Рішення № 80202546, 28.02.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 28.02.2019

Справа № 320/8267/18

Провадження № 2/320/504/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря - Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2, до Мелітопольської міської ради Запорізької області, третя особа - Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_7 на правах члена сім'ї ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, а також визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, право на користування жилим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_7

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.10.2001 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 Від шлюбу у них є неповнолітня дитина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після реєстрації шлюбу вони проживали в кімнаті гуртожитку Мелітопольського моторного заводу за адресою: АДРЕСА_7. На той час будівля гуртожитку знаходилась на балансі Мелітопольського моторного заводу. Позивач вказує, що їхній син з моменту свого народження також проживав з ними за вказаною адресою. 29.12.2009 року шлюб між нею та ОСОБА_3 був розірваний. 12.04.2011 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище на «ОСОБА_4». Після припинення шлюбних відносин позивач переїхала на постійне місце проживання в будинок свого батька по АДРЕСА_8 З урахуванням інтересів дитини позивач разом з ОСОБА_3 досягли згоди про те, що їхній син, якому на той час було 7 років, буде проживати разом з батьком, а після досягнення сином чотирнадцяти років він самостійно визначив місце свого проживання разом з батьком. Тобто, як зазначає позивач, постійним місцем проживання її сина була кімната АДРЕСА_7 Вказана кімната у гуртожитку на теперішній час не приватизована. Станом на 2013 рік будівля гуртожитку була передана на баланс Мелітопольської міської ради. 05.06.2015 року на підставі рішення Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 19.12.2013 року ОСОБА_3 отримав ордер на житлове приміщення №20573. Але, як вказує позивач, з невідомих для неї причин син не був зазначений у ордері як член сім'ї наймача. ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_3 помер. У зв'язку з тим, що зареєстрованим місцем проживання її сина є інша адреса, аніж адреса йог фактичного проживання у кімнаті гуртожитку разом з батьком, тому вона змушена звернутися до суду з даним позовом про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права користування житловим приміщенням.

Ухвалою суду від 08.10.2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 05.11.2018 року до участі у справі залучено третю особу - Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради.

15 січня 2019 року надійшов відзив на позовну заяву.

29 січня 2019 року надійшла відповідь на відзив.

Позивач у судове засідання не з'явилася, але від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає за зазначеними у позовній заяві доводами та підставами. У відповіді на відзив позивач зазначила, що дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Право користування житлом у дитини виникає на підставі факту її народження, та вона має право користування житлом обох батьків, що не суперечить вимогам частини 6 ст.29 ЦК України, якою передбачено, що фізична особа може мати декілька місць проживання. Статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що діти - члені сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Представник позивача також вказала, що з 1-го класу син позивачки ОСОБА_2 постійно навчається в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №24 Мелітопольської міської ради Запорізької області, яка знаходиться у безпосередній близькості до місця проживання дитини. З жовтня 2008 року по 31 травня 2012 року мати колишнього чоловіка позивача - ОСОБА_5, яка також проживає у вказаному житловому будинку, у початкових класах відводила дитину з дому до школи. Відповідно до ст. 64 Житлового кодексу УРСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. На підставі викладеного, представник відповідача вважає позовні вимоги цілком обґрунтованими та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, але від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Згідно з наданим до матеріалів справи 15.01.2019 року письмовим відзивом, представник відповідача позовні вимоги не визнав. Однак 15.02.2019 року від представника відповідача до суду надійшла заява, згідно з якою відповідачем вивчено пояснення, міркування і аргументи позивача, а також додатково вивчені матеріали справи, тому Мелітопольська міська рада не заперечує проти задоволення позову.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, але від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечував, просив прийняти рішення на підставі наявних матеріалів справи на захист житлових прав та інтересів неповнолітньої дитини.

Вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

27.10.2001 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_3, що також підтверджується доданою до матеріалів справи копією свідоцтва про одруження (а.с.12).

Від шлюбу у них є неповнолітня дитина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що також свідчить копія свідоцтва про народження (а.с.13).

29.12.2009 року шлюб між позивачем та ОСОБА_3 був розірваний (а.с.14).

12.04.2011 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище на «ОСОБА_4» (а.с.15).

05 червня 2015 року на підставі рішення Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради №221/3 від 19.12.2013 року ОСОБА_3 отримав ордер на житлове приміщення №20573, згідно з яким йому надано право на зайняття житлового приміщення жилою площею 9,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_7

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.16).

Відповідно до довідки старшої по будинку від 12.09.2018 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 09 червня 2002 року до теперішнього часу проживає за адресою свого батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року, за адресою: АДРЕСА_7

Відповідно до частин 1, 2 ст. 64 ЖК УРСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом ст. 65 ЖК УРСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. У такому випадку особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 142 СК України діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

За положеннями статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Частиною другою статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

Відповідно до ч.2 ст. 3 СК України дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Згідно із частиною третьою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Отже, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обовязки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім'ї наймача. Особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ст. 65 ЖК УРСР). Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім'ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що неповнолітній ОСОБА_2 вселився до спірної квартири із матірю з часу свого народження ІНФОРМАЦІЯ_2 року та набув право користування цією квартирою з цього часу як неповнолітня дитина, весь цей час проживав у спірній квартирі, а тому має право на визнання за ним права користування кімнатою АДРЕСА_7

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог, тому позов ОСОБА_1, яка діє в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2, до Мелітопольської міської ради Запорізької області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права користування житловим приміщенням, слід задовольнити у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 259, 263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1, яка діє в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2, до Мелітопольської міської ради Запорізької області, третя особа - Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права користування житловим приміщенням - задовольнити у повному обсязі.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_7 на правах члена сім'ї ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, право на користування жилим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_7

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Т.В. Юрлагіна