Рішення № 80198389, 25.02.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" лютого 2019 р.м. Одеса Справа № 916/21/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (адвокат за договором);

від відповідача: не з’явився

від 3-ї особи: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства “ІМЕКСБАНК”;

до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю “АВЕНСІС” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Розважальний центр “ЧОРНОМОРЕЦЬ”;

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб;

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 03.01.2018р. позивач – Публічне акціонерне товариство “ІМЕКСБАНК” звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. № ГСОО 23/18) до відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю “АВЕНСІС” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Розважальний центр “ЧОРНОМОРЕЦЬ”, в якій просив суд застосувати наслідки недійсності Договору про розірвання Договору застави майнових прав, укладеного між АТ “ІМЕКСБАНК”, ТОВ “АВЕНСІС” та ТОВ “Розважальний центр “ЧОРНОМОРЕЦЬ”, повернувши сторони у стан, який існував до укладання цього правочину, шляхом скасування державної реєстрації припинення обтяжень щодо майнових прав, що випливають із договору від 04.07.2013р., укладеного між ПАТ „Чорноморська транспортна компанія” та ТОВ „АВЕНСІС”, на створюваний об’єкт дольової власності – 8-сексійний жилий будинок із вбудованими офісними приміщеннями 3-х поверхового загальнобудинкового центру дозвілля та 2-х рівневим підземним паркінгом, загальною площею 14 925 кв.м., за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 90.

В обґрунтування заявлених вимог, у відповідності до змісту позовної заяви (том І а.с. 5), позивач посилається на те, що Договір про розірвання Договору застави укладений 23.12.2014 року між банком, позичальником та заставодавцем, є нікчемним на підставі положень ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 року N 4452-VI, оскільки його укладення призвело до відмови АТ „Імексбанк” від власних майнових вимог. При цьому, позивач зазначає, що 01.12.2017 року відповідачам було надіслано повідомлення про нікчемність зазначеного договору. Між тим, як стверджує позивач, відповідачами зазначений лист був проігнорований. Водночас позивач зазначає, що на підставі договору про розірвання було зареєстровано припинення обтяження заставою.

Ухвалою суду від 09.01.2018р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/21/18 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 06.02.2018р.

01.03.2018р. до Господарського суду Одеської області представником позивача було подано клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.03.2018р. клопотання позивача про залучення до участі у справі №916/21/18 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб задоволено, залучено до участі у справі №916/21/18 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб. Крім того, ухвалою суду від 01.03.2018 року, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено підготовче засідання на 20.03.2018р.

23.03.2018р. до суду від ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб надійшли письмові пояснення вх. ГСОО №6666/18, в яких третя особа заявлені позовні вимоги у справі підтримує. При цьому посилається на те, що банк належним чином виконав свої зобов’язання за кредитним договором №68/13, між тим, позичальник своїх зобов’язань за кредитним договором не виконав. Водночас, серед іншого, у своїх поясненнях (том І а.с. 107) третя особа посилається, що 23.12.2014 року між банком, позичальником та заставодавцем був укладений договір про розірвання договору застави, нікчемність якого у відповідності до ст. 38 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлена за результатами перевірки, оформленої відповідним актом комісії. Більш того свою правову позицію ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб обґрунтовує положеннями ст. 190 ЦК України, ч. 1 ст. 572 ЦК України, ч. 4 ст. 3 Закону України „Про іпотеку”, ч. 1 ст. 5 Закону України „Про іпотеку” та ч. 1 ст. 5 Закону України „Про іпотеку”, та зазначав, що укладання договору застави тягне за собою виникнення зобов’язальних правовідносин між заставодавцем та заставодержателем. Кредитор у таких правовідносинах має суб’єктивне право вимагати від заставодавця, у разі невиконання боржником запеченого заставою зобов’язання, одержання задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави. При цьому, третя особа наполягає, що розірвавши договір застави, банк фактично при непогашеній заборгованості за кредитним договором безпідставно відмовився від власних майнових вимог до заставодавця за дійсним договором забезпечення, а також від своїх прав звернути стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості позичальника. Крім того, ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб було зазначено, що недійсність правочину про розірвання договору застави має особливі правові наслідки, встановлені Законом України „Про заставу” та Законом України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” та наслідком розірвання договору застави є зняття заборони відчуження вказаного в договорі застави рухомого майна, а також внесення відповідних записів до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, а тому обтяження застовою майна підлягає поновленю у відповідних державних реєстрах.

17.04.2018р. до суду від відповідача - ТОВ “Розважальний центр “ЧОРНОМОРЕЦЬ” надійшов відзив на позовну заяву вх. ГСОО №8198/18, у якому відповідач просив суд визнати поважними причини неподання з боку ТОВ “Розважальний центр “ЧОРНОМОРЕЦЬ” відзиву із підтверджуючими заперечення доказами у встановлений судом строк, поновити ТОВ “Розважальний центр “ЧОРНОМОРЕЦЬ” процесуальний строк на подання відзиву на позов та прийняти документи і докази та врахувати їх при вирішення спору по справі №916/21/18 та в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Судом було залучено вказаний відзив до матеріалів справи.

Так, у наданому відзиві відповідачем було зазначено, що ТОВ “Розважальний центр “ЧОРНОМОРЕЦЬ” заперечує проти задоволення даного позову в повному обсязі, оскільки у відповідності до положень п. 17 ст. 2, ст.ст. 3, 4 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” та ст. 19 Конституції України визначено, що здійснення ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб та його уповноваженими особами заходів щодо виведення будь-якого банку із ринку має здійснюватись у цілковитій відповідності із процедурою, визначеною законом. ТОВ “Розважальний центр “ЧОРНОМОРЕЦЬ” наголошує, що згідно ч.ч. 1,3 ст. 34, ч. 1, п. 4 ч.ч. 2, 3 ст. 37, ч. 2 ст. 38, ч.ч. 4,5 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” ( у редакції, що були чинною на час запровадження в АТ „ІМЕКСБАНК” тимчасової адміністрації) уповноважена особа ОСОБА_2 саме на тимчасову адміністрацію, а не на ліквідацію АТ „ІМЕКСБАНК” була зобов’язана належним чином виявити відповідні правочини, які вона вважає нікчемними, прийняти відповідне рішення, яке оформити відповідним розпорядчим актом, тому виключно повідомлення про таке рішення іншої сторони договору, який уповноважена особа ОСОБА_2 на тимчасову адміністрацію вважає нікчемним, покладене як на уповноважену особу ОСОБА_2 на тимчасову адміністрацію, так і на ліквідацію АТ „ІМЕКСБАНК”. При цьому, відповідач зазначає, що рішення про визнання спірних договорів нікчемними із передбачених ч. 3 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” підстав уповноваженою особою ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію АТ „ІМЕКСБАНК” не приймалось. Як стверджує відповідач, навпаки, таке рішення та повідомлення було прийнято уповноваженою особою ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „ІМЕКСБАНК” з подальшим повідомленням сторін за допомогою рекомендованих листів та шляхом публікації оголошення в газеті „Голос України” від 30.03.2016р. Більш того, відповідач зазначає, що позивачем було надано копію документу, під назвою „ОСОБА_3 перевірки правочинів на предмет нікчемності” містить підписи лише двох із чотирьох осіб-членів комісії, а саме: підпис напроти прізвища голови комісії ОСОБА_4 та підпис напроти прізвища члена комісії ОСОБА_5 Тобто, за посиланням відповідача, із невідомих причин на цьому документі відсутні підписи половини членів комісії, що ставить під сумнів як факт його реального складання уповноваженою комісією АТ „ІМЕКСБАНК” на виявлення нікчемних правочинів, так і взагалі наявність саме таких висновків відповідної комісії. Водночас, відповідач стверджує, що відповідність чи не відповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину та в силу імперативних вимог ст. 215 ЦК України недійсність будь-якого правочину визначається згідно із положеннями закону, що діяли на час його вчинення, при вирішенні питання про наявність підстав для кваліфікації спірного правочину як нікчемного слід встановити, яке порушення закону мало місце в момент вчинення правочину. Як пояснює відповідач, на момент вчинення спірного правочину АТ „ІМЕКСБАНК” не був неплатоспроможним, будь-яких порушень вимог закону під час його вчинення сторонами допущено не було та позивачем в якості підстав позову не наводилось. Водночас, ТОВ “Розважальний центр “ЧОРНОМОРЕЦЬ” зазначено, що оскільки підставою позову не є порушення вимог закону, допущені під час вчинення спірного правочину, відповідно до ст.ст. 4, 215, 216 ЦК України визнання такого договору нікчемним є неможливим, як і застосування правових наслідків у вигляді реституції.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.05.2018р. позов Публічного акціонерного товариства “ІМЕКСБАНК” до Товариства з обмеженою відповідальністю “АВЕНСІС” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Розважальний центр “ЧОРНОМОРЕЦЬ” про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину було залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2018р. по справі №916/21/18 ухвалу господарського суду Одеської області від 02.05.2018р. було скасовано та направлено справу до Господарського суду Одеської області для розгляду.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.06.2018р., справу №916/21/18 передано на розгляд судді Гута С.Ф.

Ухвалою суду від 21.06.2018р. було прийнято справу № 916/21/18 до свого провадження, справу прийнято розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на "06" липня 2018 р. о 12:45год.

Ухвалою Господарського суду від 06.07.2018р. провадження у справі №916/21/18 було зупинено до розгляду касаційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю "АВЕНСІС” на Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2018р. по справі №916/21/18.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.10.2018р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕНСІС" було залишено без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2018 у справі № 916/21/18 залишено без змін.

26.11.2018р. до Господарського суду Одеської області супровідним листом надійшли матеріали справи №916/21/18.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.11.2018р. провадження у справі №916/21/18 було поновлено та призначено судове засідання по справі на 30.11.2018р. о 10:00 год. без виклику сторін.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.11.2018 року суддею Гутом С.Ф. на підставі ст.ст. 35, 39 було заявлено самовідвід від розгляду справи №916/21/18.

Розпорядження керівника апарату суду №733 від 30.11.2018р., відповідно до пункту 2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду (у редакції затвердженній рішенням Ради суддів України від 15.09.2016р.) було призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/21/18.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2018р. для розгляду справи №916/21/18 визначено суддю Невінгловську Ю.М.

Ухвалою суду від 05.12.2018 року суддею Невінгловською Ю.М. було прийнято справу №916/21/18 до свого провадження із призначенням підготовчого засідання на 02.01.2019р.

22.12.2018р. до суду представником позивача було надано відповідь на відзив вх. ГСОО №26469/18, в якій позивач не погоджується з позицією ТОВ “Розважальний центр “ЧОРНОМОРЕЦЬ” зазначаючи, що правочин, про застосування наслідків недійсності якого заявлено позов, визнано нікчемним згідно ч. 3 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, відповідно до наказу Уповноваженої особи ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ „ІМЕКСБАНК” від 02.03.2015р. №66-в, у зв’язку з тим, що банк безпідставно відмовився від власних майнових прав, що передбачені договором застави, а тому позивач вважає, що сторони мають бути повернуті у стан, який існував до укладання угоди про розірвання іпотечного договору. При цьому, посилаючись на положення ст.16, ст.215 ЦК України позивачем було зазначено, що нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини). Також, позивачем було зазначено, що із наявних матеріалів справи вбачається, що кредитний договір №68/13 від 23.08.2013р., виконання зобов’язань за яким забезпечувалося Договором застави майнових прав від 23.08.2013р. укладався на умовах, зокрема, забезпеченості. За цим договором заставодавець (майновий поручитель) зобов’язався виконувати дії, необхідні для забезпечення дійсності заставного права до повного виконання боржником зобов’язань за кредитним договором. За нікчемним договором про розірвання договору застави від 23.12.2014р., укладеним між АТ „ІМЕКСБАНК” та ТОВ “Розважальний центр “ЧОРНОМОРЕЦЬ”, ТОВ "АВЕНСІС” банк (кредитор) відмовився від майнових прав, переданих у заставу на забезпечення виконання зобов’язань боржника за кредитним договором, тобто відмовився від власних майнових вимог. Така відмова відбулась протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації у АТ „ІМЕКСБАНК”. Отже, за посиланням позивача, недійсність правочинів неплатоспроможного банку, згідно з якими банк відмовився від власних майнових прав, установлено законом, такі правочини є недійсними (нікчемними) незалежно від часу їх виявлення уповноваженою особою ОСОБА_2, за умови якщо вони вчинені банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації. При цьому, позивач стверджує, що зобов’язання станом на час розірвання Договору застави майнових прав від 23.08.2013р. не було виконане позичальником у повному обсязі, а отже у банку існувало право застави, а як наслідок – майнова вимога до заставодавця/іпотекодавця та позичальника. З урахування наданих пояснень, позивач вважає заявлені позовні вимогами обґрунтованими, підтвердженими відповідними доказами та просить суд їх задовольнити.

26.12.2018р. до Господарського суду Одеської області представником позивача було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 02.01.2019р. підготовче засідання, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 21.01.2019р.

Ухвалою суду від 21.01.2019 року, в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено розгляд справи по суті на 04.02.2019 року.

У судовому засіданні від 04.02.2019р. судом було оголошено перерву до 25.02.2019р. о 12:00.

11.02.2019 року до Господарського суду Одеської області від ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб надійшло клопотання (вх. ГСОО №2-622/19) про участь у судовому засіданні, яке призначене на 25.02.2019 року о 12:00, в режимі відеоконференції, проведення якої просив доручити Київському апеляційному суду або Шостому апеляційному адміністративному суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.02.2019р. відмовлено ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб у задоволенні клопотання (вх.ГСОО №2-622/19) про участь у судовому засіданні 25.02.2019 року о 12:00 в режимі відеоконференції.

У судове засідання від 25.02.2019 року представник відповідача не з’явився, про поважність причини нез’явлення суд не повідомив, між тим, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений безпосередньо під розпис у попередньому судовому засіданні. При цьому, правом на подання письмового відзиву на позов не скористався. Враховуючи, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач – ТОВ "АВЕНСІС" про місце, дату та час судових засідань повідомлявся за юридичною адресою. Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. За приписами п.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Відповідно до частини дев’ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач - ТОВ “Розважальний центр “ЧОРНОМОРЕЦЬ” про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал суду на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, між тим, у судові засідання не з’являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин 4, 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Водночас, ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою у довідках поштової установи “За закінченням встановленого строку зберігання”, а також відсутність жодних повідомлень щодо причин неявки представника ТОВ “Розважальний центр “ЧОРНОМОРЕЦЬ” у судові засідання, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача.

В судовому засіданні 25.02.2019 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено сторонам, що повне рішення буде складено 01.03.2019 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, оцінивши належність, допустимість доказів, суд встановив:

23 серпня 2013р. між ПАТ “ ІМЕКСБАНК” (Кредитор) та ТОВ "Розважальний центр "ЧОРНОМОРЕЦЬ" (Позичальник) було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №68/13 (надалі - Кредитний договір) (томІ а.с 17-26), за умовами якого Кредитор зобов’язався надати Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Відповідно до п. 1.1.1 Кредитного договору, надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами або в повній сумі на умовах, визначених цим договором в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 128 540 000 грн. (надалі – транш), зі сплатою 18% процентів річних та кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами не пізніше 19.12.2014р. (включно) на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 1.2. Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №68/13 від 23.08.2013р., сторонами погоджено, що у якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов’язань, щодо появлення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги Кредитор укладає з майновими поручителями: - ТОВ „АВЕНСІС” договір застави майнових прав, предметом якого є: майнові права, що випливають з договору від 04.07.2013р., укладеного між ТОВ „Чорноморська транспортна компанія” та ТОВ „АВЕНСІС”, ринковою вартістю 155 200 000 грн., згідно оцінки ТОВ „АППРАЙЗЕР” від 14.08.2013р.

Відповідно до п.7.3 Кредитного договору, цей договір набирає чинності з дати його укладання та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань.

Додатковою угодою №1 від 31.03.2014р. ПАТ “ІМЕКСБАНК” та ТОВ "Розважальний центр "ЧОРНОМОРЕЦЬ" дійшли згоди викласти п.1.2 кредитного договору №68/13 від 23.08.2013р. в наступній редакції: “У якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов’язань, щодо погашення Кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченою заставою вимог кредитор укладає з майновим поручителем:

- ТОВ „АВЕНСІС” договір застави майнових прав, предметом якого є майнові права, що випливають з договору від 04.07.2014р., укладеного між ПАТ „Чорноморська транспортна компанія” та ТОВ „АВЕНСІС”, заставною вартістю 155 200 000 грн., згідно оцінки ТОВ „АППРАЙЗЕР”;

- ТОВ „СПРИНТЕР” договір застави майнових прав на грошові кошти в сумі 18 200 000 грн., що випливають з Договору банківського вкладу №5 („Класичний”) від 07.03.2013р., які розміщено майновим поручителем ТОВ „СПРИНТЕР” в відділенні „Центральне” АТ „ІМЕКСБАНК”.

Додатковою угодою №2 від 20.06.2014р. до Договору про відкриття кредитної лінії №68/13 від 23.08.2013р. сторонами було змінено порядок нарахування процентів.

Також умовами Додаткової угоди №2 від 20.06.2014р. до Договору про відкриття кредитної лінії №68/13 від 23.08.2013р. сторонами п. 1.3 Договору викладено у наступній редакції: “У якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов’язань, щодо погашення Кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченою заставою вимог кредитор укладає з майновим поручителем:

- ТОВ „АВЕНСІС” договір застави майнових прав, предметом якого є майнові права, що випливають з договору від 04.07.2013р., укладеного між ПАТ „Чорноморська транспортна компанія” та ТОВ „АВЕНСІС”, заставною вартістю 155 200 000 грн., згідно оцінки ТОВ „АППРАЙЗЕР”;

- ТОВ „СПРИНТЕР” договір застави майнових прав на грошові кошти в сумі 18 200 000 грн., що випливають з Договору банківського вкладу №5 („Класичний”) від 07.03.2013р., які розміщено майновим поручителем ТОВ „СПРИНТЕР” в відділенні „Центральне” АТ „ІМЕКСБАНК”;

- ТОВ „Компанія з управління активами „Чорноморець-Капітал” не пізніше 30.06.2014р. договір застави майнових прав на частину грошових коштів у розмірі 2 600 000 грн., розміщених майновим поручителем ТОВ „Компанія з управління активами „Чорноморець-Капітал” в АТ „ІМЕКСБАНК” по Договору банківського вкладу №8 („Зручний”) від 20.03.2013р.

Відповідно до п. 1.3 у редакції Додаткової угоди №3 від 30.07.2014р. до Договору про відкриття кредитної лінії №68/13 від 23.08.2013р. визначено, що у якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов’язань, щодо погашення Кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченою заставою вимог кредитор укладає з майновим поручителем:

- ТОВ „АВЕНСІС” договір застави майнових прав, предметом якого є майнові права, що випливають з договору від 04.07.2013р., укладеного між ПАТ „Чорноморська транспортна компанія” та ТОВ „АВЕНСІС”, заставною вартістю 155 200 000 грн., згідно оцінки ТОВ „АППРАЙЗЕР”;

- ТОВ „Компанія з управління активами „Чорноморець-Капітал” договір застави майнових прав на частину грошових коштів у розмірі 19 300 000 грн., розміщених майновим поручителем ТОВ „Компанія з управління активами „Чорноморець-Капітал” в АТ „ІМЕКСБАНК” по Договору банківського вкладу №8 („Зручний”) від 20.03.2013р.

Умовами п.1 Додаткової угоди №4 від 27.08.2014р. сторонами погоджено п. 1.1.2 Договору про відкриття кредитної лінії №68/13 від 23.08.2013р. викласти у наступній редакції: „строк зниження ліміту – не пізніше 28.11.2014р., сума зниженні ліміту – 40 000 000 грн., ліміт кредитної лінії після погашення – 46 540 000 грн.; строк зниження ліміту – не пізніше 19.12.2014р., сума зниженні ліміту – 46 540 000 грн., ліміт кредитної лінії після погашення – 0,00 грн.;

Також, відповідно до п. 1.3 у редакції Додаткової угоди Додаткової угоди №4 від 27.08.2014р. до Договору про відкриття кредитної лінії №68/13 від 23.08.2013р. визначено, що у якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов’язань, щодо погашення Кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченою заставою вимог кредитор укладає з майновим поручителем:

- ТОВ „АВЕНСІС” договір застави майнових прав, предметом якого є майнові права, що випливають з договору від 04.07.2013р., укладеного між ПАТ „Чорноморська транспортна компанія” та ТОВ „АВЕНСІС”, заставною вартістю 155 200 000 грн., згідно оцінки ТОВ „АППРАЙЗЕР”;

- ТОВ „Україна” договір застави майнових прав на частину грошових коштів у розмірі 1 377 000 доларів США., що випливають з Договору банківського вкладу №92 („Класичний”) від 03.12.2012р., які розміщено майновим поручителем ТОВ „Україна” у відділенні „Центральне” АТ „ІМЕКСБАНК”.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №5 від 29.10.2014р. до Договору про відкриття кредитної лінії №68/13 від 23.08.2013р. вирішено п. 1.1.1 та п. 1.1.2. Договору про відкриття кредитної лінії №68/13 від 23.08.2013р. викласти у новій редакції: „надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами або в повній сумі на умовах визначених цим Договором в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 128 540 000 грн., надалі за тексом кожна частина окремо – транш, а у сукупності – транші, зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі: до 01.07.2014р. – 18% річних та з 01.07.2014р. в розмірі – 18,2% річних та кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами до 30 жовтня 2015р. (включно) на умовах, визначених цим Договором. Ліміт кредитної лінії зменшується за наступним графіком: строк зниження ліміту – не пізніше 30.09.2015р., сума зниженні ліміту – 40 000 000 грн., ліміт кредитної лінії після погашення – 46 540 000 грн.; строк зниження ліміту – не пізніше 30.10.2015р., сума зниженні ліміту – 46 540 000 грн., ліміт кредитної лінії після погашення – 0,00 грн.;

Крім того, відповідно до п. 1 Додаткової угоди №5 від 29.10.2014р. до Договору про відкриття кредитної лінії №68/13 від 23.08.2013р. вирішено п. 1.3. Договору про відкриття кредитної лінії №68/13 від 23.08.2013р. викласти у новій редакції: що у якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов’язань, щодо погашення Кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченою заставою вимог кредитор укладає з майновим поручителем:

- ТОВ „АВЕНСІС” договір застави майнових прав, предметом якого є майнові права, що випливають з договору від 04.07.2013р., укладеного між ПАТ „Чорноморська транспортна компанія” та ТОВ „АВЕНСІС”, заставною вартістю 155 200 000 грн., згідно оцінки ТОВ „АППРАЙЗЕР”;

- ТОВ „Нова-Хвиля” договір застави майнових прав на частину грошових коштів у розмірі 5 000 000 грн., що випливають з Договору банківського вкладу №24 („Стандарт+”) від 17.09.2013р., які розміщено майновим поручителем ТОВ „Нова-Хвиля” у відділенні „Центральне” АТ „ІМЕКСБАНК”;

- АТ СК „Примор’є” – не пізніше 30.11.2014р. – Іпотечний договір наступної черги, предметом якого є нежитлові приміщення готельного комплексу „Чорне море” – літ. А, загальною площею 1 630,95 кв.м. який розташовано за адресою: Одеська обл., м. Роздільна, вул. Леніна, буд. №45, заставною вартістю 65 000 000 грн., згідно оцінки ТОВ „АППРАЙЗЕР”.

Додатковою угодою №6 від 27.11.2014р. до Договору про відкриття кредитної лінії №68/13 від 23.08.2013р. сторонами було змінено порядок нарахування процентів та графік погашення відсотків.

Відповідно до п. 1.3. у редакції Додаткової угоди №7 від 25.12.2014р. до Договору про відкриття кредитної лінії №68/13 від 23.08.2013р. визначено, що у якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов’язань, щодо погашення Кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченою заставою вимог кредитор укладає з майновим поручителем:

- АТ СК „Примор’є” – не пізніше 30.11.2014р. – Іпотечний договір наступної черги, предметом якого є нежитлові приміщення готельного комплексу „Чорне море” – літ. А, загальною площею 1 630,95 кв.м.. який розташовано за адресою: Одеська обл., м. Роздільна, вул. Леніна, буд. №45, заставною вартістю 65 000 000 грн., згідно оцінки ТОВ „АППРАЙЗЕР”;

- ТОВ „Нова-Хвиля” договір застави майнових прав на частину грошових коштів у розмірі 2 500 000 грн., розміщених майновим поручителем ТОВ „Нова-Хвиля” в АТ „ІМЕКСБАНК” по Договору банківського вкладу №24 („Стандарт+”) від 17.09.2013р.;

- не пізніше 30.12.2014р. – ТОВ „Бізнес-Розвиток” договір застави майнових прав за Попередніми договорами (права вимоги укласти договори купівлі-продажу земельних ділянок у кількості 80 одиниць (основні Договори)), укладеними між ТОВ „Біднес-Розвиток” та громадянами, загальною площею 392,33 га, що розташовані за адресою: Одеська обл., Біляївський район, Августівська селищна рада. Заставна вартість предмету забезпечення – 612 034 800 грн., згідно висновку ТОВ „АППРАЙЗЕР”.

23.08.2013 року між ПАТ “ ІМЕКСБАНК” (Заставодержатель) та ТОВ “АВЕНСІС” (Заставодавець (майновий поручитель)) та ТОВ "Розважальний центр "ЧОРНОМОРЕЦЬ" (Боржник) було укладено Договір застави майнових прав, відповідно до якого заставодавець (майнових поручитель) передає в заставу заставодержателю всі майнові права, що випливають з Договору від 04.07.2013р., укладеного між ПАТ „Чорноморська транспортна компанія” та ТОВ „АВЕНСІС” – предмет застави.

Відповідно до п. 1.2. Договору застави майнових прав від 23.08.2013р. визначено, що зазначені майнові права Заставодавець (майновий поручитель) передає в заставу Заставодержателю з метою забезпечення своєчасного та повного виконання ТОВ "Розважальний центр "ЧОРНОМОРЕЦЬ" своїх зобов’язань по Кредитному договору про відкриття кредитної лінії №68/13 від 23 серпня 2013р. з додатковими угодами до нього, що укладені та/або будуть укладені в майбутньому (надалі – кредитний договір), згідно якому: ліміт заборгованості – 128 540 000 грн., кінцевий термін повернення заборгованості за всіма траншами – не пізніше 19.12.2014р., фіксована процентна ставка за користування кредитом – 18% річних. Крім цього заставою забезпечені інші зобов’язання, що виникають в силу цього Договору.

Умовами п. 1.3. Договору застави майнових прав від 23.08.2013р. визначено, що заставні майнові права оцінені сторонами у сумі 155 200 000 грн. Заставодержатель передає вартість предмету застави не рідше одного разу на півроку. При цьому витрати з переоцінки предмету застави несе Заставодавець (майновий поручитель). В разі зміни вартості предмету застави Сторони вносять зміни до цього договору.

Положеннями п. 1.5. Договору застави майнових прав від 23.08.2013р. сторонами погоджено, що за рахунок заставлених майнових прав Заставодержатель задовольняє свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи відшкодування витрат, пов’язаних з пред’явленням вимоги і зверненням стягнення на заставлені майнові права, сплату процентів і неустойки, сплату основної суми боргу, відшкодування збитків, завданих порушенням Заставодавцем (майновий поручитель) забезпеченого зобов’язання або умов договору застави.

Також, під час розгляду справи позивачем було зазначено суду, що Банк належним чином виконав свої зобов’язання за Договором про відкриття кредитної лінії №68/13 від 23.08.2013р. та надав Позичальнику кредитні кошти, в розмірі, обумовленому Договором про відкриття кредитної лінії №68/13 від 23.08.2013р., водночас, Позичальник своїх обов’язків за укладеним правочином не виконав та грошові кошти Банку не повернув.

Судом вбачається, що рішенням Господарського суду Одеської області від 19.10.2015р. у справі №916/1933/15 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Розважальний центр "ЧОРНОМОРЕЦЬ" на користь Публічного акціонерного товариства " ІМЕКСБАНК " заборгованість за кредитом у сумі 86540000 грн. 00 коп., відсотки за користування кредитом у сумі 9668709 грн. 26 коп., пеню у сумі 1163871 грн. 52 коп. та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У подальшому, Договором від 23.12.2014р. про розірвання договору застави майнових прав від 23.08.2013р. сторони – ПАТ „ІМЕКСБАНК”, як Заставодержателем, ТОВ „АВЕНСІС”, як Заставодавцем (майновим поручителем) та ТОВ “Розважальний центр “ЧОРНОМОРЕЦЬ”, як Боржником дійшли згоди розірвати Договір застави майнових прав від 23.08.2013р.

Відповідно до п. 2 Договору від 23.12.2014р. про розірвання договору застави майнових прав від 23.08.2013р. визначено, що сторони домовились про те, що розриваючи договір, зазначений у п. 1 цього Договору, вони свідчать про відсутність будь-яких претензій один до одного з питань, пов’язаних з виконанням своїх обов’язків за вищевказаним договором.

Згідно до п. 3. та п. 4 Договору від 23.12.2014р. про розірвання договору застави майнових прав від 23.08.2013р. цей договір є невід’ємною частиною Договору застави майнових прав від 23.08.2014р., складений у 3-х примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для кожної з Сторін. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 26 січня 2015 року №50 “Про віднесення ПАТ „ІМЕКСБАНК” до категорії неплатоспроможних” виконавчою дирекцією ОСОБА_2 прийнято рішення від 26 січня 2015 року №16 “Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ „ІМЕКСБАНК” строком на три місяці з 27.01.2015р. по 26.04.2015р. включно, призначено уповноваженою особою ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ “Імексбанк” провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_4

Згідно рішення Виконавчої дирекції ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб №105 від 27.05.2015р. розпочато процедуру ліквідації ПАТ “ІМЕКСБАНК” з відшкодуванням з боку ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до Плану врегулювання, з 27.05.2015р., призначено уповноваженою особою ОСОБА_2 на ліквідацію АТ “ ІМЕКСБАНК” провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_4 строком на 1 рік з 27.05.2015р. по 26.05.2016р. включно.

02.03.2015р. Тимчасовою адміністрацією ПАТ “ ІМЕКСБАНК” видано наказ №66-в “Про додаткову перевірку правочинів”, згідно якого утворено комісію для проведення перевірки у складі: голова комісії – ОСОБА_6, члени комісії – ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, зобов’язано комісію у строк до 20.03.2015р. здійснити детальну перевірку правочинів (у тому числі договорів), укладених або розірваних у період з 27.01.2014р. по 27.01.2015р., які підпадають під критерії, зазначені у ч.3 ст.38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, результати роботи оформити актом.

Згідно рішення Виконавчої дирекції ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб №189 від 19.10.2015р. відкликано всі повноваження ліквідатора ПАТ “ ІМЕКСБАНК” у ОСОБА_4 з 20.10.2015р., призначено уповноваженою особою ОСОБА_2 та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ “ ІМЕКСБАНК”, визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-51 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_9 з 20.10.2015р.

Строк здійснення процедури ліквідації АТ “ ІМЕКСБАНК” продовжено на два роки по 26.05.2018р. включно, продовжено повноваження ліквідатора АТ “ ІМЕКСБАНК” ОСОБА_9 на два роки по 26.05.2018р. включно за рішенням Виконавчої дирекції ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб №638 від 28.04.2016р.

