Рішення № 80202, 27.06.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.06.06 р. Справа № 16/274

за позовом Госпрозрахункового Центру науково-технічних послуг “ПОІСК” м. Маріуполь

до відповідача 1. Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція в м. Маріуполі

2. Управління державного казначейства в Донецькій області

про стягнення 3 212 грн. 00 коп.

Суддя Азарова З. П.

При секретарі судового засідання: Розум А.С.

Представники :

Від позивача – Мауров В.А. – директор, Дюпін О.В. – зам. директора

Від відповідача – 1. Волкова О.Г. – под. інспектор

2. не з’явився

В засіданні брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

В судовому засіданні 15.06.2006р.

було оголошено перерву

Госпрозрахунковий Центр науково-технічних послуг “ПОІСК” м. Маріуполь звернувся з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції в м. Маріуполі та Управління державного казначейства в Донецькій області про стягнення матеріальної шкоди 606 грн. та моральної шкоди 32 962 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.10.2005р. позовні вимоги задоволені частково.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.10.2005р. апеляційну скаргу Госпрозрахункового Центру науково-технічних послуг „ПОІСК” м. Маріуполь повернуто без розгляду.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.12.2005р. апеляційну скаргу Госпрозрахункового Центру науково-технічних послуг „ПОІСК” м. Маріуполь задоволено частково, рішення господарського суду Донецької області від 03.10.2005р. частково скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2006р. рішення господарського суду від 03.10.2005р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.12.2005р скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою від 03.05.2006р. справа була прийнята до розгляду у новому складі. Суд зобов’язав позивача обґрунтувати позовні вимоги.

Заявою від 26.05.2006р. позивач згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив позовні вимоги та просить стягнути в рахунок відшкодування шкоди 250 грн. та стягнути моральну шкоду в сумі 32 962 грн. 00 коп.

В обґрунтування позову позивач посилається на рішення господарського суду Донецької області від 09.03.2005р. по справі № 7/9а та рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Маріуполя від 26.04.2000р., кримінальну справу № 120-15636, розповсюдження недостовірних відомостей, зниження ділової репутації підприємства.

Відповідач - Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція в м. Маріуполі позов не визнав, посилаючись на відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки рішенням господарського суду визнано недійсним рішення Державної податкової інспекції, на яке посилається позивач, частково. Для стягнення матеріальної шкоди позивач втратив строки позовної давності. Крім того відповідач пояснив , що позивач невірно визнає правові підстави для стягнення моральної шкоди.

Другий відповідач - Управління Державного казначейства у Донецькій області вважає необґрунтованим пред’явлені йому позовні вимоги.

В судовому засіданні 15.06.2006р. позивач надав додаткові докази в обґрунтування моральної шкоди.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив, що 26.04.2000р. Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Маріуполя прийняла рішення № 26-2-13504682/11 про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування Госпрозрахунковим Центром науково-технічних послуг “ПОІСК” м. Маріуполь, яким був нарахований податок на прибуток, пені та штрафних санкцій на загальну суму 8 892 грн. 00 коп. Зазначена сума була сплачена до бюджету платіжним дорученням від 30.05.2000р.

28.04.2000р. Слідчим відділом податкової міліції Державної податкової інспекції м. Маріуполя було порушено кримінальну справу відносно директора підприємства позивача за статтею 1482 ч. 3 Кримінального кодексу України у зв’язку з умисним ухиленням від сплати податків, яка в подальшому була припинена за реабілітуючими обставинами ( п. 2 ст. 6 Кримінально-процесуального кодексу України).

Згідно з рішенням господарського суду Донецької області від 09.03.2005р. позовні вимоги були задоволені частково: рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Маріуполя від 24.04.2000р. № 26-2-13504682/11 визнано недійсним, у задоволенні вимог щодо зобов’язання Державної податкової інспекції повернути позивачу суму 5 897 грн. 05 коп., сплачену по оспорюваному рішенню, було відмовлено; в частині визнання недійсним акта перевірки від 24.04.2000р. провадження по справі було припинено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.05.2005р. рішення господарського суду Донецької області від 09.03.2005р. по справі № 7/9а було скасовано частково, а саме: в частині визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Маріуполя від 24.04.2000р. № 26-2-13504682/11 щодо нарахування податку на прибуток в сумі 4 620 грн. 00 коп., пені в сумі 2 727 грн. 00 коп. та 1 390 грн. 00 коп. - штрафних санкцій, всього на загальну суму 8 737 грн. 00 коп. у позові відмовлено; в іншій частині рішення було залишено без змін.

Позивач вважає, що у нього виникли збитки, тому заявлений позов.

Разом з тим порядок повернення надміру сплачених податків у тому числі податку на прибуток, встановлено статтею 15 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ та п. 21.4 статті 21 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно з якою сума податку, що надміру надійшла до бюджету в результаті неправильного нарахування (донарахування) податковим органом, підлягає поверненню з відповідного бюджету з урахуванням сум, сплачених за фінансовими санкціями або зарахуванню на зменшення платежів до цього бюджету майбутніх періодів на підставі заяви, що подається платником податку такому податковому органу, якщо не минув строк позовної давності, встановлений законодавством. А строки позовної давності, встановлено ст.15 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами № 2181-ІІІ, згідно з п. 15.3.1 якої заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів ( обов’язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої передплати або отримання права на таке відшкодування.

Позивач звернувся 03.06.2005р. з вимогами до Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції в м. Маріуполі, яка стала правонаступником Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Маріуполя про повернення зайве сплаченої суми. В задоволенні вимог було відмовлено, тому позивач звернувся з позовом до суду і визначив її як збитки, посилаючись на статті 225, 226 Господарського кодексу України. На суму збитків позивач нарахував індекс інфляції з моменту сплати до пред’явлення позову. Проте відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Крім того визначені позивачем правові підстави для стягнення збитків регулюють взаємовідношення відшкодування збитків при невиконанні господарських зобов’язань, а не відносин у сфері оподаткування.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.03.2005р. по справі № 7/9а було вказано, що вимоги про повернення надмірно сплаченої суми позивачем можуть бути задоволені в установленому законом порядку.

Таким чином позивач не довів, що заявлена сума є для нього збитком і позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення моральної шкоди, то згідно статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

2) у душевних стражданнях , яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Позивач вважає, що у зв’язку з прийняттям рішення № 26-2-13504682/11 від 24.04.2000р. Державною податковою інспекцію у Приморському районі м. Маріуполя та порушенням кримінальної справи, її припиненням, центр втратив ділову репутацію. Крім того розповсюджування недостовірних відомостей також сприяло моральній шкоди.

Проте під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачі по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, оприлюднення в іншій формі, у тому числі в заявах, оголошеннях тощо.

З наданих позивачем постанов про припинення кримінальної справи вбачається, що справа була порушена у відношенні керівника центру і, як фізичній особі, ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя від 10.06.2003р. відшкодована моральна шкода в сумі 20 000 грн.

Рішення господарського суду або районного суду неможливо ототожнювати з поняттям поширення відомостей.

Щодо втрати ділової репутації, то позивач не довів, що зниження доходів підприємства пов’язане з оспорюваним рішенням Державної податкової інспекції.

Позивач заявив клопотання про залучення до розгляду справи фізичних осіб. Клопотання залишено без задоволення, оскільки господарський процес не передбачає опит свідків у судовому процесі.

В силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог або заперечень. Позивач не довів позовні вимоги, тому керуючись ст.ст. 33, 43, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні позовних вимог Госпрозрахункового Центру науково-технічних послуг “ПОІСК” м. Маріуполь до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції в м. Маріуполі, Управління державного казначейства в Донецькій області про стягнення матеріальної шкоди 606 грн. та моральної шкоди 32 962 грн. 00 коп.

Рішення оголошено в засіданні та набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Азарова З.П.