічнянської школи мистецтв 06 .12.2018 згідно з пунктом 9 статті 36 КЗпП України (з підстав, передбачених іншими законами); в тексті наказу в якості спеціальної підстави звільнення позивача зазначено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» від 28.01.2016 № 955-VІІІ (далі - Закон; а.с. 29).

Згідно з частиною першою статті 21 Закону України «Про культуру» керівники державних та комунальних закладів культури призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту строком на п'ять років за результатами конкурсу.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцевих положень до Закону передбачено, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних та комунальних закладів культури, а також з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури згідно з пунктом 9 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, вказана норма Закону зобов'язує припинити безстрокові трудові договори з керівниками комунальних закладів культури на підставі пункту 9 статті 36 КЗпП України.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про культуру» базова мережа закладів культури формується органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; існуючі заклади культури та заклади освіти сфери культури автоматично включаються до базової мережі.

Частиною другою статті 23 Закону України «Про культуру» до базової мережі закладів культури місцевого рівня віднесено комунальні заклади культури (бібліотеки, музеї, галереї, заповідники, виставкові зали, театри, філармонії, концертні організації, мистецькі колективи, кінотеатри, кіновідеопрокатні підприємства, об'єднання, палаци і будинки культури, інші клубні заклади, заклади освіти сфери культури, мистецькі школи, студії, парки культури та відпочинку тощо).

У статті 24 Закону України «Про культуру» зазначено, що місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування затверджують переліки закладів культури базової мережі місцевого рівня.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.6 Статуту Ічнянської школи мистецтв (далі - Школа) Школа є початковим спеціалізованим мистецьким навчальним закладом, початковою ланкою спеціалізованої мистецької освіти, належить до системи позашкільної освіти; Школа заснована на комунальній власності Ічнянської міської територіальної громади і підпорядковується та підзвітна відділу культури і туризму Ічнянської міської ради (а.с. 78).

Вищевикладене дає підстави для висновку, що Школа є закладом сфери культури, а тому на спірні правовідносини поширюється дія пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих положень до Закону.

За таких обставин, наказ про звільнення позивача від 05.12.2018 №30/01-06 повністю ґрунтується на Законі, а тому пред'явлений позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу культури і туризму Ічнянської міської ради Чернігівської області про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів від дня проголошення, через Деснянський районний суд м. Чернігова.

Суддя В. О. Коверзнев