Рішення № 80207588, 01.03.2019, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/9099/18

Провадження № 2/750/93/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2019 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючого - судді Литвиненко І.В.,

із секретарем судового засідання - Юрченко І.В.,

за участі відповідачів, представника відповідача ОСОБА_1, представника третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_3 яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання особи такою, що має право користування житловим приміщенням,

треті особи - орган опіки та піклування Деснянської районної у м. Чернігові ради, Комунальне Підприємство «Деснянське» Чернігівської міської ради,

I.Стислий виклад позиції позивача.

ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 звернулась з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6 про визнання ОСОБА_4 таким, що має право на користування квартирою АДРЕСА_1 на підставі ст.. ст. 64, 65 ЖК УРСР, статті 40 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з 2016 року та на час подання позову, вона спільний син її та ОСОБА_5 проживав в АДРЕСА_1, однак батько відмовляється від надання дозволу на реєстрацію дитини за цією адресою, такі дії свідчать, на думку позивача про невизнання за дитиною права на користування зазначеним житлом.

ІІ. Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників справи.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 13.09.2018 року відкрите провадження у справі.

В судовому засіданні ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 та її представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідачі та представник відповідача позовні вимоги не визнали та просили відмовити у їх задоволенні посилаючись на те, що наймач квартири на вселення дитини та її проживання згоди не надавала. Відповідач ОСОБА_5 визнав той факт, що з 2016 року та на час подання позову до суду його син - ОСОБА_4 проживав АДРЕСА_1 з його згоди, також пояснив, що ця квартира можливо буде необхідно йому для проживання та його новій родині, тому згоду на проживання дитини в цій квартирі він надає лише тимчасово.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_3 є дитиною позивача та відповідача ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с.10).

Як вбачається із довідки ТОВ «Майс сілтус» № 340 від 23.05.2018 року, ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 11). Дитина зареєстрована, але не проживає разом із матір'ю в цьму житловому приміщенні з грудня 2009 року (а.с. 14).

За адресою : АДРЕСА_2 для проживання та перебування дітей жодних умов не створено, умови для проживання незадовільні, що підтверджується актом обстеження умов проживання Служби у справах Дітей Новозаводської районної у м. Чернігові ради від 16.05.2018 року (а.с. 15).

ОСОБА_5 вчиняла заходи щодо реєстрації свого сина ОСОБА_4 за адресою місця проживання - в квартирі АДРЕСА_1, однак ій було відмовлено, так як не надано згоди на це іншого законного представника (а.с. 16-17).

За адресою - квартира АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_9 - наймач, та її сини - ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (а.с. 43). Ця квартира є двох кімнатоною, житловою площею 28,5 кв.м та загальною площею 51,30 кв.м, що підтверджується копією особового рахунку, із якого також вбачається, що ця квартира є державною власністю (а.с. 45)

Як вбачається із додаткових пояснень ОСОБА_5, під час розгляду справи в суді її було примусово виселено разом із сином із цієї квартири 29.01.2019 року своєю свекрухою, батько при цьому був відсутній, а по телефону повідомив, що його це не стосується, на прохання позивача та її сина, про те, що їм ніде ночувати, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не реагували. Після виселення, ОСОБА_5 із сином проживають у знайомих, дитина після емоційного стресу проходить лікування у невропатолога та психіатра. Пояснення в частині лікування дитини у невропатолога та рекомендація про нагляд психіатра, підтверджується копією амбулаторної книжки ОСОБА_4

Як вбачається із висновку про результати перевірки Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, по зверненню ОСОБА_5 від 24.02.2019, вона 31.01.2019 року звернулась із заявою щодо вчинення домашнього насильства з боку ОСОБА_7 щодо свого онука ОСОБА_4, що мало місце 29.01.2019 року за адресою: квартира АДРЕСА_1.

Відповідачі заперечують проти того, що виселення було примусовим, зазначаючи, що виселилась ОСОБА_5 разом із сином добровільно.

ІV. Норми права які застосував суд, мотиви їх застосування та висновки суду.

Відповідно до статтей 64 та 65 Житлового кодексу УРСР,члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї. Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

В силу наведених правових норм ОСОБА_5 набув рівних з наймачем прав на користування квартирою АДРЕСА_1. Отож, на вселення 31.01.2016 до спірної квартири малолітньої дитини ОСОБА_5 - ОСОБА_4, згода наймача квартири - ОСОБА_7 була непотрібною.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Отож, право дитини на користування житловим приміщенням є похідним від права користування на житлове приміщення її батька.

Стаття 8 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» передбачає:

1. Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

2. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього прав, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших.

У рішенні Європейського Суду від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява №39948/06, п.п.47,48, Суд зазначив, що втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що передбачені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві». Визначаючи, чи було конкретне втручання «необхідним в демократичному суспільстві», Суд повинен оцінити у контексті всієї справи загалом, чи були мотиви, наведені для виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає стаття 8.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 18 Конвенції про права дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Отож, з огляду на викладене, враховуючи те, що у дитини відсутнє інше житло, яке було б придатне для проживання, а також на те, що право користування дитини на спірну квартиру є похідним від права користування його батька, а отже суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідачів на користь ОСОБА_5 належить стягнути судові витрати.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 258-260, 263-265, 268, ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

позовні вимоги ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1) до ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_1, НОМЕР_2), ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання особи такою, що має право користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 (місце проживання: АДРЕСА_1) право на користування квартирою АДРЕСА_1

Стягнути із ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_1, НОМЕР_2), ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) по 234 грн 93 коп. з кожного у відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складене 01.03.2019.

Суддя І.В. Литвиненко