Рішення № 80204585, 19.02.2019, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/3454/16-ц

Провадження № 2/484/10/19

Рішення

іменем України

19.02.2019 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Максютенко О.А.

із секретарем судового засідання Завірюха В.Ю.

за участю сторін: позивача ОСОБА_1, представника позивача адвоката Сотської С.О., представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши, у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання правочину удаваним та поділ майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя

встановив:

до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області звернулась позивач ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору дарування удаваним, визнання спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя. В обґрунтування позову зазначила, що з 25 серпня 2001 року вона перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі. З серпня 2016 року вони припинили шлюбні стосунки. Під час перебування у шлюбі за спільні кошти вони придбали майно загальною варістю 2875974 грн., а саме:

-житловий будинок АДРЕСА_2 вартістю 260 000 грн;

-автомобіль ToyotaLandCruiserPrado, 2008 р.в. держ.номер НОМЕР_5, який належав ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6 від 02.07.2015 року, вартіст. 520 000 грн.;

-квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 76.6 кв.м. вартістю 895 954,40 грн;

-житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_3 на земельній ділянці комунальної власності для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), загальною площею 46.9 кв.м. вартістю 160 000 грн.;

-незавершене будівництво садового будинку АДРЕСА_4 вартістю 780 000 грн.

Будинок АДРЕСА_2 відповідач отрима в дар від ОСОБА_5 в 2003 році. Вважає, що вказаний житловий будинок укладений з метою приховання договору купівлі-продажу будинку, за який було сплачено прадавцю спільні сімейні кошти та в подальшому уникнути сплати більш високої ставки державного мита та поділу будинку як спільного майна.

ОСОБА_5 є сторонньою для відповідача людиною і до укладення договору останній з відповідачем ніяких стосунків не підтримував. ОСОБА_5 мав намір продати будинок,підшукував продавців, про що він зокрема повідомляв своїм знайомим, які і повідомили їх сім»ю про продаж даного будинку. ОСОБА_5 отримав будинок у спадщину після смерті матері ОСОБА_6 і вирученимі коштами від продажу будинку повинен був розділити з братом ОСОБА_7. З останнім і був зроблений розрахунок.

Позивач вважає, що оскільки будинок був придбаний у період шлюбу на спільні кошти, то він є спільною сумісною власністю, а тому підлягає поділу між сторонами в рівних долях.

Оскільки будівництво житлового будинку по АДРЕСА_4 незавершено, земельна ділянка та дозвіл на його будівництво видані на імя відповідача та позивачка фактично позбавлена можливості закінчити будівництво будинку, тому вона вважає, що даний будинок слід залишити у власність відповідача.

Автомобіль Toyota Land Cruiser Prado, 2008 р.в. держ.номер НОМЕР_5, який належав позивачці на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6 від 02.07.2015 року та який відповідач відчужив без її згоди за договором купівлі-продажу виділити у власність відповідача.

Просить виділити їй майно:

-квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 76.6 кв.м. вартістю 895 954,40 грн;

-житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_3 на земельній ділянці комунальної власності для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), загальною площею 46.9 кв.м. вартістю 160 000 грн.;

-Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_2 вартістю 260 000 грн;

Всього майна на суму: 1 315 954 грн.

В особисту приватну власність відповідача виділити:

-Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_2 вартістю 260 000 грн;

-автомобіль Toyota Land Cruiser Prado, 2008 р.в. держ.номер НОМЕР_5, який належав ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6 від 02.07.2015 року, вартіст. 520 000 грн.;

-незавершене будівництво садового будинку АДРЕСА_4 вартістю 780 000 грн.

Всього майна на суму 1 560 000 грн.

Просила стягнути грошову компенсацію різниці більшої долі відповідача в спільному майні в сумі 122023 грн.

29.11.2016 року у спрві було відкрито провадження та справу призначено до судового розгляду.

15.12.2016 року ОСОБА_4 надав до суду зустрічний позов про поділ майна майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Де просив визнати об'єктами спільної сумісної власності наступнє майно:

-квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 76.6 кв.м. зареєстровану на ім.»я ОСОБА_1 вартіст. 2 501310 грн.;

-нежитлову будівлю, магазин змішаної групи товарів, загальною площею 102.50 кв.м. АДРЕСА_5 зареєстровану на ім.»я ОСОБА_1, вартістю 523 740 грн. ;

-житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_3 на земельній ділянці комунальної власності для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), загальною площею 46.9 кв.м. зареєстрований на ім.»я ОСОБА_1 вартістю 48 620 грн.;

-торгівельні павільйони №1, №2,№3, №1, №3 розташовані по АДРЕСА_6 які знаходяться у володінні та користування ОСОБА_1 вартістю 745840 грн.

Всього майна на загальну суму: 3819510 грн.

Посив визнати за ним право власності на таке майно:

-нежитлову будівлю, магазин змішаної групи товарів, загальною площею 102.50 кв.м. АДРЕСА_5, вартістю 523 740 грн. ;

-житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_3 на земельній ділянці комунальної власності для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), загальною площею 46.9 кв.м. вартістю 48 620 грн.;

-торгівельні павільйони №1, №2,№3, №1, №3 розташовані по АДРЕСА_6 вартістю 745840 грн.

-1\5 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 76.6 кв.м. вартіст. 2 501310 грн.

Всього просив виділити йому майна на суму 1818462 грн.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 4\5 частини квартири АДРЕСА_1, загальною площею 76.6 кв.м. вартіст. 2 501310 грн.

Просив стягнути грошову компенсацію різниці більшої долі ОСОБА_1 в спільному майні в сумі 6890 грн. на його користь.

20.12.2016 року до Первомайського міськрайоного суду Миколаївської області надійшло клопотання ОСОБА_8 про направлення справи до Солом»янського районного суду м. Києва за місцемзнаходження основної частини майна.

22.12.2016 року ухвалою суду на місці первісний та зістрічний позови були об'єднані в одне провадження. в задоволенні клопотання про передачу прави до іншого суду відмовлено.

27.12.2016 року представник позивача ОСОБА_2 подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок по АДРЕСА_2

27.12.2016 року ухвалою суду заяву про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_2

07.03.2017 року представник відповідача по первісному позову ОСОБА_3 надав до суду уточнену зустрічну позовну заяву, де просив включито до сумісно набутого майна в період шлюбу наступне майно, яке не зазначено в первісному зустрічному позові:

-торгівельні вітрини та обладнання магазину на суму 105450 грн.;

-предмети домашнього вжитку: кухня 26 тис.грн., стіл та стільці 6 тис.грн., вітальню 8 тис.грн.,, шафу - купе 17 тис.грн., ванну 6 тис.грн., меблеву стінку 7 тис.грн., тумби прикро ватні 1500 грн., вітальню 2 тис.грн., табуретки 200 грн., стільці 50 грн., всього на суму 78950 грн.;

-боргові зобов'язання; за договором позики на суму 25 тис. дол.сша, які були отриманні від громадянина ОСОБА_9, для проведення ремонту в квартирі в м. Києві; за договором позики на суму 57 тис. дол.сша, які були отриманні від громадянина ОСОБА_10, для будівництва торгівельних павільйонів по АДРЕСА_6; за договором позики на суму 77 тис. дол.сша, для будівництва торгівельних павільйонів по АДРЕСА_6.

Просить визнати за ОСОБА_4 право власності на:

-нежитлову будівлю, магазин змішаної групи товарів, загальною площею 102.50 кв.м. по АДРЕСА_6 вартістю 400750 грн.;

-житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_3 на земельній ділянці комунальної власності для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), загальною площею 46.9 кв.м. вартістю48620 грн.;

-торгівельні павільйони №1, №2,№3, №1, №3 розташовані по АДРЕСА_6 вартістю 595645 грн.;

-торгівельні вітрини та обладнання магазину вартістю 105450 грн.;

-предмети домашнього вжитку: кухня, стіл та стільці, вітальню, шафу - купе, ванну, меблеву стінку, тумби прикроватні, вітальню, табуретки, стільці вартістю 78950 грн.

Всього майна на суму 1227415 грн.

Визнати за ОСОБА_1право власності на :

-квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 76.6 кв.м. вартіст. 2501310 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на його користь 1273895 грн. різниці у майні, а також ятягнути на його користь 2022750 грн. боргових зобов'язань.

Стягнути на його користь судовий збір 6890 грн.

14.03.2017 року ухвалою суду за клопотанням ОСОБА_1 було призначено судово-технічно будівельну експертизу, щодо ступеня готовності незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_4, визначення його вартості та можливості реального розподілу.Провадження по справі зупинено.

26 червня 2017 року на адресу суду надійшло повідомлення від 08.06.2017 року судового експерта МВ ОНДІСЕ №17-297/298 про неможливість надання висновку, у зв'язку з ненадання в повному обсязі всіх необхідних документів за запитом експерта.

08.08.2017 року судом було відоновлено провадження по справі та справу призначено до судового розгляду на 22.08.2017 року.

22.08.2017 року в судовому засідання позивач ОСОБА_1 збільшила позовні вимоги та просила включити в розподіл подружжя наступне майно:

- статутний капітал в ТОВ ЮГ-Регіон-Плюс 375000 грн.;

- автомобіль вантажний MAN,2005 р.в., державний номер НОМЕР_1 вартістю 260000 грн.,

-автомобіль вантажний MAN,2000 р.в., державний номер НОМЕР_2 200000 грн.;

-причіп Kogel AWE 18, 1998 р.в., держ.номер НОМЕР_7 100 000 грн.;

-автомобіль вантажний DAFTE 95 XF 430,2001 р.в., держ.номер НОМЕР_8 250 000 грн.;

-автомобіль Lexus LX 470, 2006 р.в., держ.номер НОМЕР_9 400 000 грн.

Стягнути на користь позивачки ОСОБА_1 з відповідача грошову компенсацію вартості відчужених автомобілів в сумі 792 500 грн.

