Рішення № 80201792, 28.01.2019, Веселівський районний суд Запорізької області

28.01.2019

Справа №313/1160/18

Провадження 2/313/84/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2019 р. смт. Веселе

Веселівський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді - Кравцова С.О.., при секретарі судового засідання Сопіна С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», про стягнення заборгованості та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати у сум сумі 45286,47 грн. де зазначив що, відповідач 27.07.2018 року добровільно провів погашення заборгованості по заробітній платі в сумі 38 178,11 грн., що підтверджується довідкою ПАТ КБ «ПриватБанк» від 30.07.2018року але не в повному обсязі.

У період з 20 серпня 1999 року по 23 лютого 2018 року він, ОСОБА_1, знаходився у трудових відносинах з ПАТ «Запоріжжяобленерго», зазначене підтверджується записами у трудовій книжці від 28.07.1976 року серії БТ-І № 0335930.

23 лютого 2018 року був звільнений із займаної посади за власним бажанням у зв'язку із не виконання власником або уповноважений ним орган законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору, ч. З ст. 38 КЗпП України (наказ від 22.02.2018 року № 729-к)

На день звільнення відповідачем була нарахована, але не виплачена оплата праці в сумі 38 178,11 грн. Факт наявності заборгованості у вказаній сумі визнано та підтверджено відповідачем у довідці від 23.06.2018 року № 1073, яка була надана на його запит.

Відмову виплатити позивачеві усі кошти, які слід було виплатити на день звільнення з роботи, відповідач обґрунтував відсутністю грошових коштів. Вважає ,що дії відповідача є незаконними, так як згідно з вимогами ч. 1 ст. 47 та ч. 1 ст. 116 КЗпП України, виплата усіх сум, що належать працівнику від підприємства чи установи, проводиться у день звільнення.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу, звільненому ним працівникові усіх сум, які повинні бути йому виплачені на день його звільнення, згідно з вимогами ч. 1 ст. 117 КЗпП України, роботодавець повинен виплатити цьому працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

На момент звернення до суду позивачем, за його підрахунками затримка виплати нарахованих сум при звільнені складає 153 дня (з 24 лютого 2018 року по 27 липня 2018 року включно).

Посилаючись на п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджено Постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100, зазначив,що обчислення середньої заробітної плати провадиться виходячи з виплат за останні повні 2 календарних місяці роботи. За підрахунками, позивача, сума компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати становить 45 286 грн. 47 коп. , а саме 8 879 грн. 55 коп. (сума заробітної плати за останні 2 місяці)/30 роб. день (сума кількості робочих днів у останніх двох місяцях) = 295 грн. 99 коп. (середня вартість одного робочого дня); 153 дня (кількість днів затримки розрахунку)*295 грн. 99 коп. (вартість одного робочого дня) = 45 286 грн. 47 коп.

Посилаючись на норми чинного трудового законодавства України та фактичні обставини, позивач зазначив, що відповідач на момент звільнення заборгував йому оплату праці на загальну суму 38 178,11 грн. та здійснив погашення лише 27.07.2018 року. В зв'язку із цим, він додатково має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені в сумі 45 286 грн. 47 коп.,що і складає сума позову, виплата добровільно не проведена. Вважає що його право порушено відповідачем, а тому підлягає захисту.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимог и позивача та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та їх представник в судовому засіданні позов не визнав та надав суду відзиви з додатками та довідками про середній заробіток позивача за періоди: - грудень 2017 року -4991,89 грн. відпрацьовано 20 днів;

За січень 2018 року - 6184,85 грн., відпрацьовано - 21 днів. Середньоденний заробіток -272,60 грн.

В довідці від 11.09.2018 року( бухгалтерська довідка) зазначено: Заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 на вересень - січень 2018 року поточна заробітна плата за лютий 2018 року була погашена у повному обсязі 27.07. 2018 року в т.ч. - Вересень 2017 року - 4073,52 грн.; Жовтень 2017 року - 1072,32 грн.:Листопад 2017 року -2957,38 грн.; Грудень 2017 року -3964,70 грн.; Січень 2018 року 4909,89 грн.;Лютий 2018 року - 21209,30 грн. Всього на суму - 38 187,11грн.

Крім того представник Відповідача заперечуючи проти позовних вимог, вважає що відсутня вина підприємства в затримці розрахунку з Позивачем, з тих причин що довгий час. на підприємстві існує складна економічна ситуація, яка з липня 2017 року спричинила затримку своєчасної виплати заробітної плати його працівникам. А саме, протягом 2015-2018 років Відповідач знаходиться в тяжкому фінансовому становищі, що, як наслідок, ускладнило виконання ним зобов'язань.

Ознайомившись з розрахунком середнього заробітку Позивача відповідач зазначив ,що з цим рахунком не згоден, відповідно до довідки ПАТ» Запоріжжяобленерго» розмір середнього заробітку ОСОБА_1 становить 272,60 грн. (дохід для розрахунку середньоденного заробітку за грудень 2017 становить 4991,89 грн., відпрацьовано 20 днів, за січень 2018 - 6184,85 грн., відпрацьовано .21 дні). Також на період з 26.02,2018 (перший робочий день після звільнена) по 27.07.2018 (день фактичного розрахунку) Відповідачем нараховано 104 робочих днів, а Позивач зазначає, про 154 дні затримки. І зазначена сума не відповідає дійсності,позовні вимоги в цій частині позову не доведено Позивачем, та такими, що підлягають відхиленню..

За цей період Позивач нараховує 153 дні затримки, (за період з 24.02.2018 по 27.07.2018 включно), що суперечить механізму розрахунку середнього заробітку, які визначені відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.. оскільки при розрахунку середньоденного заробітку відповідно до Постанови №100 також враховуються лише робочі дні.

Також розрахунок днів затримки Позивача суперечить Постанові ВСУ від 01.03.2017 р. по справі № 6-2807цс16, в якій зазначено, що при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку №100.

Щодо періоду затримки розрахунку за період з 23.02.2018 (день звільнення) по 26.07.2018 (дата, що передує дню остаточного та повного розрахунку) Відповідачем нараховано 104 робочих днів (робочі дні у лютому 2018- 4, робочі дні у березні 2018-21, робочі дні у квітні 2018- робочі дні у травні 2018-21, робочі дні у червень 2018-20, робочі дні у липні 2018 до дати повного розрахунку -19).?

Сума середнього заробітку ОСОБА_1 за час затримки за розрахунком Відповідача становить: 272,60 ( середньоденний заробіток) * 104( кількість робочих днів затримки в період з 23.02.2018 по 26.07.2018) = 28 350,40 грн. Цей розмір розраховано без виключення (без віднімання) сум відрахувань, податків і зборів. Тому вимогу в резолютивній частині рішення про стягнення середнього заробітку просять суд зазначити із зауваженням - з утриманням Відповідачем з цього розміру податків і зборів а саме що вразі задоволення позовних вимог про стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.02.2018 р. по 27. 07.2018 р., розмір стягуваної суми такого середнього заробітку зменшити на суму обов'язкових платежів утримуваних з Позивача при виплаті заробітної плати а саме;відрахувань на податок з доходів фізичних осіб у розмірі 18 %, та суму відрахувань на військовий збір у розмірі 1,5 %.(Постанова Верховного Суду від 18.07.2018 по справі №359/10023/16-

Суд, вивчивши позовну заяву, відзиви, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4_ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно дост.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Статтею 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньо-годинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року.

Сторонами не оспорюється факт про перебування в трудових відносинах позивача з ПАТ «Запоріжжяобленерго».

23.02.2018р. позивач звільнений із займаної посади за власним бажанням у зв'язку із не виконанням відповадачем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору, ч.3 ст. 38 КЗпП України (наказ від 22.02.2018 р. № 729-к).

На день звільнення ОСОБА_1. відповідачем була нарахована, але не виплачена оплата праці в сумі 38 178,11 грн.

Факт наявності заборгованості у вказаній сумі визнано та підтверджено відповідачем у довідці від 23.06..2018 р. № 1073, яка була надана на його запит, та відповідно до наданого розрахунку позивачем середній денний заробіток складає 295,99грн. за останні два місяці, в зазначеній довідці не вказана кількість робочих днів за кожний місяць, а тому позивач провів розрахунок з 30 робочих днів за останні два місяця.

Відповідачем надані відзиви де зазначається що денний середній заробіток позивача ОСОБА_1 складав відповідно до довідки ПАТ» Запоріжжяобленерго» у розмірі середнього заробітку та становить 272,60 грн. (дохід для розрахунку середньоденного заробітку за грудень 2017 становить 4991,89 грн., відпрацьовано 20 днів, за січень 2018 - 6184,85 грн., відпрацьовано .21 дні). Також на період з 26.02,2018 (перший робочий день після звільнена) по 27.07.2018 (день фактичного розрахунку) Відповідачем нараховано 104 робочих днів, а Позивач зазначає, про 154 дні затримки.

Відмову виплатити позивачеві усі кошти, які слід було виплатити на день звільнення з роботи, відповідач обґрунтував відсутністю грошових коштів.

Дії відповідача є незаконними, так як згідно з вимогами ч. 1 ст. 47 та ч. 1 ст. 116 КЗпП України, виплата усіх сум, що належать працівнику від підприємства чи установи, проводиться у день звільнення.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу, звільненому ним працівникові усіх сум, які повинні бути йому виплачені на день його звільнення, згідно з вимогами ч. 1 ст. 117 КЗпП України, роботодавець повинен виплатити цьому працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п. 20 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 р., відповідно до яких, встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, а коли він у цей день не був на роботі,- наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні останнього до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Отже, затримка виплати нарахованих сум при звільнені складає 104 робочі дня (з 23.02.2018 р. по 26.07.2018 р. включно(робочі дні у лютому 2018 - 4, робочі дні у березні 2018-21, робочі дні у квітні 2018- робочі дні у травні 2018-21, робочі дні у червень 2018-20, робочі дні у липні 2018 до дати повного розрахунку .

Сума середнього заробітку ОСОБА_1 за час затримки за розрахунком Відповідача становить: 272,60 ( середньоденний заробіток) * 104( кількість робочих днів затримки в період з 23.02.2018 по 26.07.2018) = 28 350,40 грн. Цей розмір розраховано без виключення (без віднімання) сум відрахувань, податків і зборів.).

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджено Постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100, обчислення середньої заробітної плати провадиться виходячи з виплат за останні повні 2 календарних місяців роботи.

З наведених норм чинного трудового законодавства України та фактичних обставин відповідач на момент звільнення заборгував позивачеві оплату праці на загальну суму 38 178,11 грн. та здійснив погашення лише 27.07.2018 р. В зв'язку із цим, ОСОБА_1. додатково має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 28 350, 40 грн.

На даний момент загальна сума позову складає 28 350,40грн., виплата добровільно не проведена, а тому підлягає захисту.

Викладені обставини підтверджуються наступними доказами: копіями паспорту та ідентифікаційного номеру, трудової книжки від 28.07.1976 р. серії БТ-І1 № 0335930, копією наказу від 22.03.2017 року № 729-к листа від 23.06..2018 р. № 003-06/9999, довідок про середній заробіток , довідки про невиплачену заробітну плату від 23. 06.2018 р. № 1073, довідки від 30.07.2018 р.

При ухваленні рішення у даній справі приймає до уваги роз'яснення п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 р., відповідно до якого, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходить при визначенні сум, що підлягають стягненню. Разом з цим, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення/

На підставі п.І.ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору за звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заробітної плати, а тому суд вважає необхідним в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 704, 80 грн.

Окрім цього, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

На підставі ст.ст. 47, 116-117 КЗпП України, керуючись роз'ясненнями пункту 20 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 р., Рішенням КСУ від 22.02.2012 року у справі № 1-5/2012, ст.ст. 1-13, 81, 89, 141, 274, 279, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354, 430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково, зменшивши суму стягнення.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 28350, 40 грн. без утримання податку й інших обов'язкових платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) в дохід держави судовий збір у сумі 704, 80 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості із заробітної плати за один місяць.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду відповідно до частин 1 та 2 ст. 273 ЦПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Веселівського районного суду

Запорізької області С.О. Кравцов