Ухвала суду № 80201200, 28.02.2019, Василівський районний суд Запорізької області

311/79/18

28.02.2019 Провадження №1-кп/311/28/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2019 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області в складі: головуючого – судді Нікандрової С.О., за участю секретаря судового засідання Гончарової К.Ю., за участю: прокурора Васильчука Б.Г., захисника – адвоката ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296, ч.1 ст.263 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Василівського районного суду Запорізької області знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296, ч.1 ст.263 КК України.

В судовому засіданні судом поставлено на обговорення в порядку ст.331 КПК України питання про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор вважає, що необхідно продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки встановлені раніше ризики, передбачені ст.177 КПК України, на даний час не відпали і продовжують існувати, а обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти зазначеним ризикам. Також вважає,що в задоволенні клопотання обвинуваченого про зменшення суми застави слід відмовити.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та заявив клопотання про зменшення розміру застави у зв’язку з тим, що бажає здійснити заходи щодо примирення з дружиною та звернутися за медичною допомогою для проведення планових операцій на челюсті і ліктьовому суглобі.

Захисник ОСОБА_1 заперечував проти продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив розглянути питання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.

Вислухавши думки учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

В силу ст.ст. 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Тримання під вартою, за нормами ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1, 2, 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У відповідності до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Згідно ч.3 ст.331 КПК України до спливу продовженого строку, суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Суд приймає до уваги, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів, які віднесені до категорії тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, раніше неодноразово судимий, в тому числі за вчинення злочинів, передбачених ч.4 ст.296, ч.2 ст.263 КК України, офіційно не працює, іншою суспільно корисною працею не займається. Вищевикладені обставини, а також конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, та покарання, яке йому загрожує, у своїй сукупності свідчать про суспільну небезпечність цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності його поведінку, високим є ризик уникнення обвинуваченого від правосуддя з метою уникнути можливого покарання та продовження злочинної діяльності.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.

Вирішуючи клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченого ОСОБА_2 з тримання під вартою на домашній арешт або зменшення розміру застави, суд враховує, що даних про відсутність встановлених раніше в провадженні ризиків, передбачених ст.177 КПК України, в судовому засіданні не встановлено.

Суд звертає увагу, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Крім того, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти

Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Одночасно з цим, відповідно до практики ЄСПЛ існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення ЄСПЛ у справі «Смирнова проти Росії» від 24.07.2003, заяви № 46133/99 і 48183/99). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення у справі «Вренчев проти Сербії» від 23.09.2008, заява № 2361/05).

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний ОСОБА_2 відповідає характеру, тяжкості вчиненого діяння та особі обвинуваченого, що виключає можливість зміни міри запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Одночасно з цим, суд враховує, що матеріали кримінального провадження містять дані про потребу обвинуваченого ОСОБА_2 в плановому оперативному втручанні на ліктьовому суглобі та відсутності можливості виконання такого лікування в умовах ДУ «Вільнянська установа виконання покарань №11». З урахуванням наведених обставин, суд з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, вважає за можливе визначити інший розмір застави, який на думку суду буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов’язків.

Відповідно до ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи підозрюваної або обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд вважає можливим змінити розмір застави обвинуваченому ОСОБА_2, визначений ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 24 січня 2018 року, зменшивши його з 40 до 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 57 630 грн.

Таким чином, враховуючи, що 31 березня 2019 року спливає строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та неможливості до вищезазначеної дати завершити судовий розгляд, є підстави для продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 28 квітня 2019 року включно, та визначити обвинуваченому ОСОБА_2 заставу в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 57 630 грн.

Керуючись ст.ст. 177,178, 183, 194, 331. 369-372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 28 квітня 2019 року включно.

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт – відмовити.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про зменшення розміру застави - задовольнити.

Зменшити обвинуваченому ОСОБА_2 розмір застави до 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 57 630 гривень. Застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Василівського районного суду Запорізької області в порядку,

встановленому Кабінетом Міністрів України. Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.

В разі внесення заставодавцем визначеної в ухвалі суми застави зобов’язати обвинуваченого ОСОБА_2 не відлучатися за межі Василівського району без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, утриматися від спілкування з потерпілим та свідками обвинувачення.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_2, що в разі невиконання покладених на нього зобов’язань застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Василівського районного суду С.О.Нікандрова