01.09.2016р. Виконавчою дирекцією ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №1697, відповідно до якого відсторонено від виконання обов’язків уповноваженої особи ОСОБА_2 на ліквідацію ПАТ “ ІМЕКСБАНК” та відкликано всі повноваження ліквідатора банку у ОСОБА_9 з 05.09.2016р., призначено уповноваженою особою ОСОБА_2 та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ “ ІМЕКСБАНК”, визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, в тому числі з підписанням всіх договорів, пов’язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 з 05.09.2016р.

З ОСОБА_3 перевірки правочинів на предмет нікчемності (том І а.с. 41-42), який не має дати його складання та підписаний лише головою комісії ОСОБА_4 та членом комісії ОСОБА_5, вбачається, зокрема, що Договір про розірвання Договору застави майнових прав від 23.12.2014р., укладений на виконання рішень Кредитного комітету (КК) № 92/1 від 27.11.2014р. та Наглядової ради №98.2 від 27.11.2014р., який став підставою для припинення договору застави майнових прав від 23.08.2013р. сторонами в якому виступали Банк, ТОВ „АВЕНСІС” та ТОВ “Розважальний центр “ЧОРНОМОРЕЦЬ”, предметом якого були Майнові права, що випливають з договору від 04.07.2013р., укладеного між АТ „ЧТК” та ТОВ „АВЕНСІС” (Люстдорфська дорога,90, 14925 кв.м.), які належать майновому поручителю ТОВ „АВЕНСІС”, та виступав в якості забезпечення зобов’язань ТОВ “Розважальний центр “ЧОРНОМОРЕЦЬ” за Кредитними договором про відкриття кредитної лінії, №68/13 від 23.08.2013р., з огляду на приписи ч. 3 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, п.2 ст. 215, п. 1 ст. 216 ЦК України - є нікчемним та до нього мають бути застосовані наслідки їх недійсності, що зумовлює проведення відповідних дій, спрямованих на відновлення порушеного права банку.

30.11.2017 року позивачем надіслано ТОВ „АВЕНСІС” та ТОВ “Розважальний центр “ЧОРНОМОРЕЦЬ” повідомлення №4028 про нікчемність правочину, в якому було зазначено, що Уповноваженою особою ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію АТ „ІМЕКСБАНК” під час здійснення тимчасової адміністрації при здійсненні перевірки правочинів було виявлено Договір про розірвання договору застави майнових прав від 23.08.2013р., укладений 23.12.2014р. між ПАТ „ІМЕКСБАНК”, ТОВ „АВЕНСІС”, ТОВ “Розважальний центр “ЧОРНОМОРЕЦЬ” та договір про розірвання договору про уступку прав вимоги до договору застави майнових прав від 23.08.2013р., укладений 23.12.2014р. між ПАТ „ІМЕКСБАНК”, ТОВ „АВЕНСІС” (договори про розірвання). На підставі зазначених Договорів про розірвання було розірвано Договір застави майнових прав, укладений 23.08.2013р. між ПАТ „ІМЕКСБАНК”, ТОВ „АВЕНСІС”, ТОВ “Розважальний центр “ЧОРНОМОРЕЦЬ” (Договір застави), предметом якого виступали – майнові права, що випливають з договору від 04.07.2013р., укладеного між ПАТ „Чорноморська транспортна компанія” та ТОВ „АВЕНСІС”, на створюваний об’єкт дольової власності – 8-секційний жилий будинок із вбудованими офісними приміщеннями 3-х поверхового загальнобудинкового центру дозвілля та 2-х рівневим підземним паркінгом, загальною площею 14 925 кв.м., за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 90 (предмет застави).

В силу положень ст. 202 ЦК України, п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” повідомлено про нікчемність Договору про розірвання договору застави майнових прав від 23.08.2013р., укладеного 23.12.2014р. між ПАТ „ІМЕКСБАНК”, ТОВ „АВЕНСІС”, ТОВ “Розважальний центр “ЧОРНОМОРЕЦЬ” та Договору про розірвання договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 23.08.2013р., укладеного 23.12.2014р. між ПАТ „ІМЕКСБАНК”, ТОВ „АВЕНСІС” та зазначено, що застава за договором застави майнових прав, укладеним 23.08.2013р. між ПАТ „ІМЕКСБАНК”, ТОВ „АВЕНСІС”, ТОВ “Розважальний центр “ЧОРНОМОРЕЦЬ”, не є припиненою, Заставодержателем є АТ „ІМЕКСБАНК”.

При цьому, суд зазначає, що під час розгляду даної справи позивачем не було надано суду а ні оригіналу, а ні належним чином посвідченої копії Договору від 04.07.2013р., укладеного між ПАТ „Чорноморська транспортна компанія” та ТОВ „АВЕНСІС”, на створюваний об’єкт дольової власності – 8-секційний жилий будинок із вбудованими офісними приміщеннями 3-х поверхового загальнобудинкового центру дозвілля та 2-х рівневим підземним паркінгом, загальною площею 14 925 кв.м., за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 90, який є предметом Договору застави та Договору про розірвання договору про уступку прав вимоги до договору застави майнових прав від 23.08.2013р., укладений 23.12.2014р. між ПАТ „ІМЕКСБАНК”, ТОВ „АВЕНСІС”.

Як встановлено судом, позовні вимоги позивача у справі Публічного акціонерного товариства „ІМЕКСБАНК” направлено на застосування наслідків недійсності Договору про розірвання Договору застави майнових прав, укладеного між АТ “ІМЕКСБАНК”, ТОВ “АВЕНСІС” та ТОВ “Розважальний центр “ЧОРНОМОРЕЦЬ”, повернувши сторони у стан, який існував до укладання цього правочину, шляхом скасування державної реєстрації припинення обтяжень щодо майнових прав, що випливають із договору від 04.07.2013р., укладеного між ПАТ „Чорноморська транспортна компанія” та ТОВ „АВЕНСІС”, на створюваний об’єкт дольової власності – 8-сексійний жилий будинок із вбудованими офісними приміщеннями 3-х поверхового загальнобудинкового центу дозвілля та 2-х рівневим підземним паркінгом, загальною площею 14 925 кв.м., за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 90.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об’єктивно з’ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ч. 1 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. (ч. 2 ст. 11 Цивільного Кодексу України).

При цьому, ст.12 Цивільного Кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.

Частиною 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до приписів ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, 23 серпня 2013р. між ПАТ “ ІМЕКСБАНК”, як Кредитором та ТОВ "Розважальний центр "ЧОРНОМОРЕЦЬ", як Позичальником було укладено Кредитний договір про відкриття кредитної лінії №68/13, за умовами якого Кредитор зобов’язується надати Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Стаття 1054 Цивільного кодексу України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ч. 1 ст. 604 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора. (ч. 1 ст. 605 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч.1 ст.574 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст.215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Приписи п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 06.11.2009р. №9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про заставу” застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Положеннями ст. 3 Закону України „Про заставу” визначено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України „Про заставу” предметом застави можуть бути майно та майнові права.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України „Про заставу” у договорі застави визначаються суть, розмір та строк (термін) виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, та/або посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов'язання, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

Умовами ст. 13 Закону України „Про заставу” визначено, що договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін договору, договору застави космічних об'єктів - за місцем реєстрації цих об'єктів. Законодавством України може бути передбачено й інші випадки нотаріального посвідчення договору застави. Угодою сторін може бути передбачено нотаріальне посвідчення договору застави і в тих випадках, коли це є не обов'язковим в силу законодавства України, але на цьому наполягає одна із сторін. Норми цієї статті не поширюються на право податкової застави, що регулюється податковим законодавством.

Згідно п. 1.2. Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №68/13 від 23.08.2013р., сторонами погоджено, що у якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов’язань, щодо появлення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги Кредитор укладає з майновими поручителями: - ТОВ „АВЕНСІС” договір застави майнових прав, предметом якого є: майнові права, що випливають з договору від 04.07.2013р., укладеного між ТОВ „Чорноморська транспортна компанія” та ТОВ „АВЕНСІС”, ринковою вартістю 155 200 000 грн., згідно оцінки ТОВ „АППРАЙЗЕР” від 14.08.2013р.

Надалі, відповідно до п. 1 Додаткової угоди №5 від 29.10.2014р. до Договору про відкриття кредитної лінії №68/13 від 23.08.2013р., зокрема, вирішено п. 1.3. Договору про відкриття кредитної лінії №68/13 від 23.08.2013р. викласти у новій редакції: що у якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов’язань, щодо погашення Кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченою заставою вимог кредитор укладає з майновим поручителем: ТОВ „АВЕНСІС” договір застави майнових прав, предметом якого є майнові права, що випливають з договору від 04.07.2013р., укладеного між ПАТ „Чорноморська транспортна компанія” та ТОВ „АВЕНСІС”, заставною вартістю 155 200 000 грн., згідно оцінки ТОВ „АППРАЙЗЕР”.

Як встановлено судом, у подальшому 23 серпня 2013 року між ПАТ “ ІМЕКСБАНК” (Заставодержатель) та ТОВ “АВЕНСІС” (Заставодавець (майновий поручитель)) та ТОВ "Розважальний центр "ЧОРНОМОРЕЦЬ" (Боржник) було укладено Договір застави майнових прав, відповідно до якого заставодавець (майнових поручитель) передає в заставу заставодержателю всі майнові права, що випливають з Договору від 04.07.2013р., укладеного між ПАТ „Чорноморська транспортна компанія” та ТОВ „АВЕНСІС” – предмет застави.

Відповідно до п. 1.2. Договору застави майнових прав від 23.08.2013р. сторонами було погоджено, що зазначені майнові права Заставодавець (майновий поручитель) передає в заставу Заставодержателю з метою забезпечення своєчасного та повного виконання ТОВ "Розважальний центр "ЧОРНОМОРЕЦЬ" своїх зобов’язань по Кредитному договору про відкриття кредитної лінії №68/13 від 23 серпня 2013р. з додатковими угодами до нього, що укладені та/або будуть укладені в майбутньому (надалі – кредитний договір), згідно якому: ліміт заборгованості – 128 540 000 грн., кінцевий термін повернення заборгованості за всіма траншами – не пізніше 19.12.2014р., фіксована процентна ставка за користування кредитом – 18% річних. Крім цього заставою забезпечені інші зобов’язання, що виникають в силу цього Договору.

Як встановлено судом, Договором від 23.12.2014р.про розірвання договору застави майнових прав від 23.08.2013р. сторони – ПАТ „ІМЕКСБАНК”, як Заставодержателем, ТОВ „АВЕНСІС”, як Заставодавцем (майновим поручителем) та ТОВ “Розважальний центр “ЧОРНОМОРЕЦЬ”, як Боржником дійшли згоди розірвати Договір застави майнових прав від 23.08.2014р., між тим в матеріалах справи міститься лише Договір застави майнових прав від 23.08.2013р.

За положеннями п. 4 ч.2 ст.37 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, фонд безпосередньо або уповноважена особа ОСОБА_2 у разі делегування їй повноважень має право: повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, протягом дії тимчасової адміністрації ОСОБА_2 зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій ОСОБА_2 у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами ОСОБА_2.

Згідно до ч.ч. 4,5 ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі отримання повідомлення ОСОБА_2 про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни.

Як то передбачено ч.1 ст.547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч.2, 3, 4 ст.214 Цивільного кодексу України, особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані. Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин. Правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.

Як свідчать наявні у справі рішення Виконавчої дирекції ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб №16 від 26.01.2015р., Виконавчої дирекції ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб №105 від 27.05.2015р., АТ “ ІМЕКСБАНК” віднесено до категорії неплатоспроможних, а з 27.01.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноважену особу ОСОБА_2, а з 27.05.2015р. розпочато процедуру ліквідації АТ “ ІМЕКСБАНК” та призначено уповноважену особу ОСОБА_2 на ліквідацію.

На виконання наказу тимчасової адміністрації ПАТ “ ІМЕКСБАНК” №66-в від 02.03.2015р. “Про додаткову перевірку правочинів”, було складено ОСОБА_3 перевірки правочинів на предмет нікчемності, який не має дати його складання та підписаний лише головою комісії ОСОБА_4 та членом комісії ОСОБА_5, в якому зазначено, що Договір про розірвання Договору застави майнових прав від 23.12.2014р., укладений на виконання рішень Кредитного комітету (КК) № 92/1 від 27.11.2014р. та Наглядової ради №98.2 від 27.11.2014р., який став підставою для припинення договору застави майнових прав від 23.08.2013р. сторонами в якому виступали Банк, ТОВ „АВЕНСІС” та ТОВ “Розважальний центр “ЧОРНОМОРЕЦЬ”, предметом якого були Майнові права, що випливають з договору від 04.07.2013р., укладеного між АТ „ЧТК” та ТОВ „АВЕНСІС” (Люстдорфська дорога,90, 14925 кв.м.), які належать майновому поручителю ТОВ „АВЕНСІС”, та виступав в якості забезпечення зобов’язань ТОВ “Розважальний центр “ЧОРНОМОРЕЦЬ” за Кредитними договором про відкриття кредитної лінії, №68/13 від 23.08.2013р., з огляду на приписи ч. 3 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, п.2 ст. 215, п. 1 ст. 216 ЦК України - є нікчемним та до нього мають бути застосовані наслідки їх недійсності, що зумовлює проведення відповідних дій, спрямованих на відновлення порушеного права банку.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні відомості про наявність інформації щодо відомостей з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна про реєстрацію відповідних обтяжень, що випливають з укладеного правочину на створюваний об’єкт дольової власності – 8-секційний жилий будинок із вбудованими офісними приміщеннями 3-х поверхового загальнобудинкового центру дозвілля та 2-х рівневим підземним паркінгом, загальною площею 14 925 кв.м., за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 90, який є предметом Договору застави майнових прав від 23.08.2013р.

Між тим, з наданих суду документів не має можливості дослідити положення, умови та зміст, а також встановити факт того, що 04.07.2013р. було укладено Договір між АТ „Чорноморська транспортна компанія” та ТОВ „АВЕНСІС”, який в свою чергу виступає предметом застави Договору застави майнових прав від 23.08.2013р, який укладено між ПАТ “ ІМЕКСБАНК” та ТОВ “АВЕНСІС”, ТОВ "Розважальний центр "ЧОРНОМОРЕЦЬ" в забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №68/13 від 23.08.2013р., сторонами якого були ПАТ “ІМЕКСБАНК”, ТОВ "Розважальний центр "ЧОРНОМОРЕЦЬ".

Також суд зазначає, що матеріали справи не містять Договору про розірвання договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 23.08.2013р., укладеного 23.12.2014р. між ПАТ „ІМЕКСБАНК” та ТОВ „АВЕНСІС”, посилання не який йдеться у Повідомленні №4028 про нікчемність правочину, яке 30 листопада 2017 року було позивачем надіслано ТОВ „АВЕНСІС” та ТОВ “Розважальний центр “ЧОРНОМОРЕЦЬ”.

Таким чином, суд за відсутності у справі Договору від 04.07.2013р. укладеного між ПАТ „Чорноморська транспортна компанія” та ТОВ „АВЕНСІС”, який є предметом застави Договору застави майнових прав від 23.08.2013р, який укладено між ПАТ “ ІМЕКСБАНК” та ТОВ “АВЕНСІС”, ТОВ "Розважальний центр "ЧОРНОМОРЕЦЬ" в забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №68/13 від 23.08.2013р., сторонами якого були ПАТ “ІМЕКСБАНК”, ТОВ "Розважальний центр "ЧОРНОМОРЕЦЬ" та Договору про розірвання договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 23.08.2013р., укладеного 23.12.2014р. між ПАТ „ІМЕКСБАНК”, ТОВ „АВЕНСІС”, посилання не який йдеться у Повідомленні №4028 про нікчемність правочину, яке 30 листопада 2017 року було позивачем надіслано ТОВ „АВЕНСІС” та ТОВ “Розважальний центр “ЧОРНОМОРЕЦЬ”, відсутності будь-якої інформації щодо державної реєстрації обтяження на підставі правочину, не має достатньо обґрунтованих та підтверджених підстав встановити наявність як самого правочину так і наявності чи відсутності в такому договорі умов, щоб здійснити застосування наслідків недійсності Договору про розірвання Договору застави майнових прав, укладеного між АТ “ІМЕКСБАНК”, ТОВ “АВЕНСІС” та ТОВ “Розважальний центр “ЧОРНОМОРЕЦЬ”, повернувши сторони у стан, який існував до укладання цього правочину, шляхом скасування державної реєстрації припинення обтяжень щодо майнових прав, що випливають із договору від 04.07.2013р., укладеного між ПАТ „Чорноморська транспортна компанія” та ТОВ „АВЕНСІС”, на створюваний об’єкт дольової власності – 8-сексійний жилий будинок із вбудованими офісними приміщеннями 3-х поверхового загальнобудинкового центу дозвілля та 2-х рівневим підземним паркінгом, загальною площею 14 925 кв.м., за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 90.

Більш того, судом встановлено що Договором від 23.12.2014р. про розірвання Договору застави від 23.08.2013р. сторони дійшли згоди розірвати Договір застави майнових прав від 23.08.2014 року, проте в матеріалах справи відсутній такий правочин за зазначеною датою, а наявний тільки Договір застави майнових прав від 23.08.2013 року, в зв’язку з чим суд позбавлений можливості встановлювати факти щодо розірвання договору застави майнових прав від 23.12.2013 року, примірник якого наявний в матеріалах справи, який було укладено в забезпечення виконання зобов’язань боржника за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №68/13 від 23.08.2013р., який зазначено, зокрема, як підставу звернення з відповідним позовом.

Також, слід зазначити, що матеріали справи не містять належних доказів проведення перевірки та зроблених комісією висновків за результатами такої перевірки. Посилання позивача у справі на ОСОБА_3 перевірки правочинів на предмет нікчемності, не є належним та допустимим доказом, документ не містить посилання на дату його складання та остання сторінка зазначеного документу не містить підписів всіх членів комісії, що свідчить про те, що комісією не було досягнуто згоди по висновкам щодо нікчемності зазначених в ОСОБА_3 правочинів.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “ІМЕКСБАНК” про застосування наслідків недійсності Договору про розірвання Договору застави майнових прав, укладеного між АТ “ІМЕКСБАНК”, ТОВ “АВЕНСІС” та ТОВ “Розважальний центр “ЧОРНОМОРЕЦЬ”, повернувши сторони у стан, який існував до укладання цього правочину, шляхом скасування державної реєстрації припинення обтяжень щодо майнових прав, що випливають із договору від 04.07.2013р., укладеного між ПАТ „Чорноморська транспортна компанія” та ТОВ „АВЕНСІС”, на створюваний об’єкт дольової власності – 8-сексійний жилий будинок із вбудованими офісними приміщеннями 3-х поверхового загальнобудинкового центу дозвілля та 2-х рівневим підземним паркінгом, загальною площею 14 925 кв.м., за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 90 - не підлягають задоволенню судом, у зв’язку з їх не відповідністю фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства, недоведеністю та безпідставністю, у зв’язку з чим, у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача не підлягають судом задоволенню у повному обсязі, сплачений позивачем за розгляд даного спору судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1.В позові відмовити в повному обсязі.

2.Витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 01 березня 2019 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська