Рішення № 80205479, 01.02.2019, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/1553/13-ц

Провадження №2/592/1513/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2019 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м.Суми у складі:

головуючого судді Чернобая О.І.,

за участю секретаря судового засідання Павлович Ю.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Позивач свої вимоги мотивує тим, що 23.03.2007 р. між ним та відповідачем укладено кредитний договір № SUXRRX08060307, за умовами якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 2542,80 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 22.03.2008 року. Відповідно до умов укладеного договору, Договір складається з Заяви позичальника, Умов надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт). В порушення умов договору відповідач зобов’язання за договором належним чином не виконав, в результаті чого станом на 04.02.2013 р. утворилася заборгованість у розмірі 48109,57 грн., з яких: 2333,07 грн. - заборгованість за кредитом, 13561,37 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 623 грн. – заборгованість по комісії за користування кредитом; 28825,01 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 2267,12 грн. - штраф (процентна складова). Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 48109,57 грн. та понесені судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги з наведених підстав підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв’язку із застосуванням строку позовної давності до заборгованості по кредитному договору № SUXRRX08060307 від 23.03.2007 р., при цьому зазначила, що відповідно доданого до позову розрахунку останній платіж здійснений відповідачем – 25.04.2007 р., тобто з цього часу починається дія трьохрічного строку права звернення до суду з вимогою захисту своїх інтересів. Проте позивач звернувся до суду з позовом лише в 2013 році. З приводу того, що Договором встановлювалась позовна давність тривалістю у 5 років відповідач не знав, оскільки ним не підписувалися ніякі документи в зазначеному банку, окрім заяви позичальника. Умови надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), які позивачем долучені до позову, він не підписував та не знайомився, а тому неможливо встановити чи саме ці Умови діяли на той час.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні докази по справі, суд дійшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.03.2013 року Ковпаківським районним судом м.Суми ухвалено заочне рішення у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № SUXRRX08060307 від 23.03.2007 р. у розмірі 48109 грн. 57 коп., яким позов було задоволено.

13.07.2018 року представник відповідача - адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення від 22.03.2013 року.

Ухвалою суду від 03.12.2018 року вказана заява представника відповідача була задоволена і заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.03.2013 року було скасувано та призначено справу до розгляду в загальному порядку.

Так, 23.03.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено договір № SUXRRX08060307, відповідно до якого відповідач отримав строковий кредит в розмірі 2542,80 грн. строком на 12 місяців по 22.03.2008р. включно зі сплатою за користування кредитом 1,0% на місяць (а.с. 6, 10-13).

Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов’язання повинні бути виконані належним чином в установлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов’язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Представник відповідача просила застосувати строк позовної давності, встановлений ст.ст.257, 258 ЦК України, та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № SUXRRX08060307 від 23.03.2007 р. вбачається, що відповідачем останній платіж добровільно здійснено 25.04.2007 р.

Отже, у позивача виникло право на стягнення заборгованості за щомісячним платежем з 26 числа наступного місяця, тобто з 26.05.2007 р.

З позовом до суду до ОСОБА_3 банк звернувся 15.02.2013 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Крім того, варто також зазначити, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як вбачається з Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), зокрема 5.5. встановлено, що терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки – пені, штрафів за даним Договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Однак вказані Умови, в яких установлено збільшену позову давність (5 років) не містять підпису позичальника, а відтак ці Умови не можна вважати письмовою угодою сторін про збільшення позовної давності.

До того ж, представник відповідача у судовому засіданні стверджувала, що ОСОБА_3 не підписував ніякі документи в зазначеному банку, окрім заяви позичальника, а тому не міг знати, що Договором була встановлена позовна давність тривалістю у 5 років.

Враховуючи, що за умовами Кредитного договору № SUXRRX08060307 від 23.03.2007 р. позичальник взяв обов’язок повернути кредит у повному обсязі до 22.03.2008 р., заборгованість за кредитним договором у відповідача виникла з 26.05.2007 р., а позов про стягнення заборгованості за договором подано до суду 15.02.2013 р., тому суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитом, відсотками, пенею не підлягають задоволенню у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 263, 264 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) про стягнення заборгованості за кредитним договором № SUXRRX08060307 від 23.03.2007 р. у розмірі 48109 грн. 57 коп. – відмовити за необгрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи через Ковпаківський районний суд м. Суми протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.І. Чернобай