Рішення № 80199604, 14.02.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/17425/18

Провадження 2/127/2953/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2019 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача – ПАТ «СК «Країна» про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в:

позов мотивований тим, що 20.02.2017 року відбулась ДТП з участю автомобіля «А» марки «Мітсубісі» держномер АВ 4997 АО і «В» марки «ВАЗ» 21102 держномер АВ 2263АМ. Згідно складеного на місці повідомлення про ДТП (європротоколу), ДТП сталося з вини водія автомобіля марки ВАЗ 21102 держномер АВ 2263АМ - ОСОБА_3

Внаслідок ДТП були пошкоджені обидва автомобіля. Позивач, як власник «Мітсубісі» держномер АВ 4997 АО зазнала збитків у вигляді пошкодженого лівого дзеркала заднього виду. В результаті звернення до страхової компанії відповідача – СК «Країна» позивачу було відшкодовано 800 грн.

Однак, згідно рахунку ТОВ «Ніко Діамант» від 24.01.2018 року, вартість пошкодженого дзеркала складає 8 953,12 грн., не враховуючи вартості самого ремонту – вилучення непридатних частин і монтаж конструкцій. Таким чином, позивач фактично зазнала збитків на суму 8 953,12 грн.

Оскільки розмір фактичної шкоди значно більший страхової виплати, на підставі ст.ст. 509, 599 ЦК України ОСОБА_2 просила стягнути з відповідача, як винної особи, різницю в сумі 8 153,12 грн., а також судовий збір – 704,80 грн. та витрати у зв’язку з наданням їй правничої допомоги – 3 000 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_4 позов підтримав за викладених у ньому обставин, просив вимоги позивача задоволити в повному обсязі. Пояснив, що вина відповідача встановлена, СК «Країна» сплатила позивачу 800 грн., тому відповідач повинен відшкодувати фактично завдану шкоду в розмірі 8 153,12 грн. Просив врахувати, що розбите дзеркало не підлягає ремонту, лише заміні, а вартість нового дзеркала – 8 953,12 грн. Крім того, відповідач перерахував на користь позивача суму 1 000 грн. після звернення до суду з позовом, тому представник просив позов задоволити, стягнути на користь позивача судові витрати, а також витрати на правничу допомогу.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_5 позов не визнав, надав письмовий відзив на позов, який приєднаний до матеріалів справи (а.с. 36). Суду пояснив, що оскільки позивач отримала страхове відшкодування від СК, погодилась із сумою страхової виплати, а фактична шкода в межах ліміту відповідальності СК, то її вимоги до ОСОБА_3 задоволенню не підлягають. Також просив врахувати, що наданий позивачем рахунок на оплату не є належним доказом понесення позивачем фактичних витрат на цю суму.

В судове засідання представник третьої особи - ПАТ СК «Країна» - ОСОБА_6, діючий на підставі довіреності № 434 від 10.09.2018 року, не з’явився, надав заяву з проханням розглянути справу без його участі, надав письмові пояснення, які приєднані до матеріалів справи (а.с. 74). Із письмових пояснень вбачається, що після отримання повідомлення про пригоду та з метою встановлення збитку, СК забезпечило проведення огляду автомобіля позивача та фіксування пошкоджень транспортного засобу, отриманих в ДТП. Відповідно до калькуляції № 43660 від 09.03.2017 року вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством, склала 1 805,88 грн. При визначенні розміру страхового відшкодування, СК було враховано вимоги ст. 12 ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, визначеної полісом. Оскільки полісом АК/0136995 розмір франшизи встановлений в сумі 1 000 грн., страхова компанія виплатила позивачу страхове відшкодування в сумі 805,88 грн. Дана сума страхового відшкодування була виплачена позивачу 30.05.2017 року.

Судом були вчинені наступні процесуальні дії у справі.

17.07.2018 року позовну заяву ОСОБА_2 було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а.с. 12).

30.07.2018 року Вінницьким міським судом Вінницької області постановлено ухвалу про відкриття провадження у даній справі (а.с. 24).

12.10.2018 року закрите підготовче провадження у даній справі, залучено ПАТ СК «Країна» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (а.с. 70).

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 20.02.2017 року приблизно о 8.40 год. в м. Вінниці по вул. Салтикова-Щедріна, 89 сталася ДТП з участю автомобіля (А) «Мітсубісі», держномер АВ 4997АО, під керуванням водія ОСОБА_7 та автомобіля (В) «ВАЗ 21102» держномер АВ 2263 ВМ під керуванням водія ОСОБА_3 Було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 100), в якому, зазначені пошкодження автомобіля (А): розбите ліве дзеркало заднього виду. Відповідач ОСОБА_3 вину визнав.

Згідно свідоцтва про реєстрацію автомобіля «Мітсубісі» держномер АВ 4997АО власником автомобіля є ОСОБА_2 (а.с. 27).

Власником автомобіля «ВАЗ 21102» держномер АВ 2263ВМ є ОСОБА_8 Даний автомобіль 21.08.2016 року (по 20.08.2017 року) був застрахований СК «Країна» згідно полісу № АК/0136995 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну – 100 000 грн., франшиза – 1 000 грн. (а.с. 76).

ОСОБА_2 звернулась до СК «Країна» із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 101). 30.05.2017 року був складений страховий акт, згідно якого страховою компанією визначена вартість відновлювального ремонту (матеріального збитку) в сумі 1805,88 грн., розмір страхового відшкодування, враховуючи суму франшизи 1000 грн., становить 805,88 грн.

23.03.2017 року позивач подала заяву щодо погодження розміру страхового відшкодування в сумі 1 805,88 грн. На проведенні експертизи не наполягала. Після виплати страхового відшкодування будь-яких претензій до СК не має (а.с. 102).

17.11.2018 року відповідач ОСОБА_3 перерахував на користь ОСОБА_2 суму в розмірі 1 000 грн., яка відповідає франшизі (а.с. 93, 94).

Таким чином, правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов’язальними, тому суд застосовує відповідні норми Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За статтею 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п.п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов’язок з виплати страхового відшкодування (зокрема у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідна правова позиція висловлена у постанові ОСОБА_9 Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц. Згідно п. 57, 58 Постанови покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.

Оскільки сума завданого позивачу збитку в розмірі 1805,88 грн. була визначена страховою компанією у встановленому порядку, дана сума не перевищує ліміт відповідальності страховика, позивач ОСОБА_2 погодилась із визначеною сумою, отримала страхове відшкодування, суд вважає, що підстав для стягнення з ОСОБА_3 вартості пошкодженого дзеркала немає.

Відповідно до ст. 12 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, тому відповідачем правомірно було сплачено на користь позивача суму в розмірі 1000 грн., що відповідає франшизі за страховим полісом.

Крім того, позивачем як доказ завданої шкоди в розмірі 8 953,12 грн. і вартості дзеркала наданий рахунок на оплату № 42 від 24.01.2018 року (а.с. 5), проте даний рахунок не підтверджує фактичних витрат позивача на вказану суму, оскільки чеків на оплату рахунку позивач не надала.

Враховуючи наведені обставини в задоволенні позову ОСОБА_2 слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати – залишити за позивачем.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 1192, 1194 ЦК України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України,

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача – ПАТ «СК «Країна» про відшкодування шкоди – відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (в редакції закону №2147-VIII від 3 жовтня 2017 року).

Повне судове рішення складене 25.02.2019 року.

Суддя: