Ухвала суду № 80196475, 22.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

22 лютого 2019 року м. Київ № 826/15278/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Шарій А.А., позивача ОСОБА_1, представника позивача Кутукова С.О., у відсутність представників відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень,

встановив:

В провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві про:

- визнання протиправним та скасування акту розслідування нещасного випадку від 05.12.2014 (форма Н-5);

- визнання протиправним та скасування акту від 05.12.2014 №110 про нещасний випадок невиробничого характеру (форма НТ).

Представником відповідача до суду подано клопотання про закриття провадження у справі, мотивоване безпідставністю позову, оскільки у позивача відсутнє порушене право, а спірні відносини не допускають правонаступництво.

Позивач та її представник проти задоволення клопотання заперечували, надавши письмові пояснення, в яких зазначили, що оскільки загиблий ОСОБА_3 (син позивача) був неодружений, його батьки мають право на виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю сина-військовослужбовця.

Суд, розглянувши подане клопотання, при його вирішенні виходив з наступного.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб'єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлені соціальні гарантії для членів сімей військовослужбовців. Так, у разі смерті військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби виплачується одноразова грошова допомога в порядку та на умовах визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 затверджений Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.

Відповідно до пункту 1 вказаного Порядку, у разі загибелі (смерті) під час виконання обов'язків військової служби військовослужбовця, який перебував на кадровій військовій службі або проходив військову службу за контрактом, військовослужбовця строкової військової служби, військовозобов'язаного чи резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві сім'ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності - його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця, який перебував на кадровій військовій службі або проходив військову службу за контрактом, а в разі її відсутності - його батькам та утриманцям - у розмірі десятирічного грошового забезпечення зазначеного військовослужбовця за останньою посадою, яку він займав на день загибелі (смерті), виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Отже, чинним законодавством України передбачені соціальні гарантії сім'ї військовослужбовця, а в разі її відсутності - його батькам на випадок його смерті.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Розгляд даної справи пов'язаний зі встановленням обґрунтованості, викладених в оскаржуваних актах, причин смерті ОСОБА_3 й наявності чи відсутності у позивача права на соціальний захист, що виникає внаслідок отримання одноразової грошової допомоги у випадку загибелі її сина військовослужбовця під час виконання ним службових обов'язків.

Тобто, позивач звернулася до суду з даним позовом, адже вважає, що при проведенні службового розслідування щодо смерті її сина не досліджено всіх обставин його загибелі, а тому такі акти та висновки, викладені в них, є протиправними. Більше того, оскаржувані акти створюють перешкоду в отриманні одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання службових обов'язків, тобто при захисті Батьківщини.

Таким чином, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини не пов'язані з правонаступництвом, оскільки не стосуються проходження публічної служби ОСОБА_3, а виникли у зв'язку з встановленням у позивача наявності чи відсутності права на соціальний захист, що виплачується у разі загибелі (смерті) під час виконання обов'язків військової служби військовослужбовця.

Відтак, клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі є безпідставним і задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 256 КАС України,

ухвалив:

В задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Чудак