22.08.2017 року за клопотання м позивачки ОСОБА_1 провадження по справі було зупинено до розгляду іншої цивільної справи № 484/1655/17 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним.

20.10.2018 року провадження по справі було відновлено для розгляду заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову.

28.11.2017 року ухвалою суду було забезпечено позов. Заборонено ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії з наступним майном:

-квартирою АДРЕСА_7, загальною площею 76.6 кв.м.;

-нежитловою будівлею, магазином змішаної групи товарів АДРЕСА_5 загальною площею 102.50 кв.м.;

-житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_3 на земельній ділянці комунальної власності для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), загальною площею 46.9 кв.м.;

-торгівельними павільйонами: №1, №2, №3, №1, №3 по АДРЕСА_6. Заборона чиняти будь-які дії встановлена ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28.11.2017 року.

30.01.2018 року ухвалою суду було відновлено провадження у справі у звязку з набуття рішення законної сили по справі 484/1655/17 за яким визнано договір купівлі-продажу транспортного засобу від 25.10.2016 року Toyota Land Cruiser Prado, 2008 р.в. держ.номер НОМЕР_5, недійсним, та справу було призначено до судового розгляду на 27.02.2018 року.

В судовому засіданні позивачка та її представник свої позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Вимоги відповідача по зустрічному позову визнали частково. Вважають, що брогові розписки які надав представник відповідача в судове засідання не можуть бути включені до розподілу суспільного майна. Оскільки дані розписки не існували на момент фактичного проживання з відповідачем, а особи які їх написали є близькими друзями відповідача.Щодо майна яке просить відповідач включити до суспільного набутого, то позивачка ОСОБА_1 не заперечує та погоджується з визначеною ціною відповідачем вартості цього майна, однак не згодна щодо визнання права власності на дане майно лише за ОСОБА_4 Не зодна щодо вартості квартириАДРЕСА_7, які відповідач в 2016 році оцінив 2 501 310 грн., оскільки має свій висновок експерта оціночної діяльності ФО-П «ОСОБА_11.» № 781170817 від 17 серпня 2017 року, де вартість квартири складає 1 553 984 грн.

Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, суду пояснив, що житловий будинк по АДРЕСА_2 не може бути включено до розподілу суспільно набутого майна в період шлюбу в ОСОБА_1, оскільки він був отриманий в дар відповідачу ОСОБА_4 особисто та просив застосувати до даних вимог строк позовної давності.

Незавершене будівництво садового будинку АДРЕСА_4 також не може бути предметом поділу оскільки будинок не готовий в експлуатацію не зданий.

Автомобілі, які просить включити до розподілу позивачка також не підлягають розподілу, оскільки їх відчуження вібулось в період зареєстрованого шлюбу з позивачкою ОСОБА_1

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши надані сторнами докази дійшов до наступного.

Сторони у справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 2001 року, що підтверджується копією свідоцтва про оруження НОМЕР_12, актовий запис № 287 від 25 серпня 2001 року (а.с.46).

З початку вересня 2016 року припинили шлюбні відносини, стали проживати окремо, спільного господарства не вели, відповідач став проживати з іншою жінкою, що встановлено в рішенні суду про розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 справа 484/3420/16-ц від 12 квітня 2017 року з особистих пояснень позивача та відповідача.

Норми СК України у статтях 57,60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з яким майно, набте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної влісності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку.

Відповідно до ст..ст. 69,70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частина майна дружини та чоловіка є рівними.

Майно, що є об'єктом права спільної сімсної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок порділу, спір може бути вирішений судом. При цьому, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домвленністю між ними (ч.1,2 ст.71 СК України).

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сімсної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку допускається лише за його згодою, крім випадків передбачених ЦК України (ч.4 ст.71 СК України).

Так, допитана в якості свідка позивач ОСОБА_1 розповіла в суді, що для проживання вона разом з відовідачем - колишнім чоловіком ОСОБА_4 підшукували для придбання будинок. Від знайомих вони дізнались, що по АДРЕСА_2 продаеться будинок. З власником будинку ОСОБА_12 вони погодили умови купівлі-продажу. Розрахунок за будинок проводили в кілька платежів. Через брак коштів вирішили укласти договір дарування будинку, відповідно до умов якого ОСОБА_4 отримав будинок безоплатно.

Обєктивно показання ОСОБА_1 підтвердив в судовому засіданні рідний брат ОСОБА_13 - ОСОБА_14

Останній повідомив суд, що будинок АДРЕСА_2 області батько після смерті заповів йому та братові ОСОБА_13 в рівних долях. Після смерті матері в будинку залишився проживати ОСОБА_13 з сімєю, а йому брат повинен був сплатити грошову компенсацію за його долю в спадковому майні.

Пскільки в брата не було можливості матеріальної сплати вартості його частини, то було вирішено продати будинок і грошима розділитися.

Будинок був проданий ОСОБА_4 останню частину розрахунку за будинок ОСОБА_4 сплатив йому. Сім»я брата висилилась з будинку, і переїхала жити в гуртожиток. Ніяких родинних стосунків з ОСОБА_4 не було. Незнайомій людині дарувати будинок у них з братом наміру не було.

За свідченнями дружини ОСОБА_13 - ОСОБА_15 встановлено, що будинок АДРЕСА_2 області який чоловік отримав у спадок, вони продали ОСОБА_4

Відповідно до ст..235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Враховуючи, що при укладені удаваного правочину волевиявлення учасників правочину (як зовнішній прояв волі) не відповідає їх внітрішній волі, тому суд повинен взяти до уваги юридичні факти, з якими закон зязкує певні правові наслідки, а саме: розміщення оголошення продавця про продаж будинку, визнання цього факту продавцем, отримання грошей продавцем від покупця, спрімованість волі сторони при укладенні договору. На відміну від договору купівлі-продажу, договір дарування є безоплатнім.

Судом, із показань свідківякі були достовірно обізнані щодо укладення договору, встановлено, що мало місце факт передачі грошей за договором, що свідчить про те, що договір дарування будинку є удаваним.

Крім того, відповідач не визнаючи в цій частині позовних вимог не навів та не надав суду доказів передачі йому будинку в дар ОСОБА_13, з яким останній не був знайомий та не перебував в родинних стосунках.

Вище зазначені докази свідчать, що дійсна спрямованість волі сторін була направлена на укладення договору купівлі-продажу будинку, а не договору дарування. Поскільки спірний будинок був придбаний в період шлюбу, на спільні кошти, тому він є спільним майном подружжя.

Така првова позиція висловлена СВУ у справі 6-1026цс16 від 07.09.2016 року.

Не заслуговують на увагу аргумети представника відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні стосовно порядку обчислення строків позовної давності для вимог визнання договору дарування укладеного в 2002 році недійсним.

Статтями 256-257, 261 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У частині другій статті 72 СК України та пункті 15 постанови Пленуму Вер-ховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосуван-ня судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» визначено, що до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

У матеріалах справи відсутні докази, що свідчили б про порушення права власності позивачки на набуту у шлюбі нерухомість, що є предметом даного спору. Таким чином, позивачкою не пропущений строк позовної давності, оскільки не було встановлено порушення її права власності на житовий будинок поза межами строку позовної давності. З огляду на викладене спір між сторонами у справі в частині визнання права вланості позивачки на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_2 підлягає вирішенню по суті заявленої позовної вимоги.

Отже, в перод шлюбу, на спільні кошти сторони придбали наступне нерухоме майно:

-житловий будинок АДРЕСА_2, зареєстрований на ім.»я ОСОБА_4 на підставі договору дарування №3927 від 30.05.2002 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Токарчук С.А. первомайського міського нотаріального округу (а.с. 232,233) т.1;

-житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_3 на земельній ділянці комунальної власності для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), загальною площею 46.9 кв.м., зареєстрований на ім.»я ОСОБА_1;

-квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 76.6 кв.м., зареєстровану на ім.»я ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, державна реєстрація 02.06.2016 року (а.с.47 т.1);

-незавершене будівництво садового будинку АДРЕСА_4 ;

-нежитлову будівлю, магазин змішаної групи товарів, загальною площею 102.50 кв.м. по АДРЕСА_6 що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.12.2012 року на підставі рішення виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області від 17.12.2012 року (а.с.77,78 т.1).

Зазначене майно є в наявності. Кожній із сторін провели оцінку майна осубєктами оцінювачами, яка різниться. Ніхто із сторін не заявляв в судовому засіданні про проведення судово - будівельної експертизи про визначення вартості та не надав згоди на отримання грошової компенсації за сврою частку в нерухомому майні, тому суд вважає визначити за кожним із сторін ідеальні частки.

Належність майна сторонам на праві власності підтверджується витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно.

Що стосується невершенного бувництва садового будинкуАДРЕСА_4 Миколаївської області, який не зданий в експлуатацію та не на нього не визнано право власності, то суд дійшов висновку, що зазначений об'єкт може бути визнаний спільною сумісною власністю подружжя.

Судом встановлено, що сторони в період шлюбу за договором купівлі-продажу від 20.08.2010 року придбали земельну дялнку площею 0.10 га. по АДРЕСА_4 (а.с. 143 т.1, а.с. 200 т.2).

На заначеній земельній дялнці розпочато будівництво садового будинку, що підтверджується:

- повідомленням про початок будівництва поданого від імені ОСОБА_4 на м»я начальника архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (а.с.202-204 т.2).;

- копією рішення Грушівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області від 11.08.2010 року № 57 про дозвіл на будівництво (а.с. 86 т.2);

- докпією договору на виконання проектно-вишукувальних робіт №12-РП-2011 від 08.09.2011 року (а.с.205 т.2).

Відповідно до атку виконаного КП «Домус» та висновку затвердженого начальником відділу містобудування, архітектури житлово-комунального господарства Первомайської райдержадміністрації вбачається, що готовність будівельних робіт будівництва житлового будинку по АДРЕСА_4 складає 90 % (а.с196-197 т.1).

Посилання представника відповідача в суді, що представлені документи невідповідають дійсності спростовуються листом начальника архітектурно - будівельної інспекції у Миколаївській області (а.с.258-260 т.1). Зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_4. надав декларацію про початок будівельних робіт по будівництву садового будинку по АДРЕСА_4, в який зазначив вищезазначені документи.

Позивач ОСОБА_1 стверджувала в суді, що відповідач не здає будинок в експлуатацію, будівництво якого завершено, з метою уникнути його розподілу.

Судом за клопотання ОСОБА_1 була призначена судово-технічно будівельну експертизу, щодо ступеня готовності незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_4, визначення його вартості та можливості реального розподілу. провадження по справі зупинено. 26 червня 2017 року на адресу суду надійшло повідомлення від 08.06.2017 року судового експерта МВ ОНДІСЕ №17-297/298 про неможливість надання висновку, у зв'язку з ненаданням відповідачем ОСОБА_4 в повному обсязі всіх необхідних документів за запитом експерта.

ВС України у спраів 6-47 цс 16 від 07.09.2016 року зробив правовий висновок, що правовий аналіз ст..ст. 60,63, 69 СК України та ст..ст.328,331,368,372 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що об'єкт незавершеного будівництва зведений за час шлюбу, може бути визнаний об'єктом права спільної суміснї власності подружжя із визначенням частини за позовом дружини, членів сім»ї забудовника, а також спадкоємці.

Суд має право здійснити поділ об»єкта незавершеного будвництва якщо враховуючи його готовність можна визначити окремі його частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

Суд вважає, що відповідачем не спростовано висновки акта про готовність садового будинку на 90% та неможливість технічно довести будівництво будинку до кінця, а тому він підлягає поділу в рівних частках між сторонами.

Суд також дійшов висновку, що заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 про включення до розподілу спільно набутого майна наступні транспортні засоби, які були придбані в період шлюбу на спільні кошти, та відчуженні без її згоди і не в інтересах см»ї.

-автомобіль вантажний MAN,2005 р.в., державний номер НОМЕР_1, вартістю 360720 грн.;

-автомобіль вантажний MAN,2000 р.в., державний номер НОМЕР_2, вартістю 160410 грн.;

-причіп KogelAWE 18, 1998 р.в., держ.номер НОМЕР_7, вартістю 117880 грн.;

-автомобіль вантажний DAFTE 95 XF 430,2001 р.в., держ.номер НОМЕР_8, вартістю 248350 грн.;

-автомобіль Lexus LX 470, 2006 р.в., держ.номер НОМЕР_10 вартістю 709090 грн.;

-автомобіль ToyotaLandCruiserPrado, 2008 р.в. держ.номер НОМЕР_5, який зареєстрований за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6 від 02.07.2015 року.

Зазанчені автомобілі на початок вересня 2016 року були зареєстровані на м»я ОСОБА_4, що підтверджується інформаційною довідкою територіального сервісного центру № 4842 від 12.02.2019 року № 31/14/2-115 (а.с.236 т.2).

Вартість транспортних засобів вказана відповідно до звітів про оцінку транспортних засобів від 23 березня 2018 року за номерами: 5838, 5833, 5834, 5836, 5837,5535.

Відповідач після припинення шлюбних відносин без згоди дружини, з метою уникнути розподілу майна 29.09.2016 року перереєстрував на нового власника автомобільLexus LX 470, 2006 р.в., держ.номер НОМЕР_10 06.10.2016 року автомобіль вантажний MAN,2000 р.в., державний номер НОМЕР_2, причіп KogelAWE 18, 1998 р.в., держ.номер НОМЕР_7, автомобіль вантажний DAFTE 95 XF 430,2001 р.в., держ.номер НОМЕР_8.

07.10.2016 року відповідач переєстрував на нового власника автомобіль вантажний вантажний MAN,2005 р.в., державний номер НОМЕР_1.

Зазначене підтверджено довідкою довідкою територіального сервісного центру № 4842 від 12.02.2019 року № 31/14/2-115 (а.с.236 т.2).

24.10.2016 року ОСОБА_4 відчужив від імені ОСОБА_1 автомобіль ToyotaLandCruiserPrado, 2008 р.в. держ.номер НОМЕР_5.

Рішенням Первомайського міськрайоного суду Миколаївської області від 11.09.2017 року визано недійсним договір купівлі-продажу автмобіля ToyotaLandCruiserPrado, 2008 р.в. держ.номер НОМЕР_5 укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_17 та прийнято рішення про приведення сторін у первісний стан в якому вони перебували до укладення оспорюваного договору. Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 22.11.2017 року зазначене рішення суду зелишено без змін (а.с.207 т.2).

Отже вибуття транспортних засобів із спільної сумісної власності подружжя у власність третіх осіб в кінці вересня, жовтня 2016 року відбулося поза волею позивачки, а кошти від реалізації використані не в інтересах сім»ї.

ВС україни у справі 762/2165\15ц від 21.03.2018 року зробив висновок, що у випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встанволено, що один із них здійснив його відчуження чи використав на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім»ї чи не на її потреби або приховав його таке майно або його вартість враховуються при поділі.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували отримання коштів від реалізації майна подружжям, та що кошти були витрачені в інтересаї сім»ї.

Поскільки спірне майно знаходиться у третіх осіб, то автомобіль вантажний MAN,2005 р.в., державний номер НОМЕР_1, вартістю 360720 грн.;автомобіль вантажний MAN,2000 р.в., державний номер НОМЕР_2, вартістю 160410 грн.;причіп KogelAWE 18, 1998 р.в., держ.номер НОМЕР_7, вартістю 117880 грн.;автомобіль вантажний DAFTE 95 XF 430,2001 р.в., держ.номер НОМЕР_8, вартістю 248350 грн.;автомобіль Lexus LX 470, 2006 р.в., держ.номер НОМЕР_10 вартістю 709090 грн. слід передати у власність ОСОБА_4, а всього майна на суму 1596450 грн.

Автомобіль ToyotaLandCruiserPrado, 2008 р.в. держ.номер НОМЕР_5, зареєстрований на ім»я ОСОБА_1, який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_4 позивачка просила передати у власність відповідача, а на її користь стягнути з нього грошову компенсацію Ѕ частину його вартості.

Однак, вирішуючи питання про поділ неподільної речі суд враховує, що позивачка не вчинила дій, передбачених ч.5 ст.71 СК України щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні нечі не можуть бути неально поділені між стронами відповідно до їх часток, тому суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

В період спільного проживання сторони придбали також торігвельні павльйони №1, №2, №3,№1, №3 по АДРЕСА_6, що підтверджується паспортами прив»язки, вартість яких відновідно до висновку суб»єкта оціночної діяльності становить 593645 грн.

Сторони також не заперечували, що в склад майна яке підлягає розподілу слід включити торгівельні вітрини та обладання вартістю 105450 грн, предмети домашнього вжитку, а саме: кухню вартістю 26000 грн., стіл та стільці 6000 грн., вітальню 8 000 грн., шафу - купе 17 000 грн., ванну 6000 грн., меблеву стінку 7 000 грн., тумби прикро ватні 1500 грн., вітальню 2000 грн., табуретки 200 грн., стільці 50 грн.

Спору щодо вартості вище зазаначеного майна між сторонами нема.

Суд вважає, що у власність ОСОБА_1 слід виділити у приватну власність наступне майно:

-нежитлову будівлю, магазин змішаної групи товарів, загальною площею 102.50 кв.м. по АДРЕСА_6 який зареєстрований за ОСОБА_1 на праві приватної власності відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_11 від 26.12.2012 року, вартістю: 400750 грн..

-торгівельні павільйони №1, №2, №3, №1, №3 розташовані АДРЕСА_6 вартістю: 593645 грн.

- торгівельні вітрини та обладнання, на загальну суму 105450 грн.; предмети домашнього вжитку: кухню вартістю 26000 грн., стіл та стільці 6000 грн., вітальню 8 000 грн., шафу - купе 17 000 грн., ванну 6000 грн., меблеву стінку 7 000 грн., тумби прикро ватні 1500 грн., вітальню 2000 грн., табуретки 200 грн., стільці 50 грн.

Всього майна ОСОБА_1 виділити на суму: 1173595 грн.

Відповідач просив поділити борги подружжя та стягнути з ОСОБА_1 на його користь Ѕ частину їх вартості, що становить 2022750 грн. На їх обгрунтування надав копії боргових розписок, з яких вбачається, що 01.06.2009 року він взяв у борг в ОСОБА_18 75 тс. Дол.сша; 04.03.2013 року він взяв в борг в ОСОБА_19 47 тис. дол.сша; 20.02.2016 року він взяв в борг у ОСОБА_9 25 тис. дол. сша.

В сдовому засіданні ОСОБА_1 категорично заперечувала наявність боргів в їх сім»ї. Важає всі боргові розписки фіктивними.

Потреби брати кошти вборг не було, вониобоє займалися підприємницькою діяльністю, мали великі доходи, за які і купували майно.

Про наявність зазначених боргів з 2009 року їй стало відомо тільки в суді.

В період 2009 року по 2016 рік вони купували цінне майно: квартиру в Києві, доргі автомобілі, бдували садовий будинок.

Боргові розписки написані друзями відповідача,з якими він введе спільний бізнес.

Допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_9 та ОСОБА_19 пояснили, що їм невідомо чи знала про наявність боргів ОСОБА_1

ВС України у справі 6-/1967/цс15 від 11.11.2015 року висловив правову позицію, що на підтвердження укладеного договору позики та його умов згідно із ч.2 ст. 1047 ЦК України може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передчу йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Ч.1 ст.1047 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов»язаний повернути суму позики у строки в порядку передбаченому договором.

Отже, розписка як документ, що підтверджує боргові зобов»язання повинна містити умови отримання в борг гршей і зобов»язання їх повернути та дати отримання коштів.

Із боргової розписки складеної 20.02.2016 року вбачається, що ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_9 25 тис.дол.сша для ремонту квартири в Києві. Однак, зазначена розписка не містить зобов»язання повернути кошти.

Постільки розписка не відповідає вимогам ч.1 ст.1047 ЦК України то ця розписка не свідчить про укладення договору позики.

Відповідно до ч.4 ст.65 СК України договір укладений одним із подружжя в інтересах сім»ї створює обов»язки для другого подружжя, якщо майно одержане за договором викорстане в інтересах сім»ї.

Таким чином, для встановлення солідарного боргового обов»язку подружжя необхідно, щоб чоловік довів у суді, що дружина знала проборги та була згодна на таку позику, а також необхідно на підставі доказів довести, що позичені кошти були використані чоловіком в інтересах сім»ї.

Така правова позиція ВС України від 03.05.2018 року у справі 639/7335/15ц.

Для солідарної відповідальності жінки за борги чоловіка недостатньо лише факту виникнення боргу, тобто отримання боргу під час шлюбу необхідно встановити в суді, що позика або будь-який інший правочин,з якого виникає борг чоловіка був укладений ним в інтересах сім»ї.

Відповідач ОСОБА_4 (позивач по зустрічному позову) не надав суду належних та допустимих доказів, що кошти отримані внаслідок позики були витрачені ним в інтересах сім»ї.

Документи, що підтверджують витрати на будвництво павільйонів, магазину, договір на ремонт квартири.

Ніхто із кредиторів, знаючи про процес розподілу майна з 2016 року між подружжям не пред»явив позову про стягнення боргу. Всі боргові розписки не містять дати повернення.

Тому суд дійшов висновку,що в цій частині позовних вимог ОСОБА_4 слід відмовити за недоведеністю.

Суд також вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення половини вартості внесених коштів в статутний капітал ТОВ «Юг-Регіон-Плюс» ОСОБА_4 в період спільного проживання в сумі 178500 грн. не підлягають задоволенню.

Позивач не надала суду доказів на підтвердження, що ОСОБА_4 є засновником господарського товариства та яка сума внеску була внесена ним у статутний капітал цього товарситва за рахунок спільних коштів.

Керуючись, ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання правочину удаваним та поділ майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 поділ майна подружжя задовольнити частково.

Визнати удаваним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_2 укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_13 № 3927 від 30.05.2002 року посвідченого приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Токарчук С.А., як таким, що вчинено для приховання договору купівлі-продажу, який укладено 30.05.2002 року, між ОСОБА_13, як продавцем, та ОСОБА_4, як покупцем.

Визнати таким, що 30.05.2002 року між ОСОБА_13, як продавцем, та ОСОБА_4, як покупцем був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку № 13 по вул..Овражна в м. Первомайську Миколаївської області загальною площею 66.0 (кВ.м.).

Визнати об'єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 наступне майно:

-житловий будинок АДРЕСА_2;

-незавершене будівництво садового будинку АДРЕСА_4 ;

-квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 76.6 кв.м.;

-нежитлову будівлю, магазин змішаної групи товарів, загальною площею 102.50 кв.м. по АДРЕСА_6;

-житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_3 на земельній ділянці комунальної власності для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), загальною площею 46.9 кв.м.;

-автомобіль вантажний MAN,2005 р.в., державний номер НОМЕР_1,

-автомобіль вантажний MAN,2000 р.в., державний номер НОМЕР_2;

-причіп Kogel AWE 18, 1998 р.в., держ.номер НОМЕР_7;

-автомобіль вантажний DAF TE 95 XF 430,2001 р.в., держ.номер НОМЕР_8;

-автомобіль Lexus LX 470, 2006 р.в., держ.номер НОМЕР_10;

-автомобіль Toyota Land Cruiser Prado, 2008 р.в. держ.номер НОМЕР_5 ;

-торгівельні павільйони №1, №2,№3, №1, №3 розташовані по АДРЕСА_6;

-торгівельні вітрини та обладнання магазину;

-предмети домашнього вжитку: кухня, стіл та стільці, вітальню, шафу - купе, ванну, меблеву стінку, тумби прикроватні, вітальню, табуретки, стільці.

Визнати право власності за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Первомайська Миколаївської області, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3, проживає АДРЕСА_8) у спільному майні подружжя на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_2

Визнати право власності за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Первомайська Миколаївської області, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3, проживає АДРЕСА_8) у спільному майні подружжя на Ѕ частину незавершеного будівництва садового будинку АДРЕСА_4.

Визнати право власності за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Первомайська Миколаївської області, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3, проживає АДРЕСА_8) у спільному майні подружжя на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1

Визнати право власності за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Первомайська Миколаївської області, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3, проживає АДРЕСА_8) у спільному майні подружжя на Ѕ частину житлового будиноку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_3 на земельній ділянці комунальної власності для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), загальною площею 46.9 кв.м.

Визнати право власності за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Первомайська Миколаївської області, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3, проживає АДРЕСА_8) на спільне сумісне майно на транспортний засіб: Ѕ частину автомобіля Toyota Land Cruiser Prado, 2008 р.в. держ.номер НОМЕР_5.

Виділити у приватну власність ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Первомайська Миколаївської області, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3, проживає АДРЕСА_8) нежитлову будівлю, магазин змішаної групи товарів, загальною площею 102.50 кв.м. по АДРЕСА_6 який зареєстрований за ОСОБА_1 на праві приватної власності відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_11 від 26.12.2012 року, вартістю: 400750 грн..

Виділити у приватну власність ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Первомайська Миколаївської області, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3, проживає АДРЕСА_8) торгівельні павільйони №1, №2, №3, №1, №3 розташовані АДРЕСА_6 вартістю: 593645 грн.

Виділити у приватну власність ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Первомайська Миколаївської області, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3, проживає АДРЕСА_8) торгівельні вітрини та обладнання, на загальну суму 105450 грн.; предмети домашнього вжитку: кухню вартістю 26000 грн., стіл та стільці 6000 грн., вітальню 8 000 грн., шафу - купе 17 000 грн., ванну 6000 грн., меблеву стінку 7 000 грн., тумби прикро ватні 1500 грн., вітальню 2000 грн., табуретки 200 грн., стільці 50 грн.

Всього майна ОСОБА_1 виділити на суму: 1173595 грн.

Визнати право власності за ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Терни Недригайловського району, Сумської області, ідентифікаційний номер: НОМЕР_4, проживає АДРЕСА_2) у спільному майні подружжя на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_2

Визнати право власності за ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Терни Недригайловського району, Сумської області, ідентифікаційний номер: НОМЕР_4, проживає АДРЕСА_2) у спільному майні подружжя на Ѕ частину незавершеного будівництва садового будинку АДРЕСА_4.

Визнати право власності за ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Терни Недригайловського району, Сумської області, ідентифікаційний номер: НОМЕР_4, проживає АДРЕСА_2) у спільному майні подружжя на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1

Визнати право власності за ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Терни Недригайловського району, Сумської області, ідентифікаційний номер: НОМЕР_4, проживає АДРЕСА_2) у спільному майні подружжя на Ѕ частину житлового будиноку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_3 на земельній ділянці комунальної власності для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), загальною площею 46.9 кв.м.

Визнати право власності за ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Терни Недригайловського району, Сумської області, ідентифікаційний номер: НОМЕР_4, проживає АДРЕСА_2) у спільному майні подружжя на транспортний засіб: Ѕ частину автомобіля Toyota Land Cruiser Prado, 2008 р.в. держ.номер НОМЕР_5.

Виділити ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Терни Недригайловського району, Сумської області, ідентифікаційний номер: НОМЕР_4, проживає АДРЕСА_2) продані ним автомобілі:

-автомобіль вантажний MAN,2005 р.в., державний номер НОМЕР_1, вартістю 360720 грн.;

-автомобіль вантажний MAN,2000 р.в., державний номер НОМЕР_2, вартістю 160410 грн.;

-причіп Kogel AWE 18, 1998 р.в., держ.номер НОМЕР_7, вартістю 117880 грн.;

-автомобіль вантажний DAF TE 95 XF 430,2001 р.в., держ.номер НОМЕР_8, вартістю 248350 грн.;

-автомобіль Lexus LX 470, 2006 р.в., держ.номер НОМЕР_10, вартістю 709090 грн.;

Всього виділити ОСОБА_4 майна на суму: 1596450 грн.

У задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення Ѕ частки вартості внеску статутного капіталу ТОВ «ЮГ-Регіон-Плюс», що становить 178500 грн. - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення на користь ОСОБА_4 2022750 грн. боргових зобов'язань - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Терни Недригайловського району, Сумської області, ідентифікаційний номер: НОМЕР_4, проживає АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Первомайська Миколаївської області, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3, проживає АДРЕСА_8) грошову компенсацію за продані транспортні засоби: автомобіль вантажний MAN,2005 р.в., державний номер НОМЕР_1, автомобіль вантажний MAN,2000 р.в., державний номер НОМЕР_2, ; причіп Kogel AWE 18, 1998 р.в., держ.номер НОМЕР_7; автомобіль вантажний DAF TE 95 XF 430,2001 р.в., держ.номер НОМЕР_8; автомобіль Lexus LX 470, 2006 р.в., держ.номер НОМЕР_10 в сумі: 211 тис.427 грн. 50 коп.

Скасувати арешт накладений на житловий будинок АДРЕСА_2 області згідно ухвали Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області про забезпечення позову від 27.12.2016 року.

Скасувати заборону ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії з наступним майном:

-квартирою АДРЕСА_7, загальною площею 76.6 кв.м.;

-нежитловою будівлею, магазином змішаної групи товарів по АДРЕСА_6 загальною площею 102.50 кв.м.;

-житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_3 на земельній ділянці комунальної власності для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), загальною площею 46.9 кв.м.;

-торгівельними павільйонами: №1, №2, №3, №1, №3 по АДРЕСА_6. Заборона чиняти будь-які дії встановлена ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28.11.2017 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01.03.2019 року.

Суддя: