Рішення № 80206406, 20.02.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.02.2019 Справа №607/11692/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді - Сливки Л.М.

за участі секретаря судового засідання - Осів І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" пред'явив до суду позов до відповідача ОСОБА_3 після укладення шлюбу ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 23 травня 2013 року у розмірі 90829,74 гривень. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 23 травня 2013 року відповідач отримала 8000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Також вказують, що підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою", затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/ pages 70/, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит, у розмірі, встановленому договором. Однак, відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв'язку із чим станом на 31 серпня 2017 року має заборгованість у розмірі 90829,74 гривень, яка складається із: 7971,85 гривень - заборгованість за кредитом; 74606,55 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3449,92 гривень - заборгованість за пенею та комісією; 500 гривень - штраф (фіксована частина); 4301,42 гривень - штраф (процентна складова).

14 листопада 2017 року від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, згідно яких вказує на необгрунтованість позовних вимог, оскільки, вважає, що договір між нею та банком належним чином не укладений, з огляду на те, що Умови та правила надання банківських послуг на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог вона не підписувала та не була з ними ознайомленою тому вважає, що вони не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Також вказує, що із її карткового рахунку внаслідок шахрайських дій з боку не встановленої особи 30 вересня 2014 року за допомогою телефонного додатку «Приват24» невідома особа зняла грошові кошти в сумі 489,80 гривень, а також скориставшись від її імені іншим картковим рахунком невстановлена особа заволоділа грошовими коштами на суму 8000 гривень. У зв'язку із цим 15 жовтня 2014 року вона звернулася в поліцію із заявою, яка була зареєстрована за № 17900 Журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Тернопільського MB У MB СУ в Тернопільській області. Також про вказаний факт вона повідомила службу безпеки «ПриватБанк». Разом із цим, зазначає, що при оформлені кредитної картки співробітником банку не було надано їй на підпис жодного договору. Вважає, що долучені позивачем до матеріалів позову копії документів не підтверджують наявності у неї заборгованості, оскільки: розрахунок заборгованості не може підтверджувати існування боргу оскільки він не є первинним обліковим бухгалтерським документом та не відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; копія анкети - заяви клієнта банку не може підтверджувати існування боргу, оскільки вона є лише пропозицією укласти договір (офертою). Також, в зазначеній анкеті відсутні будь які умови, які є істотними для кредитного зобов'язання: в анкеті не зазначено жодної суми коштів, яку зазначає позивач в позові, відсутня умова про надання Позивачем тієї чи іншої суми, відсутня умова про обов'язок повернення тієї чи іншої суми, відсутній строк надання грошових коштів Позивачем та строк повернення цих коштів Відповідачем, відсутні будь які посилання на картку, з якої Відповідач міг отримувати грошові кошти, відсутня умова про отримання цієї картки відповідачем; умови та правила надання банківських послуг, а також правила користування платіжною карткою не можуть підтверджувати факт існування боргу оскільки вони не містять її підпису. З цих підстав, у задоволенні позову просила відмовити у повному обсязі.

30 січня 2018 року від позивача АТ КБ «ПриватБанк» надійшли до суду пояснення, згідно яких вказують, що зміст, укладеного між банком та відповідачем кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Відповідач підписавши анкету- заяву приєднався до Умов та Правилами надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. Також вважають, що саме на відповідача покладено обов'язок доведення того факту, що він не був ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, не отримував кредитний ліміт чи не підписував кредитний договір, за невиконання умов якого до нього пред'явлено позов. Також позивач вказує, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що переказ коштів був здійснений іншою особою. З цих підстав вважає, що оскільки на даний час відповідач належним чином свої зобов'язання за договором не виконала, а тому позовні вимоги Банку є обгрунтованими та підлягають до задоволення в повному обсязі.

19 лютого 2018 року від відповідача поступив до суду відзив на позов, згідно якого відповідач вказує, що кредитний договір не укладала та кредит не отримувала, працівники банку не ознайомлювали її, а вона не підписувала «Умов та правил надання банківських послуг» та «Тарифи банку». Також, у вказаному відзиві відповідач заявила клопотання про застосування строків позовної давності, вказуючи, що згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість за договором виникла з 30 вересня 2014 року. При цьому, спеціальний строк позовної давності за вимогами про стягнення, пені, неустойки та штрафних санкцій становить один рік, а тому вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду із вказаним позовом.

08 травня 2018 року від позивача АТ КБ «ПриватБанк» надійшла до суду відповідь на відзив, у якому вказано, що Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку, (п.п. 1.1.1.58, 1.1.1.59 Умов). Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua; https://client-bank.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківських послуг. Також вказують, що відповідач знімала кредитні кошти та частково погашала заборгованість. Також, у вказаній відповіді на відзив позивач зазначає, що твердження відповідача про зняття коштів іншими особами не підтверджені жодними доказами, оскільки про втрату картки відповідач не заявляла, грошові кошти знімалися за допомогою банкомату, відповідно особа (або ж сам відповідач) яка знімала кошти мала в наявності платіжну карту і знала ПІН -код властивий даній карті, а згідно п. 1.1.5.29 кредитного договору, клієнт несе повну відповідальність за операції проведені з картою. Клієнт у свою чергу має право стягнути суму відшкодування з винних осіб. Щодо строку позовної давності зазначають, що відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Відповідачу було видано кредитну картку N0 5211537355261046 зі строком дії до останнього дня травня 2018 року, позивач же звернувся до суду з позовом до Відповідача 15 вересня 2017 року до спливу, а тому вважають, що строк позовної давності Позивачем дотримано при зверненні до суду.

На надану позивачем відповідь на відзив, представником відповідача адвокатом Кондрацьким І.М. направлено до суду письмові пояснення, згідно яких представник відповідача зазначає, що доводи позивача про те, що відповідач не зверталась у банк із заявою про втрату картки, а тому несе відповідальність за всі операції, що здійснювалися по вказаній картці, спростовуються тим, що за фактом незаконного заволодіння грошовими коштами з рахунку відповідача Сумським ВП ГУНП в Сумській області внесено відомості в ЄРДР від 05 листопада 2014 року, у якому відповідача ОСОБА_3 (на даний час прізвище відповідача змінено на ОСОБА_4) визнано потерпілою.

Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» у судове засідання не з'явився, попередньо направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, згідно якої позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, не заперечив щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, однак її представник адвокат Кондрацький І.М. подав заву про розгляд справи за його відсутності та відсутності його довірительки ОСОБА_1, у задоволені позовних вимог просить відмовити у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях та відзиві на позов.

За вказаних обставин, відповідно до ст. 223 ЦПК України справу слід розглянути у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Судом установлено:

23 травня 2013 року ОСОБА_3 підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Згідно інформації викладеної у вказаній Анкеті-заяві, своїм підписом у Анкеті-заяві ОСОБА_3 підтвердила, що вона погоджується із тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася і згідна з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді, а також факт отримання ним повної інформації про умови кредитування в ПриватБанку.

У поданих до суду запереченнях проти позову, відзиві на позов та письмових поясненнях відповідач вказує, що не користувалася кредитними коштами, однак, шляхом шахрайських дій з боку невстановленої особи з її карткових рахунків були зняті грошові кошти у сумах: 489,80 гривень та 8000 гривень. На підтвердження вказаного відповідачем ОСОБА_1 долучено копії написаних нею письмових заяв в поліцію; копію відповіді Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області Міністерства Внутрішніх справ України за №21474 від 30 жовтня 2014 року та копії Витягу №1 з кримінального провадження №12014200440006163 про вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 185 КК України.

Зокрема, із наявної у матеріалах справи копії відповіді Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області Міністерства Внутрішніх справ України за №21474 від 30 жовтня 2014 року адресованої відповідачці, вбачається, що на подану нею заяву від 15 жовтня 2014 року про вжиття заходів до невідомої особи, яка 30 вересня 2014 року шахрайським шляхом заволоділа її грошовими коштами в сумі 489,80 гривень та 8000 гривень, неможливо внести відповідну інформацію до Єдиного реєстру досудових розслідувань Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області, оскільки грошові кошти було знято в м. Суми, вул. Шевченка, 18.

Із копії Витягу №1 з кримінального провадження №12014200440006163 про вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 185 КК України, відомості стосовно якого внесено 05 листопада 2014 року Сумським МВ УМВС України в Сумській області, вбачається, що 30 вересня 2014 року невстановлена особа, діючи таємно, через банківську мережу «ПриватБанк» викрала грошові кошти з банківської картки НОМЕР_1 гроші в сумі 489 гривень та з банківської картки НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 8000 гривень, що належать ОСОБА_3 Заявником (потерпілим) за вказаним злочином вказано - ОСОБА_3.

Згідно наявного у матеріалах справи свідоцтва про зміну імені НОМЕР_3 виданого 28 січня 2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції, 28 січня 2016 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 змінила прізвище на ОСОБА_1, про що складено актовий запис №15 Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, суд приходить до переконання, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, з огляду на такі обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, сплата яких передбачена ст. 1048 ЦК України.

Статтями 1047-149, 1055, 1056-1 ЦК України передбачено обов'язкову письмову форму договору, право кредитора на отримання процентів та обов'язок боржника повернути позику в строк та сплатити проценти.

Як убачається із копії Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку не містить зазначення відомостей щодо типу кредитування, розміру бажаного кредитного ліміту по платіжній картці, як і не містить зазначення дати отримання ОСОБА_3 відповідної карти, що унеможливлює суд встановити суму бажаного кредитного ліміту та дату укладання відповідного кредитного договору, який окрім Анкети-Заяви складається із інших документів, в тому числі з Пам'ятки клієнта, Умов і правил надання банківських послуг та Тарифів.

Позивачем долучено до матеріалів справи Умови і правила надання банківських послуг та Правила користування платіжною картою, які не містять підпису відповідача на той час ОСОБА_7

При цьому Пам'ятку клієнта, яка є невід'ємною частиною Договору, позивачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За вимог ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, визначено, що Умови та Правила надання банківських послуг, Пам'ятка Клієнта, Тарифи, а також заява про приєднання до Умов та Правил становить укладений Договір про надання банківських послуг.

У той же час, позивачем, АТ КБ «ПРИВАТБАНК», не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником Умов та Правил надання банківських послуг, Пам`ятки клієнта і Тарифів, щоб в сукупності із Анкетою-заявою, свідчило про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг.

За вимог ч.1 та 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови надання споживчого кредиту фізичним особам не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Отже, в силу вимог ст.ст. 12, 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, враховуючи, що за умовами заяви позичальника, остання разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами складає між позичальником та банком договір про надання банківських послуг, а долучений позивачем до матеріалів позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містить підпису позичальника, то суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що під час підписання заяви позичальника відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Правова позиція Верховного Суду України, висловлена у справі № 6-16цс15, безпосередньо пов`язується зі спором щодо права сторін збільшити строк позовної давності, однак остання підлягає застосуванню в межах розгляду даної справи, оскільки визначає умови та порядок укладання між сторонами договору. Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 10 червня 2015 року у справі № 6-698цс15, від 01 липня 2015 року у справі №6-757цс15.

Крім того, у правовій позиції, викладеній ВСУ по справі № 6-240цс14 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначено, що «Суди апеляційної та касаційної інстанцій, погоджуючись з доводами позивача про застосування п'ятирічного строку позовної давності, не звернули увагу на те, що позивачем не представлено належних та допустимих доказів, які свідчили б про те, що при підписанні сторонами кредитного договору діяли Умови споживчого кредиту в редакції, яка передбачає збільшення строку позовної давності, ці умови не є складовою частиною укладеного між сторонами договору, відповідачем вони не підписувалися». Тобто ВСУ у своєму правовому висновку зазначив, що якщо Умови кредитування не підписані відповідачем, то у такому разі їх неможливо визнати належним та допустимим доказом по справі вказані умови не є складовою частиною укладеного між ним та банком договору.

Оцінюючи позовні вимоги з позицій належності обраного позивачем способу захисту суд зазначає, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом (постанова Верховного Суду України від 12.06.2014 у справі № 6-32цс13).

Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Виходячи з правового аналізу вказаних норм, Умови та правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки такі Умови не містять підпису позичальника. Також судом не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.

Надана позивачем, як доказ Анкета-заява від 23 травня 2013 року не заповнена належним чином, оскільки містить лише особисті та реєстраційні дані боржника. При цьому, у ній відсутні дані бажаного позичальником ліміту по платіжній картці, відсутні дані щодо обрання позичальником виду платіжної картки та даних отримання позичальником платіжної картки, відкриття позичальника банківського рахунку.

Додані позивачем до позову Умови та правила надання банківських послуг не є датовані, а тому встановити з якими саме Умовами було ознайомлено відповідача неможливо, враховуючи і ту обставину, що події мали місце у 2013 році.

Крім того неможливо встановити з якими саме Тарифами банку був ознайомлений відповідач при зверненні з заявою до позивача, зважаючи на те, що додані позивачем Тарифи банку, також не датовані та не мають посилань на номер розпорядчого акту, яким вони були затверджені правлінням. Незрозуміло, які Тарифи банку діяли на момент звернення відповідача до банку з Анкетою-Заявою та які діяли в подальшому, враховуючи, що відповідно до Умов вони є змінними.

При цьому, не зрозуміло, яку саме платіжну картку видав відповідачу позивач за умов, що Анкета-заява не містила вказівки на вид картки, відсутні відомості щодо видачі картки, а також незрозуміло на підставі яких Тарифів банк обчислював заборгованість за кредитом з огляду на відсутність даних про те, яку платіжну картку виявляв бажання оформити відповідач та яка картка йому була видана.

Посилання представника позивача на те, що відповідач користувався кредитними коштами, а відтак прийняв умови та правила надання банківських послуг, суд оцінює критично, оскільки відповідач заперечує, що був ознайомлений з умовами кредитування якими обґрунтовано позов та на спростування вказаного твердження позивачем не надано суду жодного доказу. Аналізуючи наявні у матеріалах справи докази, керуючись положеннями діючого цивільного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача кредитної заборгованості, оскільки матеріали справи не містять належних доказів укладення сторонами кредитного договору із встановленням кредитного ліміту саме у розмірі 8000 гривень та із встановленим процентом кредитування у розмірі 30%, в той час як графа «бажаний ліміт кредитування» в Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку взагалі не заповнена, а тому посилання позивача на те, що відповідач отримала кредит у виді визначеного в договорі ліміту спростовуються наявною в справі копією анкети-заяви. Крім того, позивачем в порушення ст. 81 ЦПК України, не надано доказів того, що платіжна картка, яка передбачена умовами Заяви, була видана відповідачу, як і не надано суду відомостей, що підтверджують тип та строк її дії, що є істотними умовами договору, та не надано доказів зарахування кредитних коштів на картку. Крім того, позивачем не надано доказів відкриття на ім'я відповідача рахунку, виписки по даному рахунку, який і мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, та з якого суд мав би встановити, який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником на картковий рахунок. Наданий же позивачем до матеріалів позовної заяви розрахунок заборгованості за договором № б/н від 23 травня 2013 року не є належним та допустимим доказом наявності цивільно-правових відносин між сторонами у справі, оскільки по суті є калькуляцією, якою позивач обґрунтовує розмір своїх вимог, а розрахунок заборгованості не є тим документом, який підтверджує наявність або відсутність коштів на рахунку особи та факт проведення певних фінансових операцій.

Разом із цим, оскільки матеріалами справи не доведено належного погодження між сторонами строку дії кредитного договору, суд позбавлений можливості вирішити питання, щодо строку позовної давності.

Також, суд не надає оцінку проведеним позивачем нарахуваннням в частині стягнення процентів та штрафів, оскільки позивачем, в даному, випадку не доведено ні факту укладання кредитного договору у формі, яка визначена в Умовах та правилах надання банківських послуг в Приватбанку, ні факту отримання відповідачем грошових коштів, відтак відповідно, наявності заборгованості.

Аналізуючи в сукупності викладені обставини, положення закону, якими вони регулюються, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 23 травня 2013 року слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись статтями 12, 76-81, 223, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволені позову Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного тексту рішення суду - 20 лютого 2019 року.

Реквізити сторін:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»: адреса місцезнаходження - 01001, м. Київ вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р 29092829003111).

Відповідач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса місця проживання: АДРЕСА_1,реєстраційний номер облікової картки платника податків 28280130006.

Головуючий суддяЛ. М. Сливка