Рішення № 80206810, 21.02.2019, Бериславський районний суд Херсонської області

Справа № 664/117/18

№ провадження 2/647/109/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2019 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді: Кириленко М.О.

за участю секретаря: Кикоть К.В.

представника відповідача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Берислав Херсонської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, суд

встановив:

У січні 2018 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що 16.09.2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір б/н, відповідно якому остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 2 000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання по погашенню заборгованості, в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути із ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 43 594, 42 грн. та судові витрати.

Ухвалою Цюрупинського районного суду Херсонської області від 08.11.2018 року справу було передано за підсудністю на розгляд Бериславського районного суду Херсонської області.

Ухвалою суду від 07.12.2018 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

27.12.2018 року на адресу суду надійшов заперечення (відзив) відповідача на позов та заява про застосування позовної давності, відповідно до яких ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні позову, оскільки обставини укладання кредитного договору, узгодження умов кредитного договору, надання кредиту, нарахування відсотків (процентів) у розмірі 30% на рік не підтверджено позивачем допустимими в розумінні ст. 78 ЦПК України, достовірними в розумінні ст.79 ЦПК України достатніми в розумінні ст.80 ЦПК України доказами на підставі яких можна дійти висновку про наявність обставин справи які підлягають доказуванню позивачем. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди по всім істотним умовам договору. Цивільний кодекс України не містить переліку істотних умов кредитного договору. Певний перелік умов наведений у ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України. Крім того, до позовної заяви додано довідку про умови кредитування позивачем вказано про нарахування відсотків за користування кредитними коштами у сумі 30 відсотків річних від суми заборгованості за кредитом, ця довідка відповідачем не підписана, окрім цього до позовної заяви додано Умови та правила надання банківських послуг які не містять підпису відповідача. При цьому позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами договору про надання банківських послуг і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву, чи в межах позовної давності позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ні в позовній заяві ні в розрахунку немає посилання на договірні підстави нарахування відсотків, штрафів, пені комісії, алгоритму розрахунку сум які просить позивач стягнути з відповідача. Таким чином Розрахунок заборгованості не є доказом обставин виникнення основного боргу за основними зобов'язаннями та правомірності нарахування позивачем платежів вказаних у розрахунку заборгованості. Заява про отримання кредиту, довідка про умови кредитування Умови та правила надання банківських послуг не містять в собі умов які можуть ідентифікувати їх як кредитний договір б/н від 16.09.2013 року. Також, позивач в порушення законів нарахував пені та комісію в сумі 3600 грн. та штраф у сумі 2052,11 грн (процентна складова), при цьому не надав до позовної заяви довідку про термін дії кредитної картки виданої відповідачу, та така картка відсутня у відповідача, позивач у доданих до позову доказах відсутні дані про строк дії кредитної картки, позивач не вказав у позові дати з якої на його думку розпочався відлік позовної давності за кожною вимогою вказаною у розрахунку, позовні вимоги згідно розрахунку нараховано позивачем з 2013 року, для встановлення обставин початку перебігу позовної давності необхідно витребувати від позивача довідку про термін дії кредитної картки виданої відповідачу. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що між сторонами досягнуто домовленості про збільшення строку позовної давності. Враховуючи викладене, та беручи до уваги, що законом встановлена обов'язковість письмової форми договору про збільшення строку позовної давності, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження підписання і погодження відповідачем збільшення такого строку для звернення до суду з позовом в задоволені позову необхідно відмовити. Позивач звернувся до суду 27 березня 2018 року, позов подано з пропуском трирічного строку позовної давності.

31.01.2019 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив, з якої вбачається, що при оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п.1 ст.30 ЦК України), яким підтверджується, що Позичальник яким ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківське послуг та Тарифами Банку. Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договором приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу). Підписанням заяви Позичальник приєднується Ж запропонованих банком Умов та Тарифів. Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов'язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правилами надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. З виписки з карткового рахунку, чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Банком надані такі докази, які підтверджують факт укладання кредитного договору та наявність не виконаних кредитних зобов'язань: копія кредитного договору; розрахунок заборгованості; копія паспорта Відповідача, за яким був оформлений кредитний договір; виписка по рахунку; фото клієнта з карткою. Слід зауважити, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу. Із виписки вбачається, що Відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Додатково зазначили, що посилання на Відповідача на Господарський кодекс України, є безпідставним та таким що не має жодного смислового значення, адже між Банком та Відповідачем не укладався господарський договір. Стосовно встановлення та зміни кредитного ліміту Умовами договору визначено (п. 2.1.1.2.3.), що Банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. При проведенні претензійно-позовних заходів ключову роль відіграє заборгованість клієнта (сума фактично отриманих коштів та нарахована плата за користування ними), а не сума стартового кредитного ліміту по карті. Тому належним доказом зняття коштів з карткового рахунку клієнта є виписка. Заперечення відповідача, про незаконність нарахування одночасно пені та штрафу, я ґрунтується на ст.61 Конституції України, є помилковим, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України, пеня і штраф є формами неустойки, але не є окремими та самостійними видами юридична відповідальності. Пеня та штраф не є окремими видами відповідальності, а є різновидом штрафних санкцій. У межах одного виду відповідальності можуть застосовуватися різний набір санкцій. Враховуючи принцип свободи договору, дає право Банку передбачати в кредит договорах відповідальність позичальника за невиконання або неналежне виконання зобов'язання - у вигляді штрафу, і за несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання - у вигляді пені. Щодо строків позовної давності, то кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже строк випущеної картки до останнього дня 08.2017 року, отже Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача 16.01.2018 року - до спливу строку позовної давності. У зв'язку з цим, обставини, на які Відповідач посилається в своєму запереченні, відповідають дійсності, а строк позовної давності Позивачем дотримано при зверненні до суду. Крім того, підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов'язання триває, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

В останнє судове засідання представник позивача не з'явився, заявою просив перенести справу на іншу дату у зв'язку з професійною зайнятістю.

Представник відповідача в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити, застосувавши позовну давність.

Суд вважає за можливе закінчити розгляд справи у відсутності представника позивача, оскільки судом заслухані пояснення сторін, досліджено докази, якими учасники обґрунтовують свої доводи та заперечення, тому неявка представника позивача судом визнана неповажною, тому з урахуванням предмету спору та строків розгляду справи, суд приходить до переконання про закінчення розгляду справи за відсутності представника позивача.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі факти та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16.09.2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір б/н, відповідно якому останній на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності було відкрито картковий рахунок та встановлено ліміт кредитної лінії в сумі 2 000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

На підставі рішення Єдиного акціонера Банку від 21 травня 2018 року № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк». АТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та зобов'язань ПАТ КБ «ПриватБанк».

Договір складається із анкети-заяви, довідки про умови кредитування з використанням платіжної карти «кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду, Умов і Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року № СП-2010-256 (а.с.7-32).

Як зазначено у довідці про умови кредитування з використанням платіжної карти «кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду, до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, ОСОБА_2 зобов'язалася вносити на погашення кредитної заборгованості 7 % від заборгованості (але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості).

Згідно наданого розрахунку, станом на 30.11.2017 року кредитна заборгованість становить 43 594, 42 грн., яка складається з 1 890, 24 грн. - заборгованості за кредитом, 35 552, 06 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 3 600, 00 грн. - заборгованості за пенею та комісією, 500,00 грн. - штрафу (фіксована частина) та 2 052,11 грн. - штрафу (процентна складова).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі ст.ст.625, 1050 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Вказані положення також закріплені у п.1.1.3.2.2. та п.2.1.1.5.6. Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «Приватбанк».

За нормами ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, для вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Частинами першою та третьою статті 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Відповідно п. 2.1.1.2.11 Правил надання банківських послуг строк дії договору відповідає строку дії картки, яка діє до останнього дня місяця, вказаного на лицевій стороні картки включно.

Відповідач отримала картку № НОМЕР_1, термін дії якої: 08/17, тобто до 31 серпня 2017 року (а.с.147). Згідно розрахунку заборгованості, останній платіж ОСОБА_2 здійснила 26.12.2014 року. Таким чином, позивач звернувшись з позовом до суду 22.01.2018 року не пропустив строк позовної давності, в зв'язку з чим заява відповідача про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконувала свої зобов'язання по погашенню заборгованості за кредитним договором б/н від 16.09.2013 року, по поверненню суми кредиту, при цьому, оскільки із наданої виписки по рахунку ОСОБА_2 є незрозумілим зміна поточної заборгованості по кредиту, яка станом на 30.11.2017 року становила 1 722, 72 грн., а вже в позовній заяві станом на 30.11.2017 року зазначена як 1 890, 24 грн., суд вважає, що із відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 1 722, 72 грн.

При цьому, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що позивачем не надано доказів отримання ОСОБА_2 кредитних коштів та їх використання, а також не ознайомлення останньої із тарифами кредитування, оскільки даний факт підтверджується анкетою-заявою відповідача від 16.09.2013 року, яка містить підпис ОСОБА_2, довідкою про умови кредитування, у якій зазначені усі умови використання кредитки, яка також містить його особистий підпис, та випискою банку по рахунку, яка відповідно до Переліку типових документів, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України від 12.04.2012 року № 578/5, є первинним документом, що фіксує факт виконання операції та є підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах.

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що з моменту укладення договору позивачем, починаючи з 01.09.2014 року була змінена процентна ставка до 34,80% на рік на суму заборгованості, а з 01.04.2015 року - до 43,20 % на рік.

Відповідно до вимог ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

Згідно із п.1.1.3.2.3. Умов та Правил надання банківських послуг, Банк має право на зміну Тарифів, при цьому Банк зобов'язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по Картрахунку згідно п.1.1.3.1.9. Якщо протягом 7 днів Банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду із змінами, вважається, що клієнт прийняв нові умови.

Пунктом 1.1.3.1.9. Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що Банк зобов'язаний не рідше одного разу на місяць способом, який вказаний у Заяві, надавати держателю виписки про стан Картрахунків. При підключенні держателя до системи INTERNET-banking (ПРИВАТ 24) надання виписок здійснюється через вказаний комплекс. При підключенні держателя до комплексу Mobile-banking Банк надає можливість доступу до інформації про стан рахунку шляхом використання функції SMS-повідомлення.

Однак, у заяві-анкеті, копія якої додана до позову, спосіб надання виписки про стан Картрахунку не вказаний. В судове засідання представником позивача не надано доказів того, що банк повідомив відповідача про зміну процентної ставки за кредитним договором та відповідач таке повідомлення отримав. За таких обставин підстав для застосування підвищеної процентної ставки немає. Отже, за період з 01.09.2014 року по 31.03.2018 року підлягає застосуванню відсоткова ставка у 30 % річних.

За таких обставин, суд не може прийняти як належний доказ надані позивачем розрахунки відсотків за користування кредитними коштами в сумі 35 552, 06 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що розмір заборгованості по відсоткам відповідача перед банком станом на 30.11.2017 року становить 2 324, 02 (1 722, 72 грн. (заборгованість за тілом кредиту) х 30% : 360 днів х 1187 днів (кількість днів, за яку нараховується заборгованість, а саме з 01.09.2014 року по 31.11.2017 року)) + 619, 96 грн. (раніше нараховані відсотки за користування кредитом).

Вимоги ПАТ КБ «Приват Банк» про стягнення неустойки, на думку суду, також підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.1 ст.546, ст.549 ЦК України, виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. За нормою п.3 ст.611 ЦК України, сплата неустойки є правовим наслідком порушення зобов'язання.

Згідно довідки про умови кредитування з використанням платіжної карти «кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду, умовами такого кредитування передбачено сплату пені за несвоєчасне погашення заборгованості, яка складається з пені (1), яка складається з базової процентної ставки за договором, нараховується за кожний день прострочення кредиту та пені (2), яка складається з 1% від заборгованості, але не менше 10 грн. на місяць, нараховується 1 раз на місяць за наявності прострочки за кредитом або відсоткам 5 та більше днів при виникненні прострочки на суму, більшу 50 грн. (передбачено п. 2.1.1.12.6.1. Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року). Також, при порушенні строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, передбачено сплату штрафу, який становить 500 грн. + 5 % від суми позову (передбачено п.п.1.1.5.32, 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року). Договором передбачено сплату комісії за зняття готівки, комісії за моніторинг неактивної картки, комісії за отримання балансу на чек у банкоматах, комісії за безготівковий розрахунок та за видачу нової картки.

З наданого розрахунку суми заборгованості за кредитом (графа сума комісії та пені) вбачається, що 01.03.2014 року відповідачу було нараховано до сплати 50,00 грн., після чого починаючи з 01.04.2014 року нараховувалося щомісяця до сплати 100 грн. Зазначене дає підстави вважати, що дані суми нараховувалися в якості відповідальності за порушення зобов'язань за договором (пені).

Отже, позивачем заявлена вимога про застосування як штрафу, так і пені за порушення відповідачем зобов'язання щодо погашення кредиту та сплати відсотків за користування ним у порядку та строки, визначені умовами договору, та відповідно поставлено питання про подвійну цивільну-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов'язання, що суперечать вимогам ч.1 ст.61 Конституції України та ч.3 ст.509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зважаючи на встановлені обставини, суд вважає, що вимога банку про стягнення з відповідача заборгованості за пенею в розмірі 3 600,00 грн. необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Разом із тим, із ОСОБА_2 на користь позивача, в порядку п.п.1.1.5.32, 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року, підлягає стягненню штраф в розмірі 500 грн. (фіксована частина) та штраф в розмірі 202, 34 грн. (5% від суми позову, тобто 5% від заборгованості по тілу кредиту та відсоткам за його користування, яка становить 4 046, 74 грн.).

Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (11 %) в сумі 193, 82 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 279, 280 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» кредитну заборгованість в розмірі 4 749, 08 грн. (чотири тисячі сімсот сорок дев'ять грн. вісім коп.), а також судові витрати в розмірі 193, 82 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга із врахуванням п. 15.5 розділу ХII «Перехідні положення» ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, до Херсонського апеляційного суду через Бериславський районний суд Херсонської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 28.02.2019 року.

Суддя М.О.Кириленко