Рішення № 80200467, 27.02.2019, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/2094/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" лютого 2019 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області

В особі головуючого судді - Марковича І.І.

за участі секретаря судового засідання – Чийпеш А.П.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Іршава цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Комунального некомерційного підприємства «Іршавський центр первинної медичної допомоги» Іршавської районної ради Закарпатської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки видачі трудової книжки

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що з 01.06.1993 року, вона ОСОБА_3 була прийнята наказом №285к від 26.05.1993 р. на посаду медичної сестри по педіатрії.

Пропрацювавши 25 років на одному підприємстві, на одній же посаді, вона дізналась не від безпосереднього керівника, а від третіх осіб, що її звільнено, без ознайомлення з наказом на звільнення та без видачі належної їй трудової книжки. Здійснюючи свої функціональні обов'язки, перебуваючи на своєму звичному робочому місці після 16.08.2018 р., виконуючи свою звичну роботу її ніхто не попередив про звільнення. На вимогу видати трудову книжку і видати копію наказу і дати розписатись на ньому датою якою вона дізналась про звільнення їй відмовили, натомість запропонували проставити дату заднім числом, на що позивачка відмовилась.

Звернувшись за захистом своїх прав до адвоката, останнім було зроблено адвокатський запит про витребування документів, з якого позивачка і дізналася, що наказом №176-к від 03.08.2018 року її, ОСОБА_3, було звільнено з посади сестри медичної загальної практики - сімейної медицини АЗП-СМ с. Великий ОСОБА_4 комунального некомерційного підприємства «Іршавський центр первинної медичної допомоги» з 16.08.2018 року у зв'язку із скороченням чисельності штату працівників та неможливістю подальшого працевлаштування.

З своїм звільненням позивачка не погоджується оскільки вивільнення відбулося з порушенням норм законодавства, а саме позивачка в порушення ст. 49-2 КЗпП України не отримувала жодного письмового попередження про майбутнє вивільнення і не отримувала жодної письмової пропозиції від роботодавця продовжити роботу після реорганізації.

Окрім того, згідно Наказу від 16.03.2018 року №08-А «Про внесення змін до штатного розпису», штатний розпис вводиться в дію 02.07.2018 року даний абзац наказу суперечить самому штатному розпису який був затверджений 11.07.2018 року, а введений в дію 16.07.2018 року, Наказ на звільнення виданий 03.08.2018 року, в якому передбачено звільнення з 16 серпня 2018 року, тобто фактично установою було продовжено трудовий договір, і безпідставно звільнено по ст. 40 КЗпП України. Крім того, наказам не конкретизовано по якій частині статті, якого пункту, підпункту звільнено, тільки з самого тексту документу можна зробити висновок на підставі чого звільнено.

Крім цього, відповідно до ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Переважне право залишення працівника на роботі враховується лише у разі скорочення однорідних професій та посад. У даному випадку мало місце скорочення посади акушера, яка була єдиною в даному закладі і на якій позивачка не перебувала. Переважне право на залишення працівника на роботі не тотожне переважному праву його працевлаштування на нову посаду. Оскільки у відповідача відбулася зміна організації структури, із якої виключено посаду акушера, яку обіймала не позивача, а скорочення 0.5 ставки медичної сестри, то у даному випадку були всі підстав для застосування положень ст.42 КЗпП України. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов'язанні перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці. Для такої перевірки повинні досліджувалися документи та інші відомості про освіту. Крім, того згідно пункту 3 ч.2 ст. 42 КЗпП у зв'язку з 25 річним безперервним стажем на даному підприємстві позивачка мала переважне право серед інше медичних сестер залишитися на посаді медичної сестри, крім того в межах своєї посади постійно здійснювала підвищення своєї кваліфікації і категорії.

Єдиною підставою звільнення було те, що позивачка є пенсіонером. Гарантії соціального захисту пенсіонерів передбачено Законом України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.1993 р. Пенсіонери мають право на працю на рівні з іншими громадянами. Це право додатково гарантується державними цільовими програмами, територіальними та місцевими програмами зайнятості населення. ОСОБА_5 із Законом №3721 забороняється дискримінація пенсіонерів в галузі праці. Посадових осіб, які порушують ці гарантії, притягують до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідачем порушено вимоги ч. 1 та ч.2 ст. 47 КЗпП якою передбачено у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу і зобов'язаний також у день звільнення видати копію наказу на звільнення і належним чином оформлену трудову книжку. Проте, до сих пір позивачка трудову книжку не отримала, в зв’язку з чим просить поновити її на посаді сестри медичної загальної практики - сімейної медицини АЗП-СМ с. Великий ОСОБА_4 комунального некомерційного підприємства «Іршавський центр первинної медичної допомоги» з 16.08.2018 року. Стягнути з комунального некомерційного підприємства «Іршавський центр первинної медичної допомоги» середній заробіток за час вимушеного прогулу. Стягнути з комунального некомерційного підприємства «Іршавський центр первинної медичної допомоги» середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, з мотивів, що викладені в позовній заяві просить позов задовольнити.

Представник відповідача КНП «Іршавський центр первинної медичної допомоги»Іршавської районної ради Закарпатської області ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що позивач за два місяці була попереджена про реорганізацію підприємства та скорочення чисельності штату, про що особисто підписалася. Під персональним попередженням про звільнення згідно п. 1 ст. 40 КзпП України, підпис ставити відмовилася, про що був складений відповідний Акт. Переважне право на залишенні на посаді сестри медичної загальної практики сімейної медицини АЗП-СМ с. В. Раковець ОСОБА_3 не мала, у зв’язку з тим, що при звільненні за п.1. ст. 40 КЗпП діють переваги, що встановлені ст. 42 КЗпП України. Таких переваг позивач не мала. Крім цього позивачу на зборах трудового колективу від 03.06. 2018 року було запропоновано залишитися на 0,5 посади сестри медичної загальної практики сімейної медицини АЗП-СМ в ОСОБА_4, від чого вона категорично відмовилася. в зв’язку з чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з з слідуючих підстав.

В судовому засіданні належними доказами встановлено, що 01.06. 1993 року ОСОБА_6 була прийнята наказом № 285 к від 26.05. 1993 року на посаду медичної сестри по педіатрії.

Рішенням Іршавської районної ради Закарпатської області № 338 від 12.03.2018 року було прийнято рішення про реорганізацію КЗ «Іршавський центр первинної медико-санітарної допомоги» Іршавської районної ради Закарпатської області шляхом перетворення у комунальне некомерційне підприємство «Іршавський центр первинної медико-санітарної допомоги» Іршавської районної ради Закарпатської області (а.с.26).

Листом від 15.03.2018 року № 74/01-05 головного лікаря ОСОБА_7 було повідомлено про реорганізацію та попереджено працівників про можливе звільнення у зв’язку із скороченням чисельності штату.

15.03. 2018 року ОСОБА_3 відмовилася від підпису та отримання другого примірника попередження про скорочення штату, про що було складено акт №1.

Наказом № 08-А від 16.03. 2018 року головного лікаря ОСОБА_7 було внесено зміни до штатного розпису», який був введений в дію 02.07. 2018 року та яким скорочені посади, в тому числі АЗП-СМ с. В. Раковець- середній медичний персонал – 1,5 посади, молодший медичний персонал, 1,0 посади ( а.с. 37).

19.03. 2018 року рішенням засідання профспілкового комітету було надано дозвіл на звільнення за скороченням штату посаду сестри медичної загальної практики – сімейної медицини АЗП-СМ с ОСОБА_4, яку обіймає ОСОБА_3.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Також цією статтею визначене коло осіб яким при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації надається перевага в залишенні на роботі .

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Відповідно до ч.1,2 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Отже, суд приходить до висновку, що Комунальним некомерційним підприємством «Іршавський центр первинної медичної допомоги» було дотримані всі вимоги законодавства України при звільнені ОСОБА_3, а саме: позивач за два місяці була попереджена про реорганізацію підприємства та скорочення чисельності штату, про що особисто підписалася. Під персональним попередженням про звільнення згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, підпис ставити відмовилася, про що був складений відповідний Акт.

ОСОБА_5 Міністерства соціальної політики України від 21.11.2011 року №307/-6/187-11 «Про переважне право на залишення на роботі в разі скорочення чисельності штату працівників» переважне право на залишення на посаді сестри медичної загальної практики сімейної медицини АЗП-СК в м. Раковець ОСОБА_3 не мала, у зв’язку з тим, що при звільненні за п.1 ст. 40 КЗпП діють переваги, що встановлені ст. 42 КЗпП України. До кола працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі і працівників, які не мають таких переваг (а тому підлягають звільненню), входять, всі працівники, що займають таку ж посаду і виконують таку ж роботу на підприємстві. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається сімейним – при наявності двох і більше утриманців, а також особам, в сім’ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком. Таких переваг ОСОБА_3 не мала.

Крім цього, позивачу ОСОБА_3 на зборах трудового колективу від 03.06. 2018 року було запропоновано залишитися на 0,5 посади сестри медичної загальної практики сімейної медицини АЗП-СМ с. В. Раковець, від чого вона категорично відмовилася і 15.08. 2018 року з нею проведено повний розрахунок та виплачено вихідну допомогу, в зв’язку з чим позовні вимоги позивачки є безпідставними і не грунтуються на вимогах закону, а тому не підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 4,12,19,83, 175,177,184, 259, 263, 265, 268 ЦПК України ст. 40, 41, 42, 43 47 КЗпП України суд, -

Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Комунального некомерційного підприємства «Іршавський центр первинної медичної допомоги» Іршавської районної ради Закарпатської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки видачі трудової книжки відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. При цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів » № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Повний текст рішення складено 28.02.2019 року о 11.00 год.

Суддя : І. І. Маркович