Рішення № 80199449, 25.02.2019, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/157/19

Провадження № 2-а/263/88/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2019 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Музики О.М.,

за участю секретаря Рудь Ю.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного штрафу,

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області 08 січня 2019 року надійшла позовна заява ОСОБА_1, в якій вона просить визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - ГУ ДФС у Донецькій області) про накладення адміністративного стягнення від 18 грудня 2018 року № 510/05-99-46-10.

На обґрунтування вимог ОСОБА_1 посилається на те, що вона 28 грудня 2018 року отримала від ГУ ДФС у Донецькій області постанову про накладення адміністративного стягнення від 18 грудня 2018 року № 510/05-99-46-10, винесену посадовою особою - начальником Маріупольського управління ГУ ДФС у Донецькій області Паша Л.Г. Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 вирішено притягнути до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 165-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 360 грн. за порушення п. 8 ст. 9 розділу ІІІ Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI). Оскаржувану постанову винесено на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 11 грудня 2018 року № 653/05-99-46-10, складеного головним державним ревізором - інспектором відділу адміністрування податків та зборів з фізичних осіб Маріупольського управління ГУ ДФС у Донецькій області Сентяковою В.В., відповідно до якого ОСОБА_1, яка працює головним бухгалтером ТОВ «Підприємство «Маст-Буд», вчинила правопорушення, а саме - несвоєчасно сплатила внесок за жовтень 2018 року, чим порушила положення пункту 8 статті 9 розділу ІІІ Закону № 2464-VI та ч. 3 ст. 165-1 КУпАП.

У якості підстав для винесення оскаржуваної постанови відповідачем зазначено указаний протокол та рішення ГУ ДФС у Донецькій області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 30 листопада 2018 року № 0276414610. При цьому, позивач не був присутнім при розгляді справи посадовою особою відповідача. Водночас, позивачем до початку розгляду справи, а саме - 17 грудня 2018 року, було подано до ГУ ДФС у Донецькій область клопотання про закриття справи, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Однак зазначене клопотання не було прийнято відповідачем до уваги.

Позивач не погоджується із оскаржуваною постановою, оскільки вважає її не законною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з наступних мотивів.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внесу, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом № 2464-VI.

Зокрема, ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI встановлені обов'язки платників ЄСВ, серед яких обов'язок своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону № 2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, зазначених переліком, визначеним у статті 2 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII), де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Зазначена норма проіснувала в Законі № 1669-VII з 15 вересня 2014 року до 1 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8, але в повній мірі збереглася в Законі № 2464-VI.

Пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, після внесення змін до Закону № 1669-VII Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8, продовжує свою дію в часі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 1669-VII, на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України ухвалено розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», яким до території проведення АТО включено місто Маріуполь (підпункт 20 пункту 1 Переліку). На сьогоднішній день Президентом України не видано Указу про закінчення АТО. Продовження збройного конфлікту на сході Україні є загальновідомим фактом та не потребує доказування.

Законом України від 26 листопада 2018 року № 2630-VІІІ затверджено Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 26 листопада 2018 року № 393/2018. Оскаржувану постанову винесено під час дії воєнного стану.

Факт місцезнаходження товариства у м. Маріуполі за адресою: б-р. Б. Хмельницького, буд. 24-А та факт перебування товариства на податковому обліку в Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області підтверджуються Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

12 грудня 2018 року товариством подано до ГУ ДФС у Донецькій області заяву вих. № 01-1589 про застосування пункту 9-4 Розділу VIII Закону 2464-VI.

Оскільки товариство перебуває на обліку як платник єдиного внеску в м. Маріуполь, на території якого проводилася антитерористична операція, ним подано до органу доходів і зборів відповідну заяву, то товариство є звільненим від виконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Імперативною нормою абз. 3 п. 9-4 розділу VIII Закону 2464-VI заборонено органам доходів і зборів застосовувати до платників ЄСВ штрафні та фінансові санкції за порушення цього Закону. Ця заборона поширюється в тому числі на застосування санкцій до посадових осіб товариства.

Крім того, згідно з оскаржуваною постановою та вищезазначеним протоколом № 653/05-99-46-10 обставиною, за якою встановлено порушення, є рішення ГУ ДФС у Донецькій обл. № 0276414610 від 30 листопада 2018 року. Проте на теперішній час зазначене рішення не набуло законної сили згідно з абз. 3 ч. 14 ст. 25 Закону № 2464-VI, оскільки було оскаржене до ДФС України. Відповідач був повідомлений про оскарження рішення № 0276414610 від 30 листопада 2018 року листом від 12 грудня 2018 року № 01-1590. Відтак, до набрання зазначеним рішенням законної сили, обставини вчинення адміністративного правопорушення не можуть вважатись встановленими, а отже на сьогоднішній день відсутня об'єктивна сторона адміністративного правопорушення.

Посилаючись на указані обставини, наведені норми матеріального права та положення ст. ст. 9, 165-1, 245, 247, 284 КУпАП, ст. ст. 19, 58 Конституції України, позивач просила позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ГУ ДФС у Донецькій області, не погоджуючись із заявленими вимогами, 05 лютого 2019 року в адресу суду направив письмовий відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до загальних положень Закону № 2464-VI єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку, та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 12 статті 9 розділу III Закону № 2464-VI, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

При перевірці своєчасності сплати єдиного внеску по ТОВ «Підприємство «Маст-Буд» (ЄДРПОУ 33653812) встановлено наступне: ОСОБА_1., яка працює головним бухгалтером даного підприємства, несвоєчасно сплатила єдиний внесок за жовтень 2018 року по строку не пізніше 20 листопада 2018 року, остаточно сплачено - 23 листопада 2018 року у сумі 842 527 грн. 80 коп., внаслідок чого порушено положення п. 8 ст. 9 розділу ІІІ Закону № 2464-VI та ч. 3 ст. 165-1 КУпАП.

Підставою для складення протоколу від 11 грудня 2018 року № 653/05-99-46-10 про адміністративне правопорушення є рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (Додаток 12) від 30 листопада 2018 року № 0276414610, яке було отримане 03 грудня 2018 року головним бухгалтером ТОВ «Підприємство «Маст-Буд» ОСОБА_1 У пункті 8 протоколу від 11 грудня 2018 року № 653/05-99-46-10 про адміністративне правопорушення зазначено, що розгляд адміністративної справи відбудеться 18 грудня 2018 року.

На підставі діючого законодавства, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення від 11 грудня 2018 року № 653/05-99-46-10 та додані до нього матеріали справи про адміністративне правопорушення, 18 грудня 2018 року начальником Маріупольського управління ГУ ДФС у Донецькій області, уповноваженою особою Паша Л.Г., винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 510/05-99-46-10, в якій зазначено притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 1360 грн. У зв'язку з відсутністю ОСОБА_1 під час розгляду адміністративної справи, її було розглянуто без присутності порушника та постанову про накладання адміністративного стягнення спрямовано особі поштою.

Відповідно до статті 26 Закону № 2464-VI посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску.

На підставі ч. 3 ст. 165-1 КУпАП несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі, що не перевищує трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від сорока до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 1 частини пертої статті 4 розділу II Закону № 2464-VI, встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пунктом 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI (норма діяла до 01 січня 2016 року), платники єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, вказані у статті 4 Закону № 2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених у переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (далі - АТО), зазначеному у Законі № 1669-VII, звільняються від виконання своїх обов'язків, передбачених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом № 2464-VI за невиконання, несвоєчасне виконання, виконання не в повному обсязі обов'язків, у період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО до платників єдиного внеску, які не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції, подали до органу доходів і зборів заяву та сертифікат Торгово-промислової палати України, не застосовуються.

Водночас, Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 1669-VII, зокрема, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669-VII, в якому скасовано норму, зазначену у пункті 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI щодо звільнення від виконання обов'язків, передбачених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, платників єдиного внеску, які перебувають на обліку у контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилася АТО.

Відповідно до абзацу 1 частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

У пункті 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI зазначено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 7 статті 25 Закону № 2464-VI сума недоїмки з єдиного внеску не підлягає списанню, зокрема, у разі укладення з платником єдиного внеску мирової угоди відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та відсутності осіб, які відповідно до цього Закону несуть зобов'язання із сплати єдиного внеску.

Згідно з пунктом 9 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 за № 508/26953, списанню підлягає борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску у разі: повної ліквідації юридичної особи - платника єдиного внеску, коли борги (недоїмка) із сплати єдиного внеску залишилися непогашеними у зв'язку з недостатністю майна такого платника або майна засновників чи учасників, якщо вони несуть повну чи додаткову відповідальність за зобов'язаннями платника; смерті фізичної особи, оголошення померлою, визнання її у судовому порядку безвісно відсутньою або недієздатною, за умови відсутності осіб, які відповідно до Закону несуть зобов'язання зі сплати єдиного внеску, та засвідчення цього факту відділом державної реєстрації актів цивільного стану чи постановленням судового рішення.

Отже, на сьогодні законодавством не передбачено особливих умов щодо виконання зобов'язань платниками єдиного внеску, які перебувають або перебували у контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція.

Враховуючи вищевикладене, ГУ ДФС у Донецькій області не має законодавчих підстав не застосовувати штрафні та фінансові санкції, визнання недоїмки з єдиного внеску безнадійною та її списання, тому відповідач вважає, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у відповідності до вимог законодавства та просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

У свою чергу, ОСОБА_1 18 лютого 2019 року в адресу суду направила відповідь на відзив ГУ ДФС у Донецькій області, в якому посилається на те, що дійсно, пунктом 28 частини 1 Закону № 911-VIII виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669-VII, яким до Закону № 2464-VI було включено пункт 9-4 розділу VIII. Водночас, Законом № 911-VII не передбачено виключення цього пункту безпосередньо з Закону № 2464-VI.

У момент набрання чинності Законом № 1669-VII, тобто 15 жовтня 2014 року, пункт 9-4 розділу VIII став невід'ємною частиною Закону № 2464-VI. Жодним Законом України цей пункт не було виключено з Закону № 2464-VI.

Оскільки закони та інші нормативно-правові акти України, зокрема і Закон № 911-VII, не мають зворотної дії в часі, то п. 28 ч. 1 Закону № 911-VII жодним чином не може впливати на чинність пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI.

Крім того, постанова про накладення адміністративного стягнення від 18 грудня 2018 року № 510/05-99-46-10 передбачає притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, якого позивач не вчиняв. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 11 грудня 2018 року № 653/05-99-46-10 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 18 грудня 2018 року № 510/05-99-46-10, позивач вчинила правопорушення, а саме - несвоєчасно сплатила єдиний внесок за жовтень 2018 року в сумі 842 527 грн. 80 коп., чим порушила положення п. 8 ст. 9 розділу III Закону № 2464-VI та ч. 3 ст. 165-1 КУпАП.

При цьому, об'єктивна сторона складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 165-1 КУпАП, полягає у несплаті або несвоєчасній сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі, що не перевищує трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Пунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України встановлено податкову соціальну пільгу у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року. Станом на 01 січня 2018 року розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи становив 1 762 грн. Відтак, неоподатковуваний мінімум доходів громадян для цілей кваліфікації адміністративних правопорушень у 2018 році становив 881 грн. Таким чином, несвоєчасна сплата посадовою особою єдиного внеску може бути кваліфікована за ч. 3 ст. 165-1 КУпАП виключно у випадку, якщо сума такого несвоєчасно сплаченого єдиного внеску не перевищує 264 300 грн. Отже, дії позивача, щодо яких відповідачем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 18 грудня 2018 року № 510/05-99-46-10, не містять обов'язкової ознаки об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.165-1 КУпАП. Інших постанов щодо позивача відповідач не виносив. Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є протокол про адміністративне правопорушення. Неправильна кваліфікація порушення зумовлює складення протоколу за неналежне порушення і, відповідно, відсутність протоколу за вчинене правопорушення. Отже, у справі відсутні подія та склад правопорушення.

Рішення ГУ ДФС у Донецькій області від 30 листопада 2018 року № 0276414610, яке є підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення від 11 грудня 2018 року та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення від 18 грудня 2018 року, на теперішній час не набуло законної сили згідно з абз. 3 ч. 14 ст. 25 Закону № 2464-VI, оскільки було оскаржене до Донецького окружного адміністративного суду. У зв'язку з викладеним, позивач просила задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 січня 2019 року поновлено позивачу строки для звернення до суду за захистом своїх прав, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, призначені судові засідання, сторонам роз'яснено право та строки на подачу відзиву на позов та відповіді на позов, а також доказів як на підтвердження, так і спростування доводів кожної із сторін.

Сторони у повній мірі скористалися своїм правом на подачу відзиву на позов та відповіді на відзив, які описані судом.

У відповіді на відзив позивач ОСОБА_1 просила провести розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягала.

Представник відповідача до судового засідання повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив, що відповідно до ст. 205 КАС України не є перешкодою для розгляду справи по суті.

У зв'язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін у спрощеному порядку, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом досліджуються саме представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилалися сторони, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 9, 244 КАС України, виходить з такого.

Судом установлено, що рішенням начальника Маріупольського управління ГУ ДФС у Донецькій області від 30 листопада 2018 року № 0276414610 про застування штрафних санкції та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) єдиного внеску на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне) перерахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вирішено застосувати до ТОВ «Підприємство «Маст-Буд» штраф у розмірі 168 505 грн. 56 коп. за період з 21 листопада 2018 року по 23 листопада 2018 року та нарахувати пеню у розмірі 2 527 грн. 58 коп.

11 грудня 2018 року головним державним ревізором - інспектором відділу адміністрування податків та зборів з фізичних осіб Маріупольського управління ГУ ДФС у Донецькій області Сентяковою В.В. відповідно до облікових даних та рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або не своєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 30 листопада 2018 року № 0276414610 складений протокол № 653/05-99-46-10 відносно ОСОБА_1, яка працює головним бухгалтером ТОВ «Підприємство «Маст-Буд», за ч. 3 ст. 165-1 КУпАП, а саме: несвоєчасну сплату єдиного внеску за жовтень 2018 року по строку не пізніше 20 листопада 2018 року, остаточно сплачено - 23 листопада 2018 року у сумі 842 527 грн. 80 коп., чим порушено положення пункту 8 статті 9 розділу ІІІ Закону № 2464-VI. Датою вчинення адміністративного правопорушення зазначено - 23 листопада 2018 року. У протоколі наявна відмітка, що розгляд адміністративної справи відбудеться 18 грудня 2018 року у приміщенні ГУ ДФС у Донецькій області об 12 год. 30 хв. Другий примірник отриманий ОСОБА_1 11 грудня 2018 року.

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 18 грудня 2018 року № 510/05-99-46-10 за несвоєчасну сплату єдиного внеску за жовтень 2018 року по строку не пізніше 20 листопада 2018 року, остаточно сплачено - 23 листопада 2018 року у сумі 842 527 грн. 80 коп., чим порушено положення пункту 8 статті 9 розділу ІІІ Закону № 2464-VI, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 165-1 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 360 грн.

Указані обставини не заперечувалися сторонами, кожна із сторін на ці обставини посилалася у позові, відзиві на позов та відповіді на відзив як на достовірні, тому у силу ст. 78 КАС України не підлягають окремому доказування, у суду відсутні обґрунтовані сумніви щодо достовірності цих обставин, тому вони приймаються судом як належні, допустимі та достовірні докази, що свідчить про їх достатність для встановлені на підставі них обставин, які входять до предмета доказування.

Отже, із встановлених обставин вбачається, що постанову про накладення адміністративного стягнення № 510/05-99-46-10 прийнято за несвоєчасну сплату позивачем єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за жовтень 2018 року у сумі 842 527 грн. 80 коп. Факт несвоєчасно сплати єдиного соціального внеску позивачем не заперечується.

ОСОБА_1, не погоджуючись із складеним відносно неї протоколом, 17 грудня 2018 року подала до ГУ ДФС у Донецькій області клопотання, в якому порушувала питання про закриття провадження в адміністративній справі з підстав відсутності складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13 червня 2018 року ТОВ «Підприємство «Маст-Буд» має код ЄДРПОУ: 33653812, юридична адреса: бульвар Хмельницького, 24-А, м. Маріуполь, керівник - ОСОБА_6

12 грудня 2018 року директор ОСОБА_6 подав лист до ГУ ДФС у Донецькій області з посиланням на те, що ТОВ «Підприємство «Маст-Буд» перебуває на обліку як платник єдиного внеску у м. Маріуполь, на території якого проводилася антитерористична операція, тому керуючись пунктом 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI просив вважати цю заяву підставою для звільнення ТОВ «Підприємство «Маст-Буд» від виконання своїх обов'язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI, не період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану.

Також, 12 грудня 2018 року ТОВ «Підприємство «Маст-Буд» в адресу голови ДФС України направлена скарга на рішення ГУ ДФС у Донецькій області щодо санкцій відносно товариства та повідомлення до ГУ ДФС у Донецькій області щодо оскарження рішення про санкції.

Указані обставини не спростовані відповідачем, на клопотанні наявна відмітка ГУ ДФС у Донецькій області про його прийняття, відправлення заяви та скарги підтверджується поштовим відправленням з описом вкладення, тому суд у відповідності до ст. ст. 73 - 76 КАС України вважає їх належними, допустимими, достовірним та достатніми доказами для підтвердження обставин направлення та отримання указаних клопотання, листа, скарги та повідомлення.

Щодо порушення прав позивача та ким вони порушені, то суд вважає, що із змісту підстав позову відповідачем ГУ ДФС у Донецькій області як суб'єктом владних повноважень, який виніс індивідуальний акт (оскаржувану постанову) порушені права позивача.

Норми права, які застосовує суд при вирішенні спору, який виник із правовідносин щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням частини 3 статті 165-1 КУпАП передбачено, що несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі, що не перевищує трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від сорока до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, обов'язковою умовою наявності в діях посадової особи складу адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 165-1 КУпАП, є саме - несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі більше трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України № 2464-VI від 08 липня 2010 року «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Платниками єдиного внеску згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

На підставі ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Відповідно до ч. 11 ст. 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до пп. 20.1.41 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: складати стосовно платників податків - фізичних осіб та посадових осіб платників податків - юридичних осіб протоколи про адміністративні правопорушення та виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення у порядку, встановленому законом.

Згідно з вимогами ст. 234-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи доходів і зборів розглядають справи про адміністративні правопорушення щодо порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ст. 165-1). Від імені органів доходів і зборів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники органів доходів і зборів та їх заступники.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», внесено зміни до Закону 2464-VI , а саме, розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено п. 9-3, відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Пунктом 9-3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Отже, приписи пункту 9-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону 2464-VI не ставлять факт звільнення платника від обов'язку зі сплати єдиного внеску у залежність від часу подання відповідної заяви (після прийняття спірної вимоги або до її прийняття), а прямо встановлює, що така заява подається у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Згідно з п. 2 Закону України від 02 березня 2015 року № 219-VIII «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці», п. 9-3 в редакції Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII вважати п. 9-4.

Станом на час прийняття оскаржуваної постанови АТО тривало.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р, затверджений Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, зазначено м. Маріуполь, на території якого розташоване ТОВ «Підприємство «Маст-Буд» головним бухгалтером якого є позивач та орган доходів і зборів в якому позивач перебуває на обліку (Маріупольське управління ГУ ДФС у Донецькій області).

Отже, відповідно до приписів абзацу 4 пункту 9-3 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ТОВ «Підприємство «Маст-Буд», головним бухгалтером якого є позивач має бути звільнений від виконання обов'язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на час проведення антитерористичної операції.

З урахуванням наведеного, встановлені обставини свідчать про відсутність підстав для застосування до бухгалтера ТОВ «Підприємство «Маст-Буд» відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 165-1 КУпАП.

Враховуючи викладене необхідно дійти висновку щодо відсутності вини позивача у порушенні вимог п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та притягнення її до адміністративної відповідальності.

Аргументи відповідача про те, що норма пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI діяла до 01 січня 2016 року, тому відповідач не має право не застосовувати штрафні та фінансові санкції судом не приймаються з наступних підстав.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

Так, в абзаці 2 пункту 9-3 (у подальшому п. 9-4) Закону №1669-VII зазначено про підставу для звільнення платників єдиного внеску від виконання їх обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, а саме, подання заяви до органу доходів та зборів за місцем обліку у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Зміни до Закону № 2464-VI у частині звільнення платників єдиного внеску, які перебувають на території антитерористичної операції, від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його (внеску) вчасної сплати внесено саме Законом №1669-VII.

За змістом ст. 1, ч. 1, 2 ст. 8 Основного Закону Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, закони приймаються на її основі й мають відповідати їй.

Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше актом.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи (ст. 58 Конституції України).

Органи доходів і зборів, а також платники єдиного внеску під час здійснення своїх повноважень та обов'язків застосовують приписи Закону № 2464-VI, оскільки правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, передбачені саме цим Законом, норми якого є спеціальними в порівнянні з нормами Закону № 1669-VII.

Отже, оскільки закони та інші нормативно-правові акти України, зокрема і Закон № 911-VII, не мають зворотної дії в часі, тому п. 28 ч. 1 Закону № 911-VII, жодним чином не впливає на чинність пункту 9-4 розділу VIІІ Закону № 2464-VI.

Щодо подання заяви як обов'язкової підстави для звільнення від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, суд зазначає, що її подання є додатковою умовою для списання і в подальшому не нарахування штрафних санкцій та пені на суми несвоєчасної сплати зобов'язань по єдиному внеску, передбаченому ПК України для списання безнадійного податкового боргу. Платник єдиного внеску має можливість подання такої заяви протягом певного строку (тридцяти днів) після закінчення антитерористичної операції.

Натомість, звільнення від відповідальності передбачено безпосередньо у Законі № 2464-VI та не потребує додаткового звернення, оскільки ця норма встановлює «незастосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій» та адресована насамперед до осіб, які наділені повноваженнями щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій.

Крім того, відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За приписами ст. 279 КУпАП посадова особа, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до ст. 268 КУпАП має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, матеріали справи не свідчать, що відповідачем дотримано вимоги ст. 268 КУпАП щодо розгляду справи у відсутності позивача, а саме: наявності клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення, розгляду його підстав та вимог, врахування скарги про оскарження рішення органу ДФС щодо штрафних санкцій.

Отже, судом установлено порушення відповідачем ст. 268, 279, 280 КУпАП, а також звертаючи увагу на положення ч. 2 ст. 71 КАС України та відсутність з боку відповідача доказів на спростування позовних вимог позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв'язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору.

Питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 143 КАС України судовий збір відноситься на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 9, 10, 11, 242, 245, 246, 286 КАС України, ст. ст. 9, 268, 279, 280 КУпАП, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного штрафу, - задовольнити.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення від 18 грудня 2018 року № 510/0-99-46-10 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 165-3 КУпАП, - скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 165-3 КУпАП, відносно ОСОБА_1 - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_3 ІПН НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, засоби зв'язку - НОМЕР_4;

Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, код ЄДРПОУ 39406028, юридична адреса: вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, м. Маріуполь, Донецька область, 87526, засоби зв'язку - (0629) 57 76 18.

Суддя О.М. Музика