Рішення № 80200198, 27.02.2019, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/90/19

Провадження № 2/242/432/19

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

27 лютого 2019 року Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого судді – Хацько Н.О., за участю секретаря судового засідання Дурової Н.Г., за участю відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В с т а н о в и в :

Позивач АТ КБ «Приват Банк» 09.01.2019 року звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.09.2010 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, на підставі якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 4000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а відповідач зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом. Проте, умови Кредитного договору відповідачем належним чином не виконуються. Так, станом на 09.12.2018 року заборгованість за кредитним договором становить 28 162 грн. 62 коп., з яких: 6604 грн. 07 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 9414 грн. 90 коп. – заборгованість за пенею; 500 грн. 00 коп. – штраф (фіксована частина); 1317 грн. 27 коп. – штраф (процентна складова). З наведених підстав позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 28 162 грн. 62 коп., а також 1762 грн. 00 коп. – витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи, у судове засідання не з’явився, надав суду заяву, в якій підтримав позов, просить суд слухати справу у їх відсутність та не заперечував проти винесення по справі заочного рішення.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визначала частково та зазначила, що нараховані банком відсотки значно завищені, а стягнення штрафів та мені є неправомірним. Просить суд відмовити в задоволенні позову в цій частині та врахувати при винесенні рішення те, що вона є інвалідом ІІ групи .

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 14.01.2019 року провадження у зазначеній цивільній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, законодавство, що регулює спірні правовідносини, приходить до переконання, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 24.09.2010 року між АТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, на підставі якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 4000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору станом на 09.12.2018 року заборгованість за кредитним договором становить 28 162 грн. 62 коп., з яких: 6604 грн. 07 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 9414 грн. 90 коп. – заборгованість за пенею; 500 грн. 00 коп. – штраф (фіксована частина); 1317 грн. 27 коп. – штраф (процентна складова).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі й на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов’язання у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач ОСОБА_1 не виконала належним чином зобов’язань щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого, згідно розрахунку позивача, утворилася заборгованість за кредитним договором, яка згідно розрахунку позивача станом на 09.12.2018 року становить 28 162 грн. 62 коп., з яких: 6604 грн. 07 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 9414 грн. 90 коп. – заборгованість за пенею; 500 грн. 00 коп. – штраф (фіксована частина); 1317 грн. 27 коп. – штраф (процентна складова).

Оскільки відповідач ОСОБА_1 не виконувала належним чином умови договору від 24.09.2010 року в частині своєчасної сплати кредитних коштів, суд дійшов висновку про те, що відповідач дійсно має заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6604 грн. 07 коп., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитом суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1, 3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Водночас, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором (ч.4 ст.1056-1 ЦК України).

Незважаючи на надання кредитору та позичальнику права самостійно визначати спосіб та порядок збільшення кредитором змінюваної процентної ставки у кредитному договорі, певні гарантії, передбачені Законом, ЦК України, повинні бути дотримані.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.

У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим ч. 5 ст. 1056-1 ЦК України.

У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки (ч. 6 ст. 1056-1 ЦК України.

У п. 28 Постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин» Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надав роз’яснення про те, що при підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Згідно п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід’ємних частин Договору.

Суд звертає увагу, що відповідно до Умов та ОСОБА_2 надання банківських послуг, що затверджені наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256 банк має право провадити зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків, але при цьому банк повинен до введення змін проінформувати клієнта про зміну таких тарифів.

Відповідно до пункту 2.1.1.3.7 вказаних Умов та ОСОБА_2 зобов’язаний не рідше одного разу на місяць способом, вказаним в заяві надавати отримувачу виписки про стан картрахунку та про проведені за останній місяць операцій по Картрахункам шляхом використання функцій СМС повідомлень через комплекс INTERNET-banking (ПРИВАТ 24).

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не наданого жодного належного та допустимого доказу, вважати, що між сторонами укладено кредитний договір із встановленням змінюваної процентної ставки.

Оцінюючи порядок збільшення фіксованої процентної ставки, суд зазначає, що у абзаці 3 п.28 Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК України. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК України зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (не укладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

В укладеному між сторонами кредитному договорі не визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

Таким чином, суд приходить до висновку, що збільшення фіксованої процентної ставки здійснено кредитором в односторонньому порядку.

Суд приймає до уваги, що збільшення відсотків за користування кредитом було здійснено з 01.09.2014 року, натомість нарахування заборгованості за збільшеною процентною ставкою згідно розрахунку почалося саме з 04 липня 2016 року.

При визначенні розміру заборгованості відповідача за процентами за користування кредитом з 04 липня 2016 року по 09 грудня 2018 року суд виходить з погодженої сторонами процентної ставки по кредиту 2,5 % на місяць (30 % на рік) на залишок заборгованості.

Отже розмір заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 04 липня 2016 року по 09 грудня 2018 року становить :

888 дні х 30 % : 360 днів х 6604 гривень 07 копійок : 100% = 4887 гривень 01 копійок.

У зв’язку з чим стягненню з відповідача підлягають проценти за користування кредитом нараховані за ставкою 30 % річних, що складає 4887 гривень 01 копійок.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за пенею та комісією в розмірі 10 326 гривень 38 копійок, фіксованої частини штрафу в розмірі 500 грн. 00 копійок та процентної складової штрафу в розмірі 1317 грн. 27 коп., суд виходить з наступного.

14 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», відповідно до ст. 2 якого забороняється на час проведення антитерористичної операції нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Пунктом 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного Закону передбачено, що Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов’язаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014, у період із 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання цього Закону 30.10.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 1053-р, яким було затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з п. 22 ч. 1 цього Розпорядження м. Гірник (Гірницька міська рада) Донецької області, де зареєстрований відповідач, входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція.

Проте, 05.11.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 1079-р про зупинення дії Розпорядження від 30.10.2014 року № 1053-р, яке в подальшому постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2015 року було визнано нечинним (справа № 826/18330/14).

Згідно ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» район проведення антитерористичної операції це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

За наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області (без виключень).

Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визначення такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, і до цього переліку включено м. Гірник Донецької області.

Судовим розглядом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією паспорта відповідача серія ВК № 715269, виданого 05.06.2010 року Селидівським МВ ГУМВС України в Донецькій області, тому в даному випадку слід застосувати положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

З розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що станом на 09 грудня 2018 року існує заборгованість відповідача за кредитом, яка складається з основного боргу, процентів, пені та штрафів у відповідному розмірі.

При цьому, з розрахунку пені вбачається, що період її нарахування визначений вже після 14 квітня 2014 року. Враховуючи такий період нарахування, банк зобов’язаний скасувати пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитним договором, починаючи з 14.04.2014 року. Таким чином, зважаючи, що період нарахування пені мав місце вже після 14 квітня 2014 року, тобто лише під час проведення АТО, позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення з відповідача заборгованості за пенею в сумі 10 326 грн. 38 коп. задоволенню не підлягають.

Що стосується штрафів в розмірі 500 грн. 00 коп. та 1317 грн. 27 коп., суд вважає, позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» в цій частині також не підлягають задоволенню, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, штрафи (фіксована частина та процентна складова) нараховані станом на 09 грудня 2018 року, тобто у період дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

На підставі викладеного, враховуючи, що ОСОБА_1 не виконала належним чином зобов’язань, передбачених кредитним договором від 24.09.2010 року, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість, що утворилась станом на 09 грудня 2018 року в загальному розмірі 11 491 грн. 08 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 6604 грн. 07 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 4887 грн. 01 коп., задовольнивши вимоги позивача саме в цій частині.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Судом встановлено, що згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія АВ № 0875972 від 13.08.2018 року, ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності до 13.02.2012 року.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення з ОСОБА_1 судових витрат задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 530, 536, 610, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 89, 133, 141, 263-265 ЦПК України, суд

У х в а л и в:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 11 491 (одинадцять тисяч чотириста дев’яносто одна) грн. 08 коп., з яких: заборгованості за кредитом в розмірі 6604 (шість тисяч шістсот чотири) грн. 07 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 4887 (чотири тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн. 01 коп.

В решті позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк», юридична адреса – 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. № 1 «Д», код за ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1.

Повний текст рішення виготовлено 01.03.2019 року.

Суддя Н.О. Хацько