Рішення № 80203285, 21.02.2019, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/8557/18

Провадження №2/442/309/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2019 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі: головуючого – судді Медведика Л.О.,

з участю секретаря Чолавін Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дрогобич цивільну справу за позовом Вищого професійного училища №19 м.Дрогобича до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки шляхом звільнення неї, знесення огорожі та стягнення судових витрат, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 професійне училище №19 м.Дрогобича звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою Серія ЯЯ №189290, Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4605980722017 від 16.11.2017 та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №135121261 від 21.08.2018 про реєстрацію права на земельну ділянку ОСОБА_2 професійне училище №19 м. Дрогобича (далі - ВПУ №19) є постійним користувачем земельної ділянки, кадастровий номер 461060000001017001, площею 2,1705 га, яка розташована за адресою м. Дрогобич, вул. Грушевського, 59. Земельна ділянка надана училищу у постійне користування для обслуговування навчальних корпусів та допоміжних споруд на підставі рішення Дрогобицької міської ради від 30.12.2002 №121. Частину вказаної земельної ділянки, площею 156,8 кв.м, було самовільно зайнято громадянкою ОСОБА_1, земельна ділянка якої межує із земельною ділянкою ВПУ №19. На цій частині земельної ділянки ОСОБА_1 встановила огорожу розміром 9 м х 16,04 м х 9,8 м із листів металопрофілю на бетонному фундаменті з бетонними стовпами, що підтверджується актами обстеження земельної ділянки від 10.12.2018. Такі дії призвели до порушення права постійного користування земельною ділянкою.

Вказує на те, що 15.11.2018 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 було направлено претензію (вих. №306 від 15.11.2018) з вимогою звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та усунути перешкоди у користуванні нею, однак на даний час самовільно встановлену огорожу не було демонтовано.

Відтак, просить зобов’язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 461060000001017001, яка розташована за адресою м. Дрогобич, вул. Грушевського, 59, шляхом звільнення самовільно зайнятої її частини 156,8 кв.м. - демонтувати самовільно встановлену огорожу розміром 9 м х 16,04 м х 9,8 м площею забудови 156,8 кв.м. та стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір.

В судове засідання представник позивача не з»явився. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Просив задоволити позов в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явилася, хоча була належним чином повідомлена про час та місце слухання справи рекомендованою кореспонденцією, про причини неявки суд не повідомила, заяви про можливість розгляду справи у її відсутність не надала. На підставі вище вказаного, суд вважає за доцільне проводити заочний розгляд даної справи.

Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ч.2ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою Серія ЯЯ №189290, Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4605980722017 від 16.11.2017 та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №135121261 від 21.08.2018 про реєстрацію права на земельну ділянку позивач, ОСОБА_2 професійне училище №19 м. Дрогобича, є постійним користувачем земельної ділянки, кадастровий номер 461060000001017001, площею 2,1705 га, яка розташована за адресою м. Дрогобич, вул. Грушевського, 59.

З оглянутого Статуту Вищого професійного училища №19, в новій редакції, зареєстрованого виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради Львівської області від 02.10.2007 за №14141050001001306, позивач є державним навчальним закладом.

Земельна ділянка надана позивачу в постійне користування для обслуговування навчальних корпусів та допоміжних споруд на підставі рішення Дрогобицької міської ради від 30.12.2002 №121.

З оглянутих актів комісії ВПУ №19 м.Дрогобича від 10.12.2018 року вбачається, що частину вказаної земельної ділянки, площею 156,8 кв.м, було самовільно зайнято громадянкою ОСОБА_1, земельна ділянка якої межує із земельною ділянкою ВПУ №19.

На цій частині земельної ділянки відповідач ОСОБА_1 встановила огорожу розміром 9 м х 16,04 м х 9,8 м із листів металопрофілю на бетонному фундаменті з бетонними стовпами.

15.11.2018 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 було направлено претензію (вих. №306 від 15.11.2018) з вимогою звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та усунути перешкоди у користуванні нею, однак відповідачем її було проігноровано.

Статтею 92 Земельного кодексу України визначено право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (ст. 95 ЗК України).

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ст. 152 ЗК України).

Частиною 3 ст. 152 ЗК України передбачені способи захисту прав на земельні ділянки, зокрема: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

В сукупності наведені вище докази свідчать про підставність позовних вимог позивача.

Разом з тим, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати, що були ним понесені.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 81, 264, 265, 268, 352 ЦПК України , суд, -

у х в а л и в :

Позов задоволити.

Зобов’язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 461060000001017001, яка розташована за адресою м. Дрогобич, вул. Грушевського, 59, шляхом звільнення самовільно зайнятої її частини 156,8 кв.м - демонтувати самовільно встановлену огорожу розміром 9 м х 16,04 м х 9,8 м площею забудови 156,8 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вищого професійного училища №19 м.Дрогобича 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Медведик Л.О.