Ухвала суду № 80201180, 04.02.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/906/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2019 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бенца К.К., при секретарі - Вереш А.В. за участю прокурора Точок І.Й., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора у кримінальному провадженні №42018070000000153 - прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область прокуратури Закарпатської області радник юстиції Точок І.Й. про накладення арешту на майно, -

В С Т А Н О В И В :

Прокурор відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область прокуратури Закарпатської області радник юстиції Точок І.Й. звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно.

В обгрунтування вимог клопотання посилається на те, що що посадові особи ВСП «Локомотивне депо Мукачево» ФР «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» спільно з іншими особами та працівниками правоохоронного органу організували систематичну, з корисливою метою та з метою протиправного збагачення, розтрату (привласнення) майна підприємства - паливно-мастильних матеріалів (зокрема дизельного палива) із резервуарів депо (за місцем знаходження структурного підрозділу - у м. Мукачево Закарпатської області), з подальшою їх реалізацію третім особам.

Вказані обставини свідчать наявність ознак злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

До вчинення вказаного злочину також безпосередньо причетний начальник складу ВСП «Локомотивне депо Мукачево» ФР «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» ОСОБА_2, який є матеріально-відповідальною особою депо та в обов'язки якого входить прийняття, збереження та відпуск паливно-мастильних матеріалів (в т.ч. дизпалива із резервуарів) депо, і який особисто організовує та здійснює розтрату дизельного палива, мастила, вугілля, інших товарно-матеріальних цінностей, що зберігаються на складах депо, залучаючи до вказаної злочинної діяльності інших працівників залізниці та сторонніх осіб.

Так встановлено, що ОСОБА_2 вступив у злочинну змову з ОСОБА_3, з він яким особисто спілкується, якого залучив до вчинення вказаного злочину і за сприяння та особистої участі якого, зокрема, вивозяться за допомогою вантажної автотехніки викрадені з депо матеріальні цінності (зокрема вугілля) та у подальшому реалізовуються стороннім особам.

Зокрема, такий факт розкрадання вугілля з реалізацією його стороннім особам у кількості 5 тон на суму 13800 гривень задокументовано під час проведення комплексу слідчих (розшукових) дій у даному кримінальному провадженні 28.01.2019.

Так, 28.01.2019 під час проведення огляду місця події - території (подвір'ї) виробничої бази Мукачево ПАТ «Компанія Райз» за адресою м. Мукачево, вул. Петра Дорошенка, 21 Закарпатської області, де виявлено ОСОБА_3, який знаходиться біля транспортного засобу марки ЗІЛ із д.р.н. НОМЕР_1 та марки Skoda Oktavia із словацьким р.н. НОМЕР_2, виявлено та вилучено наступне:

1.Зразок фільтрувального паперу, за допомогою якого здійснювались сухі змиви з долонь ОСОБА_3;

2.Змив з правої долоні ОСОБА_3;

3.Змив з лівої долоні ОСОБА_3;

4.Грошові кошти в сумі 13800 (тринадцять тисяч вісімсот) гривень, а саме купюри номіналом по 500 (п'ятсот) гривень серії МВ 6687715, ЗБ 0454782, СЖ 9053625, УБ 3975373, ФГ 3438732, ВЗ 3101901, ВЕ 5119586, УИ 8150618, ЛБ 2730726, ФБ 6231912, ЛВ 7361613, УИ 8231248, ЛД 5639205, МБ 8605324, ФЗ 9784547, СБ 3338398, ЛИ 2242464, ЛЗ 1542831, СГ 2790333, ВБ 0637890, ЛЗ 8718626, СД 1763576, ВГ 0626933, УЖ 5085236, ЗГ 3586450, АА 7744170, ЗЗ 5085014, купюра номіналом 200 (двісті) гривень серії УЙ 6529209 та купюра номіналом 100 (сто) гривень серії МР 3594240;

5.Три аркушами паперу із рукописними записами, вилученими з кабіни вантажного транспортного засобу марки ЗІЛ модель 130 із д.р.н. НОМЕР_1;

6.Гаманець чорного кольору із шкірозамінника з вбудованим блокнотом у ньому та 9 аркушів паперу різного розміру із рукописними записами, вилученими з автомобіля марки Skoda Oktavia із словацьким р.н. НОМЕР_2;

7.Прозорий поліетиленовий пакет із залишками вантажу - твердої речовини чорного кольору дрібної фракції, схожої на вугілля, вилученої з кузова (причепу) вантажного транспортного засіб марки ЗІЛ модель 130 із д.р.н. НОМЕР_1;

8.Свідоцтво серії НОМЕР_3 від 04.09.2008 про реєстрацію вантажного транспортного засобу марки ЗІЛ модель 130 із д.р.н. НОМЕР_1 (за ОСОБА_4);

9.Вантажний транспортний засіб марки ЗІЛ модель 130 із д.р.н. НОМЕР_1.

Цього ж дня під час особистого обшуку при затриманні у порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_5 у останнього прокурором вилучено наступне:

-копії свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу марки Skoda Oktavia із р.н. НОМЕР_2 на бланку Словацької Республіки серії НОМЕР_8 та на пластиковій чіп-картці серії НОМЕР_4;

-копія посвідчення водія на ім'я ОСОБА_3 серії НОМЕР_6 на бланку НОМЕР_5, видане 07.10.2006 ДАІ ГУ-УМВС м. Мукачева;

-права передня кишеня штанів ОСОБА_3 (вирізаний клаптик тканини);

-мобільний телефон марки Huawei із сім-карткою оператора мобільного зв'язку «ВФ Україна» із номером НОМЕР_7 (зі слів ОСОБА_3.) у чохлі коричневого кольору.

Вказані вище матеріальні об'єкти, відповідно до ст. 167 та ч.1 ст. 168 КПК України, є тимчасово вилученим майном у встановленому законом порядку.

Грошові кошти, які були заздалегідь помічені та одержані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від незаконної реалізації вугілля з депо, є речовими доказами у кримінальному провадженні, позаяк є об'єктом кримінально протиправних дій, підпадають під ознаки набутих кримінально протиправним шляхом (одержане від злочинної діяльності), а також містить у собі відомості (нашарування спеціальної хімічної речовини, серійні номери), що можуть бути використані як докази факту злочинних дій ОСОБА_3 та інших причетних осіб.

Фільтрувальний папір (як зразки так і з сухими змивами з долонь ОСОБА_3.), а також права передня кишеня штанів ОСОБА_3 (вирізаний клаптик тканини) містить у собі відомості, що можуть бути використані як докази факту його злочинних дій та можуть містити на собі нашарування спеціальної хімічної речовини, змиті з долонь рук останнього, а вказані помічені грошові кошти видані ним саме з правої кишені штанів.

Документи - рукописні записи, вилучені у ОСОБА_3, також можуть мати важливе значення у вказаному кримінальному провадженні, оскільки стосуються контактів ОСОБА_3 з іншими особами, очевидно стосуються послуг з перевезення вантажів іншим особам, не виключено, що й викраденого з підприємств залізниці.

Документи - копія посвідчення водія на ім'я ОСОБА_3 серії НОМЕР_6 на бланку НОМЕР_5, видане 07.10.2006 ДАІ ГУ-УМВС м. Мукачева, вилучені у ОСОБА_3, також мають важливе значення у вказаному кримінальному провадженні, зокрема як такі, що характеризують та посвідчують його особу.

Вантажний транспортний засіб марки ЗІЛ модель 130 із д.р.н. НОМЕР_1 та свідоцтво про його реєстрацію (за громадянкою ОСОБА_4) мають важливе значення у доказуванні обставин вказаного кримінального правопорушення, які досліджуються у кримінальному провадженні, зокрема злочинної схеми викрадення з підприємств залізниці викраденого майна, оскільки як встановлено в ході досудового розслідування саме на цьому транспортному засобі ОСОБА_3 (за участі та під керівництвом ОСОБА_2) систематично здійснювалось вивезення вугілля (та інших ТМЦ) з території депо та реалізація його стороннім особам і у зв'язку з цими обставинами ТЗ може вважатись засобом вчинення вказаного кримінального правопорушення, а також і речовим доказом, оскільки у його вантажному відділенні (причепі) виявлено сліди злочину - залишки вантажу - твердої речовини чорного кольору дрібної фракції, схожої на вугілля.

Речовим доказом є і самі зразки вказаної твердої речовини чорного кольору дрібної фракції, схожої на вугілля, вилученої з кузова (причепу) вантажного транспортного засіб марки ЗІЛ модель 130 із д.р.н. НОМЕР_1, оскільки є предметами, що можуть бути використані для доказу фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та можуть бути використані для експертного дослідження в якості відповідних зразків.

Мобільний телефон ОСОБА_3 марки Huawei із сім-карткою оператора мобільного зв'язку із номером НОМЕР_7 (зі слів ОСОБА_3.), є речовим доказом, оскільки містить у собі відомості щодо контактів (телефонних дзвінків, смс-повідомлень та контактів в інтернет-мережі) ОСОБА_3, зокрема із заявником ОСОБА_2 та іншими особами, що можуть бути причетними до вказаного кримінального правопорушення.

Вказані матеріальний об'єкти та документи мають важливе значення для встановлення фактів і обставин у даному кримінальному провадженні, у зв'язку з цим, відповідно до ст. 98 КПК України, є речовими доказами та відповідають критеріям майна, на яке може бути накладено арешт, визначеним ст.170 КПК України.

Накладення арешту на вказане майно викликано необхідністю збереження його як речового доказу з метою запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Враховуючи, що у даному кримінальному провадженні досліджуються обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, яке відповідно до ст. 12 та примітки до статті 45 КК України відноситься до категорії тяжких корупційних злочинів, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи як арешт тимчасово вилученого майна.

Незастосування такого виду забезпечення кримінального провадження як арешт на вказане вище майно (документи) негативно вплине на кримінальне провадження, унеможливить встановлення всіх важливих обставин подій вчиненого кримінального правопорушення та причетних до його вчинення осіб, а також може призвести до їх втрати, пошкодження чи їх приховування від органу досудового розслідування, що сприятиме уникненню осіб, винних у вчиненні кримінального правопорушення, від передбаченої законом кримінальної відповідальності.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав та мотивів викладених у клопотанні.

Власник майна ОСОБА_3 в судовое засідання не з`явився. Згідно повідомлення прокурора І.Точок , сторона захисту та підозрюваний ОСОБА_3 були повідомлені про час та місце розгляду клопотання.

Заслухавши думку прокурора про доцільність накладення арешту на майно вилучене під час огляду 28.01.2019 року, перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Слідчим суддею встановлено, що прокуратурою Закарпатської області проводиться досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, відомості про яке 24.04.2018 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018070000000153.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170 - 174 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із таких заходів є арешт майна.

Відповідно до частини 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Згідно ч.2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Таким чином арешт може бути накладено на майно у вигляді речей, документів ( в тому числі цінних паперів , грошей (у будь якій валюті готівкою або безготівковому вигляді), на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права.

Згідно положень ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Згідно ч.3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ч.10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення,пересування, передачі майна.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).

На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України прокурор довів слідчому судді необхідність такого арешту майна з метою збереження речових доказів та наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України, а тому клопотання підлягає до задоволення.

Метою накладення арешту на це майно, слідчим суддею є забезпечення кримінального провадження у частині збереження речових доказів.

Одночасно , слідчий суддя вважає , що прокурором дотримано вимог ст.ст. 170, 171 КПК України і в клопотанні прокурора наявне обґрунтування необхідності арешту виявлених під час огляду місця події, та конкретизовано підстави та мета накладення на них арешту.

Слідчим суддею встановлена безумовна переконливість щодо застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, оскільки вилучення майна проведено згідно встановленої процедури, строк на звернення з клопотанням не порушений, враховуючи правову підставу для арешту майна та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, наслідки арешту майна для інших осіб, розуміючи, що арешт вказаного майна не призведе до зупинення та надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини та положення ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, яка проголошує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, при цьому позбавлення цього права відбувається в суворому додержанні як національного, так і міжнародного законів, щоб не призводити до свавілля з боку правоохоронних органів на втручання в право власності, тому слідчий суддя вважає, що клопотання обґрунтоване й підлягає до задоволення в цій частині з підстав та мотивів викладених вище.

Незастосування арешту майна може призвести до його зникнення, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, а тому наявні правові підстави для арешту майна.

Керуючись ст.ст. 170-173, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні №42018070000000153 - прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область прокуратури Закарпатської області радник юстиції Точок І.Й. про накладення арешту на майно - задовольнити.

Накласти арешт на вилучене майно під час проведення огляду місця події та затримання ОСОБА_3, 28.01.2019 року, а саме:

Зразок фільтрувального паперу, за допомогою якого здійснювались сухі змиви з долонь ОСОБА_3;

Змив з правої долоні ОСОБА_3;

Змив з лівої долоні ОСОБА_3;

Грошові кошти в сумі 13800 (тринадцять тисяч вісімсот) гривень, а саме купюри номіналом по 500 (п'ятсот) гривень серії МВ 6687715, ЗБ 0454782, СЖ 9053625, УБ 3975373, ФГ 3438732, ВЗ 3101901, ВЕ 5119586, УИ 8150618, ЛБ 2730726, ФБ 6231912, ЛВ 7361613, УИ 8231248, ЛД 5639205, МБ 8605324, ФЗ 9784547, СБ 3338398, ЛИ 2242464, ЛЗ 1542831, СГ 2790333, ВБ 0637890, ЛЗ 8718626, СД 1763576, ВГ 0626933, УЖ 5085236, ЗГ 3586450, АА 7744170, ЗЗ 5085014, купюра номіналом 200 (двісті) гривень серії УЙ 6529209 та купюра номіналом 100 (сто) гривень серії МР 3594240;

Три аркуші паперу із рукописними записами, вилученими з кабіни вантажного транспортного засобу марки ЗІЛ модель 130 із д.р.н. НОМЕР_1;

Гаманець чорного кольору із шкірозамінника з вбудованим блокнотом у ньому та 9 аркушів паперу різного розміру із рукописними записами, вилученими з автомобіля марки Skoda Oktavia із словацьким р.н. НОМЕР_2;

Прозорий поліетиленовий пакет із залишками вантажу - твердої речовини чорного кольору дрібної фракції, схожої на вугілля, вилученої з кузова (причепу) вантажного транспортного засіб марки ЗІЛ модель 130 із д.р.н. НОМЕР_1;

Свідоцтво серії НОМЕР_3 від 04.09.2008 р. про реєстрацію вантажного транспортного засобу марки ЗІЛ модель 130 із д.р.н. НОМЕР_1 (за ОСОБА_4);

Вантажний транспортний засіб марки ЗІЛ модель 130 , д.р.н. НОМЕР_1;

Копії свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу марки Skoda Oktavia із р.н. НОМЕР_2 на бланку Словацької Республіки серії НОМЕР_8 та на пластиковій чіп-картці серії НОМЕР_4;

Копію посвідчення водія на ім'я ОСОБА_3 серії НОМЕР_6 на бланку НОМЕР_5, видане 07.10.2006 ДАІ ГУ-УМВС м. Мукачева;

Праву передню кишеню штанів ОСОБА_3 (вирізаний клаптик тканини);

Мобільний телефон марки Huawei із сім-карткою оператора мобільного зв'язку «ВФ Україна» із номером НОМЕР_7 (зі слів ОСОБА_3.) у чохлі коричневого кольору, шляхом заборони користування, відчуження та розпорядження.

Копію ухвали вручити прокурору, а іншим учасникам направити не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня іі оголошення.

Повний текст ухвали складено і проголошено 08 лютого 2019 року о 08 - 45 годині.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца